15 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 541/1983/24
провадження № 61-931св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Ромоданівська селищна рада Миргородського району Полтавської області,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги,- заступник керівника Полтавської обласної прокуратури,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Вірченко О. М., та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Панченка О. О., Одринської Т. В., Пікуля В. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування.
Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла її дочка ОСОБА_3 (мати позивачки), яка на час відкриття спадщини проживала разом із нею.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після її смерті ОСОБА_1 прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини вона постійно проживала разом з нею в одному будинку.
З листа відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 02 квітня 2024 року № 1439/15-24 їй стало відомо, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Переможець», розташованої на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, відсутні записи щодо реєстрації сертифікату на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_2 .
Відповідно до того самого листа, до списку власників, які отримали земельні ділянки в натурі (на місцевості) взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, що міститься в проєкті розташування земельних часток (паїв)реформованого КСП «Переможець», внесено до списку ОСОБА_4 ,вказано номер ділянки НОМЕР_1 та площу паю 2,78 га,присвоєно кадастровий номер 5323255700:00:002:0057.
Таким чином, після смерті ОСОБА_2 до спадкової маси входить і земельна частка (пай) площею 2,78 га, що розташована на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області (колишнє КСП «Переможець»), № 379. Вказаній земельній частці, як невитребуваній, присвоєно кадастровий номер 5323255700:00:002:0057.
Нотаріус, до якого вона звернулася щодо оформлення права власності на земельну ділянку, яку після смерті ОСОБА_2 фактично прийнялау спадщину ОСОБА_3 , відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину. Відмова обґрунтована відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставістатті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статей 548, 549, 555 Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки 1963 року (далі - ЦК УРСР 1963 року), статей 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1225, 1268Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просила суд:
- встановити факт того, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- встановити факт прийняття померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 спадщини шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- встановити факт включення ОСОБА_2 до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай) на території Ромоданівської селищної ради, що міститься в проєкті розташування земельних часток (паїв) реформованого КСП «Переможець» та складання державних актів на право власності на землю на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області (номер ділянки по проєкту 379);
- встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном;
- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Переможець» за № 379 по проєкту розташування земельних часток (паїв) реформованого КСП «Переможець» після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , яке вона прийняла як спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт того, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено факт прийняття померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 спадщини шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено факт включення ОСОБА_2 до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай) на території Ромоданівської селищної ради, що міститься в проєкті розташування земельних часток (паїв) реформованого КСП «Переможець» та складання державних актів на право власності на землю на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області (номер ділянки по проєкту 379).
Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Переможець» за № 379 по проєкту розташування земельних часток (паїв) реформованого КСП «Переможець» після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , яке вона прийняла як спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Міськрайонним судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 була внесена до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай) на території Ромоданівської селищної ради, що міститься в проєкті розташування земельних часток (паїв) реформованого КСП «Переможець» та складання державних актів на право власності на землю на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області (номер ділянки по проєкту 379). У судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 пояснили, що вони знали ОСОБА_2 , яка була матір'ю ОСОБА_3 та бабою ОСОБА_1 , вони проживали однією сім'єю. ОСОБА_7 в селі називали ОСОБА_8 , в списках КСП записали її ім'я як ОСОБА_9 , тому що подумали, що це одне і теж.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка прийняла спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, яка, в свою чергу, прийняла спадщину після своєї матері ОСОБА_2 відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року (в редакції, чинній на час відкриття спадщини), оскільки проживала з нею та фактично вступила в управління, володіння спадковим майном.
Не погодившись із рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі, - заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, оскаржив його в апеляційному порядку. На підтвердження повноважень на здійснення представництва в суді законних інтересів держави заступник керівника Полтавської обласної прокуратури зіслався на положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
У відповідь на лист заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на
№ 15/1-342 вих25 від 17 квітня 2025 року листом від 18 квітня 2025 року № 02-23/285 селищний голова Олександр Верещака повідомив, що у зв'язку з відсутністю коштів в бюджеті селищної ради для сплати судового збору, Ромоданівська селищна рада немає змоги самостійно звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, тому за наявності підстав для оскарження рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2024 року у справі № 541/1983/24, просить Полтавську обласну прокуратуру вжити відповідні заходи реагування та звернутися до Полтавського апеляційного суду в інтересах Ромоданівської територіальної громади шляхом внесення апеляційної скарги (а.с. 104).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 червня 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури - Титарчуку І. Г., строк на апеляційне оскарження рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2024 року, як пропущений з поважних причин.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Твердження прокурора про пропуск ОСОБА_1 строків позовної давності апеляційний суд визнав безпідставним з огляду на те, що про порушене право на спадщину ОСОБА_1 дізналася лише 19 квітня 2024 року, коли їй постановою державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори Лавренко Н. В. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. З позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 29 травня 2024 року.
При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми статей 524, 525, 530, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, статті 315 ЦПК України, статей 1216, 1217, 1218, 1220, 1225 ЦК України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Постанову Пленуму Верховного Суду Україні № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19 січня 2026 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали Верховного Суду від 27 січня 2026 року виконано.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 541/1983/24.
26 лютого 2026 року матеріали цивільної справи № 541/1983/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник керівника Полтавської обласної прокуратури просить скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 405/4999/15; постановах Великої Палати Верховного Суду від: 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц, 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/1, 20 листопада
2018 року у справі № 907/50/16, 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц,
20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц; постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19;постановах Верховного Суду від: 20 травня 2019 року у справі № 826/11885/16, 29 травня 2019 року у справі № 395/268/17, 02 березня 2020 року
у справі № 573/813/19, 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17,20 травня 2020 року у справі № 384/642/17, 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19, 11 вересня 2020 року в справі № 348/618/15-ц, 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18, 16 грудня 2020 року
у справі № 637/672/19-ц, 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18, 05 березня 2021 року у справі № 585/2993/17,16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19,
18 жовтня 2022 року у справі № 916/2519/21, 20 січня 2022 року у справі
№ 916/2869/19, 14 червня 2023 року у справі № 559/4056/13-ц, 31 жовтня 2024 року у справі № 190/1900/23, 20 листопада 2024 року у справі № 373/2163/21, 24 травня 2025 року у справі №910/16586/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник указує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що матеріали справи не містять доказів видачі КСП «Переможець» (смт Ромодан) державного акта на право колективної власності на землю. Також відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_2 була членом КСП «Переможець» на момент видачі такого акта та була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), або володіє відповідним сертифікатом.
Крім того, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури наполягає на тому, що ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності, визначений ЦК УРСР 1963 року.
Також вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що спадкодавець ОСОБА_2 набула право на земельну частку (пай) через 5 років після своєї смерті.
Зазначає, що встановлення фактів, про які просила позивачка, не породжує для неї спадкових прав, вони позбавлені юридичного значення, що виключає підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (актовий запис про смерть № 33, вчинений 23 березня 1996 року виконавчим комітетом Ромоданівської селищної ради) (а.с. 25).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Ромодановської селищної ради від 15 лютого 2024 року № 180 ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала разом із дочкою ОСОБА_3 , 1955 року народження, онукою ОСОБА_10 , 1986 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 31 серпня 1983 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (актовий запис про смерть № 87, вчинений 10 листопада 2003 року виконавчим комітетом Ромоданівської селищної ради) (а.с. 24).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Ромодановської селищної ради від 15 квітня 2024 року № 312 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована та проживала разом із дочкою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).
27 січня 1978 року ОСОБА_11 уклала шлюб з ОСОБА_12 та змінила прізвище на « ОСОБА_13 ». Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 матір'ю ОСОБА_14 записана ОСОБА_3 (а.с. 8, 9).
Зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 квітня 2024 року відомо, що з листа відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 02 квітня
2024 року № 1439/15-24 встановлено, що згідно з Книгою реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Переможець», розташованої на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області на ім'я ОСОБА_15 , відсутні записи щодо реєстрації сертифікату на земельну частку (пай). Проте, також з листа відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 02 квітня 2024 року № 1439/15-24 встановлено, що до списку власників, які отримали земельні ділянки в натурі (на місцевості) взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, що міститься в проєкті розташування земельних часток (паїв)реформованого КСП «Переможець», внесено до списку ОСОБА_4 , а саме вказано номер ділянки НОМЕР_1 та площу паю 2,78 га, присвоєно кадастровий номер 5323255700:00:002:0057 (а.с. 12-13).
Постановою нотаріуса від 19 квітня 2024 року ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку відмовлено в зв'язку з тим, що нею не надані документи, які підтверджують їхні родинні відносини; документи, які підтверджують право власності спадкодавця на земельну ділянку, відсутні. Крім того, нотаріус зазначив, що у списку громадян, які мають право на земельну частку (пай) на території Ромоданівської селищної ради, що міститься в проекті розташування земельних часток (паїв) реформованого КСП «Переможець» та складання державних актів на право власності на землю на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області ім'я ОСОБА_7 зазначено як « ОСОБА_9 » замість « ОСОБА_16 » (а.с. 12-13).
Рішенням 18 сесії Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області 23 скликання від 23 березня 2001 року «Про розгляд та затвердження проекту поділу території на земельні ділянки в межах розпайованих земель реформованого КСП «Переможець», вирішено, зокрема:
1. Затвердити проект поділу території на земельні ділянки (паї), яким передбачено: - місцерозташування і розмір кожної з 788 земельних ділянок (паїв) загальною площею - 2463,16 га; - створення мережі під'їзних шляхів площею 25,78 га за рахунок рільних земель;
2. Посвідчити право власності громадян на земельні ділянки (паї) державними актами про право приватної власності на землю в розмірах, вказаних у додатку 1, без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості) (а.с. 45).
До рішення 18 сесії Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області 23 скликання від 23 березня 2001 року «Про розгляд та затвердження проекту поділу території на земельні ділянки в межах розпайованих земель реформованого КСП «Переможець» долучено додаток зі списком громадян - членів КСП «Переможець». ОСОБА_4 зазначена під номером 379 (а.с. 46-47).
Згідно з довідкою виконавчого комітету Ромоданівської селищної ради від 01 серпня 2024 року № 504, рішенням 18 сесії 23 скликання Ромоданівської селищної ради від 23 березня 2001 року «Про розгляд та затвердження проекту поділу території на земельні ділянки в межах розпайованих земель реформованого КСП «Переможець», додатку до рішення, в списках членів КСП «Переможець» ОСОБА_4 значиться під номером 379 (а.с. 44-46).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Ромодановської селищної ради від 19 серпня 2024 року № 548, особа з іменем « ОСОБА_4 » серед мешканців смт Ромодан не значилася (а.с. 62).
У судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 пояснили, що вони знали ОСОБА_2 , яка була матір'ю ОСОБА_3 та бабою ОСОБА_1 , вони проживали однією сім'єю. ОСОБА_7 в селі називали ОСОБА_8 , в списках КСП «Переможець» записали її ім'я як ОСОБА_9 , тому що подумали, що це одне і теж.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції Ромоданівська селищна рада Миргородського району Полтавської області зазначала, що позов визнає та підтримує його в цілому, про що свідчать листи від: 05 червня 2024 року (а.с. 26),
25 червня 2024 року (а.с. 34), 02 серпня 2024 року (а.с. 43), 14 серпня 2024 року
(а.с. 53) та 16 вересня 2024 року (а.с. 60).
У відповідь на лист заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на
№ 15/1-342 вих25 від 17 квітня 2025 року листом від 18 квітня 2025 року № 02-23/285 селищний голова Олександр Верещака повідомив, що у зв'язку з відсутністю коштів в бюджеті селищної ради для сплати судового збору, Ромоданівська селищна рада немає змоги самостійно звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, тому за наявності підстав для оскарження рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2024 року у справі
№ 541/1983/24, просить Полтавську обласну прокуратуру вжити відповідні заходи реагування та звернутися до Полтавського апеляційного суду в інтересах Ромоданівської територіальної громади шляхом внесення апеляційної скарги
(а.с. 104).
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції Ромоданівська селищна рада Миргородського району Полтавської області у листі від 26 серпня 2025 року просила прийняти рішення на розсуд суду (а.с. 141). У листі від 24 жовтня 2025 року зазначила про підтримку позову та водночас просила вирішити справу на розсуд суду (а.с. 148), а в листі від 06 листопада 2025 року вказала, що позов підтримує повністю (а.с. 166).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури підлягає задоволенню, оскільки зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Особа, яка звертається до суду з позовом, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 22 вересня 2022 року у справі № 924/1146/21, від 06 жовтня 2022 року у справі № 922/2013/21, від 17 листопада 2022 року у справі № 904/7841/21).
Щодо доводів касаційної скарги і розгляду справи по суті
Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається Верховним Судом, позивачка просила суд встановити такі юридичні факти: 1) факт того, що ОСОБА_3 (мати позивачки), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_2 (баби позивачки), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) факт прийняття ОСОБА_3 спадщини шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті її матері ОСОБА_2 ; 3) факт включення ОСОБА_2 до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай) на території Ромоданівської селищної ради, що міститься в проєкті розташування земельних часток (паїв) реформованого КСП «Переможець» та складання державних актів на право власності на землю на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області (номер ділянки по проєкту 379); 4) факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після матері ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.
Крім того, позивачка просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Переможець» за № 379 по проєкту розташування земельних часток (паїв) реформованого КСП «Переможець» після померлої матері ОСОБА_3 , яке вона прийняла як спадщину після померлої ОСОБА_2 .
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
З урахуванням того, що позовні вимоги у цій справі стосуються у тому числі спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до спірних правовідносин у вказаній частині підлягають застосуванню положення ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до положень статті 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно зі статтею 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР 1963 року).
Позивачка вважає, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2
і яку успадкувала її мати ОСОБА_3 , входить у тому числі земельна частка (пай) площею 2,78 га, яка розташована на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області (колишнє КСП «Переможець»), № НОМЕР_1 . Вказаній земельній частці, як невитребуваній, присвоєно кадастровий номер 5323255700:00:002:0057.
Після звернення до нотаріуса щодо оформлення права власності на земельну ділянку, яку після смерті ОСОБА_2 (баби позивачки) фактично прийняла ОСОБА_3 (дочка позивачки), позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Відмова нотаріуса обґрунтована відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також відсутністю правовстановлюючого документа на вищевказану земельну ділянку.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 у повному обсязі, у тому числі її позовну вимогу про визнання за нею в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Переможець» за № 379 по проєкту розташування земельних часток (паїв) реформованого КСП «Переможець», суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 ,
а позивачка ОСОБА_1 - після смерті ОСОБА_3 .
Водночас, необхідно зважати, що питання набуття членом КСП права на земельну частку (пай) та перехід його у спадщину є предметом регулювання спеціального законодавства України.
Згідно зі статтею 5 Земельного Кодексу України 1990 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЗК України 1990 року), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є у тому числі колективні сільськогосподарські підприємства. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.
Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право (частина перша статті 22 ЗК України 1990 року).
Статтею 23 ЗК України 1990 року визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство (далі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів.
Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів (частина перша статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»). Отже, членство у колективному сільськогосподарському підприємстві не виникає автоматично, воно може виникнути лише внаслідок волевиявлення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому статутом порядку свого статусу.
Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Стаття 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (частини перша-друга статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).
Відповідно до сталої практики Верховного Суду, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (див.: постанови Верховного Суду: від 03 травня 2023 року у справі № 541/1512/21 (провадження № 61-3067св22), від 06 грудня 2023 року у справі№ 190/391/22 (провадження № 61-9705св23), від 31 липня 2024 року у справі № 175/2757/21 (провадження № 61-11544св23), від 08 січня 2025 року у справі № 712/2967/23 (провадження № 61-8074св24), від 18 лютого 2026 року у справі № 701/82/24 (провадження № 61-14707св25).
Отже, під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року № 294/1094/17 зазначено, що головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 685/1373/17, від 15 червня 2021 року у справі № 743/961/20.
У постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 175/2757/21вказано, що право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: - одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю; - перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта; - включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.
Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17, від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18, від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19.
Таким чином, у разі отримання КСП «Переможець» державного акта на право колективної власності на землю, умовою набуття ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) відповідно до Указу Президента України № 720/95 є перебування ОСОБА_2 в членах КСП «Переможець» на час передачі державного акта та включення її до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За матеріалами справи, яка переглядається Верховним Судом, у Книзі реєстрації сертифікатів КСП «Переможець» запис про реєстрацію сертифіката на ім'я ОСОБА_2 відсутній.
Також матеріали справи не містять державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП «Переможець».
Позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів членства ОСОБА_2 у КСП «Переможець», що є умовою набуття останньою права на земельну частку (пай) відповідно до викладених вище вимог законодавства України.
Таким чином, позивачкою всупереч положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не доведено, що ОСОБА_2 як спадкодавець набула за життя право на земельну частку (пай) у КСП «Переможець».
З урахуванням наведеного,Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки право на земельну частку (пай) площею 2,78 га, що розташована на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області (колишнє КСП «Переможець»), № 379, у спадкодавця ОСОБА_2 за життя не виникло, то воно не могло увійти до складу спадщини, яка відкрилася після її смерті.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також фактів прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті її матері ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 , то колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про те, що у разі непідтвердження виникнення права на спірне майно у самого спадкодавця - ОСОБА_2 , встановлення цих фактів не породжує для ОСОБА_1 жодних юридичних наслідків, а тому, враховуючи положення статті 315 ЦПК України, ці позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Разом із цим, колегія суддів не надає оцінку доводам касаційної скарги, які стосуються подання позивачкою позову після спливу встановленого законом строку позовної давності, виходячи з такого.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що «сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону».
За сталою практикою Верховного Суду, позовна давність застосовується лише до обґрунтованих позовних вимог. Оскільки факт порушення права ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість позову, питання дотримання чи пропуску строку звернення до суду не впливає на кінцевий процесуальний результат і не має правового значення для вирішення даного спору.
Отже, зважаючи на те, що встановлення додаткових обставин, а також дослідження та оцінка доказів у справі у справі не вимагається, проте ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення не відповідають вимогам законності і обгрунтованості, колегія суддів вважає за можливе ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині
або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права
(частина перша статті 412 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, але судами допущено неправильне застосування норм матеріального права, то Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
За подання касаційної скарги заступник керівника Полтавської обласної прокуратури сплатив судовий збір у розмірі 12 112 грн, за подання апеляційної скарги - 9 084 грн.
З огляду на висновок Верховного Суду щодо суті касаційної скарги, відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з позивачки на користь Полтавської обласної прокуратури слід стягнути судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 21 196 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 401, 402, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргузаступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користьПолтавської обласної прокуратури судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, у розмірі 21 196 грн (двадцяти однієї тисячі ста дев'яноста шести гривень).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк