16 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/1744/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю. Л., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "К. Гордієнка-1" - Патика А.В., адвокат (ордер АЕ №1480795 від 04.02.2026),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" - Тропін В.В., адвокат (ордер АЕ №1486667 від.02.03.2026),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" (далі - Товариство; відповідач)
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 (суддя Ліпинський О.В.) і
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2026 (головуючий суддя Парусніков Ю.Б., судді Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.) та касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "К. Гордієнка-1" (далі - ОСББ; позивач)
на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі 904/1744/25
за позовом ОСББ
до Товариства
про зобов'язання передати технічну документацію на багатоквартирний житловий будинок
Короткий зміст позовних вимог
ОСББ звернулося 11.04.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства про зобов'язання передати технічну документацію на багатоквартирний житловий будинок у м. Дніпро по вул. Кості Гордієнка,1, а саме:
- технічний паспорт на багатоквартирний будинок;
- паспорт об'єкта, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об'єктів будівництва;
- енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем;
- проектну документацію зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем;
- документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
- план земельної ділянки;
- акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок;
- паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 24.07.2025, залишеним без змін Центральним апеляційним господарським судом постановою від 20.01.2026, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Зобов'язав Товариство передати ОСББ технічну документацію на багатоквартирний житловий будинок по вул. Кості Гордієнка,1, у м. Дніпрі.
Судові рішення мотивовані тим, що перелік технічної документації, яку позивач просив зобов'язати передати, відповідає Переліку технічної документації на багатоквартирний будинок, затвердженому наказом Мінрегіону № 176 від 17.07.2018, а також обов'язкам управителя, визначеним пунктами 14 та 43 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 712 від 05.09.2018.
Суди дійшли висновку про те, що вимоги позивача є визначеними, законними та такими, що кореспондують обов'язкам відповідача як колишнього управителя будинку до їх виконання.
Центральним апеляційним господарським судом додатковою постановою від 04.03.2026 відмовлено ОСББ у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/1744/25 про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що позивачем недотримано процесуальних вимог щодо належного підтвердження та обґрунтування понесених ним витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, а тому зазначені витрати покладаються на ОСББ та компенсації за рахунок відповідача не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі Товариство з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2026 скасувати, ухвалити нове рішення, направити справу на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду, судове провадження в частині позовних вимог про зобов'язання Товариства передати ОСББ технічну документацію на багатоквартирний житловий будинок по вул. Кості Гордієнка, 1 у місті Дніпрі, а саме: технічний паспорт на багатоквартирний будинок за адресою місто Дніпро, вул. К. Гордієнка, 1, закрити. У касаційній скарзі Товариство зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які поніс відповідач у суді апеляційної інстанції складає 33 633,60 у тому числі 3 633,60 грн судового збору та 30 000,00 грн витрат на правову допомогу. Товариство просить стягнути з ОСББ судові витрати за розгляд справи.
У касаційній скарзі ОСББ з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України просить скасувати додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 та стягнути з Товариства на користь ОСББ 4 500,00 грн судових витрат понесених на стадії апеляційного перегляду.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Товариство зазначає, що судами не враховано висновків Верховного Суду, а саме постанови від 17.01.2025 у справі №910/7625/23, від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 22.09.2020 у справі №127/18934/18, від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц щодо обов'язку суду оцінювати належність і ефективність способу захисту, відповідності судового захисту принципу процесуальної економії, та вважає, що рішення суду не забезпечує реального відновлення прав позивача, а створює передумови для нових спорів і додаткових процедур, тобто не відповідає критерію ефективності.
ОСББ в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України посилається на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.11.2024 у справі №916/2737/22 щодо відсутності вимог щодо змісту та форми заяви про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат.
Також ОСББ посилається на неврахування висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 щодо необхідності надання доказів виставлення рахунків та надання акта виконаних робіт, якщо він не передбачений договором; постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №159/5837/19 щодо розподілу судових витрат незалежно від їх фактичної сплати.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСББ просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, оскільки доводи касаційної скарги є безпідставними, відповідач не навів жодного правового висновку, щодо застосування Верховним Судом норм права у подібних (релевантних) правовідносинах.
Також у відзиві ОСББ зазначає, що попередній розмір судових витрат на момент подачі відзиву складає 3000,00 грн, просить стягнути з Товариства понесені судові витрати на професійну правничу допомогу за касаційний перегляд справи та зазначає, що докази понесених витрат будуть надані ним упродовж 5-ти днів з моменту ухвалення рішення у справі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Державну реєстрацію ОСББ створену власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 1, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Кості Гордієнка проведено 28.08.2024.
Загальними зборами ОСББ прийнято рішення, яке оформлено протоколом від 23.11.2024 № 2, про прийняття будинку в управління об'єднання та обрання моделі управління будинком.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується що, до створення ОСББ управителем багатоквартирного будинку по вул. Кості Гордієнка, 1 у м. Дніпрі було Товариство (Управитель) на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 03.08.2016 № 5.
Позивач 30.08.2024 письмово повідомив відповідача про створення ОСББ, та направив копії установчих документів об'єднання.
Листом від 07.02.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою про передачу технічної документації на будинок за адресою: вул. Кості Гордієнка, 1, та направив відповідачу копію протоколу зборів ОСББ від 23.11.2024 № 2.
Відповідач 05.03.2025 повідомив ОСББ про неможливість передачі технічної документації на будинок, у тому числі з мотивів того, що відповідна документація не передавалася йому попереднім балансоутримувачем будинку КП "КЖЕП Центральний" ДМР.
З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання відповідача передати відповідну документацію ОСББ в судовому порядку.
Предметом виникнення спору та причиною звернення до суду стало невиконання Товариством як попереднім управителем багатоквартирного будинку, вимог ОСББ про передачу (та, за позицією позивача, відновлення) технічної документації на будинок після зміни форми управління, що сторони по-різному тлумачать з огляду на обсяг законних обов'язків управителя та фактичну наявність такої документації.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносини, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовані Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (частина перша статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон України "Про ОСББ").
Відповідно до статті 1 Закону України "Про ОСББ" визначає об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, створену власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках) та вважається утвореним з дня його державної реєстрації (приписи частини 6 Закону України "Про ОСББ").
Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (стаття 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" замовник будівництва, колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком або його обслуговування/утримання, протягом 30 календарних днів з дня направлення відповідного звернення особою, уповноваженою співвласниками багатоквартирного будинку, забезпечує передачу співвласникам в особі їх об'єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому цим Законом порядку:
- одного комплекту проектної документації на будівництво та іншої технічної документації на багатоквартирний будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
- інформації та документів щодо діючих гарантійних зобов'язань стосовно будівельних робіт, виконаних під час будівництва та експлуатації багатоквартирного будинку, включаючи термін дії гарантійних зобов'язань, відомості про виконавця робіт, обсяг гарантійних зобов'язань тощо.
У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком особа, яка здійснювала управління, повинна передати наявну в неї технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок особі, визначеній співвласниками такого будинку. У разі зміни управителя попередній управитель повинен передати наявну в нього технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок новому управителю (частина шоста статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок, визначеної в частині тридцять першою цієї статті, замовник будівництва, колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком або його обслуговування/утримання до створення об'єднання, протягом шести місяців з дня направлення об'єднанням відповідного звернення відновлює її за власний рахунок та передає об'єднанню (стаття 6 Закону України "Про ОСББ").
Як встановили суди попередніх інстанцій, управителем спірного будинку було Товариство, на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 03.08.2016 № 5.
Державну реєстрацію ОСББ створену власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 1, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Кості Гордієнка проведено 28.08.2024.
Загальними зборами ОСББ прийнято рішення, яке оформлено протоколом від 23.11.2024 № 2, про прийняття будинку в управління об'єднання та обрання моделі управління будинком.
Звертаючись з позовом до суду ОСББ зазначало, що Товариством на вимогу позивача не була надана документація на будинок.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 176 від 17.07.2018 (далі - Перелік №176) затверджено перелік технічної документації на багатоквартирний будинок, до якого входять, зокрема: технічний паспорт на багатоквартирний будинок; паспорт об'єкта; енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем; проектна документація зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем; документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; технічна документація обладнання котелень; технічна документація на ліфти; план земельної ділянки; акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок; паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом цього спору є витребування документів, які передбачені Переліком №176.
Передбачений статтею 6 Закону України "Про ОСББ" обов'язок попереднього балансоутримувача будинку з передачі документації на будинок об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку виникає у нього з дня державної реєстрації об'єднання та не залежить від прийняття об'єднанням рішення про передачу йому функцій з управління будинком та про прийняття будинку на баланс, оскільки будь-яких інших умов, крім державної реєстрації об'єднання, для передачі документації від попереднього балансоутримувача Законом не визначено.
При цьому обставини фактичної наявності або відсутності такої документації у відповідача не мають істотного значення для вирішення цієї категорії спорів, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" така документація повинна була бути передана замовником будівництва або попереднім власником будинку відповідачу, а у випадку відсутності документації на багатоквартирний будинок він відповідно до вимог частини дев'ятнадцятої статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" зобов'язаний відновити її за власний рахунок. (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/6167/18).
Окрім того, зі змісту самого Переліку №176 та наказу Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17.07.2018 №176, яким він затверджений, не вбачається, що будинки, збудовані до 14.09.2018 (дата набрання чинності Переліку №176), не повинні мати технічну документацію, передбачену у Переліку №176. Документація, визначена у Переліку №176, може бути витребувана від колишнього управителя багатоквартирного будинку, навіть якщо такий будинок збудовано до 14.09.2018 (пункти 56, 59 постанови Верховного Суду від 29.10.2025 у справі №910/5525/24).
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з вказаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції є запорукою дотримання принципу правової визначеності.
Так, скаржники зазначають, що судами застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які зазначені в касаційних скаргах.
При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Як вже було зазначено, предметом розгляду у цій справі є зобов'язання передати технічну документацію на багатоквартирний житловий будинок у м. Дніпро по вул. Кості Гордієнка,1.
У наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 22.09.2020 у справі № 127/18934/18, від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц та постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 17.01.2025 у справі №910/7625/23 містяться висновки щодо належності та ефективності способу захисту які можуть бути підставою для відмови у позові.
Водночас слід врахувати, що у справах:
№910/2592/19 висновок зроблений, щодо ефективності способу захисту про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника у справі про банкрутство (статті 15, 16 ЦК України, стаття 20 ГК України, стаття 55 Закону про банкрутство, статті 387, 388 ЦК України);
№910/3009/18 суди визнали позовну вимогу про визнання протиправними дій НБУ щодо прийняття постанови Правління НБУ від 31.03.2016 № 219 "Про звернення стягнення на цінні папери, передані Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" у заставу Національному банку України" не ефективним способом захисту, адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому вимога не відповідає ефективному способу захисту;
№916/1415/19 суди зазначили, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання припиненими в минулому (з 22 серпня 2016 року) спірних договорів іпотеки не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача як іпотекодержателя за договорами іпотеки.
№910/7625/23 Суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання недійсним акта про непідписання договору купівлі-продажу, складеного відповідачем 17.02.2023 в рамках електронного аукціону не відповідає належному, зокрема, ефективному способу захисту прав позивача;
№ 127/18934/18 Суд зазначив, що позовні вимоги про порушення статті 13 Конвенції та встановлення справедливої сатисфакції не є належним способом захисту, а фактично є підставами позову про стягнення моральної шкоди, що є предметом судового розгляду;
№554/10517/16-ц Суд виснував, що оскаржені рішення органів місцевого самоврядування не стосуються певної особи як останньої набувачки земельної ділянки, вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування, на підставі яких земельну ділянку було оформлено за цією особою, не призводять до відновлення порушеного права територіальної громади міста Полтави і за таких обставин у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Скаржник із посиланням на наведені справи зазначає, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів.
Проаналізувавши висновки, що викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду та Об'єднаної палати Верховного Суду, на які посилався скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається, як за предметом спору так і за змістом цих відносин.
Скаржник послався на висновки Верховного Суду, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, зокрема і фактичних обставин справи на підставі яких Суд виснував про ефективність та належність певного способу захисту.
Колегія суддів зауважує, що для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях скаржник має навести не особисті міркування щодо законності та обґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування якої саме норми права у подібних відносинах не був врахований судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи, від якого висновку необхідно відступити, з наведенням обґрунтування такої необхідності та/або який висновок сформувати (пункт 183 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).
Колегія суддів звертає увагу на те, що цитування у касаційній скарзі норм законодавства та посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду та Об'єднаної палати Верховного Суду з цитуванням окремих витягів з її тексту не є доведеним і переконливим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника про те, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Об'єднаної палати Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства в частині вказаної підстави підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу.
Щодо касаційної скарги ОСББ слід зазначити таке.
У силу приписів статей 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу для надання якої в Україні діє адвокатура, а стаття 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі № 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 917/304/21).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження наданих послуг з правничої допомоги та їх обсягу, заявником надано до суду:
- ордер на надання правничої допомоги від 11.04.2025 серії АЕ № 1376072, виданого адвокату Патиці Андрію Володимировичу на підставі договору про надання правничої допомоги № 01 від 05.02.2025;
- платіжну інструкцію від 30.09.2025 № 77 на суму 3000,00 грн, з призначенням платежу: Оплата за професійну правничу допомогу по договору від 05.02.2025 № 01, згідно рахунку № 9 від 29.09.2025 без ПДВ;
- платіжну інструкцію від 19.01.2026 № 105 на суму 1500,00 грн з призначенням платежу: Оплата за професійну правничу допомогу по договору від 05.02.2025 № 01 (підготовка та участь у судовому засіданні по справі № 904/1744/25) без ПДВ.
Також в матеріалах справи наявний Договір № 01 від 05.02.2025 про надання професійної правничої допомоги Адвокатським об'єднанням "Погрібної Ольги та Патики Андрія" - ОСББ "К.Гордієнка-1" (а. с. 9-10 т 1).
Суд апеляційної інстанції відмовляючи у стягненні правничої допомоги зазначив, що ОСББ:
- не дотримався процесуального порядку подання доказів, оскільки документи, що підтверджують витрати, були подані після завершення апеляційного розгляду та судових дебатів, без попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які ним понесені або які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи, як того вимагають приписи статей 124, 126 та 129 ГПК України;
- не надав пояснень щодо поважності причин неподання доказів у строки, що суперечить вимогам ГПК щодо належного та своєчасного доказування. У зв'язку з цим суд не може встановити об'єктивну необхідність запізнілого подання документів, які фактично існували на момент проголошення судового рішення;
- надана платіжна інструкція від 30.09.2025 № 77 на суму 3 000,00 грн, не містить належної прив'язки до апеляційного провадження у справі № 904/1744/25, не розкриває обсяг виконаних робіт;
- не надано доказів виставлення рахунків на оплату наданих послуг адвоката та акту приймання-передачі виконаних робіт, які б дозволяли встановити обсяг, зміст та необхідність наданих послуг саме в апеляційному провадженні по справі № 904/1744/25.
Водночас судом апеляційної інстанції не враховано, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 виснував про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №159/5837/19 на яку посилається скаржник).
Також, Верховний Суд у контексті вказаних обставин зауважує, що у постанові 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Крім того, у постанові від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 Верховний Суд виснував, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, має значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції без дослідження умов договору та інших дій представника ОСББ спрямованих на відшкодування за рахунок іншої сторони витрат на правничу допомогу передчасно відмовив ОСББ у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №904/1744/25 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Зазначене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не у повному обсязі та неналежним чином дослідив зібрані у справі докази в підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу при здійсненні апеляційного розгляду справи зокрема щодо встановленої між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Погрібної Ольги та Патики Андрія" вартості послуг, наданих у суді апеляційної інстанції, щодо форми та розміру гонорару адвоката за надання правничої допомоги, порядку його обчислення.
Верховний Суд погоджується з доводами позивача у касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції в порушення статті 236 ГПК України не здійснив повного та всебічного з'ясування обставин, на які посилався позивач у заяві про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, понесених при здійсненні апеляційного розгляду справи, не дослідив належним чином усі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в порядку касації.
За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, що визначає межі розгляду справи судом касаційної інстанції, суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З огляду на викладене касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.20258 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі № 904/1744/25, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
За змістом пунктів 1 та 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на те, що доводи ОСББ частково знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими, суд апеляційної інстанції при ухваленні додаткової постанови від 04.03.2026 допустив порушення норм процесуального права, не дослідив наявні в матеріалах справі докази в підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, не встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення питання щодо розподілу цих витрат позивача, враховуючи межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова постанова Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у цій справі підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в апеляційній інстанції, а справа - передачі до апеляційного господарського суду для здійснення нового розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі № 904/1744/25.
2. Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "К. Гордієнка-1" на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 904/1744/25 задовольнити частково.
3. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 904/1744/25 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в апеляційній інстанції.
4. Справу № 904/1744/25 в цій частині передати до Центрального апеляційного господарського суду на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова