01 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 925/807/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. -головуючого, Волковицької Н. О., Мачульського Г. М.
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Будищенської сільської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 (колегія суддів: Скрипка І. М., Мальченко А. О., Хрипун О. О.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2024 (суддя Скиба Г. М.) у справі
за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Будищенської сільської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Черкаське лісове господарство", про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок із одночасним припиненням речових прав на них,
за участю:
прокурора - Одуденко А. В.,
відповідача-2 - Острівної К. В.,
третьої особи-2 - Осадчої О. О.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2024 року заступник керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації (далі - Черкаська ОВА) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) та Будищенської сільської ради (далі - Будищенська сільрада) з вимогами усунути перешкоди державі в особі Черкаської ОВА і територіальної громади селища Сокирна у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення і водного фонду шляхом:
- скасування державної реєстрації земельних ділянок із такими кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 (площа 0,1 га), 7124986000:03:001:0390 (площа 0,1 га), 7124986000:03:001:0391 (площа 0,1 га), 7124986000:03:001:0392 (площа 0,1 га), 7124986000:03:001:0393 (площа 0,1 га), 7124986000:03:001:0394 (площею 0,1 га), в Державному земельному кадастрі, категорія земель - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, із одночасним припиненням на них права комунальної власності Будищенської сільради;
- скасування державної реєстрації права комунальної власності Будищенської сільради на земельні ділянки із такими кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 (площа 0,1 га), 7124986000:03:001:0390 (площа 0,1 га), 7124986000:03:001:0391 (площа 0,1 га), 7124986000:03:001:0392 (площа 0,1 га), 7124986000:03:001:0393 (площа 0,1 га), 7124986000:03:001:0394 (площа 0,1 га).
2. Позов обґрунтовано порушенням інтересів держави при розпорядженні Будищенською сільрадою особливо цінними землями (лісового фонду) - без достатніх правових підстав. Зокрема, прокурор зазначив, що надання у приватну власність для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення земельних ділянок із такими кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394, відбулося без урахування вимог статей 20, 58, 59, 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), без погодження органами державної влади вилучення спірних земельних ділянок на користь Будищенської сільради, об'єднаної територіальної громади спірних земельних ділянок лісового фонду чи зміни їх цільового призначення з передачею в комунальну власність.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Рішенням Свидівоцької сільської ради (далі - Свидівоцька сільрада) від 06.02.2014 № 35-48 затверджено розроблений Приватним підприємством "Геотоп-сервіс" проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення об'єкта короткострокового відпочинку громадян в адміністративних межах села Свидівок Черкаського району. Пунктом 2 цього рішення земельну ділянку віднесено до категорії земель - землі рекреаційного призначення, що буде використовуватися для будівництва й обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.
4. Надалі на підставі цього рішення 17.04.2014 за Свидівоцькою сільрадою зареєстровано право комунальної форми власності на земельну ділянку площею 0,8925 га з кадастровим номером 7124986000:03:001:0262, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільради, у межах селища Сокирна, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.
5. Державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 08.10.2019 відкрито поземельні книги на земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394, кожна площею по 0,1 га.
6. Крім того, рішенням Свидівоцької сільради від 09.10.2019 № 70-21 "Про затвердження Свидівоцькій сільській раді технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,8925 га з кадастровим номером 7124986000:03:001:0262 на 7 окремих земельних ділянок комунальної власності для будівництва й обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, зокрема: земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0395 (площа 0,2925 га) та 6 земельних ділянок із кадастровими номерами 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 (кожна площею по 0,1 га). Пунктом 2 цього рішення земельні ділянки віднесено до категорії земель - землі рекреаційного призначення, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.
7. Одночасно рішенням Свидівоцької сільради від 09.10.2019 № 70-22 "Про передачу громадянам земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення" земельні ділянки кожна площею по 0,1 га з такими кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394, передано у приватну власність громадянам для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, що розташовані в селищі Сокирна на АДРЕСА_1 Пунктом 7 цього рішення Свидівоцької сільради зазначені земельні ділянки віднесено до категорії земель - землі рекреаційного призначення, які будуть використовуватися для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення: у власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га; ОСОБА_2 передано земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га; ОСОБА_3 передано земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га; ОСОБА_4 передано земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га; ОСОБА_5 передано земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га; ОСОБА_6 передано земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0394 площею 0,1 га.
8. Рішенням Черкаського районного суду від 10.09.2021 у справі № 707/936/21 вимоги прокуратури за позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Свидівоцької сільради Черкаського району, громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 були задоволені.
Визнано незаконними та скасовано рішення Свидівоцької сільради від 06.02.2014 № 35-48 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для її обліку, як землі комунальної власності", пункт 2 рішення Свидівоцької сільради від 09.10.2019 № 70-21 "Про затвердження Свидівоцькій сільраді технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення", рішення Свидівоцької сільради від 09.10.2019 № 70-22 "Про передачу громадянам земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення".
Припинено право приватної власності на земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394, площею по 0,1 га кожна, розташовані на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .
Усунуто перешкоди державі в особі Кабінету Міністрів України, територіальній громаді селища Сокирна у здійсненні права користування та розпорядження вказаними земельними ділянками.
9. На виконання рішення Черкаського районного суду від 10.09.2021 у справі № 707/936/21 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.07.2023 внесено відомості (записи) про припинення за громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 права приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394.
10. Згідно з даними Державного земельного кадастру спірні земельні ділянки, що були предметом судового розгляду у справі № 707/936/21, сформовані як земельні ділянки для будівництва й обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.
11. Надалі прокурор листами від 29.02.2024 № 15/1-167вих24, від 05.04.2024 № 15/1-284вих24 у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Будищенську сільраду про необхідність вжиття заходів щодо зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок з метою приведення відомостей Державного земельного кадастру у відповідність до цільового призначення спірних земельних ділянок та реєстрації речових прав на ці землі, у відповідній частині, за територіальною громадою селища Сокирна в особі Будищенської сільради саме як на землі водного фонду.
12. 09.04.2024 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено дані про реєстрацію за Будищенською сільрадою права комунальної власності на спірні земельні ділянки із цільовим призначенням для будівництва й обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.
13. Як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 05.11.2019 вих. № 10-23-0.23-7846/2-19, за даними Державного земельного кадастру земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394, обліковуються як угіддя (штучні водосховища).
14. Розміщення спірних земельних ділянок у межах земель водного фонду, в тому числі в межах 100 метрів від урізу води Кременчуцького водосховища, а також частинами в межах земель лісового фонду колишнього Державного підприємства "Черкаське лісове господарство" (далі - ДП "Черкаське лісове господарство") візуально вбачається із план-схеми розміщення спірних земельних ділянок (лист Державного підприємства "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 23.03.2020 № 19-28-0.5-634/2-20 із план-схемою).
15. Державна екологічна інспекція Центрального округу (лист від 05.06.2020 № 03/1-17/1117) встановила, що надання у приватну власність для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення земельних ділянок із такими кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394, відбулося без урахування вимог статей 20, 58, 59, 186-1 ЗК України.
16. Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області провело перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації прав на землю, за результатами якої склало акт від 04.04.2020 № 265-ДК/260/АП/09/01/-20.
17. Згідно із цим актом перевірки та листом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 05.06.2020 № 10-23-0.44-697/90-20 з огляду на шари Публічної кадастрової карти України спірні земельні ділянки розташовані в умовно прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища, а Свидівоцькою сільрадою порушено норми чинного законодавства під час відведення у приватну власність спірних земельних ділянок фактично за рахунок земель лісогосподарського призначення та водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами для потреб рекреації без чіткого визначення їх нормативних розмірів, а також при зміні цільового призначення земель лісового і водного фонду. Прийнятим рішенням від 09.10.2019 № 70-22 Свидівоцька сільрада порушила процедуру набуття і реалізації права на землю, а саме не дотримала вимог норм статей 20, 57, 59, 149, 186 ЗК України, частини другої статті 19 Конституції України.
18. Свидівоцька сільрада ухилилася від приведення своїх рішень стосовно спірних земельних ділянок у відповідність до вимог чинного законодавства за результатами перевірки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області (від 09.06.2020 № 265-ДК/0032/КВ/06/01/-20).
19. Прокурор та позивач не оспорюють права місцевого самоврядування на розпорядження землями водного фонду при належному дотриманні вимог законодавства.
20. Отже, спір у цій справі, на думку прокурора, виник у зв'язку з тим, що органи державної влади не надавали своєї згоди на вилучення на користь сільської ради, об'єднаної територіальної громади спірних земельних ділянок лісового фонду чи зміни їх цільового призначення з передачею в комунальну власність, що призвело до порушення інтересів держави в частині обмеження обороту особливо цінних земель (лісового фонду).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
21. 17.12.2024 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025, про задоволення позову.
22. Рішення судів мотивовано тим, що вимоги прокурора є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення вибули з державної власності поза волею власника зі зміною цільового призначення, без дотримання передбаченої законом процедури вилучення у постійного користувача (ДП "Черкаське лісове господарство"). Крім того, земельні ділянки розташовані в межах 100 метрів від урізу води Кременчуцького водосховища, тому спірні земельні ділянки не можуть належати до земель рекреаційного призначення.
Щодо обраного прокурором способу захисту суди встановили, що він є обґрунтованим і таким, що призведе до реального відновлення порушеного права держави в особі позивача. Крім того, суди, пославшись на пункт 12 (щодо продовження строків на період дії карантину) та пункт 19 (щодо зупинення перебігу строку позовної давності на строк дії воєнного стану) розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), констатували, що позовна давність прокурором не пропущена.
Короткий зміст касаційної скарги
23. 30.01.2026 Будищенська сільрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у позові.
24. Касаційне провадження відкрито на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
25. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених:
- у постанові від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, - щодо застосування частини першої статті 116 та пункту "б" частини третьої статті 122 ЗК України, згідно з якими підставою набуття права постійного користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності є відповідне рішення компетентного органу про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її в постійне користування;
- у постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17, - щодо ефективного способу захисту прав шляхом звернення з позовом про витребування спірного майна у порядку статті 388 ЦК України, задоволення якого є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав.
26. Скаржник вважає, що позовні вимоги прокурора спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства - ДП "Черкаське лісове господарство", тому вказані позовні вимоги відповідно до усталеної судової практики не підлягають розгляду по суті.
27. Скаржник зазначає, що застосування пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України (далі - ЛК України) є необґрунтованим, оскільки ДП "Черкаське лісове господарство" не оформило право постійного користування земельними ділянками у вигляді державного акта на право постійного користування.
28. На думку скаржника, ефективним способом захисту прав щодо земельних ділянок лісогосподарського призначення є звернення з віндикаційним позовом у порядку статті 388 ЦК України із компенсацією вартості витребуваних земельних ділянок відповідно до статті 390 ЦК України в новій редакції, проте прокурором обрано неефективний спосіб захисту прав. Крім того, судами не встановлено, які землі віднесено до земель лісогосподарського призначення, а які є землями водного фонду.
29. Оскільки право комунальної власності було оформлено за Свидівоцькою сільрадою ще у 2014 році на підставі рішення від 17.04.2014, скаржник вважає, що строк на подачу вказаного позову сплинув ще у 2017 році. Водночас суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин позовну давність відповідно до положень статті 267 ЦК України.
30. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що Будищенська сільрада є добросовісним набувачем земельних ділянок, оскільки після об'єднання Будищенської та Свидівоцької територіальних громад Будищенська сільрада не могла знати про незаконність набуття Свидівоцькою сільрадою права комунальної форми власності, тому для формування єдиної правозастосовчої практики у спірних правовідносинах необхідно сформулювати правові висновки щодо питання: "Чи може вважатися добросовісним набувачем сільська рада, до якої була приєднана інша сільська рада?".
31. 26.03.2026 та 01.04.2026 Будищенська сільрада подала додаткові пояснення до касаційної скарги, які підлягають залишенню без розгляду як такі, що подані поза межами строку на подання відзиву (частина друга статті 118 ГПК) та без дозволу суду на їх подання (частина п'ята статті 161 ГПК України).
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
32. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить залишити цю скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
33. Прокурор у відзиві зазначає, що органами прокуратури обрано ефективний спосіб захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями статей 16, 391 ЦК України та статті 152 ЗК України, а оскаржувані судові рішення є законними й обґрунтованими.
Позиція Верховного Суду
34. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на пункт перший частини другої статті 287 ГПК України, наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про обрання прокурором ефективного способу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах і такі висновки судів здійснено без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду (пункт 25 цієї постанови). На думку скаржника, щодо спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення ефективним способом захисту прав є звернення з віндикаційним позовом у порядку статті 388 ЦК України.
36. Відповідно до частини другої та пункту "б" частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
37. Згідно з усталеною позицією Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
38. Таким чином, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
39. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
40. У справі, що розглядається, прокурор звернувся до суду, обравши спосіб захисту порушеного права у вигляді усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення та водного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі а також просив скасувати державну реєстрацію права комунальної власності за Будищенською сільрадою.
41. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
42. Отже, негаторним позовом є позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
43. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
44. Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
45. Тобто предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.
46. Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така інша особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.
47. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння такою особою таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
48. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки землі водного фонду та лісогосподарського призначення є землями, які обмежені в цивільному обороті, а право комунальної власності на них виникло усупереч нормам земельного та водного законодавства такі обставини унеможливлять їх раціональне використання, в тому числі територіальною громадою с. Сокирна та Черкаською обласною військовою адміністрацією саме як земель водного фонду та лісогосподарського призначення, а тому має місце порушення інтересу держави, яке підлягає захисту в судовому порядку шляхом скасування державної реєстрації комунальної власності на спірні земельні ділянки, а судове рішення про скасування державної реєстрації права комунальної власності за Будищенською сільською радою буде підставою для реєстраційних дій щодо припинення вказаного права, що є належним способом захисту у спірних правовідносинах.
49. Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
50. У справі, що переглядається, суди встановили, що:
- спірні земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394, частково накладаються на землі лісового фонду та перебувають у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство»;
- спірні земельні ділянки розміщені в межах земель водного фонду, в тому числі в межах 100 метрів від урізу води Кременчуцького водосховища;
- право комунальної власності на спірні земельні ділянки із цільовим призначенням для будівництва й обслуговування об'єктів рекреаційного призначення зареєстровано за Будищенською сільрадою.
51. Отже спірні земельні ділянки частково належать до земель водного фонду (стаття 58 ЗК України), а частково можуть одночасно належати і до земель лісогосподарського призначення (стаття 55 ЗК України).
52. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу на постанови від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц, де Велика Палата Верховного Суду розмежувала способи захисту в позовах стосовно земель водного та лісового фонду.
53. Зокрема, володіння земельними ділянками водного фонду має свої особливості. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 50 - 52) зазначила таке:
"50. Велика Палата Верховного Суду нагадує про свої висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки водного фонду, право власності на яку неправомірно зареєстровано за фізичною чи юридичною особою, або якщо земельна ділянка зайнята такою особою.
51. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України).
52. Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження №14-452 цс 18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження №14-473 цс 18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі №372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші).".
54. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021у справі № 359/3373/16-ц, володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. Водночас у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.
55. У вказаній справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постанов Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4).
56. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказує, що у спірних правовідносинах також необхідно врахувати постанову від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, в якій Велика Палата Верховного Суду виснувала таке. Коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Віндикаційний позов дозволяє більшою мірою вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів. Разом із тим для вирішення таких спорів земельна ділянка, для витребування якої наявні підстави, має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі. Витребування як належний спосіб захисту у справі № 446/478/19 не можна застосовувати щодо всієї земельної ділянки, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні позивача.
57. За змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі.
58. Отже, при зверненні з позовом необхідно було визначити, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на землі лісогосподарського призначення, в яких межах накладається на прибережну захисну смугу, оскільки залежно від категорії землі прокурор мав обрати відповідний належний та ефективний спосіб захисту (повернення земельної ділянки чи витребування), а не усунення власнику перешкод у здійснення права власності, як помилково визначив прокурор та не враховали суди попередніх інстанцій.
59. Принцип "правової визначеності" вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності як самих правових норм, так і того, як ці норми мають бути застосовані судами у подібних правовідносинах. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
60. Здійснивши аналіз оскаржуваних рішень та постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що наведена скаржником підстава, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, в частині обрання способу захисту, який не відновить права позивача, підтвердилася. Суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору помилково не врахували, що звернення прокурора із позовними вимогами, які не відновлять порушених прав позивача, є підставою для відмови у позові.
61. Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт148).
62. Зважаючи на те, що наведене вище є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів не надає оцінки доводам, які стосуються розгляду справи по суті і не формулює правових висновків про які просить скаржник, оскільки прийняття рішення про відмову в задоволенні позову не залежить від інших встановлених судом обставин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
63. За приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
64. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).
65. Враховуючи, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, судові рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Судові витрати
66. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
67. Пунктом 2 частини четвертої статті 129 ГПК України передбачено, що у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
68. Оскільки за результатом розгляду касаційної скарги Верховним Судом прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, витрати Будищенської сільради зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на Черкаську обласну прокуратуру, а саме: за подання апеляційної скарги - 34 882,56 грн, а за подання касаційної скарги - 18 168,00 грн.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Будищенської сільської ради задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 у справі № 925/807/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119) на користь Будищенської сільської ради (код ЄДРПОУ 26323723) 53 050,56 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Н. О. Волковицька
Суддя Г. М. Мачульський