20 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/2786/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючий, Огородніка К.М., Погребняка В.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФА ЛТД» ОСОБА_1
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026
у справі № 916/2786/23
за заявою Головного управління ДПС в Одеській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФА ЛТД»
про визнання банкрутом, ?
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2026 заяву (вх. №2-321/26) учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФА ЛТД» ОСОБА_1 про відвід судді Демешина О.А. у справі №916/2786/23 залишено без розгляду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 повернуто учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФА ЛТД» ОСОБА_1 апеляційну скаргу (вх.№939/26 від 05.03.2026) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.02.2026 у справі №916/2786/23 та додані до неї документи.
30.03.2026 поштовою кореспонденцією учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФА ЛТД» ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 у справі №916/2786/23.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2786/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий ? Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., суддя - Погребняк В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між від 01.04.2026.
Розглянувши матеріали касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа "ZUBAC v. CROATIA" (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в частині другій статті 293 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 у справі № 916/2786/23, якою повернуто учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФА ЛТД» ОСОБА_1 апеляційну скаргу (вх.№939/26 від 05.03.2026) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.02.2026 у справі №916/2786/23 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
Оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що предметом апеляційного оскарження була ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про відвід судді, яка з огляду на її спрямованість є універсальною та не включена законодавцем до переліку ухвал, наведеного у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, і така ухвала не перешкоджає подальшому розгляду справи, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на відповідне судове рішення у справі про банкрутство.
При цьому, апеляційний господарський суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до частини 2 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 у справі №918/420/16 також наведено висновок про застосування норм права, який полягає у тому, що системний аналіз співвідношення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, частини шостої статті 12, статей 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, частини першої статті 2, частин першої, другої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:
а)усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом частини другої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо яких цим Кодексом не встановлено виключення (зокрема, частина шоста статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства, абзац 2 частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства);
б)ухвали, включені до переліку у частині першій статті 255 Господарського процесуального кодексу України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 255 ГПК України встановлено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Приписи статті 255 ГПК України свідчать про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Проте ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду відводу не входять в перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Водночас частиною 3 статті 255 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц дійшла висновку про те, що, "Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства. Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).".
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи те, що скаржник подав апеляційну скаргу на ухвалу, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду згідно із статтею 255 Господарського процесуального кодексу України, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
Дослідивши оскаржуване судове рішення та надавши оцінку доводам, викладеним у касаційній скарзі Верховний Суд зазначає, що правильне застосування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним, а аргументи, які викладені у касаційній скарзі не викликають розумних сумнівів щодо правильності їх застосування чи тлумачення.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФА ЛТД» ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 у справі № 916/2786/23 є необґрунтованою, у зв'язку з чим, відмовляє у відкритті касаційного провадження відповідно до приписів частини другої статті 293 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, ?
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФА ЛТД» ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 у справі № 916/2786/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Васьковський
Судді К.М. Огороднік
В.Я. Погребняк