Іменем України
21 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/110/26
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Белова С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-БУДИНОК», код ЄДРПОУ 45158120, вул. Петропавлівська, 86 оф. 92, м.Суми, 40000
до відповідача: Фермерського господарства “АГРО ТІМ», код ЄДРПОУ 43342374, вул. Героїв України, 11а, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500;
про стягнення 166 792,80 грн
12.02.2026 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за Договором № 11-2025 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 20.11.2025 укладеного між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані частковим виконанням договору відповідачем в частині розрахунків. Позивач просить суд стягнути з відповідача 166 792,80 грн, з яких 156 000,91 грн заборгованості по сплаті орендної плати за Договором №11-2025; 9838,80 грн пені за порушення строків сплати орендної плати за Договором № 11-2025; 953,09 грн 3% річних від простроченої заборгованості.
Ухвалою від 17.02.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; установив сторонам процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору.
Ухвала про відкриття провадження в справі доставлена в електронний кабінет відповідача 17.02.2026 о 13:18.
27.02.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що 20.02.2026 ним сплачено 156 000,91 грн заборгованості по сплаті орендної плати за Договором №11-2025 та заперечив проти заявлених вимог про стягнення пені, 3% та витрат на правничу допомогу.
02.03.2026 позивачем подано до суду заяву в якій заявлено про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та про збільшення позовних вимог в частині пені та 3% річних.
05.03.2026 позивачем подано до суду відповідь на відзив з запереченнями доводів відповідача.
Суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
20.11.2025р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-БУДИНОК», як суборендодавцем з однієї сторони та Фермерське господарство «АГРО ТІМ», як суборендарем з іншої сторони було укладено Договір №11-2025 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажом, у відповідності з п.1.1. якого суборендодавець зобов'язався передати суборендарю у тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку разом з екіпажом (один спеціаліст Суборендодавця, який забезпечує безперебійну роботу Техніки, керування нею та виконання технічних завдань Суборендаря) (далі іменуються -«Техніка»), а Суборендар зобов'язався прийняти в тимчасове платне користування Техніку з екіпажом, і зобов'язується сплачувати Суборендодавцю орендну плату.
Згідно п.1.2. Договору ознаки техніки, кількість та марка, її характеристики визначаються у Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Техніка, що передається в суборенду, повинна використовуватися Суборендарем виключно для проведення сільськогосподарських робіт, відповідно до вимог Інструкції з експлуатації заводу- виробника (п.2. 1. Договору).
Передача Техніки в суборенду здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною Договору, за формою, наведеною у Додатку № 2 до цього Договору (п.3.4. Договору).
Згідно п.4.1. Договору техніка передається в суборенду на строк з « 20» листопада 2025 року по « 19» грудня 2025 року.
Фактичні строки суборенди Техніки з екіпажом визначаються відповідно до Актів приймання-передачі Техніки, без внесення змін до умов Договору (п.4.2. Договору).
Техніка вважається переданою в суборенду з дати підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі (п.4.3. Договору).
Передача сільськогосподарської Техніки з екіпажом в суборенду, а також повернення її з суборенди, здійснюється на підставі Актів приймання-передачі (Додаток №1, Додаток №2, Додаток №3 до Договору) (п.4.4. Договору).
Згідно п.5.1. Договору орендна плата за Договором становить загальну вартість наданих послуг з суборенди, сплачених Суборендарем Суборендодавцеві протягом дії Договору на підставі актів приймання - передачі техніки, та визначається у відповідних рахунках та актах приймання- передачі наданих послуг.
Загальна сума суборендної плати складає суму суборендної плати згідно всіх відповідних додатків до цього Договору. Виплата орендної плати буде здійснена Суборендарем протягом 5 (п'яти банківських днів з дня підписання Акту приймання-передачі (повернення) транспортних засобів (останнього транспортного засобу згідно відповідного додатку) та Акту приймання-передачі наданих послуг, підписаних уповноваженими представниками Сторін та за умови попереднього надання рахунку-фактури.
Підставою для оплати Суборендодавцеві послуг є відповідні рахунки-фактури та/або Акти приймання-передачі наданих послуг. Сторони домовилися, що їхні представники здійснюватимуть щоденний облік обсягу виконаної роботи шляхом підписання Відомостей, на підставі яких представники Сторін підписують акт передачі-приймання наданих послуг. Витрати по сплаті заробітної плати екіпажів ТЗ несе Суборендодавець.
Сторони узгодили, що орендна плата розраховується виходячи з орієнтовного об'єму робіт та узгодженої сторонами вартості робіт орендованої техніки на 1 га. Орієнтовний об'єм збирання кукурудзи 230+/- 5% га. Остаточний об'єм робіт узгоджується сторонами після завершення робіт. Оплата може проводитися авансовими платежами, орієнтовно кожні 3-4 дні з моменту отримання техніки в Суборенду.
Згідно п.5.2. Договору остаточна сума орендної плати визначається в рахунку-фактурі та Акті прийому-передачі наданих послуг з суборенди, що підписується Суборендарем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання його від Суборендодавця. Якщо впродовж 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання Акту Суборендар не підпише Акт прийому-передачі наданих послуг з суборенди та не надасть обгрунтованої відмови щодо його підписання, Сторони вважають Акт підписаним, а послуги з суборенди наданими належним чином та в повному обсязі.
Виплата орендної плати проводиться протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання Сторонами акта приймання - передачі наданих послуг з суборенди. Суборендар має право достроково сплатити орендну плату на користь Суборендодавця (п.5.3. Договору).
Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній грошовій одиниці України (гривні) через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкових розрахунків (п.5.4. Договору).
Під «Банківським Днем» у цьому Договорі розуміється будь-який день {за винятком 3 суботи, неділі чи офіційного неробочого дня), коли працюють банки, що обслуговують Сторін (п.5.5. Договору).
У разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з суборендодавцем щодо сплати орендної плати за суборенду техніки з екіпажем, встановленого в п. 5.3 цього договору, орендар сплачує суборендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується і сплачується за весь строк прострочення платежу (п.8.2).
Додатком №1 до Договору позивачем та відповідачем було узгоджено, що сільськогосподарською технікою, яка передається в суборенду з екіпажом являється комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND CX8080, 2013р. випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст.759 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Ст.798 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажом, який його обслуговує.
Згідно рахунку № 115 від 19.12.2025 вартість суборенди с/г техніки з екіпажем, збирання кукурудзи на площі 228 га становить 456 000,91 грн без ПДВ.
Згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №26 від 19.12.2025, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача ТОВ «АГРО-БУДИНОК» були виконані послуги: суборенда с/г техніки з екіпажем, збирання кукурудзи на площі 228 га, вартість робіт (послуг) склала 456 000,91 грн з ПДВ.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
На виконання умов Договору відповідачем була проведена часткова оплата за суборенду на загальну суму 250 000,00 грн., що підтверджується: інформаційним повідомленням про зарахування коштів №4041 від 15 грудня 2025р. на суму 50 000,00грн., інформаційним повідомленням про зарахування коштів №4080 від 19 грудня 2025р. на суму 50 000,00грн.; інформаційним повідомленням про зарахування коштів №4208 від 16 січня 2026р. на суму 50 000,00грн.; інформаційним повідомленням про зарахування коштів №4211 від 20 січня 2026р. на суму 100 000,00грн.; - інформаційним повідомленням про зарахування коштів №4269 від 29 січня 2026р. на суму 50 000,00грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем було прострочено заборгованість в розмірі 356 000,91 грн з 27.12.2025 року, в розмірі 306 000,91 грн з 16.01.2026 року, в розмірі 209 000,91 грн з 21.01.2026 року, в розмірі 156 000,91 грн з 30.01.2026 року.
У зв'язку з простроченням боргу позивачем окрім заборгованості в розмірі 156 000,91 грн заявлено до стягнення 9 838,80грн пені за порушення строків проведення розрахунків та 953,09 грн 3% річних за порушення строків проведення розрахунків.
Після відкриття провадження у справі відповідачем 20.02.2026 здійснено повне погашення боргу що підтверджується платіжною інструкцією №4387 від 20.02.2026 на суму 156 000,91грн.
02.03.2026 позивачем подано до суду заяву в якій заявлено про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та про збільшення позовних вимог в частині пені та 3% річних.
Частиною 1 статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивачем в установлений строк заявлено про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та про збільшення позовних вимог в частині пені та 3% річних, та заявлено до стягнення 11 826,21 грн пені та 1 145,42 грн 3% річних.
Враховуючи викладене, судом приймається зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та збільшення позовних вимог в частині пені та 3% річних. Після прийняття заяви про збільшення позовних вимог предметом судового розгляду є виключно вимоги про стягнення пені та річних відсотків3% річних, вимоги щодо стягнення основної заборгованості у провадженні відсутні.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з суборендодавцем щодо сплати орендної плати за суборенду техніки з екіпажем, встановленого в п. 5.3 цього договору, орендар сплачує суборендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується і сплачується за весь строк прострочення платежу.
Враховуючи викладене, судом відхиляються доводи відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3% річних, обгрунтування щодо зменшення розміру пені та 3% річних відповідачем не надано.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи викладене та здійснивши перевірку заявлених періодів та арифметичний перерахунок розміру пені та 3% річних суд встановив правомірне нарахування позивачем пені розмірі 11 826,21 грн та 1 145,42 грн 3% річних.
За наведених підстав, вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
При ухваленні рішення в справі, суд, зокрема, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно з частинами 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.
Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частин першої - третьої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем подано Договір про надання правничої допомоги 28.01.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність від 28.01.2026.
Згідно договор сторони домовились, що вартість послуг адвоката (гонорар) зазначених в п.1.1 цього договору становить 15 000,00 грн(п.3.2.).
Разом з тим п.1.1 договору сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе обов'язок здійснити підготовку документів (вимоги, позовної, заяви та доказів до неї) та представництво клієнта у Господарському суду Чернігівської області про стягнення заборгованості за Договором № 11-2025, а також суми неустойки, інфляційних збитків, відсотків річних.
При цьому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних збитків заявлені не були, а підготовка вимоги не може бути розцінено судом як різновид судових витрат.
Відтак, суд вважає, що позивачем не доведені витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
На підставі приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Отже, з огляду на наведені положення чинного законодавства, зважаючи на принципи диспозитивності та змагальності, співмірності, необхідності та розумності судових витрат, докази, надані на підтвердження зазначених витрат, заперечення відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника Фермерського господарства “МП Горизонт» щодо ухвалення додаткового рішення та вирішення питання розподілу судових витрат. За висновком суду підтвердженими і такими, що підлягають відшкодуванню, є послуги, надані адвокатом на суму 12000,00 грн
Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
В іншій частині витрат в сумі 3000,00 грн суд відмовляє в задоволенні вимог заявника про стягнення витрат на правову допомогу в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Виходячи зі змісту частин 1, 4 статті 129 ГПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що судом задоволені позовні вимоги в повному обсязі, судовий збір у розмірі 3328,00 грн (платіжна інструкція від 04.02.2026 № 5) підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача.
Керуючись статтями 46,73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства “АГРО ТІМ» (код ЄДРПОУ 43342374, вул. Героїв України, 11а, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-БУДИНОК» (код ЄДРПОУ 45158120, вул. Петропавлівська, 86 оф. 92, м.Суми, 40000) 3% річних в розмірі 1145,42 грн, пені в розмірі 11826,21 грн, 12000,00 грн витрат на правничу допомогу та 3328,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 21.04.2026.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/