м.Чернівці
20 квітня 2026 року Справа № 926/380/26
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С., за участю секретаря судового засідання Григорічук Б.В., розглянувши справу №926/380/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІКСДНІПРО» (49033, м.Дніпро, пр. Хмельницького, б.146-А )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілак» (58005, м.Чернівці, вул.А. Кушніренка, 7-А)
Про стягнення заборгованості в розмірі 144000,00 грн
За участі представників:
Від позивача: Бойко П.Ю. - адвокат (ордер АЕ №1444205 від 29.01.2026р.)
Від відповідача: не з'явився
Технічна фіксація судових засідань здійснюється за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІКСДНІПРО» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілак» про стягнення заборгованості в розмірі 144000,00 грн за договорами-заявками на перевезення вантажу №1025 від 27.06.2025 року, №1026 від 01.07.2025 року, №1027 від 04.07.2025 року та разовим договорами-заявками на надання транспортних послуг.
В обгрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що між ним та ТОВ “Лілак» укладено договори-заявки на перевезення вантажу №1025 від 27.06.2025 року, №1026 від 01.07.2025 року, №1027 від 04.07.2025 року та разові договори-заявки на надання транспортних послуг, згідно яких позивач здійснював поставки на замовлення відповідача, за які останній в повному обсязі не розрахувався, що призвело до заборгованості в розмірі 144000,00 грн, яку позивач просить стягнути.
29.01.2026 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№380, які відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між передано судді Гушилик С.
Ухвалою суду від 02.02.2026 року залишено позовну заяву без руху.
04.02.2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№456).
Ухвалою суду від 06.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.03.2026 року.
Ухвалою суду від 11.02.2026 року задоволено заяву представника позивача (вх.№575) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду,
Ухвалою суду від 02.03.2026 року відкладено підготовче засідання на 26.03.2026 року.
Ухвалою суду від 26.03.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.04.2026 року.
В судове засідання 20.04.2026 року представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Як визначено ч.11 ст.242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя №845/0/15-21 від 17.08.2021 року, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Згідно з п.42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 року у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
За змістом ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №921/6/18).
Суд зазначає про належне виконання ним обов'язку щодо повідомлення усіх учасників справи про час, дату та місце розгляду справи, зокрема відповідача повідомлено, шляхом надіслання ухвал суду в електронній формі до його Електронного кабінету, поштовим зв'язком та оприлюдненням в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.
Ухвали суду були внесені до АСДС та автоматично направлені в електронний кабінет відповідача та доставлені до його електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З наведеного суд констатує, що в розумінні ст.ст.120, 122, 242 ГПК України, відповідач завчасно та належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.
Представник позивача, присутній в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить висновків про відсутність підстав для чергового відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІКСДНІПРО» (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лілак» (далі - замовник) укладено договори-заявки на перевезення вантажу №1025 від 27.06.2025 року, №1026 від 01.07.2025 року, №1027 від 04.07.2025 року та разові договори-заявки на надання транспортних послуг на загальну суму 312000,00 грн.
Транспортні послуги підтверджуються актами наданих послуг, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме: №1437 від 30.06.2025 року на суму 58000,00 грн, №1438 від 30.06.2025 року на суму 50000,00 грн, №1558 від 03.07.2025 року на суму 58000,00 грн, №1468 від 05.07.2025 року на суму 35000,00 грн, №1492 від 07.07.2025 року на суму 55000,00 грн та №1559 від 09.07.2025 року на суму 56000,00 грн, а також товарно-транспортирними накладними: №209/3033 від 26.06.2025 року, №210/3033 від 26.06.2025 року, №217/3075 від 28.06.2025 року, №2024/3075 від 01.07.2025 року, №230/3017 від 03.07.2025 року, №231/3075 від 03.07.2025 року та №232/3057 від 03.07.2025 року.
На виконання умов договорів, відповідач частково сплатив послуги на суму 168000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №2640 від 04.11.2025 року на суму 20000,00 грн, №2645 від 05.11.2025 року на суму 20000,00 грн, №2663 від 07.11.2025 року на суму 18000,00 грн, №2681 від 12.11.2025 року на суму 20000,00 грн, №2766 від 24.11.2025 року на суму 30000,00 грн, №2789 від 25.11.2025 року на суму 10000,00 грн, №2830 від 27.11.2025 року на суму 10000,00 грн, №№2894 від 03.12.2025 року на суму 20000,00 грн та №2916 від 05.12.2025 року на суму 20000,00 грн.
У зв'язку із неповною оплатою наданих послуг, позивач 12.01.2026 року звернувся до відповідача з вимогою №12/01 про сплату заборгованості в розмірі 144000,00 грн, яка отримана останнім, однак залишена без відповіді, що стало підставою для звернення до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов зазначених договорів з оплати послуг з перевезення вантажу.
Судом встановлено, що договори укладено сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками, що відповідає приписами ст.ст.207, 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відповідно, договори є правомірними правочинами в силу ст.204 ЦК України, оскільки сторонами не доведено зворотного.
У відповідності до вимог ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу (ст.509 ЦК України).
Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч.1 ст.632 ЦК України).
У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ч.ч.11, 12 визначено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.ст.525, 526 ЦК України).
Як встановлено судом, позивач надав відповідачу послуги з транспортування, що підтверджується товарно - транспортними накладними №209/3033 від 26.06.2025 року, №210/3033 від 26.06.2025 року, №217/3075 від 28.06.2025 року, №2024/3075 від 01.07.2025 року, №230/3017 від 03.07.2025 року, №231/3075 від 03.07.2025 року та №232/3057 від 03.07.2025 року та актами наданих послуг: №1437 від 30.06.2025 року на суму 58000,00 грн, №1438 від 30.06.2025 року на суму 50000,00 грн, №1558 від 03.07.2025 року на суму 58000,00 грн, №1468 від 05.07.2025 року на суму 35000,00 грн, №1492 від 07.07.2025 року на суму 55000,00 грн та №1559 від 09.07.2025 року на суму 56000,00 грн.
Дослідивши надані позивачем, та не спростовані відповідачем, товарно транспортні накладні та акти наданих послуг суд зазначає, що вони є належним та допустимим доказом надання ним транспортно-експедиторських послуг, що підтверджує виконання експедитором обов'язків з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу в обумовленому місці вивантаження.
Слід зазначити, що відповідач частково сплатив 168000,00 грн за послуги перевезення, однак заборгованість в розмірі 144000,00 грн залишилась не погашена.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів погашення заборгованості не надав, а відтак, вимога ТОВ “ЛОГІСТІКСДНІПРО» про стягнення з ТОВ “Лілак» заборгованості підлягає стягненню.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІКСДНІПРО» (49033, м.Дніпро, пр.Б. Хмельницького, б.146-А ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілак» (58005, м.Чернівці, вул.Кушніренка, 7А) про стягнення заборгованості розмірі 144000,00 грн - задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілак» (58005, м.Чернівці, вул.Кушніренка, 7А, код 40220106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІКСДНІПРО» (49033, м.Дніпро, пр.Хмельницького, б.146-А, код 45110665) заборгованість в розмірі 144000,00 грн та 2662,40 грн судового збору.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено та підписано 21.04.2026 року
Суддя Світлана ГУШИЛИК