м.Чернівці
17 квітня 2026 року Справа № 926/19/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю секретаря судового засідання Григорічук Б.В., розглянувши справу №926/19/25
За позовом Керівника Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області (59200, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м.Вижниця, вул.М.Василька, 3А)
в інтересах держави в особі:
1) Вижницької міської ради (59200, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м.Вижниця, вул.Українська, 34)
2) Західного офісу Держаудитслужби (79007, м.Львів, вул.Костюшка, 8)
До відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (58005, м.Чернівці, вул.Ясська, 13)
2) Комунального некомерційного підприємства "Вижницька міська лікарня" Вижницької міської ради (59200, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м.Вижниця, вул.Й.Бурги, 5)
Про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів до бюджету в сумі 55369,95 грн
За участю представників:
Від прокурора: Маріуца Р.А.
Від позивача 1: не з'явився
Від позивача 2: Котельбан Н.Д. - представник (згідно витягу ЄДР)
Від відповідача 1: Хлапоніна О.Р. - представник (дов. від 09.12.2025р.)
Від відповідача 2: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Керівник Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Вижницької міської ради та Західного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" та Комунального некомерційного підприємства "Вижницька міська лікарня" Вижницької міської ради про визнання недійсними додаткових угод №1 від 24.09.2021 року, №2 від 13.10.2021 року, №3 від 18.10.2021 року, №4 від 19.10.2021 року, №5 від 25.10.2021 року, №6 від 19.11.2021 року, №7 від 22.11.2021 року, №8 від 25.11.2021 року до договору №403 від 22.09.2021 року про закупівлю товару за бюджетні кошти на постачання електричної енергії та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 55369,95 грн.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що за результатами процедури закупівлі електричної енергії між Комунальним некомерційним підприємством “Вижницька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Вижницької міської ради (правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Вижницька міська лікарня" Вижницької міської ради) та ТОВ "Національна енергетична група" укладено договір про закупівлю товару за бюджетні кошти на постачання електричної енергії №403 від 22.09.2021 року, ціна договору становить 196644,97,00 грн, сторонами погоджено обсяг електричної енергії 74700 кВт/год та ціну товару 2,63 грн з ПДВ за 1 кВт/год.
В подальшому до вищевказаного договору сторони уклали ряд додаткових угод, якими збільшили ціну електричної енергії на 79,95% від первинної ціни договору, при цьому зменшено обсяги постачання електричної енергії. Умови договору сторонами виконано. Проте, додаткові угоди №1 від 24.09.2021 року, №2 від 13.10.2021 року, №3 від 18.10.2021 року, №4 від 19.10.2021 року, №5 від 25.10.2021 року, №6 від 19.11.2021 року, №7 від 22.11.2021 року, №8 від 25.11.2021 року до договору №403 від 22.09.2021 року суперечать вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", а тому у відповідності до вимог ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню їх недійсними.
Внаслідок недійсності таких угод "Вижницькою міською лікарнею" переплачено відповідачу за електричну енергію, яка не була поставлена, бюджетні кошти у розмірі 55369,95 грн, отже вказані кошти, на думку прокурора, слід стягнути з відповідача на користь Вижницької міської ради, яка є розпорядником цих коштів.
В обґрунтування свого звернення з позовом в інтересах позивачів, прокурор зазначає, що достатні всі підстави для його звернення так як уповноважені на те органи не здійснюють належним чином свої повноваження, так Вижницька міська рада не вживала заходів щодо визнання недійсними додаткових угод до договору та повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів, що порушує економічні інтереси держави та становить суспільний інтерес, що повинен захищатися державою; в свою чергу Західний офіс Державної аудиторської служби України, як орган державного фінансового контролю, який здійснює контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги, щодо усунення таких правопорушень, проте, останній не вживав заходів до усунення порушень Закону України "Про публічні закупівлі".
06.01.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№19.
У відповідності до розпорядження №1/25 від 06.01.2025 року здійснено автоматизований розподіл справи, яким передано матеріали позовної заяви судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 10.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.01.2025 року.
20.01.2025 року від позивача 2 надійшли пояснення у справі (вх.№281), в яких останній підтримує позовні вимоги прокурора, проте, зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод №2-8 до договору №403 від 22.09.2021 року споживачем недоотримано електричної енергії у кількості 14198,568кВт/год, чим завдано матеріальну шкоду на суму 41111,16 грн, тоді як порушень при укладенні додаткової угоди № 1 від 24.09.2021 року не встановлено.
22.01.2025 року через систему “Електронний суд» уповноваженим представником відповідача 1 подано клопотання про зупинення провадження справі №926/19/25 до вирішення справи №926/132/25 (вх.№211).
27.01.2025 року від позивача 1 надійшли пояснення у справі (вх.№383), в яких підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі та просить розглядати справу без участі його представника.
Ухвалою суду від 28.01.2025 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі №926/132/25.
За клопотанням прокурора (вх.№42 від 06.01.2026р.) суд ухвалою від 14.01.2026 року поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 03.02.2026 року.
Ухвалою суду від 03.02.2026 року відкладено підготовче засідання на 26.02.2026 року.
25.02.2026 року від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№904), в якому просить поновити строк для його подачі та долучити його до матеріалів справи.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 26.02.2026 року представників позивача 1 та відповідача 2 та з метою надання сторонам часу для ознайомлення з відзивом суд продовжив строк підготовчого засідання та відклав його на 19.03.2026 року.
Згідно поданого відповідачем відзиву (вх.№904 від 25.02.2026р.), останній заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що вимоги прокурора є безпідставними; позов не містить належного обґрунтування позовних вимог та підстав звернення прокурора в інтересах позивачів, а відтак просить залишити позов прокурора в інтересах позивачі без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України; прокурором не доведено порушення прав позивачів; законодавством не обмежено будь-якими строками можливість внесення сторонами змін до договору; зміна ціни договору можлива з першого числа місяця в якому вона відбувається; в разі задоволення позовних вимог слід застосувати двосторонню реституцію, так як це буде мати наслідком дотримання принципів господарського судочинства та рівності учасників справи перед законом та судом; жодних претензій з боку споживача, щодо недопоставки електричної енергії не надходило, отже відсутні підстави для повернення сплачених коштів за недопоставлений товар (а.с.150-160).
У своїй відповіді на відзив (вх.№1182 від 16.03.2026р.) прокурор стверджує, що доводи відповідача є безпідставними, так як саме бездіяльність та неналежне здійснення позивачами захисту інтересів держави, зокрема Вижницькою міською радою, яка є засновником КНП "Вижницька міська лікарня", і яка фінансує і контролює діяльність цього закладу, та зобов'язана контролювати виконпання бюджету територіальної громади, а також Західним офісом Держаудитслужби, який є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, стало підставою для представництва прокурором інтересів держави. Додаткові угоди укладені за відсутності документального підтвердження ціни предмету закупівлі та її коливання на ринку в сторону збільшення у період дії договору, є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначеної Законом, та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, отже такі угоди у відповідності до вимог ст.ст.203, 215 ЦК України слід визнати недійсними, а сплачені кошти по таким угодам стягнути на користь територіальної громади (а.с.176-180).
Ухвалою суду від 19.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2026 року.
До початку розгляду справи по суті від Вижницької міської ради надійшла відповідь на відзив (вх.№1328 від 24.03.2026р.) в якій позивач 1 повністю підтримує вимоги прокурора та просить їх задовольнити, а також просить здійснювати розгляд справи за відсутності його представника (а.с.201-203).
В свою чергу відповідач-1 подав свої заперечення на відповідь на відзив прокурора (вх.№1371 від 26.03.2026р.), в яких зазначає, щодо невідповідності положень ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Конституції України, який встановлений у рішенні Конституційного Суду України від 03.12.2025 року у справі №6-р(ІІ)/2025, також наголошує на застосуванні двосторонньої реституції в разі задоволення позовних вимог (а.с 210-214).
В судовому засіданні, 07.04.2026 року суд заслухав вступне слово учасників процесу та перейшов до з'ясування обставин і дослідження доказів, у зв'язку зі браком часу у судовому засіданні оголошено перерву до 17.04.2026 року, про що представники сторін повідомленні під розписку.
Прокурор у судовому засідання 17.04.2026 року підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та просив визнати оспорювані додаткові угоди недійсними та стягнути з відповідача 1 на користь Вижницької міської ради, яка є засновником та фінансує діяльність КНП "Вижницька міська лікарня" безпідставно сплачені Лікарнею бюджетні кошти.
В свою чергу представниця Західного офісу Держаудитслужби підтримала свою письмову позицію.
Представниця відповідача 1 наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях.
Представник відповідача 2 у судове засідання в черговий раз не з'явився, причини нез'явлення суду не повідомив.
З наведеного суд констатує, що в розумінні ст.ст.120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідач 2 завчасно та належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, однак, своїми процесуальними правами не скористався, явку представника в судове засідання не забезпечив.
З врахуванням вище викладеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить висновків про відсутність підстав для чергового відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача 2 за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, представника позивача 2 та відповідача 1, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -
Як свідчать матеріли справи, в мережі Інтернет на веб-сайті "Prozorro" КНП “Вижницька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Вижницької міської ради оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів в закупівлі електричної енергії очікуваною вартістю 262000,00 грн в кількості 74700 кВт/год за ідентифікатором UA-2021-08-17-009815-а (а.с.11-16).
За результатами закупівлі визначено переможця ТОВ “Національна енергетична група».
22.09.2021 року між Комунальним некомерційним підприємством “Вижницька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Вижницької міської ради (правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Вижницька міська лікарня" Вижницької міської ради) (далі - замовник, споживач) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» (учасник) укладено договір №403 про закупівлю електричної енергії (далі - договір), предметом якого електрична енергія код 09310000-5 (далі - товар).
Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 договору передбачено, що учасник зобов'язується у 2021 році поставити товар відповідно до п.1.1 даного договору, а замовник - прийняти та оплатити його вартість, найменування (номенклатура, асортимент) товару: електрична енергія, кількість товару визначається в додатку №1, обсяги закупівлі можуть бути змінені, зокрема з урахуванням фактичних потреб замовника.
Пунктом 3.1 визначено ціну договору - 196644,97 грн, у т.ч. ПДВ. Ціна за одиницю товару визначається згідно вимог чинного законодавства України та умовами цього договору, ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткових угод (п.п.3.2, 3.3 договору).
Пунктами 4.1, 4.2 договору визначено, що розрахунки замовника за товар проводяться у порядку та на умовах, визначених у договорі про постачання електричної енергії, рахунок формується відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, зафіксованих у звіті про використану електроенергію за відповідний звітний період, до рахунків додаються акти прийняття-передавання електричної енергії.
Постачання електричної енергії споживачу на умовах договору починається з 22 вересня 2021 року (п.5.1 договору).
В розділі 6 договору сторони визначили права і обов'язки, зокрема: - замовник зобов'язаний приймати поставлений товар та оформляти документи в порядку та на умовах визначених в договорі, своєчасно та в повному обсязі сплачувати грошові кошти за поставлений товар, в свою чергу учасник зобов'язаний забезпечити постачання електричної енергії належної якості, що визначається державними стандартами та в обсягах, визначених цим договором та має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України, цим договором і договором про постачання електричної енергії (п.7.1 договору).
Згідно з пунктом 10.1 договір набирає чинності з дня підписання, поширює свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами, та діє до 31 грудня 2021 року (включно), але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань по договору в межах одного календарного року.
Пунктом 11.1 договору визначено, що інші умови поставки товару, не передбачені цим Договором, регулюються між сторонами чинним законодавством України, Законом України “Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Договором про постачання електричної енергії.
Договірна величина споживання електричної енергії на 2021 рік визначена сторонами у додатку №1 до договору: 74700 тис.кВт·год, у тому числі вересень - 16900 тис.кВт·год, жовтень - 35000 тис.кВт·год, листопад - 22800 тис.кВт·год.
Договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №403 від 22.09.2021 року підписано сторонами та скріплено їх печатками без будь-яких зауважень.
У подальшому між постачальником та споживачем до договору № 403 від 22.09.2021 року укладено ряд додаткових угод, в яких змінювали ціну за 1 кВт/год та зменшували орієнтований обсяг товару, а саме:
1) угода №1 від 24.09.2021р., ціна - 2,895444 грн з ПДВ, обсяг - 67915 кВт/год;
2) угода №2 від 13.10.2021р., ціна - 3,109996 грн з ПДВ, обсяг - 64263,22 кВт/год;
3) угода №3 від 18.10.2021р., ціна - 3,234706 грн з ПДВ, обсяг - 62363,06 кВт/год;
4) угода №4 від 19.10.2021р., ціна - 3,456283 з ПДВ грн, обсяг - 59325,23 кВт/год;
5) угода №5 від 25.10.2021р., ціна - 3,736933 грн з ПДВ, обсяг - 55994,62 кВт/год;
6) угода №6 від 19.11.2021р., ціна - 4,110252 грн з ПДВ, обсяг - 55132,74 кВт/год;
7) угода №7 від 22.11.2021р., ціна - 4,514700 грн з ПДВ, обсяг - 54168,317 кВт/год;
8) угода №8 від 25.11.2021р., ціна - 4,732760 грн з ПДВ, обсяг - 53716,737 кВт/год.
Слід відмітити, що сторони в кожній додатковій угоді зазначили, що зобов'язання сторін виникають з 01 числа місяця в якому вона підписана.
На виконання умов договору №403 від 22.09.2021 року постачальник поставив споживачу електричну енергію в загальному обсязі 53716,737 кВт/год, що підтверджено актами приймання-передачі електричної енергії (а.с.58-60):
- за вересень 2021 року №10 від 28.09.2021р.за обсяг 14977,241 кВт/год на загальну суму 43365,77 грн з ПДВ;
- за жовтень 2021р. №11 від 27.10.2021р. за обсяг 29390 кВт/год на суму 109030,28 грн з ПДВ;
- за листопад 2021р. №12 від 29.11.2021р. за обсяг 9349,496 кВт/год на суму 44248,92 грн з ПДВ;
За отримані послуги споживач провів розрахунок на загальну суму 196644,97 грн, що підтверджено платіжними документами, в яких споживач прямо зазначав в призначені платежу за постачання електричної енергії по договору №1 від 04.10.2021р. по актам (а.с.61-63), зокрема, платіжне доручення:
№56 від 28.09.2021р. - по акту № 10 від 28.09.2021р. на суму 43365,77 грн;
№62 від 27.10.2021р. - по акту № 11 від 27.10.2021р. на суму 109030,28 грн;
№68 від 29.11.2021р. - по акту № 11 від 29.11.2021р. на суму 44248,92;
Прокурор звертаючись з позовом до суду, зазначив, що ціну за електричну енергію протягом дії договору було збільшено на 79,95%, так ціна збільшена з 2,63 грн до 4,732760 за 1 кВт/год, при цьому обсяг поставленої електричної енергії зменшено з 74700 кВт/год до 53716,737 кВт/год, проте, коливання ціни в бік збільшення при укладенні додаткових угод не обґрунтоване та документально не підтверджене, а відтак додаткові угоди №1 від 24.09.2021 року, №2 від 13.10.2021 року, №3 від 18.10.2021 року, №4 від 19.10.2021 року, №5 від 25.10.2021 року, №6 від 19.11.2021 року, №7 від 22.11.2021 року, №8 від 25.11.2021 року до договору №403 від 22.09.2021 року про закупівлю товару за бюджетні кошти на постачання електричної енергії укладені з порушенням чинного законодавства, та підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, а також кошти в сумі 55369,95 грн, які сплачені лікарнею за товар, який так і не був поставлений, підлягають стягненню з відповідача 1 в дохід державного бюджету.
Відповідач заперечує проти позиції прокурора, посилаючись на те, що прокурор взагалі не мав права звертатись з таким позовом в інтересах позивачів, на момент укладення додаткових угод законодавством не було встановлено строків для укладення угод, у разі задоволення позовних вимог відповідач просить суд застосувати двосторонню реституцію, яка буде наслідком дотримання принципів рівності учасників справи перед законом та судом.
Щодо здійснення представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону №1697-VII).
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.ч.1, 3 ст.4 ГПК України).
У господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.3 ст.41 ГПК України).
Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі №1697-VII, ч.3 ст.23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до абзаців 1-3 ч.4 ст.23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №826/13768/16, від 05.03.2020р. у справі №9901/511/19, від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, від 06.07.2021р. у справі №911/2169/20, від 21.06.2023р. у справі №905/1907/21).
Встановлена Законом №1697-VII умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений ч.4 ст.23 Закону №1697-VII обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №826/13768/16, від 15.01.2020р. у справі №698/119/18, від 11.02.2020р. у справі №922/614/19, від 28.09.2022р. у справі №483/448/20, від 08.11.2023р. у справі №607/15052/16-ц).
У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2025р. у справі № 924/524/24).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови ВП ВС від 20.11.2018р. у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019р. у справі №915/478/18, від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020р. у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21, №922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019р. у справі №761/3884/18, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21 і №922/1830/19). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21 і №922/1830/19).
У пункті 55 постанови від 14.12.2022р. у справі №2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Вижницької міської ради та Західного офісу Держаудитслужби, зазначив, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, які були виділені з місцевого бюджету відповідачу 2, оскільки заподіяло прямої шкоди майновим інтересам держави у вигляді переплати бюджетних коштів, виділених на потреби громади.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).
Відповідно до ст.7-1 Закону "Про публічні закупівлі" Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов'язання щодо усунення порушення.
Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору.
У відповідності до вимог п.8 ч.1 ст.10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Відповідно до положень ст.18-1 Закону №280/97-ВР орган місцевого самоврядування має право звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Держава бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів: згідно положень ч.1 ст.62 Закону №280/97-ВР держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Судом встановлено, що 16.02.2024 року Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області повідомило Чернівецьку обласну прокуратуру про проведену ревізію з питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства "Вижницька міська лікарня", якою виявлено ряд порушень у сфері публічних закупівель (а.с.19-24).
В свою чергу Вижницька окружна прокуратура звернулась з листами (а.с.25, 27-28, 30):
- 01.04.2024 року до Управління Державної казначейської служби у Вижницькому районі (№50-106-841ВИХ-24) з проханням надати інформацію про головного розпорядника коштів Комунального некомерційного підприємства "Вижницька міська лікарня" та з якого фонду підприємство фінансується (а.с.25);
- 23.05.2024 року до Вижницької міської ради (№50-106-1261ВИХ-24) з проханням надати інформацію стосовно вжитих заходів, щодо усунення порушення законодавства про публічні закупівлі (а.с.27); яка надала відповідь від 29.05.2024 року №02-18/743, зі своїми роз'яснення щодо укладеного договору закупівлі (а.с.29);
- 20.05.2024 року до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області щодо проведеної ревізії КНП "Вижницька міська лікарня" (а.с.30); яке в свою чергу надало прокурору витяг з акту ревізії щодо виявлених порушень у сфері публічних закупівель (а.с.31-35);
28.05.2024 року Комунальне некомерційне підприємство "Вижницька міська лікарня" направило Вижницькій окружній прокуратурі пакет документів щодо укладення та виконання договору №403 від 22.09.2021 року укладеного з ТОВ "Національна енергетична група" (а.с.36).
05.12.2024 року Вижницька окружна прокуратура звернулась з листом №50-106-3086ВИХ-24 до Вижницької міської ради та Західного офісу Держаудитслужби про намір звернутися з позовом, посилаючись на бездіяльність цих органів (а.с.79-80).
Звертаючись до суду з позовом у цій справі прокурор пояснив, що виконання зобов'язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі".
Наполягав, що бездіяльність компетентних органів в частині невизнання недійсними додаткових угод до договору та не стягнення до бюджету безпідставно сплачених коштів, порушує економічні інтереси держави.
Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Комунальне некомерційне підприємство "Вижницька міська лікарня" Вижницької міської ради, яке є стороною правочину, до якого були укладені оспорювані додаткові угоди, яка є 2 відповідачем у справі, засновником якого є Вижницька міська рада, яка є розпорядником бюджетних коштів, які в свою чергу належать територіальній громаді, проте Міська рада не звернулася до суду з позовом про визнання недійсними угод, які суперечать вимогам закону та повернення коштів після отримання інформації прокурора про наявні порушення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, Західний офіс Державної аудиторської служби України є органом, який наділений повноваженнями на здійснення заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, не здійснив дій задля звернення до суду, а відтак прокурор після неодноразових звернень до цих органів самостійно звернувся до суду за захистом інтересів держави в особі позивачів.
Підставою для реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка як самого КНП "Вижницька міська лікарня" так і її засновника - Вижницької міської ради щодо захисту інтересів держави, яка є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором та яка зобов'язана ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.
Суд враховує, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.
При цьому, суд враховує, що при поданні цього позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені. Участь прокурора в цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великої кількості громадян.
Отже, суд приходить висновку, що прокурор правомірно та в межах своїх повноважень звернувся із позовною заявою в інтересах держави в особі Вижницької міської ради та Західного офісу Державної аудиторської служби України до ТОВ "Національна енергетична група" та Комунального некомерційного підприємства "Вижницька міська лікарня" Вижницької міської ради, а відтак доводи відповідача-1 стосовно представництва прокурора в інтересах держави в особі позивачів підлягають відхиленню.
Саме таку позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 року у справі №920/19/24.
Що ж стосується посилання відповідача 1 на Рішення Другого Сенату Конституційного суду України від 03.12.2025 року, то варто зауважити, що у даному рішенні зазначено, про те, що його дія не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", які втрачають чинність з 01 січня 2027 року, отже суд оцінює процедуру звернення прокурором до суду такою, що дотримана в рамках Закону.
Щодо суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання спірних додаткових угод до договору про закупівлю недійсними та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 55369,95 грн.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі".
Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).
Згідно з визначеннями, наведеними у п.п.6, 11, 22 ст.1 Закону, договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники суб'єкти, визначені згідно із ст.2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону; предмет закупівлі товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ст.632 ЦК України).
Договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами (пп.1.1.2 п.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Суд встановив, що за результатами процедури відкритих торгів між відповідачами укладений договір про постачання електричної енергії споживачу.
Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (ч.4 ст.41 Закону).
Разом з тим, п.2 ч.5 ст.41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VІII. У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 року норма п.2 ч.5 ст.41 була викладена в ст.36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".
Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19.04.2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-ІХ від 18.09.2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст.652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у cт.652 ЦК України та п.2 ч.5 cт.41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024р. у справі №922/433/22, від 01.10.2024р. у справі №918/779/23, від 06.02.2025р. у справі №910/5182/24, від 18.02.2025р. у справі №925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Отже, згідно з положеннями п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: - збільшення ціни за одиницю товару до 10%; -збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; - така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; - така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; - обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10%.
В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Згідно з роз'ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" від 27.10.2016р. несення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.
Для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.
Верховним Судом у постанові від 07.09.2021р. у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 викладено правову позицію: "Відповідно до ч.4 ст.41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі".
Електрична енергія є товаром у розумінні п.34 ч.1 ст.1 Закону №922-VIII. Так, переглядаючи справу №903/383/22, Верховний Суд (постанова Верховного Суду від 16.02.2023р.) зазначив про необґрунтованість доводів скаржника, що положення п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії, оскільки згідно з вказаною нормою не застосовуються в частині строків зміни ціни, а не в частині обмежень більш ніж на 10% збільшення ціни за одиницю товару.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові №927/491/19 від 18.06.2021р. зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Верховний Суд у постанові від 28.09.2023р. по справі №927/56/23 зазначив про те, що право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону.
Відтак, обов'язкові умови, необхідні для зміни ціни за одиницю електричної енергії (як товару), визначені саме у п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Згідно вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Таким чином, законодавець не лише встановив обов'язкову вимогу щодо пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й відсоткове обмеження такого збільшення (до 10%).
Верховний Суд у постанові від 16.02.2023р. по справі №903/366/22 зазначає, що виключно коливання цін на ринку електричної енергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. При цьому, Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни - кількість підписаних додаткових угод (як приклад, постанови від 16.02.2023р. у справах №903/366/22 та №903/383/22, де досліджувалося питання щодо правовірності внесення змін до договорів про постачання електричної енергії споживачам).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025р. у справі №920/19/24 врахувала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Тобто, сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом №922-VIII не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025р. у справі № 916/747/24).
Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025р. у справі №920/19/24 виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014р. №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку ст.86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023р. у справі №926/3244/22).
До принципів здійснення публічних закупівель (ч.1 ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі") віднесені максимальна економія, а також ефективність та пропорційність. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб'єкт оскарження, їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч.5 ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі").
Як встановлено судом між Комунальним некомерційним підприємством “Вижницька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Вижницької міської ради (правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Вижницька міська лікарня" Вижницької міської ради) (далі - замовник, споживач) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", укладено договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №403 від 22.09.2021 року, в якому сторони погодили всі істотні умови, зокрема предмет, ціну, кількість товару, а саме: предмет - електрична енергія (п.1.1), ціна та загальна вартість поставки 196644,97 грн, в т.ч. ПДВ, кількість - 74700 кВт/год (п.3.1).
Суд у справі встановив, що відповідно до умов договору відповідач 1 протягом періоду з вересня по листопад 2021 року постачав, а відповідач 2 приймав та споживав електричну енергію.
Протягом строку дії договору між постачальником та споживачем до договору № 403 від 22.09.2021 року укладено ряд додаткових угод, в яких змінювали ціну за 1 кВт/год та зменшували орієнтований обсяг товару, а саме:
1) угода №1 від 24.09.2021р., ціна збільшена до 2,895444 грн з ПДВ, обсяг зменшено до 67915 кВт/год;
2) угода №2 від 13.10.2021р., ціна збільшена до 3,109996 грн з ПДВ, обсяг зменшено до 64263,22 кВт/год;
3) угода №3 від 18.10.2021р., ціна збільшена до 3,234706 грн з ПДВ, обсяг зменшено до 62363,06 кВт/год;
4) угода №4 від 19.10.2021р., ціна збільшена до 3,456283 з ПДВ грн, обсяг зменшено до 59325,23 кВт/год;
5) угода №5 від 25.10.2021р., ціна збільшена до 3,736933 грн з ПДВ, обсяг зменшено до 55994,62 кВт/год;
6) угода №6 від 19.11.2021р., ціна збільшена до 4,110252 грн з ПДВ, обсяг зменшено до 55132,74 кВт/год;
7) угода №7 від 22.11.2021р., ціна збільшена до 4,514700 грн з ПДВ, обсяг зменшено до 54168,317 кВт/год;
8) угода №8 від 25.11.2021р., ціна збільшена до 4,732760 грн з ПДВ, обсяг зменшено до 53716,737 кВт/год.
Таким чином, загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії відбулось з 2,63 грн за 1 кВт/год (з ПДВ) до 4,732760 грн за 1 кВт/год (з ПДВ), отже ціна договору зросла, при дозволеному законодавством 10%, при цьому, обсяг поставленої електричної енергії зменшено з 74700 кВт/год до 53716,737 кВт/год.
Підставою для внесення змін до договору та укладення оспорюваних додаткових угод стали листи ТОВ "Національна енергетична група" від 08.10.2021р., від 13.10.2021р., а також цінові довідки видані Чернівецькою торгово-промисловою палатою від 05.10.2021р. №1216/1, №1216/2, №1216/3, №1216/4, від 12.11.2021р. № 1457/1, №1457/2, №1457/3.
Прокурор стверджує, що оскаржувані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Закону №922-VIII, оскільки за їх умовами ціна за одинцю товару (кВт/годину) перевищила 10% граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 79,95% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі. З огляду на викладене прокурор просить оспорювані додаткові угоди визнати недійсними та повернути на користь Вижницької міської ради сплачені за цими угодами кошти.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 цього Кодексу.
Недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до положень ч.1-2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.2 ст.632 ЦК України).
За змістом ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (п.2 цієї частини).
Таким чином, системний аналіз положень ст.ст.651-652 ЦК України та положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022р. у справі №927/636/21, від 07.12.2022р. у справі №927/189/22, від 16.02.2023р. у справі №903/383/22).
Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, як і у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.
При підписанні додаткових угод до договору відповідач-1 мотивував збільшення ціни, посилаючись на цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати та на офіційні дані з веб-сайту АТ «Оператор ринку».
Дослідивши вказані довідки Чернівецької торгово-промислової палати, суд встановив, що ними не підтверджується коливання ціни електроенергії на ринку, а відображається інформація електронних торгів станом на певні дати. Отже, надані відповідачем-1 довідки не встановлюють наявності факту коливання ціни у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер.
Що ж стосується наданих скріншотів з офіційного веб-сайту АТ «Оператор ринку» в мережі інтернет за посиланням http://www.oree-com.ua, які долучені відповідачем 1 до додаткової угоди №1, суд вважає за необхідне зазначити, що вони містять відомості щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційність як зростання ціни так і її зниження, у них наявний аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами.
При цьому, варто зауважити, що досліджуючи наданий доказ, судом встановлено, що на момент укладення договору 22 вересня і на момент підписання додаткової угоди №1 24 вересня збільшення ціни електричної енергії не було, отже підстави для підняття ціни в цей проміжок часу також були відсутні. Також варто зазначити, що протягом цього часу відслідковувалось навіть зниження ціни, проте, сторони підписали саме угоду про збільшення ціни, яке саме по собі було необґрунтоване, а відтак, на переконання суду, при перевірці органом аудиту процедури закупівлі помилково не встановлено порушень при укладенні додаткової угоди №1 від 24.09.2021 року.
А відтак, на думку суду, відповідачем 1 не надано достатніх доказів на підтвердження коливання ціни на електричну енергію в сторону її збільшення, що зумовило укладання відповідних додаткових угод, а відтак відповідачем не доведено виникнення у нього права змінити вартість електричної енергії, що поставляється за договором, у зв'язку із коливанням цін на ринку, отже укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Як вже було зазначено вище, сторони, протягом строку дії договору вісім разів змінювали вартість електричної енергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим).
Отже, зміст оспорюваних додаткових угод суперечить ч.3 ст.632 ЦК України та п.2.5 ст.41 Закону України ''Про публічні закупівлі", за таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог прокурора щодо визнання додаткових угод: №1 від 24.09.2021 року, №2 від 13.10.2021 року, №3 від 18.10.2021 року, №4 від 19.10.2021 року, №5 від 25.10.2021 року, №6 від 19.11.2021 року, №7 від 22.11.2021 року, №8 від 25.11.2021 року до договору №403 від 22.09.2021 року недійсними.
З огляду на наявність вказаних підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, суд не дає оцінки іншим обставинам справи, на які посилались сторони.
В силу приписів ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч.1 ст.670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об'єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).
Оскільки додаткові угоди № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, до договору №403 від 22.09.2021 року є недійсними та не породжують правових наслідків, приходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з постачальника грошових коштів (різницю між ціною, встановленою договором, та фактично сплаченими коштами за ціною, передбачених додатковими угодами до договору) на підставі норм ст.ст.216, 1212 ЦК України (правозастосування яких узгоджується із сталою та послідовною практикою Верховного Суду у даній категорії спорів, у тому числі Великої Палати Верховного Суду у вже наведених справах №922/2321/22 та №920/19/24).
Судом з достовірністю встановлено, що в період вересня по листопад 2021 року ТОВ "Національна енергетична група" поставило, а КНП "Вижницька міська лікарня" отримала та спожила, на підставі договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №403 від 24.09.2021 року, електричну енергію в загальному обсязі 53716,737 кВт/год, за вказаний обсяг спожитої електричної енергії лікарня сплатила 196644,97 грн, ціна за одиницю електричної енергії за умовами договору складає 2,63 грн з ПДВ.
Відповідач 1 факт поставки електричної енергії в зазначених обсягах не заперечує, як і не заперечує про проведення лікарнею розрахунку в сумі 196644,97 грн.
З урахуванням вище викладеного суд вважає, що відповідач 2 мав сплатити за електричну енергію отриману в період вересень-листопад 2021 року в обсязі 53716,737 кВт х 2,63 грн за 1кВт = 141275,018 грн.
Таким чином, відповідач 2 за отримані по договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №403 від 22.09.2021 року обсяги електричної енергії переплатив відповідачу 55369,95 грн = (196644,97-141275,018).
З огляду на те, що використання коштів місцевого бюджету стосується прав і обов'язків великого кола осіб - мешканців Вижницької територіальної громади, лікарня користується майном, яке є власністю Вижницької міської ради, джерелами формування майна та коштів лікарні є кошти місцевого бюджету, вимога прокурора про повернення відповідачем 1 надмірно сплачених коштів позивачу 1 підлягає задоволенню.
Щодо доводів відповідача про необхідність застосування двосторонньої реституції слід зазначити, що судом визнано недійсними лише додаткові угоди, а не сам договір про закупівлю електричної енергії №403 від 24.09.2021 року, який відповідає вимогам закону, виконувався сторонами, а відтак відсутні підстави для застосування двосторонньої реституції у спірних правовідносинах.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у надісланих до суду документах (відзиві на позов, запереченні на відповідь, письмових поясненнях), не спростовують вказаного висновку.
Відповідно до ст.13 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За приписом ст.86 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Господарський суд Чернівецької області дійшов висновку, що прокурором позовна вимога щодо недійсності ряду додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії №403 від 22.09.2021р. та вимога про стягнення з відповідача 1 надмірно сплачених коштів доведена, документально обґрунтована, відповідачами не спростована, а відтак є такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З позовної заяви вбачається, що при зверненні з позовом Чернівецька обласна прокуратура сплатила судовий збір в сумі 27252 грн за вісім немайнових вимог (24224 грн) та одну майнову вимогу 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2273 від 24.12.2024 року.
Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, в частині задоволення майнової вимоги судовий збір покладається на відповідача 1, в частині задоволення немайнових вимог (визнання недійсними додаткових угод) судовий збір слід покласти на обидві сторони правочину на відповідача-1 та відповідача 2, які уклали оспорювані угоди з порушенням вимог законодавства, оскільки спір безпідставно доведено до розгляду судом у результаті їхніх обопільних неправомірних дій.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236 - 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Керівника Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області (59200, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м.Вижниця, вул.М.Василька, 3А) в інтересах держави в особі: Вижницької міської ради (59200, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м.Вижниця, вул.Українська, 34) та Західного офісу Держаудитслужби (79007, м.Львів, вул.Костюшка, 8) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (58005, м.Чернівці, вул.Ясська, 13) та Комунального некомерційного підприємства "Вижницька міська лікарня" Вижницької міської ради (59200, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м.Вижниця, вул.Й.Бурги, 5) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів до бюджету в сумі 55369,95 грн - задовольнити в повному обсязі.
2.Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 24.09.2021 року, №2 від 13.10.2021 року, №3 від 18.10.2021 року, №4 від 19.10.2021 року, №5 від 25.10.2021 року, №6 від 19.11.2021 року, №7 від 22.11.2021 року, №8 від 25.11.2021 року до договору №403 від 22.09.2021 року про закупівлю електричної енергії, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Вижницька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Вижницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група".
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (58005, м.Чернівці, вул.Ясська, 13, код 42828866) на користь Вижницької міської ради (59200, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м.Вижниця, вул.Українська, 34, код 04062096) сплачені кошти в сумі 55369,95 грн.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (58005, м.Чернівці, вул.Ясська, 13, код 42828866) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, м.Чернівці, вул. М.Кордуби, 21, код 02910120, р/р UA378201720343110001000004946 банк - ДКСУ м.Київ, МФО - 820172, класифікація видатків бюджету - 2800) судовий збір за вимогу майнового характеру в сумі 3028,00 грн та судовий збір в сумі 12112,00 грн за вимоги немайнового характеру.
5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Вижницька міська лікарня" Вижницької міської ради (59200, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м.Вижниця, вул.Й.Бурги, 5) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, м.Чернівці, вул. М.Кордуби, 21, код 02910120, р/р UA378201720343110001000004946 банк - ДКСУ м.Київ, МФО - 820172, класифікація видатків бюджету - 2800) судовий збір в сумі 12112,00 грн за вимоги немайнового характеру.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено та підписано 21.04.2026 року
Суддя Світлана ГУШИЛИК