8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3981/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "Файл", м. Харків
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків
про визнання відсутнім права вимоги
за участю представників:
позивача - Мица Ю.В.
відповідача - Підгорний Б.Б.
Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "Файл" (надалі - Позивач) 10 листопада 2025 року звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання відсутнім права вимоги Комунального підприємства “Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119) до ТОВ Багатопрофільна фірма “ФАЙЛ» (код ЄДРПОУ 21181951) про сплату грошових коштів за будь-яким публічним чи індивідуальним договором про постачання теплової енергії, що стосується чи стосувався постачання теплової енергії до багатоквартирного житлового будинку по бульвару Профспілковому, 7 у місті Харкові.
Ухвалою від 12.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі розгляд, якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 11 грудня 2025 року об 11:00.
Ухвалою від 08.01.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до "11" лютого 2026 р. та повідомлено, що підготовче засідання відкладено на 29.01.2026 о 12:45.
Суд, своєю ухвалою від 29.01.2026 повідомив учасників справ, що підготовче засідання у справі відбудеться 12 лютого 2026 року о(б) 10:45 год.
Ухвалою від 12.02.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05 березня 2026 року об 11:00.
05 березня 2026 року судом постановлено ухвалу, де зазначив, що клопотання (вх. № 5388 від 05.03.2026) ТОВ БФ "Файл" про відкладення було задоволено, а судове засідання у справі відбудеться 19 березня 2026 року о(б) 12:30 год.
Також, ухвалою від 19.03.2026 судом зазначено про задоволення клопотання (вх. № 6626 від 19.03.2026) ТОВ БФ "Файл" про відкладення та повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 02 квітня 2026 року о(б) 10:30 год.
У судовому засіданні 02.04.2026 представник Позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, Позивач зазначає, що посилання Відповідача у своїх додаткових поясненнях на викладені обставини не підтверджується жодними доказами.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
В силу приписів ст. 2, 4 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України»).
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст. 6, 120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання пояснень, доказів, заперечень на позов та участь у судовому засіданні.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги Позивача та заперечення Відповідача щодо заявлених до нього позовних вимог, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Як зазначає Позивач, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується з боку Відповідача, що останнім здійснюється теплопостачання у зазначений багатоквартирний будинок за адресою: м. Харків, бульвар Профспілковий, 7. У зазначеному будинку, з централізованою системою опалення, знаходяться нежитлові приміщення, які на праві власності належать ТОВ Багатопрофільній фірмі “Файл», а саме: нежитлові приміщення підвальної частини №1-:-8 площею 170,7 кв.м, 1-го поверху №14-:-25 площею 160,5 кв.м. загальною площею 331,2 кв.м, що розташовані в багатоквартирному житловому будинку літ. “А-5» за адресою: м. Харків, бульвар Профспілковий, 7.
При цьому, Позивач вважає, що у Відповідача відсутні фактичні та правові підстави пред'являти вимоги про сплату грошових коштів за будь-яким публічним чи індивідуальним договором про постачання теплової енергії, що стосується чи стосувався постачання теплової енергії до багатоквартирного житлового будинку по бульвару Профспілковому, 7 у місті Харкові, оскільки система опалення нежитлових приміщень ТОВ Багатопрофільна фірма “Файл» (попередня назва ТОВ “Файл») за адресою: м. Харків, бульвар Профспілковий, 7, законсервована КП “Харківській теплові мережі» з 2000 року про що складені відповідні акти. Прилади опалення ізольовані, крани перекриті. Відокремлення нагрівальних приладів (у кількості 10 шт.) від стояків видимими розривами зафіксовано актом б/н від 27.02.2002 року, складеними представниками Позивача. Підключення Позивачем до систем теплопостачання або підключення їх без приладів обліку не здійснювалося.
Також, позивач в підтвердження своїх вимог посилається на встановленій преюдиційні факти, а саме: рішенням Господарського суду Харківської області від 02.12.2002 у справі № 07/144-02, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2003.
У якості доказів, Позивачем надано технічний паспорт на нежитлові приміщення ТОВ Багатопрофільна фірма “Файл» за адресою м. Харків, бульвар Профспілковий, 7, станом на 2009 рік. У якому визначено, що центрального опалення приміщення не мають.
Крім того, надано технічний паспорт на нежитлові приміщення ТОВ Багатопрофільна фірма “Файл» за адресою м. Харків, бульвар Профспілковий, 7, станом на 15.10.2025 року, у якому не зазначено про централізоване підключення опалення приміщення.
Згідно довідки ТОВ “Пролоджикс» від 14.10.2025 №251-25 вбачається, що в результаті обстеження будівельним експертом приміщень ТОВ Багатопрофільна фірма “Файл» за адресою м. Харків, бульвар Профспілковий, 7, виявлено про стан система центрального опалення та зазначено, що в цих приміщеннях законсервована та відсутня, прилади опалення ізольовані, крани перекриті. Зазначеній відомості містяться в Реєстрі будівельної діяльності під номером ТІ01:3981-5737-0006-0950.
Так, на думку Позивача з боку Відповідача не враховуються зазначені обставини, а ґрунтуючись лише на обставинах подачі теплової енергії до будинку в цілому, в якому розташовані приміщення Позивача, тим самим вимагає з останнього сплати коштів за поставлену теплову енергію розраховуючи в певній частині на Позивача.
Такі обставини на думку Позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для визнання відсутнім права вимоги сплати грошової суми.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Cтаття 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Рішенням Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.1997 визначено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
За приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
Отже, у даній справі Позивач посилається на фактичні обставини стосовно відсутності підключення (законсервована КП “Харківській теплові мережі» з 2000 року, прилади опалення ізольовані, крани перекриті) його нежитлових приміщень, які знаходяться в житловому будинку за адресою: м. Харків, бульвар Профспілковий,7, що також підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 02.12.2002 у справі № 07/144-02, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2003.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до чч. 1, 3, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Так, у якості доказів Позивачем надано до суду технічний паспорт на нежитлові приміщення ТОВ Багатопрофільна фірма “Файл» за адресою м. Харків, бульвар Профспілковий, 7, станом на 2009 рік, де визначено про відсутність центрального опалення приміщення. Вищезазначене також міститься у відомостях технічного паспорту на нежитлові приміщення ТОВ Багатопрофільна фірма “Файл» за адресою м. Харків, бульвар Профспілковий, 7, станом на 15.10.2025 року, - відсутність центрального опалення приміщення.
Крім того, в підтвердження відсутності центрального теплопостачання Позивачем надано до суду довідку ТОВ “Пролоджикс» від 14.10.2025 №251-25, в результаті обстеження будівельним експертом приміщень ТОВ Багатопрофільна фірма “Файл» за адресою м. Харків, бульвар Профспілковий, 7, виявлено, що система центрального опалення цих приміщень законсервована та відсутня, прилади опалення ізольовані, крани перекриті. Вищевказані відомості являються офіційними та містяться в Реєстрі будівельної діяльності під номером ТІ01:3981-5737-0006-0950.
При цьому, з боку Відповідача до справи не надано жодного доказу підключення нежитлових приміщень Позивача до централізованого теплопостачання, лише викладено у своїх додаткових поясненнях, що система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення Відповідача, яке здійснюється на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів 2023-2024, 2024-2025. У якості фактичного отримання Позивачем послуг з постачання теплової енергії у опалювальні періоди Відповідач посилається на акти про підключення/відключення споживача № 176/148 від 23.10.2023, №176/812 від 22.03.2024, № 176/1251 від 30.10.2024, акт №176/326 від 06.07.2023 готовності до опалювального періоду 2023-2024, акт № 176/582 від 06.06.2024 готовності до опалювального періоду 2024-2025, а також на відомості обліку споживання теплової енергії на 2022-2023, 2024-2025.
Крім того, Відповідач посилається на рішення Господарського суду Харківської області від 20.06.2025 по справі № 922/1321/25 залишене без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025, де позовні вимоги КП "ХТМ" задоволено повністю та присуджено до стягнення з ТОВ Багатопрофільна фірма "Файл" 179 987,81 грн. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 165,18 грн. абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 3521,96 грн. заборгованості за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, 1357,35 грн. 3% річних, 1998,75 грн. інфляційних витрат, 2 422,40грн. судового збору.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Слід зауважити, що Верховний Суд, висновки якого в силу положень ст. 236 ГПК України враховуються судом, в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідність доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Судом досліджено подані учасниками справи докази. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що з боку Позивача доведено відсутність централізованого постачання теплоенергії саме до нежитлових приміщень підвальної частини №1-:-8 площею 170,7 кв.м, 1-го поверху №14-:-25 площею 160,5 кв.м. загальною площею 331,2 кв.м, які розташовані в багатоквартирному житловому будинку літ. “А-5» за адресою: м. Харків, бульвар Профспілковий, 7, а Відповідачем не доведено факту підключення зазначених приміщень до централізованого теплопостачання, а отже не може визнаватись здійснення споживання теплової енергії Позивачем, через підключення багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, бульвар Профспілковий, 7, до системи централізованого теплопостачання, яке здійснює Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі".
Суд зазначає, що КП "ХТМ" має довести не тільки факт надання послуги, а й підтвердити обсяг наданої послуги, після підключення об'єкту до централізованого теплопостачання.
Середнє питоме споживання теплової енергії розраховується як сумарний обсяг теплової енергії, витраченої на опалення всіх опалюваних приміщень будівлі, віднесений до сумарної загальної/опалюваної площі/об'єму цих приміщень (у тому числі приміщень, не оснащених приладами обліку, за винятком приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення), з урахуванням положень пункту 11 розділу І цієї Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Таке питоме споживання теплової енергії має відповідати нормативній температурі внутрішнього повітря.
Відповідно до пункту 1 Розділу III Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді (Qопбуд) визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) за його наявності.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором. Зняття показань вузлів обліку та приладів-розподілювачів теплової енергії здійснюється не рідше одного разу на місяць.
В той же час Відповідач не надав жодного доказу - акту приймання в експлуатацію приладу комерційного обліку теплової енергії.
З боку Відповідача не надано також доказів поставки теплоносія в нежитлове приміщення Позивача, доказів, що система опалення об'єкта теплопостачання останнього є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку, актів зняття показань приладу обліку за певний період, підтвердження фактичного відпуску Позивачу теплової енергії щомісяця за певний період (актів надання послуг, інших первинних документів бухгалтерського обліку), так само не надано суду доказів направлення або вручення Позивачу документів на оплату спожитої теплової енергії.
Факт постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення Позивача, підтверджується розпорядженнями Харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону, відповідно до яких КП "ХТМ" було розпочато та закінчено опалювальний сезон в місті.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (ч. 4 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання»).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням КМУ про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абз. 2 п. 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Законом України “Про житлово-комунальні послуги»).
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Частинами 2, 3 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Суд вважає за доцільне звернути увагу на порядок приєднання до теплових мереж, відносини, які виникають у процесі приєднання тепловикористальних та теплогенеруючих, у тому числі когенераційних установок, замовника до теплових мереж Оператора регулюються Порядком приєднання до теплових мереж (далі - Порядок), який затверджено постановою НКРЕКП від 04 жовтня 2023 року № 1823.
У зазначеному порядку зазначено:
"Приєднання до теплових мереж (приєднання) - сукупність організаційних і технічних заходів, у тому числі робіт, спрямованих на створення технічної можливості для здійснення транспортування (постачання) теплової енергії (у тому числі гарячої води), у зв'язку з підключенням об'єкта будівництва чи існуючого об'єкта замовника до теплових мереж.
Якщо замовник має намір провадити діяльність з виробництва теплової енергії, Оператор зовнішніх інженерних мереж (далі - Оператор) зобов'язаний його приєднати після виконання технічних умов на приєднання та виконання договору на приєднання до теплової мережі. При цьому приєднання до теплових мереж здійснюється виключно після підтвердження, у встановленому законодавством порядку, готовності теплогенеруючих, у тому числі когенераційних установок, до експлуатації.
...
Для приєднання об'єкта замовник надає Оператору в електронній формі з накладанням електронного підпису або у паперовій формі заяву на приєднання та виключний перелік таких документів:
1) заповнений опитувальний лист за формою, наведеною у додатку 4 або додатку 5 до цього Порядку, у якому зазначаються технічні параметри об'єкта замовника, що має приєднатися.
2) копії документів, якими визначено право власності чи користування замовника на об'єкт (приміщення), та/або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (з графічним планом земельної ділянки). Якщо в документах на земельну ділянку відсутній графічний план земельної ділянки (відсутній кадастровий план), замовник має надати ситуаційний план (схему) щодо місцезнаходження земельної ділянки замовника із визначенням її меж;
3) копії документів замовника:
які посвідчують фізичну особу або її представника (для фізичних осіб);
які посвідчують статус юридичної особи чи фізичної особи-підприємця та їх представників (для юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців);
про взяття на облік або реєстрацію у Державній податковій службі України відповідно до вимог Податкового кодексу України;
4) копію належним чином оформленої довіреності на представника замовника, уповноваженого представляти інтереси замовника під час процедури приєднання (за потреби).
Замовник має право на свій розсуд визначити виконавця розроблення проєкту мереж Оператора (за необхідності) та виконавця будівельних робіт з прокладання теплових мереж до його земельної ділянки (об'єкта): Оператора або іншого суб'єкта господарювання. При цьому точка приєднання (запроєктована або існуюча межа розділу мереж Оператора та замовника) визначається в залежності від обраного виконавця робіт.
Фактом виконання послуги з приєднання є оформлений між Оператором та замовником акт виконання послуги з приєднання, оформлення якого ініціюється Оператором. Замовник не має права без обґрунтованих причин не підписувати акт виконання послуги з приєднання.
Спірні питання між замовником та Оператором, пов'язані з приєднанням об'єкта замовника до теплових мереж, мають вирішуватися шляхом переговорів та з урахуванням вимог нормативних документів, зокрема цього Порядку, роз'яснень Регулятора, а в разі недосягнення згоди - в судовому порядку.
На період воєнного стану замовник має право на тимчасове приєднання теплогенеруючих, у тому числі когенераційних установок, до теплових мереж Оператора з метою оперативного відновлення роботи систем теплопостачання та забезпечення сталого проходження опалювального періоду (глава 7 Порядку), яке здійснюється після підтвердження готовності їх до експлуатації та із урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2023 року № 1320 “Деякі питання будівництва та розміщення газопоршневих, газотурбінних когенераційних установок та блочно-модульних котелень на період воєнного стану».".
Отже, суд дійшов до висновку, що Позивач не підключений до системи централізованого теплопостачання, про що свідчать як надані останнім копії технічних паспортів, так й рішення суду від 02.12.2002 у справі №07/144-02 залишеним без мін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2003, де зазначено: "Посилання позивача на підключення житлового будинку до системи опалення на початку опалюваного сезону не підтверджує наявність тепла в приміщення , яке займає відповідач. Згідно акту від 14.11.02 р., вже в новому опалювальному сезоні на першому поверсі будинку опалення відсутнє, т.я прибори вирізані. Стояки системи опалення будинку ізольовані."
Стосовно посилання Відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 20.06.2025 по справі № 922/1321/25 залишеним без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 по справі № 922/1321/25, суд зазначає, що у справі № 922/1321/25 не досліджувалось фактичного підключення нежитлових приміщень ТОВ Багатопрофільна фірма "Файл" які знаходяться у житловому будинку, а розглядалось питання подачі КП "ХТМ" теплової енергії саме до житлового будинку за адресою: м. Харків, бульвар Профспілковий, 7. З судових рішень у справі №922/1321/25 вбачається, що ТОВ Багатопрофільна фірма "Файл" під час розгляду справи у першій інстанції не надав жодних доказів, які б спростовували доводи КП "ХТМ", оскільки не був повідомлений про розгляд справи, а апеляційною інстанцією не прийнято нових доказів.
З наведеного вбачається, у справі №922/1321/25 не встановлювались обставини наявності чи відсутності підключення нежитлових приміщень підвальної частини №1-:-8 площею 170,7 кв.м, 1-го поверху №14-:-25 площею 160,5 кв.м загальною площею 331,2 кв.м, які розташовані в багатоквартирному житловому будинку літ. “А-5» за адресою: м. Харків, бульвар Профспілковий, 7 до централізованою системою опалення після встановлених фактів у справі №07/144-02. При цьому, суд звертає увагу, що в судових рішеннях №922/1321/25 не зазначено про підключення з боку КП "ХТМ" до системи центрального теплопотсачання споживача - ТОВ Багатопрофільна фірма "Файл" на підставі поданої заяви, звернення у встановлений законом порядок. Таким чином, суд не може розцінювати рішення Господарського суду Харківської області від 20.06.2025 по справі №922/1321/25 залишеним без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 по справі № 922/1321/25, як встановлений преюдиційний факт у зазначеній справі.
Отже, система опалення нежитлових приміщень ТОВ Багатопрофільна фірма "Файл" за адресою: м. Харків, бульвар Профспілковий, 7, була законсервована КП "Харківській теплові мережі" з 2000 року про що складені відповідні акти, ізольовані прилади опалення, крани перекриті. Зазначене підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 02.12.2002, де зазначено: «Неотримання від позивача комунальних послуг з теплопостачання відповідач підтверджує “Обліком про експертну вартість вбудованих нежитлових приміщень», розташованих по Профспілковому бульвару, 7 у м. Харкові, виданим КП “Харківський міський центр нерухомості» та затвердженим начальником Управління комунального майна та приватизації далі УКМП 25.10.00р., додаток № 3 якого свідчить про консервацію системи опалення, ізоляцію приладів опалення та перекриття кранів.».
Крім того, Позивач зазначає, що використовує альтернативний спосіб опалення у вигляді відокремлення нагрівальних приладів (у кількості 10 шт.)
Також не надано доказів підключення Позивача до систем теплопостачання або підключення їх без приладів обліку. Доказів розконсервування системи опалення вказаних приміщень Відповідач суду не надав. У цьому контексті суд також оцінює критично та відхиляє посилання Відповідача на акт обстеження системи теплоспоживання об'єкту № 176/1370 про те, що в обстеженні приміщення за адресою: м. Харків, бульвар Профспілковий,7 відповідачу було відмовлено, адже сам цей Акт Відповідач суду не надав і зміст його дослідити немає можливості, як і встановити власне існування вказаного Акту.
Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що права Позивача не порушені, Позивачем не доведено факту вимоги з боку КП "ХТМ" сплату грошових коштів за отриману теплоенергію через підключення нежитлових приміщень підвальної частини №1-:-8 площею 170,7 кв.м, 1-го поверху №14-:-25 площею 160,5 кв.м загальною площею 331,2 кв.м, які розташовані в багатоквартирному житловому будинку літ. “А-5» за адресою: м. Харків, бульвар Профспілковий, 7 до системи у центрального теплопостачання.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт відсутності системи опалення, з 2000 року та до моменту звернення до суду з зазначеним позовом, у нежитлові приміщення підвальної частини №1-:-8 площею 170,7 кв.м, 1-го поверху №14-:-25 площею 160,5 кв.м. загальною площею 331,2 кв.м, які розташовані в багатоквартирному житловому будинку літ. «А-5» за адресою: м. Харків, бульвар Профспілковий, 7, з підстав консервації системи опалення, ізоляції приладів опалення та перекриття кранів, а отже Позивач не міг споживати теплову енергію, а КП «ХТМ» не міг надавати Позивачу послуги з теплопостачання.
Суд зазначає, що при відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).
Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з'ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.
Тобто, суд відмовляє Позивачу у задоволенні позову виключно у зв'язку з відсутністю порушення прав та законних інтересів останнього.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням вимог ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З підстав викладеного та наявною загрозою, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні перебої зі світлом та у роботі програмного забезпечення щодо виходу в інтернет, сайтів Судової влади України, Єдиного державного реєстру судових рішень, навантаження та великий обсяг роботи покладений на суди, дослідження та обробки надвеликого обсягу інформації щодо застосування законодавства, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 02 квітня 2026 року у справі № 922/3981/25 складено за межами ст. 238 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
В позов відмовити повністю.
Повне рішення складено "20" квітня 2026 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою.
СуддяІ.П. Жигалкін