Єдиний унікальний номер 199/16118/25
Єдиний унікальний номер 199/16118/25
Провадження № 2/205/2067/26
18 березня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
21 січня 2026 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра із Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра за підсудністю надійшли матеріали позовної заяви ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26 січня 2026 року заяву було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26 січня 2026 року клопотання ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про витребування доказів було задоволено.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 18 березня 2026 року вирішено питання про заочний розгляд справи.
Позивач у своєму позові посилався на те, що 28 травня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» і відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Слон Кредит» було укладено електронний договір № 1630859 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 7 000 грн. строком на 360 днів і сплатою кожні 30 днів. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Слон Кредит». ТОВ «Слон Кредит» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору. 27 червня 2024 року ОСОБА_1 свої зобов'язання перед кредитором не виконав, надалі оплату за кредитним договором не здійснював. Розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 1630859 від 28 травня 2024 року станом на 27 червня 2025 року становить 44 800 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 000 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 37 800 грн. 27 червня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» і ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 27062025, згідно з умовами якого позивач набув право грошової вимоги, у тому числі за кредитним договором № 1630859 від 28 травня 2024 року. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 1630859 про надання споживчого кредиту від 28 травня 2024 року у розмірі 48 300 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 000 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 37 800 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3 500 грн., а також витрати судові витрати по справі зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Просив розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлявся в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 травня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» і відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Слон Кредит» було укладено електронний договір № 1630859 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 7 000 грн. строком на 360 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1,5 % за кожен день користування коштами у строк кожні 30 днів (а.с. 14-18).
Згідно з п.п. 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 7 000 грн., строк кредиту 360 днів, тип процентної ставки фіксована.
Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,5 % на день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору № 1630859 про надання споживчого кредиту від 28 травня 2024 року нарахування процентів за кредитним договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
28 травня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» здійснило зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 7 000 грн. (а.с. 19), що також підтверджується відомостями про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ «УкрСиббанк», наданих на виконання ухвали судді про витребування доказів.
ОСОБА_1 оплату заборгованості за договором не здійснив, свої зобов'язання за кредитом не виконує.
27 червня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» і ТОВ «ФК «Фінтраст Каптіал» було укладено договір факторингу № 27062025, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за договором № 1630859 про надання споживчого кредиту від 28 травня 2024 року, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 (а.с. 24, 25).
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Слон Кредит» відповідача було повідомлено шляхом направлення на електронну адресу відповідача, зазначену при укладенні договору № 1630859 про надання споживчого кредиту від 28 травня 2024 року.
Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом Е209 (а.с. 18), який зазначений у тексті договору у розділі «Реквізити та підписи сторін», а також додатках до кредитного договору про сукупну вартість кредиту і графік погашення (а.с. 25).
Таким чином, між ТОВ «Слон Кредит» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на умовах фінансового кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ОСОБА_1 добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 1630859 про надання споживчого кредиту від 28 травня 2024 року у розмірі 44 800 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 000 грн. і процентів за користування кредитом у розмірі 37 800 грн.
Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Тому у задоволенні вимог позивача щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 3 500 грн., слід відмовити.
З приводу вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 10 000 гривень є завищеною. Крім цього, збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви та подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта не можна віднести до професійної правничої допомоги, оскільки подання позовної заяви не вимагає спеціальних знань у сфері юриспруденції, а збір доказів фактично не здійснювався, оскільки доказами по даній справі є сам договір № 1630859 про надання споживчого кредиту від 28 травня 2024 року, договір факторингу, які були наявні у позивача, а також картка обліку договору, виконана за допомогою комп'ютерної програми.
Крім цього, суд зауважує, що кількість годин, витрачених на складання позовної заяви про стягнення заборгованості, зазначена у рахунку на оплату, є завищеною, оскільки позовна заява є типовою та не вимагає витрат тривалого часу на її підготовку.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, у даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, також існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ.
Таким чином, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 246 грн. 86 коп. (44 800 грн. х 2 422 грн. 40 коп. / 48 300 грн. = 2 246 грн. 86 коп.).
Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», складає 50 546 грн. 86 коп. (44 800 грн. + 3 500 грн. + 2 246 грн. 86 коп. = 50 546 грн. 86 коп.).
На підставі викладеного, керуючись п. 12 ч. 1 ст. 3, ст. 12, ч. 1 ст. 13 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048, ст.ст. 1050, 1077 ЦК України, ч. ч. 1, 3 ч. 3 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263-265, ч. 4 ст. 268, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2) заборгованість за договором № 1630859 про надання споживчого кредиту від 28 травня 2024 року у розмірі 44 800 (сорок чотири тисячі вісімсот) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень і процентів за користування кредитом у розмірі 37 800 (тридцять сім тисяч вісімсот) гривень, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 246 (дві тисячі двісті сорок шість) гривень 86 коп. та правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень, а всього 50 546 (п'ятдесят тисяч п'ятсот сорок шість) гривень 86 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: