вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3361/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікар Торг» (49098, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 86)
до Фізичної особи-підприємця Аветчина Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 365500,32 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
В жовтні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікар Торг» (позивач, ТОВ «Вікар Торг») звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Аветчина Дмитра Володимировича (відповідач, ФОП Аветчин Д.В.) 365500,32 грн заборгованості на підставі договору поставки товару від 29.07.2025 №290725/1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки товару від 29.07.2025 №290725/1 позивач поставив відповідачу товар (шини) на загальну суму 313760,00 грн, але відповідач вартість поставленого товару в установлений строк не оплатив.
З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 313760,00 грн основного боргу, а також 412,62 грн 3% річних, 4263,70 грн пені та 47064,00 грн штрафу за період прострочення сплати основного боргу з 14.10.2025 по 29.10.2025 та судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3361/25 за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 04.12.2025. Ухвала суду від 11.11.2025 про відкриття провадження у справі доставлена сторонам в їхні електронні кабінети ЄСІТС.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2025 задоволено заяву позивача про участь представника позивача в засіданнях суду в режимі відеоконференції.
04.12.2025 та 22.01.2026 підготовче засідання не відбулось у зв'язку із неможливістю у призначений час провести технічну фіксацію судових засідань в приміщенні суду, ухвалою суду від 04.12.2025 підготовче засідання було перепризначено на 22.01.2026.
В підготовче засідання 22.01.2026 з'явився представник позивача, відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Під час здійснення підготовчого засідання виникла технічна неполадка, внаслідок якої продовжити здійснювати технічну фіксацію судового засідання в приміщенні суду виявилось неможливим, ухвалою суду від 23.01.2026 підготовче засідання було перепризначено на 04.02.2026.
В підготовче засідання 04.02.2026 з'явився представник позивача, відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов в установлений строк не подав, клопотань про відкладення підготовчого засідання не заявляв. Протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 27.02.2026. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідача повідомлено ухвалою суду від 04.02.2026 через електронний кабінет ЄСІТС.
У судове засідання 27.02.2026 з'явився позивач, не з'явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою судове засідання було відкладено на 11.03.2026. Про відкладення судового засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 27.02.2026.
У судове засідання 11.03.2026 сторони не з'явились, від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача, відповідач про причини неявки суд не повідомляв.
Відповідно до частини 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 9 ст.165 цього Кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
29.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКАР ТОРГ» в якості постачальника (позивач у справі, ТОВ «Вікар Торг») та Фізичною особою-підприємцем Аветчиним Дмитром Володимировичем в якості покупця (відповідач у справі, ФОП Аветчин Д.В.) був укладений договір поставки товару №290725/1 (тут і далі - договір поставки), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник-позивач зобов'язався поставити покупцю-відповідачу товар у кількості та в асортименті, зазначених у рахунках фактурах продавця.
Відповідно до пунктів 1.2-1.3 цього договору поставки обсяги (кількість), найменування, асортимент та ціни, за якими постачається товар, додатково погоджуються під час підписання сторонами видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Видаткові накладні до договору підписуються керівниками або представниками сторін, уповноваженими на отримання і видачу товару, і мають юридичну силу та обов'язковість для сторін незалежно від скріплення їх печатками сторін.
В пунктах 4.1-4.2 договору поставки сторони визначили, що загальна сума договору складається із загальної суми видаткових накладних, покупець оплачує товар за цінами, що вказуються у виставленому рахунку. Оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок постачальника.
Строк оплати товару сторони визначили в пункті 4.5 договору поставки, відповідно до якого покупець зобов'язується внести передоплату за товар в розмірі 100% або сплатити продавцю вартість товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
Відповідальність покупця-відповідача сторони визначили в пункті 5.4 договору поставки, відповідно до якого покупець несе наступну відповідальність за договором:
- за порушення строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 договору поставки);
- за порушення покупцем строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів покупець, додатково до пені згідно п.п.5.4.1 договору, сплачує продавцю штраф у розмірі 15% від суми заборгованості (підпункт 5.4.2 пункту 5.4 договору поставки). Копія договору поставки міститься в матеріалах справи №911/3361/25.
На підставі вказаного договору поставки позивач в серпні 2025 поставив відповідачу товар (шини) на загальну суму 313760,00 грн, а саме:
- 14.08.2025 позивач поставив шини у кількості 6 шт. на загальну суму 235320,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №331 від 14.08.2025 та товарно-транспортною накладною №331 від 14.08.2025;
- 15.08.2025 позивач поставив шини у кількості 2 шт. на загальну суму 78440,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №332 від 15.08.2025 та товарно-транспортною накладною №332 від 15.08.2025.
Вищезазначені видаткові накладні були підписані кваліфікованим електронним підписом позивача (ТОВ «Вікар Торг») 19.08.2025 та кваліфікованим електронним підписом відповідача (ФОП Аветчиним Д.В.) 06.10.2025.
Виходячи із умови пункту 4.5 договору поставки, відповідно до якої покупець-відповідач зобов'язався оплатити продавцю-позивачу вартість товару не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, останнім днем для оплати вищевказаного товару на загальну суму 313760,00 грн відповідачем (строком оплати) є 13.10.2025.
Звертаючись в жовтні 2025 до Господарського суду Київської області з цим позовом до відповідача про стягнення 313760,00 грн основного боргу, а також 412,62 грн 3% річних, 4263,70 грн пені та 47064,00 грн штрафу за період прострочення сплати основного боргу з 14.10.2025 по 29.10.2025, позивач посилається на невиконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті позивачу 313760,00 грн основного боргу.
Відповідач правом на подання Господарському суду Київської області відзиву на позов не скористався, в судові засідання для розгляду справи не з'являвся, про поважні причини неподання відзиву та неявки в судові засідання суд не повідомляв.
Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку вищевказаним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі письмовими та електронними доказами, суд виходить з того, що між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем на підставі договору поставки товару від 29.07.2025 №290725/1 (тут і далі - договір поставки) виникли майнові правовідносини за договором поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.
Так, відповідно до частин 1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу положень частини 1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Згідно із ст.509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У ст.629 цього Кодексу закріплений основоположний принцип договірного права “pacta sunt servanda», відповідно до якого договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Факт поставки в серпні 2025 позивачем-постачальником відповідачу-покупцю товару на загальну суму 313760,00 грн та виникнення у зв'язку з цим у відповідача грошового зобов'язання (основного боргу) по оплаті вартості поставленого товару підтверджується наявними у справі видатковими накладними про відпуск позивачем відповідачу на товару (шин) на загальну суму 313760,00 грн, які підписані 06.10.2025 кваліфікованим електронним підписом відповідача та є належними та допустимими доказами отримання відповідачем товару.
Виходячи із умови пункту 4.5 договору поставки, останнім днем для оплати вартості вищевказаного товару на загальну суму 313760,00 грн відповідачем було 13.10.2025.
Відповідач факту отримання ним товару від позивача на загальну суму 313760,00 грн та виникнення у зв'язку з цим простроченого основного боргу (початок прострочення відповідача по сплаті основного боргу - з 14.10.2025) не заперечив та не спростував, правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором поставки та оплати вартості товару не надав.
Відповідно до частини 1 ст.15 та частини 1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини 2 ст.16 Цивільного кодексу України).
Таким чином, оскільки строк оплати вартості товару в сумі 313760,00 грн за договором поставки настав, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку про те, що основний борг відповідача в сумі 313760,00 грн матеріалами справи підтверджений та підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення з відповідача також 412,62 грн 3% річних, 4263,70 грн пені та 47064,00 грн штрафу за період прострочення з 14 по 29.10.2025.
Вирішуючи спір в цій частині вимог, суд зазначає, що відповідно до положень ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання визначені в ст. 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В пункті 5.4 договору поставки сторони встановили відповідальність покупця (відповідача) за несвоєчасну оплату товару у вигляді: 1) пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 договору); 2) штрафу у розмірі 15% від суми заборгованості у разі порушення покупцем строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів, який покупець сплачує додатково до пені (підпункт 5.4.2 пункту 5.4 договору).
Також, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 412,62 грн 3% річних, 4263,70 грн пені та 47064,00 грн штрафу за період прострочення сплати основного боргу з 14 по 29.10.2025, суд зазначає, що вказаний розрахунок позивача відповідає обставинам справи, умовам договору поставки та вищевказаним нормам права.
Тому суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача також 412,62 грн 3% річних, 4263,70 грн пені та 47064,00 грн штрафу.
Відповідно до частин 1 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (пункт 1 частини 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог у цій справі про стягнення з відповідача 313760,00 грн основного боргу, 412,62 грн 3% річних, 4263,70 грн пені та 47064,00 грн штрафу.
Враховуючи повне задоволення позовних вимог, понесений позивачем судовий збір в сумі 4386,00 грн за подання цього позову (313760 + 412,62 + 4263,70 + 47064,00 = 365500,32 х 0,015 х 0,8 = 4386) відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Крім того, позивачем у цій справі в якості судових витрат заявлені також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Суд з приводу цих витрат позивача зазначає, що частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (частина 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок наведений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Представництво інтересів позивача у цій справі №911/3361/25 здійснював адвокат Бойко П.Ю. (копія ордеру адвоката міститься в матеріалах справи).
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 15000,00 грн позивачем надано до суду також:
- договір про надання правничих послуг від 20.10.2025 №46/25, укладений позивачем із адвокатом Бойком П.Ю.;
- додаток №1 від 20.10.2025 до вищевказаного договору про надання правничих послуг від 20.10.2025 №46/25, відповідно до пункту 1 якого гонорар адвоката за надання правничої допомоги позивачу щодо стягнення заборгованості з відповідача складається із базового гонорару у фіксованому розмірі 15000,00 грн, незалежно від результату розгляду справи, та додаткового гонорару («гонорар успіху») у розмірі 10% від стягнутої суми коштів (як у разі судового рішення, що набрало законної сили, так і в разі укладення мирової угоди чи добровільної сплати боргу боржником);
- рахунок-фактуру від 20.10.2025, виписаний адвокатом Бойком П.Ю. позивачу для сплати гонорару авансом в сумі 15000,00 грн;
- платіжну інструкцію від 20.10.2025 №4047 на суму 15000,00 грн про сплату позивачем адвокату Бойку П.Ю. гонорару авансом в сумі 15000,00 грн.
Із поданого позивачем до суду клопотання від 11.03.2026 про розгляд справи без участі позивача випливає, що позивачем у цій справі заявлено в якості витрат на професійну правничу допомогу лише базовий гонорар у фіксованому розмірі в сумі 15000,00 грн (без додаткового «гонорару успіху» у розмірі 10% від стягнутої суми коштів, який також був передбачений договором про надання правничих послуг від 20.10.2025 №46/25).
Надаючи правову оцінку вищевказаним доказам понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, суд зазначає, що послуги адвоката, які зазначені в цих документах, пов'язані з розглядом справи № 911/3361/25, та вказана позивачем сума судових витрат на професійну (правничу) допомогу підтверджена належними та допустимими доказами.
Неспівмірності цих витрат позивача на професійну (правничу) допомогу відповідачем не доведено та судом не встановлено, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги , які підлягають розподілу між сторонами, відповідач не заявляв.
З огляду на викладене, проаналізувавши подані позивачем докази понесення судових витрат на оплату послуг адвоката, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення з відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 15000,00 грн є співмірним із складністю справи, характером та обсягом наданих адвокатом послуг.
Відтак із відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15000,00 грн.
Керуючись ст. 2, 4 - 9, 11, 13, 14, 18, 20, 73 - 80, 126, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікар Торг» до Фізичної особи-підприємця Аветчина Дмитра Володимировича про стягнення 313760,00 грн основного боргу, 412,62 грн 3% річних, 4263,70 грн пені та 47064,00 грн штрафу задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Аветчина Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікар Торг» (49098, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 86, код ЄДРПОУ 44790012) 313760 (триста тринадцять тисяч сімсот шістдесят) грн 00 коп. основного боргу, 412 (чотириста дванадцять) грн 62 коп. 3% річних, 4263 (чотири тисячі двісті шістдесят три) 70 коп. пені, 47064 (сорок сім тисяч шістдесят чотири) грн 00 коп. штрафу, 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу та 4386 (чотири тисячі триста вісімдесят шість) грн 00 коп. судового збору.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2026.
Суддя О.О. Третьякова