ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.04.2026Справа № 910/742/26
за позовом Головного центру капітального будівництва реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСС Солюшионс"
про стягнення 19 621 032, 49 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Головний центр капітального будівництва реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСС Солюшионс" про стягнення заборгованості у розмірі 16 305 021,45 грн та штрафу у розмірі 3 316 011,04 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 25.02.26 о 14:20 год.
Через діловодство суду 13.02.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСС Солюшионс" надійшов відзив та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч.1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Через систему "Електронний суд" 25.02.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
В підготовчому засіданні 25.02.2026 суд поставив на обговорення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою суду від 25.02.2026 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСС Солюшионс" у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, відкладено підготовче засідання на 25.03.2026.
25.03.2026 через систему "Електронний суд" 25.02.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.
У підготовчому засіданні 25.03.2026 судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 08.04.2026 оголошено перерву до 08.04.2026 о 14:40 год.
У судове засідання 08.04.2026 представники позивача та відповідача прибули.
Представники позивача підтримали позов, представник відповідача проти позову заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
29.12.2022 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби (далі Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСС СОЛЮШИОНС» (далі - Відповідач, Підрядник, а спільно - Сторони) укладено договір №41-22 на проведення будівельних робіт по об'єкту: «Капітальний ремонт адміністративної будівлі № 1 (інв. № 10130001112) управління ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1» (далі - Договір).
Договірна ціна робіт по об'єкту є динамічною і становить 66 089 126,56 грн (шістдесят шість мільйонів вісімдесят дев'ять тисяч сто двадцять шість грн 56 копійок), без ПДВ.
Як зазначено в пункті 1.2. Договору, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується, згідно із затвердженою проєктно-кошторисною документацією та умовами цього Договору, власними/залученими (у разі попереднього письмового узгодження з Замовником) силами, за допомогою власних/залучених технічних засобів, із використанням власних/залучених технічних засобів, із використанням власних/залучених матеріальних ресурсів (коштів), з високою якістю (відповідно до вимог законодавства України, ДСТУ, ДБН, Настанов, технічних умов та Договору) виконати Роботи по Об'єкту.
Відповідно до положень пункту 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди №07-24 від 22.05.2024), роботи які є предметом цього Договору повинні бути виконанні Підрядником в період з дня підписання Договору до 31 липня 2024 року, відповідно до Графіку виконання робіт (додаток 3). Відповідно до пункту 2.3. Договору, Роботи мають бути виконані Підрядником в строки визначені Договором, якісно та відповідати вимогам законодавства України, ДСТУ, ДБН, Настановам, технічним умовам, проєктно-кошторисній документації та Договору.
Пунктом 3.8. Договору встановлено, що при виявленні в актах приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) та довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (за формою КБ-3) у будь-який час невідповідностей чинному порядку визначення вартості будівництва, проєктно-кошторисній документації, обсягам або якості фактично виконаних Робіт, інших недоліків (дефектів) тощо, загальна вартість виконаних Робіт підлягає уточненню (шляхом коригування відповідних актів виконаних робіт та/або компенсації надмірно сплачених коштів) з моменту виявлення зазначених невідповідностей.
Відповідно до пункту 5.4.9. Договору, у разі виявлення Замовником (в т.ч. із залученням третіх осіб) або державними контролюючими органами обсягів Робіт, які не виконані (неякісно виконані), але включені в акти виконаних Робіт, та/або неправильно застосованих розцінок, Підрядник знімає з виконання такі Роботи та відшкодовує Замовнику їх вартість, а також (в т.ч. у разі виявлення недоліків (дефектів) під час виконання Робіт) безоплатно виправляє виявлення недоліків (дефектів) у строк, визначений Замовником та сплачує штрафні санкції передбачені цим Договором та чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 5.4.3. Договору, Підрядник зобов'язаний закуповувати матеріали, устаткування, обладнання тощо, у вітчизняних виробників, за цінами, які не можуть бути вищими цін (тарифів) визначених в Договірній ціні (додаток 2) та середніх регіональних цін. У разі відсутності необхідних матеріалів (або аналогічних матеріалів не нижчої якості) у вітчизняних виробників, необхідні матеріали закуповуються Підрядником в іноземних виробників виключно після попереднього письмового узгодження з Замовником технічних характеристик, ціни, виробника та постачальника відповідних матеріалів, устаткування, обладнання тощо.
Пунктом 7.2. Договору визначено, що Підрядник відповідає за недоліки (дефекти) виконаних Робіт, включаючи недоліки (дефекти), виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації Об'єкта.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, Підрядником виконано роботи на суму 62 783 799,79 грн за підписаними Сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт, зокрема: Акт №1 приймання виконаних робіт за грудень 2022 року форми КБ-2в від 29.12.2022 Акт №2 приймання виконаних робіт за березень 2023 року форми КБ-2в від 13.03.2023, Акт №3 приймання виконаних робіт за березень 2023 року форми КБ-2в від 29.03.2023, Акт №4 приймання виконаних робіт за квітень 2023 року форми КБ-2в від 12.04.2023; Акт №5 приймання виконаних робіт за квітень 2023 року форми КБ-2в від 27.04.2023; Акт №6 приймання виконаних робіт за травень 2023 року форми КБ-2в від 25.05.2023; Акт №7 приймання виконаних робіт за червень 2023 року форми КБ-2в від 14.06.2023; Акт №8 приймання виконаних робіт за червень 2023 року форми КБ-2в від 28.06.2023; Акт №9 приймання виконаних робіт за липень 2023 року форми КБ-2в від 28.07.2023; Акт №10 приймання виконаних робіт за липень 2023 року форми КБ-2в від 28.07.2023; Акт №12 приймання виконаних робіт за вересень 2023 року форми КБ-2в від 20.09.2023; Акт №13 приймання виконаних робіт за жовтень 2023 року форми КБ-2в від 26.10.2023; Акт №14 приймання виконаних робіт за листопад 2023 року форми КБ-2в від 13.11.2023; Акт №15 приймання виконаних робіт за грудень 2023 року форми КБ-2в від 18.12.2023 та Акт №16 приймання виконаних робіт за грудень 2023 року форми КБ-2в від 18.12.2023; Акт №17 приймання виконаних робіт за грудень 2023 року форми КБ-2в від 26.12.2023.
Судом встановлено, що сторони дійшли згоди щодо внесення змін до Договору, шляхом укладення додаткової угоди від 23.12.2025 № 08-24 про внесення змін до Договору та надання Підряднику загальний термін на усунення недоліків за Договором до 01.06.2025 з поетапним виконанням та здаванням-прийняттям Робіт за Договором, а саме: 05.02.2025, 05.03.2025, 05.04.2025, 05.05.2025, 01.06.2025.
Відповідно до додаткової угоди від 23.12.2024 № 08-24, у зв'язку з необхідністю усунення недоліків підрядником на об'єкті «Капітальний ремонт адміністративної будівлі № 1 (інв. № 10130001112) управління ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1», сторони дійши згоди щодо надання підряднику загального терміну на усунення недоліків за Договором до 01.06.2025 з поетапним виконанням та здаванням-прийняттям Робіт за Договором, а саме: 05.02.2025, 05.03.2025, 05.04.2025, 05.05.2025, 01.06.2025; обсяги Робіт, що необхідно було виконати Підряднику на усунення недоліків визначені в Актах приймання виконаних будівельних Робіт за грудень 2024 року (Форма КБ-2в) №№ 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 (Додаток 1 до цієї додаткової угоди) та Довідці про вартість виконаних будівельних Робіт та витрат за грудень 2024 року (Форма № КБ-3) (Додаток 2 до цієї додаткової угоди).
Додатковою угодою від 08.08.2025 № 13-25, сторонами встановлено строк усунення недоліків до 20.11.2025 та строк дії Договору до 30.11.2025.
Крім того, у п. 2 додаткової угоди від 08.08.2025 Сторони погодили, що у разі порушення Підрядником терміну усунення недоліків: 20.11.2025, Підрядник зобов'язується сплатити Замовнику заборгованість у розмірі 16 305 021,45 грн за Договором та штраф, що становлять 3 316 011,04 грн протягом 3 (трьох) днів з моменту порушення терміну усунення недоліків (20.11.2025).
У разі порушення підрядником термінів усунення недоліків 20.11.2025, замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку, надіславши відповідне повідомлення підряднику. Договір вважатиметься розірваним на третій день з моменту направлення відповідного повідомлення підряднику. При цьому, підрядник зобов'язується сплатити замовнику заборгованість у розмірі 16 305 021,45 грн за Договором та штраф, що становлять 3 316 011,04 грн протягом 3 (трьох) днів з моменту прийняття рішення замовником про розірвання Договору в односторонньому порядку (п. 3 додаткової угоди від 08.08.2025).
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов до висновку, що цей правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що листом від 21.11.2025 № 06.3.2/10396- 25-Вих, позивач повідомив відповідача про відсутність наміру продовження строку дії договору та про виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати заборгованості та пені, встановленої у Додатковій угоді від 08.08.2025 № 13-25.
Позовні вимоги позивача обґрунтовуються тим, що посадовими особами виробничо-технічного відділу Головного центру проведено контрольний обмір на Об'єкті будівництва, за результатами якого виявлено обсяги Робіт, які не виконано, але включено в акти приймання виконаних будівельних робіт по Об'єкту на загальну сума 13 106 763,02 грн, з ПДВ (акт контрольного обміру від 06.06.2024). Водночас, крім невідповідностей обсягів Робіт, Позивачем встановлено невідповідність цін на будівельні матеріали до середньорегіональних цін, що є порушенням Підрядником вимог пункту 5.4.3. Договору, і складає 3 198 258,43 грн. Оскільки всупереч укладеній додатковій угоді №08-24 від 23.12.2024 до Договору відповідач не усунув недоліки у визначений додатковою угодою від 08.08.2025 строк (20.11.2025), він зобов'язаний сплатити заборгованість у розмірі 16 305 021,45 грн та штраф у розмірі 3 316 011,04 грн., які позивач просить стягнути.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частинами 1-3 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Отже, обов'язок прийняти виконані роботи (у тому числі і перевірити фактичний обсяг робіт та ціни), а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.
За змістом частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Як встановлено судом, відповідачем виконано, а позивачем прийнято виконані роботи за Договором.
Разом з тим, після прийняття робіт, позивачем, як він зазначає, виявлено недоліки та невідповідності у ціноутворенні.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Частинами 2, 3 ст. 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Позивачем вказано, що ним було виконано свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт за укладеним Договором.
З огляду на викладене, підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень акти приймання виконаних будівельних робіт свідчать про те, що замовник погодився з виконаними роботами, їх обсягом та вартістю.
Проте, відповідно до пункту 5.4.9. Договору, у разі виявлення Замовником (в т.ч. із залученням третіх осіб) або державними контролюючими органами обсягів Робіт, які не виконані (неякісно виконані), але включені в акти виконаних Робіт, та/або неправильно застосованих розцінок, Підрядник знімає з виконання такі Роботи та відшкодовує Замовнику їх вартість, а також (в т.ч. у разі виявлення недоліків (дефектів) під час виконання Робіт) безоплатно виправляє виявлення недоліків (дефектів) у строк, визначений Замовником та сплачує штрафні санкції передбачені цим Договором та чинним законодавством України.
Як встановлено судом, відповідно до додаткової угоди від 23.12.2024 № 08-24, у зв'язку з необхідністю усунення недоліків підрядником на об'єкті «Капітальний ремонт адміністративної будівлі № 1 (інв. № 10130001112) управління ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1», сторони дійши згоди щодо надання підряднику загального терміну на усунення недоліків за Договором до 01.06.2025 з поетапним виконанням та здаванням-прийняттям Робіт за Договором, а саме: 05.02.2025, 05.03.2025, 05.04.2025, 05.05.2025, 01.06.2025; обсяги Робіт, що необхідно було виконати Підряднику на усунення недоліків визначені в Актах приймання виконаних будівельних Робіт за грудень 2024 року (Форма КБ-2в) №№ 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 (Додаток 1 до цієї додаткової угоди) та Довідці про вартість виконаних будівельних Робіт та витрат за грудень 2024 року (Форма № КБ-3) (Додаток 2 до цієї додаткової угоди).
Додатковою угодою від 08.08.2025 № 13-25, сторонами встановлено строк усунення недоліків до 20.11.2025 та строк дії Договору до 30.11.2025.
Таким чином, оскільки укладаючи додаткову угоду №08-24 від 24.12.2024, сторони погодили обов'язок з усунення недоліків, предмет на підстави поданого позову фактично зводяться до стягнення заборгованості та штрафу за умовами додаткової угоди №08-24 від 24.12.2024 з урахуванням додаткової угоди від 08.08.2025 № 13-25.
Як встановлено судом, у п. 2 додаткової угоди від 08.08.2025 Сторони погодили, що у разі порушення Підрядником терміну усунення недоліків: 20.11.2025, Підрядник зобов'язується сплатити Замовнику заборгованість у розмірі 16 305 021,45 грн за Договором та штраф, що становлять 3 316 011,04 грн протягом 3 (трьох) днів з моменту порушення терміну усунення недоліків (20.11.2025).
У разі порушення підрядником термінів усунення недоліків 20.11.2025, замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку, надіславши відповідне повідомлення підряднику. Договір вважатиметься розірваним на третій день з моменту направлення відповідного повідомлення підряднику. При цьому, підрядник зобов'язується сплатити замовнику заборгованість у розмірі 16 305 021,45 грн за Договором та штраф, що становлять 3 316 011,04 грн протягом 3 (трьох) днів з моменту прийняття рішення замовником про розірвання Договору в односторонньому порядку (п. 3 додаткової угоди від 08.08.2025).
Так, аналіз наведених пунктів додаткової угоди в сукупності дає суду підстави для висновку, що умовою виникнення у відповідача обов'язку з оплати є факт розірвання договору зокрема в односторонньому порядку.
Так, відповідно до ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ст. 651 ЦК України).
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Тому, припинення строку договору не свідчить ані про припинення договору, ані про припинення зобов'язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов'язку в натурі. Кредитор має право вимагати виконання обов'язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов'язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі.
Іншими словами, за умови чинності зобов'язання (не розірвання) за спірними додатковими угодами до Договору, позивач матиме право вимагати виконання зобов'язання протягом усього строку його існування, тоді-як сплата визначеної в додаткових угодах «заборгованості та штрафу» є наслідком неусунення недоліків як результату, і коли правова підстава такого усунення відпадає. Тобто у позивача не може одночасно існувати право вимагати як виконання зобов'язання так і сплати коштів, які, як випливає з встановлених обставин, є в тому числі вартістю такого усунення недоліків.
При цьому, формулювання умов Додаткової угоди від 24.12.2024 та від 08.08.2025 зокрема про «заборгованість» не містить жодних посилань на механізм визначення розміру та суті такої заборгованості, водночас виходячи з встановлених судом обставин та доводів позовної заяви, заборгованістю є надмірно сплачені, на думку позивача, кошти, тобто суд має підстави вважати, що фактично заборгованість, яку просить стягнути позивач, є за своєю правовою природою збитками позивача, які, як він зазначає, поніс у зв'язку з завищенням цін відповідачем та наявністю певних недоліків щодо обсягів виконаних роботі.
Разом з тим, суд зазначає , що механізм відшкодування збитків включає доведення наявності чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка; наявність збитків (факт шкоди); причинний зв'язок та вина заподіювача шкоди.
В той же час, як встановлено судом, листом від 21.11.2025 № 06.3.2/10396- 25-Вих, позивач повідомив відповідача про відсутність наміру продовження строку дії договору та про виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати заборгованості та пені, встановленої у Додатковій угоді від 08.08.2025 № 13-25. Зокрема, у вказаному листі позивач вимагав передачі до 26.11.2025 будівельного майданчику.
Так, як зазначає позивач, саме за наслідками відмови позивача від продовження строку дії договору, у відповідача виник обов'язок зі сплати заборгованості та штрафу.
Проте, суд наголошує на тому, що одностороння відмова від договору як підстава його розірвання та припинення зобов'язань, що складають його предмет, а тим більше якщо вона може мати наслідки у вигляді сплати коштів, повинна бути однозначною і безумовною.
При цьому, як зазначено вище, припинення строку договору не свідчить ані про припинення договору, ані про припинення зобов'язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов'язку в натурі.
В той же час, зі змісту листа від 21.11.2025 № 06.3.2/10396- 25-Вих не вбачається відмова від Договору (додаткової угоди), тобто розірвання, а вбачається відмова продовжити строк його дії, що, однак, не означає припинення зобов'язання відповідача з виконання робіт (усунення недоліків). При цьому згадка про необхідність передання будівельного майданчика без однозначного декларування позивачем як замовником свого наміру розірвати договір (додаткову угоду) не є достатнім і безумовним свідченням про припинення зобов'язань між сторонами за наслідками вчинення правочину щодо односторонньої відмови.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту припинення спірного зобов'язання з урахуванням визначених цивільним законодавством підстав його припинення, а відтак - існування у відповідача зобов'язання з оплати заявлених у позові коштів, з огляду на що позов не підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
У задоволенні позову Головного центру капітального будівництва реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСС Солюшионс" про стягнення 19 621 032, 49 грн - відмовити повністю.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 21.04.2026
Суддя Н.І. Зеленіна