ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2026Справа № 910/12081/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1"
до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_2"
про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_5
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_2" з вимогою про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_5 заборгованості за результатами виконання Державного контракту від ІНФОРМАЦІЯ_4.
Одночасно, 02.10.2025 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача на свою користь ІНФОРМАЦІЯ_6, з яких ІНФОРМАЦІЯ_7 заборгованості, ІНФОРМАЦІЯ_8 інфляційних втрат та ІНФОРМАЦІЯ_9 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
30.10.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував посилаючись на те, що: прострочення виконання зобов'язань щодо поставки товару відбулося виключно з вини позивача; п. 2.4 контракту та п. 49 постанови № 1275 встановлено пряму заборону на збільшення ціни контракту у випадку прострочення з вини виконавця; курсові коливання є комерційними ризиками позивача, які мали бути враховані при формуванні ціни; позивач прямо підтвердив п. 2.1 контракту, що при формуванні ціни враховані всі його витрати, включаючи інші витрати; позивач діяв на власний ризик без узгодження з агенцією, передавши товар до набрання чинності контрактом; позивач порушив договірні строки подання калькуляції фактичних витрат; банківські витрати є операційними витратами позивача та немає договірних підстав для їх окремого стягнення. Також заперечував проти стягнення постачальницької винагороди у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_17, оскільки постачальницька винагорода вже врахована у ціні товару відповідно до п. 2.1 Контракту. Також заперечував проти стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки пп. 7 пункту 7.2 контракту встановлено 0% процентів річних для Замовника, що є правомірним відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та відсутнє прострочення з боку агенції, оскільки оплата здійснена у встановлений договірний строк після набрання чинності контрактом.
04.11.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.
07.11.2025 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких проти викладених позивачем у відповіді на відзив обставинах заперечував.
У судовому засіданні 27.01.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
04.03.2026 позивач подав суду додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 24.03.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
ІНФОРМАЦІЯ_4 між позивачем (Виконавцем) та відповідачем (Замовником, Агенцією) укладено Державний контракт ІНФОРМАЦІЯ_4 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари оборонного призначення найменування, технічні характеристики, кількість, вартість, та строки поставки яких зазначені в цьому контракті та в Специфікації товарів оборонного призначення (Додаток 1 до контракту) для подальшого використання ІНФОРМАЦІЯ_10, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Товар в строки і на умовах, визначених цим контрактом.
Згідно з пунктом 1.2 Державного контракту, підставами для укладання Державного контракту є: запит на постачання товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою КПКВК 2101150/11 для закупівлі Замовником на 2024 рік (від 26.01.2024 №220/11/58/дск) та змінами до нього; комерційна пропозиція Виконавця від 05.11.2024 року №05112024-04к; результати розгляду комерційної пропозиції Виконавця від 05.11.2024 року №05112024-04к засіданням колегіального органу Замовника (Протокол від 21.11.2024 №23-14-БП); лист від ІНФОРМАЦІЯ_11 №220/11/6413 від 21.11.2024.
Відповідно до пункту 2.9 Державного контракту, розрахунки за товари здійснюються шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97 відсотків від вартості (ціни) товару за контрактом на строк не більше як на 12 (дванадцять) місяців з дати перерахування першої частини коштів на рахунок Виконавця у такому порядку:
- перша частина у розмірі до 35 відсотків від вартості Товару за контрактом здійснюється Замовником на підставі рахунку, наданого Виконавцем після надання Замовнику дозволу уповноваженого органу з експортного контролю країни походження товару та країни, в якій розміщується постачальник товару, а також країни, в якій розміщується Товар, на здійснення міжнародної передачі (транзиту) Товарів та транзитних ліцензій (як опція в залежності від строків поставки) для Товару від уповноважених органів;
- кожна наступна частина попередньої оплати у розмірі до 62 відсотків вартості (ціни) Товару (партії), підготовленого до відвантаження на підставі письмового повідомлення від Виконавця про готовність цього Товару (партії) до відвантаження (або інший узгоджений Сторонами документ, перелік документів, наприклад, у тому числі, транзитні ліцензії);
- 3 відсотки від вартості Товару оплачується на підставі підписаного Сторонами Акту приймання-передачі Товару, за умови виконання всіх умов Державного контракту.
Відповідно до пункту 3.3 Державного контракту, датою виконання Виконавцем зобов'язань щодо поставки Товару є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару за контрактом.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6.2 Державного контракту, Замовник зобов'язаний здійснити оплату поставленого Товару відповідно до умов контракту.
Відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Додаткової угоди №1 від 15.04.2025 року до Державного контракту) товари оборонного призначення мали бути поставлені протягом 50 днів від дати отримання Виконавцем сертифікату кінцевого споживача.
Сертифікат кінцевого споживача №23/2-EUC-227 датований 23.11.2024 року. Відповідно до умов Державного контракту, товар мав бути поставлений до 12.01.2025 року. Пункт 11.1 Державного контракту встановлює, що Державний контракт набирає силу з моменту підписання додаткової угоди про взяття бюджетних зобов'язань.
Така додаткова угода має бути підписана не пізніше двох місяців з дня підписання контракту та надання дозвільних документів Замовнику (п. 11.1 Державного контракту).
Дозвільні документи були надані Замовнику листом №23122024-04к від 23.12.2024 року. Отже, додаткова угода про взяття бюджетних зобов'язань мала бути підписана не пізніше ніж 20.02.2025 року.
Проте, додаткова угода про взяття бюджетних зобов'язань була підписана 15.04.2025 року.
Таким чином, за умовами Державного контракту, товар мав бути поставлений до 12 січня 2025 року.
Враховуючи вищевказані обставини та умови спірного контракту в частині розрахунків за товар, остаточну оплату за одержаний товар відповідач мав здійснити до 20.02.2025.
16.04.2025 після підписання додаткової угоди про взяття бюджетних зобов'язань позивач документально оформив передачу товару з оформленням видаткової накладної та акту приймання-передачі.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи товар в кількості ІНФОРМАЦІЯ_12 був переданий визначеному вантажоодержувачу 29.12.2024 року, про що свідчать CMR-накладні з відміткою вантажоодержувача (№27100072227, №27100072228, №27100072267, №27100072265, №27100072266) та його внутрішні документи.
Листом № 16072025-20 від 16 липня 2025 року позивач повідомив відповідача, Головне управління військової юстиції ІНФОРМАЦІЯ_3, Департамент закупівель ІНФОРМАЦІЯ_3 про необхідність у підписанні додаткової угоди №2 до Державного контракту в частині внесення змін до пункту 3.3 Державного контракту. Пропонувалось викласти пункт 3.3 Державного контракту в наступній редакції: « 3.3. Датою виконання Виконавцем зобов'язань щодо поставки Товару є дата фактичної передачі Виконавцем Товару отримувачу (дата розвантаження Товару на території отримувача)».
Від Головного управління військової юстиції ІНФОРМАЦІЯ_3 було отримано відповідь на лист №16072025-20, в якій зазначено, що: «Постанова Кабінету Міністрів України №1275 від 11.11.2022 року дозволяє адаптацію умов державних контрактів в умовах дії правового режиму воєнного стану. Зокрема, пункт 48 Постанови не забороняє зміни в частині строків або способу виконання зобов'язань, якщо вони не змінюють предмету контракту та не погіршують умови державного постачання. Крім того, допускається внесення змін до державного контракту, якщо це передбачено його умовами або виникли обставини, які унеможливлюють виконання контракту без зміни окремих положень. Згідно з пунктом 48 Постанови, допускається врахування коливань валютного курсу та уточнення умов виконання зобов'язань сторін».
Позивач 16.04.2025 оформив передачу Замовнику передбаченої Державним контрактом кількості товарів оборонного призначення, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_12 товару на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_13, що підтверджується видатковою накладною №1 від 16 квітня 2025 року.
Для виконання Державного контракту позивачем було укладено зовнішньоекономічний контракт з іноземним постачальником компанією ІНФОРМАЦІЯ_14 №MOS-U-211124-10 від 21 листопада 2024 року, згідно з умовами якого Кінцевий Споживач Виробів за Зовнішньоекономічним контрактом - ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідно до пункту 4.1 Зовнішньоекономічного контракту, ціна Виробів та валюта розрахунку зазначаються у Додатках до даного контракту. Згідно з Додатком №1 до Зовнішньоекономічного контракту, ціна за одиницю товару вказана в Євро Розрахунки з іноземним постачальником проводяться в Євро.
Як встановлено матеріалами справи відповідачем було частково сплачено вартість поставлених товарів оборонного призначення відповідно до платіжної інструкції №1459 від 22.04.2025 року було перераховано ІНФОРМАЦІЯ_15 Дана сума складає 97% поточної вартості Товару, та не включає розмір постачальницької винагороди і інших витрат, які виникли при здійсненні розрахунків з іноземним постачальником.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання у зв'язку з коливанням курсу валют в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_16 та з суми не отриманого прибутку у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_17
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору. Сторона повинна дотримуватись умов договору за будь-яких обставин.
Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припиненні зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18.03.2020 року у справі № 456/2946/17.
Як встановлено судом вище, позивач належним чином виконав умови Контракту в частині поставки замовленого товару, що підтверджується видатковою накладною №1 від 16 квітня 2025 року на суму ІНФОРМАЦІЯ_13
Фактичний курс закупівлі євро в АТ «Ощадбанк» станом на 24.04.2025 року (день придбання іноземної валюти після отримання оплати позивачем від відповідача) становив 47,595 гривень за 1 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією №2541 від 24.04.2025 року.
Курс Національного банку України станом на день здійснення закупівлі валюти та розрахунків з іноземним постачальником складав 47,5421 гривень за 1 Євро.
Оплата позивачем іноземному постачальнику була здійснена 24.04.2025 року у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_18, що підтверджується платіжною інструкцією №38009 від 24.04.2025 року.
В той же час, в Державному контракті вартість Товару визначена з урахуванням курсу валют на рівні 1 Євро дорівнює 45,1680 гривень.
Згідно п. 48 постанови Кабінету Міністрів України №1275 від 11.11.2022 істотні умови державного контракту (договору) не можуть змінюватися після його укладення до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім, серед іншого, випадку зміни курсу іноземної валюти.
Пунктом 2.3 Державного контракту встановлено, що сторони визнають та підтверджують, що вартість (ціна) Товару за цим контрактом після його укладання не переглядається, окрім випадків прямо передбачених законодавством України. Істотні умови цього контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі крім випадків, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року №1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану», а саме: …зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни розміру мінімальної заробітної плати та/або прожиткового мінімуму, зміни курсу іноземної валюти, регульованих цін (тарифів), нормативів…».
Згідно з абз. 2 п.2.4 Державного контракту, вартість (ціна) контракту може бути збільшена виключно у випадках передбачених законодавством та цим контрактом.
Відповідно до пункту 2.5 Державного контракту, Сторони погодили та цим підтверджують що коригування вартості (ціни) Товару (партії Товару) за контрактом відносно вартості (ціни) Товару (партії Товару) на момент його підписання здійснюється шляхом укладання додаткової угоди до цього контракту на підставі сформованої Виконавцем калькуляції фактично понесених витрат, яка подається Виконавцем протягом 3 робочих днів з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару (партії Товару) з обов'язковим наданням усіх підтверджуючих первинних документів.
Доказів укладення вказаної додаткової угоди матеріали справи не містять.
Тобто, умовами Контракту, який зі сторони відповідача був підписаний без зауважень, сторони прямо передбачили можливість зміни вартості товару після його укладення у випадку зміни курсу іноземної валюти.
З матеріалів справи та тверджень позивача, з якими суд погоджується, вбачається, що ціна, зазначена в Контракті, прямо залежала від курсу євро по відношенню до гривні, оскільки виробником замовленого міністерством товару було іноземне підприємство ("ІНФОРМАЦІЯ_31").
З вищезазначеного вбачається, наявність правових підстав для встановлення позивачу остаточного рівня ціни (вартості) на підставі калькуляції витрат, сформованої ним за фактичними витратами на закупівлю валют, оскільки умовами укладеного сторонами державного контракту та зазначеною постановою КМУ передбачена можливість зміни істотної умови державного контракту (договору), якою, зокрема є вартість (ціна) товару, у випадку зміни курсу іноземної валюти (що є показником, який зумовлює зміну ціни товару), із визначенням способу її перегляду шляхом звернення сторони з відповідним обґрунтуванням.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 18.09.2025 року в справі № 910/19436/23.
Тобто, не тільки умовами укладеного Контракту, а і нормами чинного законодавства України передбачено можливість зміни ціни товару, що постачається з метою гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України, про що сторони були обізнані.
Крім того, у випадку непогодження відповідачем визначеної у видатковій накладні вартості товару, не було позбавлене повернути поставлений товар та не використовувати його з метою оборонного призначення, проте відповідні дії відповідачем вчинені не були, що розцінюється судом як погодження останнім належного виконання позивачем зобов'язань за Контрактом.
Доводи відповідача про те, що ціна державного контракту не може бути змінена у бік збільшення щодо зобов'язань в частині неналежного виконання державного контракту та прострочення строків постачання товарів з вини позивача, суд вважає необґрунтованим та недоведеним, оскільки відповідачем не надано суду доказів наявності вини саме позивача.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням вище викладеного суд погоджується з твердженнями позивача про неправомірність відмови відповідача відшкодовувати витрати товариства в складі ціни поставленого товару внаслідок зміни курсу іноземної валюти, а також вважає доведеним факт поставки товариством на користь Міністерства замовленого товару, фактична вартість якого складає ІНФОРМАЦІЯ_24, з урахуванням 3% від вартості передбачених п. 2.9 контракту.
Таким чином, заборгованість за поставлений товар станом на момент звернення до суду із даним позовом становить ІНФОРМАЦІЯ_19.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_7 за Державним контрактом обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача спростовуються вищевстановленими обставинами, тому є безпідставними.
Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_9 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Підпунктом 7 пункту 7.2 Державного контракту визначено, що сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Замовником за несвоєчасність грошових розрахунків, крім випадків передбачених пунктом 7.9, 7.13 Контракту, не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (за час прострочення). Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України Сторони встановили інший розмір процентів для Замовника - 0 (нуль) процентів.
Таким чином, сторонами в контракті визначено інший розмір процентів у нульовому розмірі, тому відсутні підстави для стягнення 3% річних, а у позові в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача ІНФОРМАЦІЯ_9 3% річних слід відмовити.
Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_8 інфляційних втрат, з яких ІНФОРМАЦІЯ_20 нараховано на суму компенсації курсової різниці та сплати постачальницької винагороди (за травень-серпень 2025 року) та ІНФОРМАЦІЯ_22 інфляційні втрати, що нараховані на несвоєчасно виконані відповідачем грошові зобов'язання у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_21 (за січень-квітень 2025 року).
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення ІНФОРМАЦІЯ_20 інфляційних втрат нарахованих на суму компенсації курсової різниці та сплати постачальницької винагороди (за травень-серпень 2025 року), судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.
З приводу заявлених позивачем ІНФОРМАЦІЯ_22 інфляційні втрат, нарахованих на несвоєчасно виконані відповідачем грошові зобов'язання у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_21 (за січень-квітень 2025 року) суд зазначає наступне.
Згідно наведеного в матеріалах справи розрахунку вказане нарахування позивач визначає з 13.01.2025 (з дня, наступного за днем, що визначений Сторонами останнім днем виконання зобов'язань щодо поставки Товару з боку ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1») до моменту укладання Сторонами Додаткової угоди №1 до Державного контракту від 15.04.2025 року про взяття бюджетних зобов'язань.
При цьому, як встановлено судом вище остаточну оплату за одержаний товар відповідач мав здійснити до 20.02.2025.
Таким чином у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат за несвоєчасно виконані відповідачем грошові зобов'язання у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_21 з 20.02.2025.
Отже, належним розміром інфляційних втрат за несвоєчасно виконані відповідачем грошові зобов'язання у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_21, які підлягають стягненню з відповідача є ІНФОРМАЦІЯ_23 за період розрахунку з 20.02.2025 по 15.04.2025.
Враховуючи викладене загальний розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складає ІНФОРМАЦІЯ_25
У вимогах в іншій частині інфляційних втрат слід відмовити.
Заперечення відповідача з приводу відсутності права у позивача заявляти до стягнення інфляційні втрати є безпідставними, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (ІНФОРМАЦІЯ_26, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (ІНФОРМАЦІЯ_27, код НОМЕР_2) ІНФОРМАЦІЯ_28 боргу, ІНФОРМАЦІЯ_29 інфляційних втрат, ІНФОРМАЦІЯ_30 судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В позові в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 20.04.2026.
Суддя О.М.Ярмак