ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2026Справа № 28/29-б-43/212-2012 (911/2823/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані"
до: ОСОБА_1 - 1
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека кредит" - 2
Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА КЕП" - 3
ОСОБА_2 - 4
ОСОБА_3 - 5
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" - 1
ОСОБА_4 - 2
про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, визнання недійсним одностороннього правочину щодо звернення стягнення на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання іпотекодержателем (права на іпотеку) земельної ділянки
в межах справи № 28/29-б-43/212-2012
Суддя А.М.Івченко
Представники: не викликалися
ТОВ «Файненс Компані" звернулась в Господарський суд Київської області із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека кредит", Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА КЕП", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, визнання недійсним одностороннього правочину щодо звернення стягнення на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання іпотекодержателем (права на іпотеку) земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що він є єдиним законним кредитором відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору № 1 про відступлення права вимоги від 07.03.2019 р. за Кредитним договором № 448 від 03.03.2006 р., Іпотечним договором № 448/ІП-3 від 06.12.2007 р., Кредитним договором № 477-О від 26.05.2006 р. та договорами на його забезпечення, Кредитним договором № 619 від 08.04.2008 р. та договорами на його забезпечення, та відсутністю у відповідачів будь-яких прав вимоги та майнових прав за спірними договорами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2025 позовну заяву передано на розгляд Господарського суду міста Києва в складі суду, в провадженні якого перебуває справа № 28/29-б-43/212-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро".
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 ухвалу Господарського суду Київської області від 29.09.2025 у справі № 911/2823/25 залишено без змін.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.12.2025 справу передано судді Івченко А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 18.03.26; запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу надати відповідь на відзиви з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України; запропоновано третім особам надати пояснення.
12.01.2026 від відповідача 1 надійшла заява про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 зобов'язано позивача надати суду пояснення щодо неподання позивачем документів до позовної заяви, на які посилається відповідач 1 у поданій заяві про залишення позовної заяви без руху, а саме - договорів про внесення змін до іпотечного договору № 448/ІП-3 від 06.12.2007, та за наявності вказаних документів, надати їх до суду - у строк до 03.02.2026.
23.01.2026 від відповідача 1 надійшла заява про встановлення строку для подачі відзивів.
26.01.2026 від відповідача 4 надійшов відзив.
02.02.2026 від позивача надійшли пояснення.
17.02.2026 від відповідача 1 надійшов відзив.
19.02.2026 від відповідача 1 надійшла заява про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 заяву відповідача 1 про встановлення строку для подачі відзивів задоволено; запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву у строк до 17.03.2026; запропоновано позивачу, відповідачам, третім особам надати суду пояснення, докази у строк до 18.03.2026; у задоволенні заяви про залишення позовної заяви без руху відмовлено.
17.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.
18.03.2026 від відповідача 5 надійшло клопотання про поновлення строку для подачі відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 відкладено розгляд справи на 27.05.26.
31.03.2026 від відповідача 4 надійшли заперечення.
31.03.2026 від відповідача 5 надійшов відзив.
31.03.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Суд розглянувши заяву про забезпечення позову ухвалив відмовити у її задоволенні на підставі такого.
Позивач просить суд накласти арешт на земельну ділянку площею 0,120 га, кадастровий номер 3223151000:04:065:0091, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, «Роздолля» садове товариство, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1020127032231, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ); накласти арешт на садовий будинок загальною площею 495,9 кв. м., житловою площею 76,2 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1020058332231, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ); заборонити всім суб'єктам державної реєстрації, в тому числі будь-яким приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати (проводити, вчиняти) реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки площею 0,120 га, кадастровий номер 3223151000:04:065:0091, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1020127032231, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ); заборонити всім суб'єктам державної реєстрації, в тому числі будь-яким приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати (проводити, вчиняти) реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо садового будинку загальною площею 495,9 кв. м., житловою площею 76,2 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1020058332231, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Заява обґрунтована тим, що вчинення оспорюваних правочинів зі спірною ділянкою та садовим будинком на підставі оспорюваного договору викликає у позивача припущення, що під час розгляду справи відбудеться подальше відчуження майна.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст. 137 ГПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Так, за приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням; розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, в тому числі обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
При цьому обґрунтування особою, яка просить вжити заходів до забезпечення позову, необхідності їх застосування полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу для забезпечення позову.
Однак, жодних належних та допустимих доказів, підтверджуючих, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, заявником надано не було.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії та/ або вжиття інших заходів до забезпечення позову.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Враховуючи викладене, заява про вжиття заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можливо дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.
Відтак, суд зазначає, що підстави для задоволення заяви відсутні.
Враховуючи вищезазначене, керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 136, 137, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Івченко