ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2026Справа № 910/15519/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району"
про стягнення 604 268,92 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, Підприємство) з позовом до Комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району" (далі - відповідач, КП «Благоустрій Шевченківського району») про стягнення 604 268,92 грн, з яких: заборгованість за теплову енергію за період з жовтня 2018 року по квітень 2021 року становить 136 302,16 грн, 3% річних - 4 772,44 грн; втрати від інфляції - 18 809,70 грн, заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року - 320 310,51 грн, 3% річних у розмірі 25 943,17 грн, втрати від інфляції у розмірі 96 234,46 грн, плата за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2023 року по серпень 2025 року, що складає 1 006,48 грн, і внески за обслуговування вузла комерційного обліку в розмірі 882,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
30.12.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
07.01.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», Підприємство визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам
З огляду на викладене, 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює позивач.
Слід зазначити, що відповідно до Розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 18 від 17.01.2018 «Про закріплення нежитлових приміщень за комунальним підприємством «Благоустрій Шевченківського району» нежитлові приміщення на вулиці Чикаленка Євгена (Пупікінська), 25, загальною площею 298,20 кв. м на праві господарського відання закріплено за КП «Благоустрій Шевченківського району».
На виконання вказаного розпорядження між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та Комунальним підприємством «Благоустрій Шевченківського району» підписано акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.02.2018.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції від 09.11.2017) індивідуальний споживач зобов'язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 2) своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово- комунальних послуг, що виникли з його вини; 3) забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; 4) власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; 6) дотримуватися правил безпеки, зокрема пожежної та газової, санітарних норм; 7) допускати у своє житло (інший об'єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; 8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об'єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; 9) забезпечити своєчасну підготовку об'єктів, що перебувають у його власності, до експлуатації в осінньо-зимовий період; 10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг; 11) інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором; 12) надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.
Позивач вказує, що відповідач не виконав обов'язок щодо укладення договору про надання житлово- комунальної послуги постачання теплової енергії.
Разом з тим, 25.06.2024 Підприємство направило КП «Благоустрій у Шевченківського району» проєкт договору від 30.10.2021 № 1532996-0102 на постачання теплової енергії та проєкт договору № 153299612500202 про надання послуги з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень та/або службових квартир від 24.06.2024.
У свою чергу, відповідач позивачу підписані договори не повернув.
Водночас, відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною другою статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Законодавством України у сфері теплопостачання та надання комунальних послуг передбачено обов'язок споживача укласти відповідні договори на постачання теплової енергії, а також встановлено строки і порядок оплати поставленої теплової енергії, відповідно до яких отриманий товар та послуги оплачуються споживачем щомісячно. Такі положення законодавства у сфері теплопостачання свідчать про обов'язковість договорів про теплопостачання та неможливість споживача відмовитись від укладання договорів (за виключенням випадків та у порядку, встановлених законом). За таких обставин прийняття відповідачем оферти у вигляді поставленого товару та надання послуг може бути у вигляді мовчання.
Отже, законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладання договорів на постачання теплової енергії.
Слід зазначити, що відповідач заборгованість не сплатив, будь-якої інформації щодо права користування/права власності на вищезазначене нерухоме майно Підприємству не надав.
Факт постачання до об'єкту споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується: корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 25, актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання.
Облік споживання теплової енергії будинку за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 25 здійснюється за особовим рахунком: 1532996-0102.
Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал, а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в Облікових картках споживача за його обліковим записом: 1532996-0102.
Відповідно до частин першої та третьої статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані Б електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.
База даних обліку споживачів теплової енергії по особовому рахунку № 1532996-0102 містить вичерпну інформацію про порядок нарахування за теплову енергію (по показникам теплового лічильника чи розрахунковим способом по навантаженню), кількість днів/годин постачання теплової енергії, обсяг поставленої (спожитої) теплової енергії, тариф на теплову енергію, а також стан розрахунків за спожиту теплову енергію споживачем по його особовому рахунку.
Позивачем сформовано та надано суду такі електронні докази у паперовому вигляді, що містять зазначені відомості, а саме:
- облікові картки по особовому рахунку відповідача;
- довідка про нарахування за теплову енергію КП «Благоустрій Шевченківського району»;
- розрахунок основного боргу за теплову енергію.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Отже, за період постачання позивачем теплової енергії у гарячій воді при оформленні щомісячно рахунку-фактури застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до договору.
Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Разом з тим, відповідач не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого утворилась заборгованість за період з жовтня 2018 року до квітня 2021 року з урахуванням коригування, яка станом на дату подання позовної заяви становить 136 302,16 грн.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення втрати від інфляції у розмірі 18 809,70 грн і 3% річних у розмірі 4 772,44 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача вартість послуг з постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року до березня 2024 року.
Разом з тим, відповідач також не виконав обов'язок та не уклав з виконавцем комунальної послуги Підприємством договір про надання житлово-комунальних послуг.
Водночас, відсутність підписаного сторонами договору не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору, від обов'язку оплати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16.
Факт постачання до об'єкту споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується: корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, відомостями реєстрації параметрів за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка Євгена , буд. 25.
Облік споживання теплової енергії будинку за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 25 здійснюється за особовим рахунком: 153299612500202.
Втім, відповідач не вносив плату за послугу з постачання теплової енергії, в результаті чого за період листопада 2021 року - березня 2024 року утворилася заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 320 310,51 грн.
Позивач нарахував і просив стягнути 96 234,46 грн втрат від інфляції та 25 943,17 грн 3% річних.
Також позивач просить стягнути заборгованість з плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії.
Відповідно до пункту 11 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - це платіж, якій споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговування внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії ( у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов'язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 1, частини п'ятої статті 13 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII, постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» та постанови КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» споживачем щомісяця однією сумою вноситься виконавцю комунальної послуги плата за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, і яка є платежем, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат, пов'язаних з укладенням договору, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонента за індивідуальним договором (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води).
Згідно з пунктом 39 постанови КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Плата за абонентське обслуговування розраховується Підприємством на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови КМУ від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг».
З огляду на викладені вище приписи, у відповідача є обов'язок зі сплати позивачу плати за абонентське обслуговування для послуги з достачання теплової енергії.
Так, позивачем було складено акти виконаних робіт з послуги плата за абонентське обслуговування відповідачу, в якому зазначені період, ціна без ПДВ, всього з ПДВ; акт звіряння взаєморозрахунків плата за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії (ПАО ТЕ), розмір складає 1 006,48 грн.
Також позивач сформував рахунок на оплату за абонентське обслуговування відповідачу за період з жовтня 2023 року по серпень 2025 року в розмірі 1 006,4 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення заборгованість з нарахування внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії.
За адресою: м. Київ, вулиця Чикаленка Євгена, будинок 25, встановлено вузол комерційного обліку (теплолічильник - SKS-3, теплообчислювач - SKS-3, витратомір SDU-1, термоопір - Pt-500).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції від 02.04.2020) комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо.
На підставі частини першої статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (в редакції від 09.06.2018) витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.12.2019 № 2244 відповідно до статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено внески за обслуговування Підприємством вузлів комерційного обліку комунальних послуг, а саме вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води.
З огляду на викладене, у відповідача виник обов'язок зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, встановленого за адресою: м. Київ, вулиця Чикаленка Євгена, 25.
Так, позивачем складено акти виконаних робіт з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії, в якому зазначено - період, ціна без ПДВ, всього з ПДВ, і сформовано рахунок на оплату внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії в розмірі 882,00 грн.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила) споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до статті Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Теплогенеруюча організація - це суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.
Теплотранспортуюча організація - це суб'єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії.
Позивач є виробником та постачальником теплової енергії саме як товару, тобто в розумінні чинного законодавства теплова енергія є саме товаром, а не комунальною послугою.
Правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про теплопостачання», який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.
Пунктом 4 Правил встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний:
1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом;
2) своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини;
3) забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу;
4) власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку;
5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
6) дотримуватися правил безпеки, зокрема пожежної та газової, санітарних норм;
7) допускати у своє житло (інший об'єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку;
8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об'єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;
9) забезпечити своєчасну підготовку об'єктів, що перебувають у його власності, до експлуатації в осінньо-зимовий період;
10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг;
11) інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором;
12) надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово- комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
На підставі частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.
Частиною п'ятою статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Враховуючи викладене вище, у відповідача є обов'язок зі сплати заборгованості за теплову енергію за період з жовтня 2018 року по квітень 2021 року, заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року, заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2023 року по серпень 2025 року та заборгованості за обслуговування вузла комерційного зв'язку.
Що ж до вимог про стягнення 3% річних (4 772,44 грн і 25 943,17 грн) та інфляційних втрат (18 809,70 грн і 96 234,46 грн), то слід зазначити таке.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум втрат від інфляції та 3% річних і періодів їх нарахування, суд дійшов висновку, що розрахунки є арифметично правильними.
Слід зазначити, що посилання відповідача, наведені у відзиві, не підтверджені належними, достатніми, достовірними та вірогідними доказами та не спростовують доводи й аргументи позивача.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району" (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 26/4, код 33790408) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53; код 40538421) заборгованість за теплову енергію у розмірі 136 302 (сто тридцять шість тисяч триста дві) грн 16 коп., 3% річних у розмірі 4 772 (чотири тисячі сімсот сімдесят дві) грн 44 коп., інфляційні у розмірі 18 809 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев'ять) грн 70 коп., заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 320 310 (триста двадцять тисяч триста десять) грн 51 коп.; 3% річних у розмірі 25 943 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок три) грн 17 коп., інфляційні в розмірі 96 234 (дев'яносто шість тисяч двісті тридцять чотири) грн 46 коп., плату за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, що складає 1 006 (одну тисячу шість) грн 48 коп., внески за обслуговування вузла комерційного обліку в розмірі 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн 00 коп., 9 063 (дев'ять тисяч шістдесят три) грн 91 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.04.2026.
Суддя О.Г. Удалова