номер провадження справи 33/190/25
09.04.2026 Справа № 908/3722/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В. при секретарі судового засідання Мироненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали справи № 908/3722/25
за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, ідентифікаційний код 14360080)
до відповідача-1: Приватного підприємства «АГРОЛІДЕР ЮГ» (69069, м. Запоріжжя, вул.Гетьмана Скоропадського, буд. 61, ідентифікаційний код 40901193)
до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 2451098,30 грн.
за участю представників:
від позивача - Омельченко Є.В., ордер серії АЕ №1251202 від 22.01.2024;
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - не з'явився;
До Господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство «Акцент-Банк» з позовом до відповідача-1: Приватного підприємства «АГРОЛІДЕР ЮГ» та до відповідача-2: ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 2451098,30 грн., яка складається з заборгованості за кредитним договором №50.61.0000000036 від 29.09.2021 у розмірі 76000,00 грн. та за траншами: №50.61.0000000036/1 у розмірі 934981,65 грн., №50.61.0000000036/2 у розмірі 1440116,65 грн., разом - 2451098,30 грн.
Позовні вимоги до відповідача-2 також ґрунтуються на договорі поруки №70.61.0000000035 від 29.09.2021, за яким відповідач-2 поручився за виконання відповідачем-1 умов кредитного договору №50.61.0000000036 від 29.09.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.12.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
24.12.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків з доказами на виконання ухвали суду.
Ухвалою суду від 29.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/190/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2026 о 10 год. 30 хв., роз'яснено відповідачу-1 обов'язок реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами та можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та його представника 29.12.2025 о 15 год. 43 хв., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідачі не мають електронних кабінетів.
У зв'язку з цим копію ухвал суду про відкриття провадження у справі було направлено відповідачам засобами поштового зв'язку на адресу їх місцезнаходження.
Крім того, копію ухвали суду було розміщено до відома відповідачів на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту за 29.12.2025.
Надіслані відповідачам копії ухвал повернулися до суду 19.01.2026 з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.
В судове засідання 20.01.2026 сторони своїх представників не направили.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 відкладено підготовче засідання на 17.02.2026 о 10 год. 30 хв. Явку уповноважених представників учасників справи в судове засідання визнано обов'язковою.
Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та його представника 22.01.2026 о 17 год. 54 хв., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідачі не мають електронних кабінетів.
У зв'язку з цим копії ухвали суду від 20.01.2026 було направлено відповідачам засобами поштового зв'язку на адресу їх місцезнаходження.
Крім того, копію ухвали суду було розміщено до відома відповідачів на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту за 23.01.2026.
Надіслані відповідачам копії ухвал повернулися до суду 12.02.2026 з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.
30.01.2026 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника позивача в іншому судовому засіданні.
В судове засідання 17.02.2026 сторони своїх представників не направили.
Відповідачі не надали відзиву на позов.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі №908/3722/25 на 30 днів до 30.03.2026, відкладено підготовче засідання на 10.03.2026 об 11 год. 30 хв.
Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та його представника 19.02.2026 о 19 год. 00 хв., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідачі не мають електронних кабінетів. У зв'язку з цим копії ухвали суду від 17.02.2026 було направлено відповідачам засобами поштового зв'язку на адресу їх місцезнаходження.
Крім того, копію ухвали суду було розміщено до відома відповідачів на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту за 19.02.2026.
Номери телефонів відповідачів, які зазначені позивачем у позовній заяві не обслуговуються.
07.03.2026 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні 10.03.2026 об 11 год. 30 хв. у справі №908/3722/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 09.03.2026 задоволено заяву позивача, ухвалено здійснювати проведення судового засідання 10.03.2026 об 11 год. 30 хв. у справі №908/3722/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника позивача та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.
В судовому засіданні 10.03.2026 був присутній представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв'язку.
Представник позивача заявив про відсутність інших доказів, окрім тих, які надані до матеріалів справи, відсутність заяв чи клопотань та про можливість закриття підготовчого провадження.
Суд здійснив усі можливі дії для повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи.
Відповідачі відзивів на позов не надали, своїх представників в судове засідання не направили, причин неявки суду не повідомили.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
Ухвалою суду від закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.03.2026 о 10 год. 00 хв.
Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та його представника 13.03.2026 о 15 год. 01 хв., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідачі не мають електронних кабінетів. У зв'язку з цим копії ухвали суду від 10.03.2026 було направлено відповідачам засобами поштового зв'язку на адресу їх місцезнаходження.
Крім того, копію ухвали суду було розміщено до відома відповідачів на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту за 16.03.2026.
В судовому засіданні 31.03.2026 був присутній представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв'язку.
Суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово позивача.
Представник позивача повідомив про те, що у прохальній частині позовної заяви наявна помилка в зазначені суми стягнення заборгованості.
Під час з'ясування обставин справи, представник позивача не зміг надати відповіді на запитання суду.
Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що він не може надати пояснення щодо розрахунку заборгованості.
Ухвалою суду від 31.03.2026 відкладено розгляд справи по суті на 09.04.2026 об 11 год. 00 хв., позивачу запропоновано надати письмову заяву про виправлення описки в сумі заборгованості, на яку представник усно посилався в судовому засіданні.
09.04.2026 від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій виправлено суму заборгованості за траншем №N50.61.0000000036/1, а саме: замість помилково вказаної суми залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 9538 919,19 грн. вказано вірну суму 538 919,19 грн., що відповідає розрахунку позовних вимог.
В судовому засіданні 09.04.2026 був присутній представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв'язку.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення копії ухвали суду від 31.03.2026 за адресою їхнього місцезнаходження та розміщення копії ухвали від 31.03.2026 до відома відповідачів на сайті Господарського суду Запорізької області.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
В судовому засіданні 09.04.2026 судом ухвалено рішення, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
29.09.2021 між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (далі - банк, кредитор, позивач) та Приватним підприємством «АГРОЛІДЕР ЮГ» (далі - позичальник, відповідач-1) укладено кредитний договір №N50.61.0000000036 (далі - кредитний договір) щодо надання відповідачу-1 кредиту (встановлення ліміту по відновлювальній кредитній лінії) в розмірі 1500000,00 грн. строком на 24 місяців (тобто до 28.09.2023) зі сплатою процентів у розмірі 19,9 - 23,9 щорічно.
Відповідно до п. А2 та п. А3 кредитного договору ліміт цього договору: 1500000,00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 28.09.2023 терміном на 24 місяці.
Згідно з п. А.7 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 19,90% річних (транш до 60 днів), у розмірі 21,9% річних (транш до 90 днів), у розмірі 23,9% річних (транш до 180 днів).
Відповідно до п. А.10 кредитного договору за видачу кожного траншу позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,5% від суми виданого траншу в межах ліміту, встановленого у п. А.2 цього договору.
За умовами п. А.8 кредитного договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, передбаченого п. А3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Згідно з п.п. 2.2.2-2.2.4 кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 кредитного договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2 цього договору.
Відповідно до п. 5.8 кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Відповідно до п. 5.2 кредитного договору у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.8, 2.2.9, 2.2.13, 2.2.14, 4.7, 7.1 цього договору, банк має право нарахувати та застосувати штраф у розмірі 2 % від суми отриманого кредиту за кожен випадок порушення. Сплата штрафу здійснюється у гривні.
За умовами п. 2.2.14 кредитного договору в період дії цього договору позичальник зобов'язується щомісячно направляти, на поточний рахунок у банку обсяг надходжень від господарської діяльності на рівні, що становить не менше ніж 50 % від суми встановленого ліміту зазначеного в п. А2 кредитного договору.
29.09.2021 між позивачем та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) укладено договір поруки N70.61.0000000035 (далі - договір поруки), відповідно до якого останній поручився за позичальника за виконання ним умов кредитного договору.
Позивач вказує, що позичальником було допущено порушення вимог щодо обсягу надходження на рахунки, через що банком нараховувались штрафи у відповідності до п. 5.2 та п. 2.2.14 кредитного договору, та порушення строків погашення заборгованості, через що банк був вимушений звернутись до суду, тому банком нараховувались штрафи у відповідності до п. 5.8 кредитного договору. Вказані штрафи, через особливість кредиту, відображаються на балансі самого кредитного договору, в той час як заборгованість за тілом кредиту, процентами та винагородою (комісією) відображаються на балансі кожного окремого траншу виданого в рамках вказаного кредитного договору.
Станом на 24.11.2025 заборгованість відповідача-1 за кредитним договором становить суму в розмірі 2451098,30 грн., яка складається із:
- заборгованості за самим кредитним договором № N50.61.0000000036 - 76000,00 грн. (1000,00 грн. - штраф за п. 5.8, фіксована частина; 75000,00 грн. - штраф за п. 5.8, змінна частина);
- заборгованості за траншем N50.61.0000000036/1 у розмірі 934 981,65 грн. (538919,19 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 396062,46 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами);
- заборгованості за траншем N50.61.0000000036/2 у розмірі 1440116,65 грн. (750000,00 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 690116,65 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами).
Дана заборгованість пред'явлена позивачем до стягнення з відповідачів солідарно.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані кредитним договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика» ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Кінцевим терміном повернення кредиту за умовами п. А3 кредитного договору є 28.09.2023.
Разом із цим, згідно з додатками 1 до кредитного договору (заяви на видачу кредитних коштів від 29.09.2021 та від 06.10.2021) датою погашення траншу, виданого 29.09.2021 в сумі 750000,00 грн. є 28.03.2022, а датою погашення траншу, виданого 06.10.2021 в сумі 750000,00 грн., є 04.04.2022.
Враховуючи погоджені строки користування траншами, транш, виданий 29.09.2021 в сумі 750000,00 грн. (далі - транш N50.61.0000000036/1), мав бути сплачений позичальником до 28.03.2022, а з 29.03.2022 в разі неповернення цього траншу він стає простроченим.
Станом на 28.03.2022 транш N50.61.0000000036/1 був оплачений лише частково - в сумі 0,01 грн. платежем від 24.12.2021, а 31.10.2022 сплачено суму 350000,00 грн., з якої в рахунок оплати тіла траншу зараховано суму 211080,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позичальника та розрахунком заборгованості по цьому траншу.
Звідси з 24.12.2021 залишок заборгованості по тілу траншу N50.61.0000000036/1 складало згідно з розрахунком позивача складав 749999,99 грн., а з 31.10.2022 - 538919,19 грн., що відповідає сумі заборгованості по тілу траншу N50.61.0000000036/1 згідно з уточненою позовною заявою.
Разом із цим, за розрахунком суду розмір заборгованості за тілом траншу N50.61.0000000036/1 слід зменшити за рахунок оплат позичальника, які були неправомірно враховані позивачем в оплату процентів, нарахованих на прострочене тіло цього траншу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 81 - 87 постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за “користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно “користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за “користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за “користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Нарахування відсотків на прострочену суму кредиту регулюється нормою частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та досі діє.
Відповідно до п. 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, з 24.02.2022 нарахування відсотків на суму простроченого тіла кредиту є неправомірним.
Згідно з додатками 1 до кредитного договору (заяви на видачу кредитних коштів від 29.09.2021 та від 06.10.2021) датою погашення траншу, виданого 29.09.2021 в сумі 750000,00 грн. є 28.03.2022, а датою погашення траншу, виданого 06.10.2021 в сумі 750000,00 грн., є 04.04.2022.
Як вбачається з наведеного, строк користування кожним траншем становив 180 днів.
Відповідно до умов п. А7 кредитного договору розмір процентів для траншів строком до 180 днів погоджено за ставкою 23,9% річних, що є фіксованою процентною ставкою в даний період.
Отже, нарахування процентів за правомірне користування траншем N50.61.0000000036/1 можливо лише протягом 180 днів користування траншем, що для траншу N50.61.0000000036/1 закінчується 28.03.2022, а для траншу N50.61.0000000036/2 - 04.04.2022.
Як встановлено судом, в рахунок оплати траншу N50.61.0000000036/1 позичальником було сплачено суму 0,01 грн. 24.12.2021. Отже, з 24.12.2021 сума цього траншу становила 749999,99 грн.
Таким чином, за період з 29.09.2021 (дата отримання траншу N50.61.0000000036/1) по 23.12.2021 від суми траншу 750000,00 грн. відсотки за правомірне користування кредитом за ставкою 23,90% річних становили 42234,24 грн., а за період з 24.12.2021 по 28.03.2022 від суми траншу 749999,99 грн. відсотки за ставкою 23,90% річних становили 46654,11 грн., загалом 88888,35 грн.
Таким чином, за правомірне користування траншем N50.61.0000000036/1 відсотки можливо було нараховувати лише станом на 28.03.2022 в загальній сумі 88888,35 грн. Після цієї дати транш стає простроченим, а з 24.02.2022 діяв воєнний стан, протягом якого банк не може нараховувати проценти за неправомірне користування кредитом в силу припису п. 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а нараховані проценти підлягають списанню.
При цьому суд зауважує, що правова природа таких відсотків визначається не розміром ставки, а базою нарахування (прострочене тіло кредиту), тому договірна умова кредитного договору про нарахування відсотків до дати повернення кредиту не підлягає застосуванню всупереч імперативної заборони нарахування відсотків в період воєнного стану на прострочений кредит в силу норми закону.
Відповідно до п. А.10 кредитного договору за видачу кожного траншу позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,5% від суми виданого траншу в межах ліміту, встановленого у п. А.2 цього договору.
Від суми траншу N50.61.0000000036/1 комісія становила 3750,00 грн. (750000,00 грн. х 0,5%).
Згідно з розрахунком заборгованості та випискою банку позичальника сума 3750,00 грн., яка була сплачена 29.09.2021, була врахована в оплату комісії, заборгованість за якою відсутня і банком не стягується.
Решта оплат була зарахована банком в оплату процентів, а саме: 25.10.2021 - сума 12945,83 грн., 25.11.2021 - сума 15435,42 грн., 25.12.2021 - сума 14937,50 грн., 25.01.2022 - сума 15435,42 грн., 31.10.2022 - сума 350000,00 грн., з якої в оплату процентів банком враховано суму 138919,20 грн. Загалом з цих сум оплачено проценти на суму 197673,37 грн.
Таким чином, зазначеними оплатами повністю погашаються проценти, які мав право нарахувати позивач за правомірне користування кредитом (88888,35 грн.), а залишок цих оплат у сумі 108785,01 грн. має бути зарахований в оплату тіла кредиту, оскільки заборгованість зі сплати відсотків та комісії відсутня, а проценти за неправомірне користування кредитом у період воєнного стану позивач нараховувати не може в силу припису п. 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а нараховані проценти підлягають списанню.
Таким чином, залишок заборгованості за траншем N50.61.0000000036/1 складає 430134,17 грн. (538919,19 грн. - 108785,02 грн.)
В цій сумі суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом траншу N50.61.0000000036/1. Заборгованість за відсотками та комісією відсутня.
За траншем N50.61.0000000036/2, виданим 06.10.2021 в сумі 750000,00 грн., датою повернення є 04.04.2022.
Згідно з випискою по рахунку позичальника та розрахунком заборгованості оплати за тілом траншу N50.61.0000000036/2 не здійснювались, заборгованість становить 750000,00 грн., що визнано судом вірним.
Відповідно до п. А.10 кредитного договору від суми траншу N50.61.0000000036/2 комісія становила 3750,00 грн. (750000,00 грн. х 0,5%).
Згідно з розрахунком заборгованості та випискою банку позичальника сума 3750,00 грн., яка була сплачена 29.09.2021, була врахована в оплату комісії, заборгованість за якою відсутня і банком не стягується.
В рахунок оплати комісії зараховано оплату за 06.10.2021 в сумі 3750,00 грн., звідси заборгованість зі сплати комісії відсутня і банком не стягується.
Відсотки за правомірне користування траншем N50.61.0000000036/2 за ставкою 23,90% річних від суми траншу 750000,00 грн. за період з 06.10.2021 по 04.04.2022 складають 88888,36 грн. Після цієї дати транш стає простроченим, а з 24.02.2022 діяв воєнний стан, протягом якого банк не може нараховувати проценти за неправомірне користування кредитом в силу припису п. 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а нараховані проценти підлягають списанню.
В рахунок оплати відсотків за траншем N50.61.0000000036/2 банком враховано оплати, сплачені 25.10.2021 в сумі 9460,42 грн., 25.11.2021 в сумі 15435,41 грн., 25.12.2021 - в сумі 14937,50 грн., 25.01.2022 - в сумі 15435,42 грн., загалом в сумі 55268,75 грн.
Таким чином, залишок несплачених процентів за траншем N50.61.0000000036/2 складає 33619,61 грн. (88888,36 грн. - 55268,75 грн.).
Загалом заборгованість за траншем N50.61.0000000036/2 складає 783619,61 грн. (750000,00 грн. - тіло та 33619,61 грн. - правомірні відсотки).
Решта відсотків за даним траншем нараховано неправомірно, оскільки проценти за неправомірне користування кредитом у період воєнного стану позивач нараховувати не може в силу припису п. 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а нараховані проценти підлягають списанню.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнані судом обґрунтованими частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Згідно з п. 1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно з п.п. 2.1.2 договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов'язання (нь). Не направлення кредитором вказаної вимог не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутись до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
У п. 4.1 договору поруки погоджено, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього року.
Отже, станом на час подачі позову в даній справі порука є чинною.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідачі, які відповідають перед позивачем солідарно, не надали доказів оплати заборгованості за тілом траншів та відсотками в розмірах, які визнані судом обґрунтованими. У зв'язку з цим суд задовольнив позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за траншем NN50.61.0000000036/1 у розмірі 430134,17 грн. та за траншем N50.61.0000000036/2 у розмірі 783619,61 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивач вказує, що позичальником було допущено порушення вимог щодо обсягу надходження на рахунки, через що банком нараховувались штрафи у відповідності до п. 5.2 та п. 2.2.14 кредитного договору, та порушення строків погашення заборгованості, через що банк був вимушений звернутись до суду, тому банком нараховувались штрафи у відповідності до п. 5.8 кредитного договору.
Відповідно до п. 5.8 кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Відповідно до п. 5.2 кредитного договору у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.8, 2.2.9, 2.2.13, 2.2.14, 4.7, 7.1 цього договору, банк має право нарахувати та застосувати штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту за кожен випадок порушення. Сплата штрафу здійснюється у гривні.
За умовами п. 2.2.14 кредитного договору в період дії цього договору позичальник зобов'язується щомісячно направляти, на поточний рахунок у банку обсяг надходжень від господарської діяльності на рівні, що становить не менше ніж 50% від суми встановленого ліміту зазначеного в п. А2 кредитного договору.
У задоволенні вимог про стягнення штрафу суд відмовив у повному обсязі, оскільки відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи викладене, штрафні санкції нараховані та пред'явлені позивачем безпідставно, тому у їх стягненні суд відмовляє.
Таким чином, позов задоволено судом частково.
Згідно п. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позовна заява подана в 2025 році в системі «Електронний суд» та містить вимоги майнового характеру про стягнення 2451098,30 грн.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі про стягнення 2451098,30 грн. складає: 2451098,30 грн. х 1,5% х 0,8 = 29413,18 грн.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 29413,18 грн. платіжним дорученням №1765438050 від 11.12.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно до задоволених вимог з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 14565,05 грн., які покладаються на відповідачів у рівних частинах (на відповідача-1 - в сумі 7282,52 грн., на відповідача-2 - в сумі 7282,53 грн.), оскільки солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено. Решта витрат зі сплати судового збору покладається на позивача.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно з ч. 4 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати на оплату правової допомоги «гонорар успіху» у розмірі 15000,00 грн.
Дана сума передбачена в п. 4.2 договору про надання правової допомоги №2812-1/2-23 від 28.12.2023, укладеному позивачем із адвокатом Омельченко Є.В., який представляв інтереси позивача в даній справі на підставі ордеру серії АЕ №1251202 від 22.01.2024.
За умовами п. 4.2 вказаного договору додатковий гонорар за ведення кожної конкретної судової справи клієнта виплачується адвокату у вигляді «Гонорару успіху». «Гонорар успіху» становить 5% від ціни позову, але не менше 3000,00 грн. та не більше 15000,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно до задоволених вимог з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7427,82 грн., які покладаються на відповідачів у рівних частинах (в сумі 3713,91 грн. - на кожного), оскільки солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено. Решта витрат зі сплати витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Приватного підприємства «АГРОЛІДЕР ЮГ» (69069, м.Запоріжжя, вул. Гетьмана Скоропадського, буд. 61, ідентифікаційний код 40901193) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, ідентифікаційний код 14360080) заборгованість за траншем NN50.61.0000000036/1 у розмірі 430 134,17 грн. (чотириста тридцять тисяч сто тридцять чотири грн. 17 коп.) та за траншем N50.61.0000000036/2 у розмірі 783 619,61 грн. (сімсот вісімдесят три тисячі шістсот дев'ятнадцять грн. 61 коп.).
Стягнути з Приватного підприємства «АГРОЛІДЕР ЮГ» (69069, м. Запоріжжя, вул.Гетьмана Скоропадського, буд. 61, ідентифікаційний код 40901193) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, ідентифікаційний код 14360080) витрати зі сплати судового збору в сумі 7 282,52 грн. (сім тисяч двісті вісімдесят дві грн. 52 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 713,91 грн. (три тисячі сімсот тринадцять грн. 91 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, ідентифікаційний код 14360080) витрати зі сплати судового збору в сумі 7 282,53 грн. (сім тисяч двісті вісімдесят дві грн. 53 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 713,91 грн. (три тисячі сімсот тринадцять грн. 91 коп.).
В іншій частині в позові відмовити.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 20.04.2026.
Суддя М.В. Мірошниченко