номер провадження справи 7/221/25
09.04.2026 Справа № 908/3670/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 908/3670/25
за позовом: Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк» (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02760363)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІАНА» (71614, Запорізька область, Василівський район, с. Малі Щербаки, вул. Марії Сахно, 25а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 31312577)
до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 )
про стягнення 1 487 140,92 грн.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Плескачова Т.В., (в залі суду) - ордер серія АР №1288172 від 01.01.2026, свідоцтво адвоката №001824 від 27.09.2018
від відповідачів 1, 2: Богатиренко О.В. (в режимі відеконференції) - ордер серія АІ №2081252 від 19.12.2025, ордер серія АІ №2081247 від 19.12.2025 свідоцтво адвоката №4309/10 від 30.09.2010
Процесуальні дії у справі. Процесуальні питання, вирішені судом.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 08.12.2025 вх. №4067/08-07/25) Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк» про стягнення у солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІАНА» та ОСОБА_1 прострочену заборгованість перед державою за договором кредитної лінії №1105 від 24.05.2021, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІАНА» та акціонерним товариством “Державний ощадний банк України», в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк», та залученим під державну гарантію на портфельній основі, у розмірі 1 487 140,92 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08.12.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3670/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
Ухвалою суду від 15.12.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №908/1655/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.01.2026 о 10 год. 30 хв.
У системі “Електронний суд» представником відповідачів 29.12.2025 сформовано відзив на позовну заяву (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. №1 26208/08-08/25 від 31.12.2025), в якому останній просить суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
У системі “Електронний суд» 05.01.2026 сформовано заяву (зареєстрована в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. № 167/08-08/26 від 05.01.2026), в якій представник відповідачів 1 просить суд про проведення судового засідання у справі № 908/3670/25, призначеного на 12.01.2026 в режимі відео конференції за участі представника Богатиренко О.В.
У системі “Електронний суд» представником відповідачів 08.01.2026 сформовано заяву про долучення документів (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. № 478/08-08/26 від 08.01.2025)
У системі “Електронний суд» 08.01.2026 сформовано заяву (зареєстрована в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. № 485/08-08/26 від 08.01.2026) представник відповідача 2 просить суд про проведення судового засідання у справі № 908/3670/25, призначеного на 12.01.2026 в режимі відеоконференції за участі представника БогатиренкоО.В.
Заяву представника відповідача щодо проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції судом задоволено, про що винесено відповідну ухвалу суду.
У судовому засіданні 12.01.2026 приймали участь представники обох сторін.
Представник позивача повідомила, що ознайомлена з відзивом. Відповідь на відзив до суду не направляла, але планує надати позицію в письмовій формі. У зв'язку з великою кількістю звернень від відповідача 1,2, на які не було надано відповіді, просила суд відкласти підготовче засідання. Необхідний додатковий час для підготовки вичерпних відповідей на зазначені звернення.
Представник відповідачів не заперечила проти відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 12.01.2026 відкладено підготовче засідання на 04.02.2026 о/об 10 год. 00 хв.
У системі “Електронний суд» 28.01.2026 представником відповідачів сформовано заяву про проведення судового засідання у справі № 908/3670/25, призначеного на 04.02.2026, в режимі відеоконференції за участі представника Богатиренко О.В..
Від позивача 03.02.2026 через систему “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд взяти до уваги викладені у відповіді на відзив обставини та задовольнити позовні вимоги повністю.
Від позивача 03.02.2026 через систему “Електронний суд» надійшли письмові пояснення. Представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи письмові докази, а саме листування між АТ “Ощадбанк» та відповідачами.
Також позивачем 03.02.2026 через систему “Електронний суд» надійшло клопотання про долучення документів, до якого додано копію розрахунку заборгованості перед державою.
У судовому засіданні 04.02.2026 приймали участь представники обох сторін.
Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що розрахунок заборгованості було долучено до матеріалів справи разом з позовною заявою, але у ньому виявлено арифметичну помилку, проте кінцева сума зазначена вірно. У зв'язку з цим просить суд прийняти уточнений розрахунок заборгованості.
Представник відповідачів не заперечила проти долучення документів. Водночас заявила про намір подати заперечення на відповідь на відзив. У зв'язку з цим було заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання часу на підготовку та подання відповідних процесуальних документів.
Ухвалою суду від 04.02.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче на 04.03.2026 об 10 год. 00 хв.
У системі “Електронний суд» 24.02.2026 представником відповідачів сформовано заяву про проведення судового засідання у справі № 908/3670/25, призначеного на 04.03.2026, в режимі відеоконференції за участі представника Богатиренко О.В..
Також представником відповідачі у системі “Електронний суд» 24.02.2026 сформовані заперечення на відповідь на відзив. Представник відповідача наполягає на повному відхиленні позовних вимог.
У системі “Електронний суд» 03.03.2026 представником відповідачів сформовано клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідачів повідомив про неможливість взяти участь у засіданні через хворобу. Факт непрацездатності підтверджено медичним висновком № 1111-АК7А-36Н6-4Т3Х (електронна система охорони здоров'я).
У зв'язку з перебуванням судді Лєскіної І.Є. на лікарняному виникла необхідність перенести судове засідання на іншу дату, про що сторони повідомлені телефонограмами, які долучені до матеріалів справи та повідомленням суду про призначення судового засідання на 12.03.2026 о 10 год. 00 хв.
До того ж, дане повідомлення було розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5009.
У системі “Електронний суд» 06.03.2026 представником відповідачів сформовано заяву про проведення судового засідання у справі № 908/3670/25, призначеного на 12.03.2026, в режимі відеоконференції за участі представника Богатиренко О.В..
У судовому засіданні 12.03.2026 приймали участь представники обох сторін.
У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.
Судом у підготовчому засіданні 12.03.2026 з'ясовано у представників сторін, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Представники сторін повідомили суд, що всі докази надані та не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.
Ураховуючи проведення всіх підготовчих дій у справі, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, встановлених законом, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
За таких обставин суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.03.2026 о 12 год. 00 хв., про що винесено відповідну ухвалу суду.
У судовому засіданні 16.03.2026 приймали участь представники обох сторін. Представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити позов. Представник відповідачів заперечила проти позову у повному обсязі, просила відмовити в його задоволенні.
Зважаючи на обсяг доказів, що підлягають дослідженню, судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 09.04.2026 о 12 год. 30хв. Суд у судовому засіданні повідомив сторін про дату, час та місце проведення наступного судового засідання під звукозапис та розписку.
У судовому засіданні 09.04.2026 приймали участь представники обох сторін.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.
Суд з'ясував обставини справи та дослідив докази, провів судові дебати.
У судовому засіданні 09.04.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позицій учасників справи.
Позивач - Акціонерне товариство “Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк» звернувся до суду із позовною заявою про стягнення у солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІАНА» та ОСОБА_1 прострочену заборгованість перед державою за договором кредитної лінії №1105 від 24.05.2021, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІАНА» та акціонерним товариством “Державний ощадний банк України», в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк», та залученим під державну гарантію на портфельній основі, у розмірі 1 487 140,92 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачами умов кредитного договору кредитної лінії №1105 від 24.05.2021, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІАНА» та Акціонерним товариством “Державний ощадний банк України», в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк», залученим під державну гарантію на портфельній основі, у розмірі 1 487 140,92 грн. Невиконання позичальником умов договору стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про солідарне стягнення суми заборгованості за договором кредитної лінії №1105 від 24.05.2021.
Позов обґрунтовано ст. ст. 11, 509, 510, 512, 516, 525, 526, 530, 5- 546, 553, 554,599, 610, 611, 612, 626, 627, 629, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 17 БК України, ст. 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», ст. ст. 6, 12, 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151 «Деякі питання надай державних гарантій на портфельній основі у 2020 році», постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1317 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році».
Відповідачі заперечують проти позовних вимог та з огляду на спільну позицію по справі, керуючись ст. 165 Господарського процесуального кодексу України подали відзив на позовну заяву з обґрунтуванням заперечень щодо заявлених позивачем вимог.
Відповідачі не заперечують проти фактичних обставин справи щодо укладення договору кредитної лінії, договору поруки та отримання Відповідачем-1 кредитних коштів. Однак, зазначають, що Позивач помилково вказує в позовній заяві, що «На виконання умов пунктів 1.1., 2.1. Договору Банку надав Позичальнику кредит перерахувавши - 6 000 000,00 грн». Насправді, сума коштів, яка була перерахована Банком за умовами кредитного договору, становила 3 000 000,00 грн. Також Позивачем не враховано, що 20.06.2024 з особистого рахунку ОСОБА_1 були списані кошти в сумі 25 718,15 грн для погашення заборгованості за договором кредитної лінії №1105 від 24.05.2021. Списання коштів в сумі 25 718,15 грн не було відображено Позивачем при визначені ціни позову, а отже має бути врахована під час розгляду справи.
У той же час невиконання Відповідачем-1 умов Договору кредитної лінії №1105 від 24.05.2021 щодо повернення коштів зумовлено обставинами, які перебувають поза межами впливу Товариства, зумовлені військовою агресією російської федерації проти України.
Із 26.02.2022 господарська діяльність Відповідача-1 зупинена, Товариство не здійснює операцій по рахунках у банку, не веде виробництво та не отримує доходів, що свідчить про неможливість продовжувати нормальну господарську діяльність. Відповідач-2, Бойченко Ліана Іванівна, яка є одноосібним учасником ТОВ «ЛІАНА», є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідними довідками. Крім того, майно, яке перебувало у власності Відповідача-2, знаходиться в зоні бойових дій.
З огляду на вищевикладене, вважають, що невиконання Відповідачем-1 умов Договору кредитної лінії №1105 від 24.05.2021 було спричинено конкретною об'єктивною обставинною (форс-мажором - війною).
У відповіді на відзив позивач заперечив проти посилання відповідачами на форс-мажорні обставини. Повідомив, що на відповідачів не розповсюджуються положення цивільного законодавства щодо мораторію на нарахування та сплату грошових зобов'язань за договором кредиту (позики).
У додаткових письмових поясненнях позивач указав, що банком урахована при формуванні позовних вимог сума списаних коштів у розмірі 25 718,15 грн, яка розподілена між банком та гарантом.
На підтвердження позивачем надано у справу уточнений розрахунок, відповідно до якого загальна сума, заявлена до стягнення, не змінилась, разом з тим, відображена сума часткового списання, яка була помилково не відображена у первісному розрахунку, поданому із позовною заявою.
Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.
Між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (надалі - Банк, АТ «Ощадбанк», Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «ЛІАНА» (надалі - Позичальник, Відповідач) 24.05.2021 укладений Договір кредитної лінії № 1105 (надалі - Договір) за державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%» та частково забезпечений гарантією держави, в рамках Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 (надалі - Порядок), та укладеного між Міністерством фінансів України та АТ «Ощадбанк» Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 (надалі - Договір гарантії).
Відповідно до пунктів 2.1., 3.1., 3.2., 3.8. Договору Банк зобов'язався надати, а позичальник - отримати, належним чином використати та повернути в передбачені договором строки кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит був наданий позичальнику на поповнення оборотного капіталу у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в розмірі 2 400 000 грн та з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 03 серпня 2024 року.
У пункті 3.3. Договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком:
Період Діючий ліміт
До 22.12.2023 (включно) 3 000 000, 00 грн
23.12.2023-22.01.2024 (включно) 2 500 000,00 грн
23.01.2024-22.02.2024 (включно) 2 000 000,00 грн
23.02.2024- 22.03.2024 (включно) 1 500 000,00 грн
23.03.2024 - 22.04.2024 (включно) 1000 000,00 грн
23.04.2024 - 23.05.2024 500 000,00 грн
Кредит надається траншами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_2 , відкритий в Банку (п. 3.9. Договору).
Відповідно до підпункту 3.5.1. Договору за користування кредитом Позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою, яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням формули:
БПС = Індекс UIRD (Зm) + Маржа, де:
БПС - розмір Базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором;
Індекс UIRD (3m) - Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб;
Маржа - доданок, який виражений у процентах, що становить 7 (сім) процентів.
Відповідно до пп. 3.5.2. Договору на момент укладення договору, з урахуванням визначеного на таку дату індексу UIRD (3m) та із застосуванням формули, передбаченої пп. 3.5.1. цього договору, розмір базової процентної ставки становить 13,86% (тринадцять цілих вісімдесят шість сотих) процентів річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов'язання Позичальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої процентної ставки у відповідності до пп. 3.5.3. цього Договору.
Загальний порядок нарахування та сплати процентів визначений у пунктах 3.5., 3.16. Договору.
Умовами пункту 3.6. Договору також встановлений особливий порядок виконання Позичальником зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів. Приймаючи до уваги умови Порядку, користуючись принципом свободи договору та керуючись частиною 2 статті 526 ЦК України, сторони дійшли згоди, що за умови дотримання Позичальником умов програми та належного виконання ним умов цього договору (в частині вчасного повернення суми кредиту, її частини та/або вчасної сплати суми процентів її частини), в межах періоду відповідності програмі, Позичальнику встановлюється особливий порядок виконання зобов'язання щодо своєчасності сплати процентів (за умови відсутності обставин та/або порушень умов договору кредитної лінії, які виключають можливість застосування такого особливого порядку), а саме:
- протягом періоду повної компенсації процентів, сплата процентів за договором кредитної лінії в розмірі базової процентної ставки здійснюється Фондом розвитку підприємництва (далі - Фонд) в повному обсязі у зв'язку з наданням Позичальнику компенсації (у випадку отримання Позичальником права на таку компенсацію) шляхом списання Банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений у пункті 3.19. Договору;
- протягом періоду часткової компенсації процентів, Позичальник самостійно (за власні кошти) сплачує нараховані за договором кредитної лінії проценти в розмірі компенсаційної процентної ставки, яка з урахуванням умов програми становить 3 (три цілих) процента річних;
- решта нарахованих процентів в розмірі КЧП, яка розраховується як різниця між базовою процентною ставкою та компенсаційною процентною ставкою, що сплачується Фондом у зв'язку з наданням Позичальником компенсації (у випадку отримання Позичальником права на таку компенсацію) шляхом списання Банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений в пункті 3.19. Договору, або позичальником у випадках та у строки визначені Договором.
Пунктом 3.11. Договору встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, Позичальник зобов'язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, Позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим Договором.
Також Позичальник зобов'язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з п. 3.3. цього Договору.
Відповідно до пунктів 3.16, 3.19. Договору, з метою виконання зобов'язання Позичальник здійснює перерахування коштів для погашення заборгованості за цим Договором (крім випадку, коли погашення заборгованості здійснюється шляхом договірного списання Банком коштів з рахунку Позичальника або випадків, коли кошти для оплати частини процентів списуються з рахунку ескроу). Виконання зобов'язань за цим Договором (в тому числі погашення простроченої заборгованості) проводиться з використанням рахунку НОМЕР_3 (код банку 313957) у валюті, що передбачена умовами цього Договору для кожного виду платежу та Банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості Позичальника за відповідним зобов'язанням.
Відповідно до п. 3.7. Договору Позичальник сплачує Банку:
- комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотків від суми максимального ліміту кредитування в день укладання договору;
- комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,35 (нуль цілих тридцять п'ять сотих) відсотків від суми максимального ліміту, кредитування в день укладання договору.
За умовами пп. 4.3.1. Договору Позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов'язання, а також зобов'язання за іншими договорами, укладеними з Банком.
У відповідності до пп. 4.3.2. Договору Позичальник зобов'язався також у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в цьому договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.
Відповідно до п 2.7. Додаткового договору № 1 до договору кредитної лінії № 1105 від 24.05.2021 встановлено, що в доповнення до інших комісійних винагород Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду за здійснення Банком операції з управління за кредитом, що пов'язана з отриманням Гарантії. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята) відсотків річних, яка нараховується щомісячно на діючий ліміт кредитування, помножений на ставку індивідуальної гарантії, станом на останній банківський день кожного місяця/останній банківський день користування Позичальником кредитними коштами протягом строку включення кредитної операції до Портфеля кредитів, що розраховується щомісячно за методом 30/360. Сплата комісійної винагороди здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Із метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за Договором кредитної лінії між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 (надалі - Поручитель-1, Відповідач 2) був укладений договір поруки № 1 від 24.05.2021 (надалі - Договір поруки).
Згідно з умовами п. 2.1. Договору поруки Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язалися відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання за Договором кредитної лінії № 1105 від 24.05.2021, з усіма додатковими договорами, угодами, додатками, змінами та доповненнями до нього, які чинні на момент укладення цього договору та можуть бути укладені після його укладання, у т.ч. того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором Боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання Боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пунктом 2.2. Договору поруки встановлено, що Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку, визначеному кредитним договором, у т.ч., але не виключно у разі повного чи часткового невиконання боржником зобов'язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту.
Відповідно до пункту 2.4. Договору поруки обсяг зобов'язань Поручителя за цим договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання Боржником та/або Поручителем (на умовах, визначених цим договором) зобов'язання за кредитним договором, а також черговості направлення кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов'язання.
Поручитель відповідає перед кредитором за виконання Боржником зобов'язання, а також несе визначену законодавством відповідальність за порушення ним встановленого цим договором грошового зобов'язання, в тому числі щодо сплати коштів за користування чужими грошовими коштами (пункт 2.5. Договорів поруки).
Пунктом 2.6. Договору поруки унормовано, що Поручитель погоджуються та зобов'язуються солідарно відповідати за виконання зобов'язання правонаступниками Боржника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за кредитним договором та/або яка буде визначена боржником за зобов'язанням відповідно до законодавства.
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов'язанням, а Поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов'язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пп. 3.2.2. Договорів поруки).
Підпунктом 3.2.3. Договору поруки встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителів спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.
Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором (пп. 3.2.6. Договорів поруки).
З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до Поручителя кредитор має право, але не зобов'язаний пред'явити (направити) Поручителю вимоги (пп. 3.2.4. Договору поруки).
У випадку направлення кредитором Поручителю вимоги, Поручитель зобов'язуються здійснити виконання порушеного зобов'язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо кредитор скористався своїм правом та направив Поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем зобов'язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов'язання, що підлягає виконанню Поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункти 3.2.7. - 3.2.8. Договору поруки).
Відповідно до пп. 3.3.5. Договору поруки виконання зобов'язання здійснюється Поручителями шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.
Підпунктами 10.1.1., 10.1.2., 10.3.1. Договорів поруки врегульовано наступне:
- до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цих договорів, застосовується строк позовної давності тривалістю 10 років;
- дія поруки за цими Договорами для цілей застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України становить 10 років з моменту підписання цих договорів сторонами та їх скріплення печатками сторін (за бажанням).
Окрім поруки, виконання Позичальником зобов'язання за Договором частково, згідно ставки індивідуальної гарантії в розмірі 50% від суми кредиту, забезпечено гарантією держави.
Так, на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» (надалі - Порядок №1151), постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1317 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» (надалі - Постанова №1317) в Україні запроваджена державна підтримка позичальників - суб'єктів господарювання у формі державних гарантій на портфельній основі.
Учасниками Програми надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році є:
- агент - АТ «Державний експортно-імпортний банк України», що надає агентські, консультаційні та інші послуги відповідно до умов агентської угоди між гарантом та агентом та договору про надання державної гарантії на портфельній основі, який укладається між гарантом та банком-кредитором;
- банки-кредитори - банки, відібрані на умовах, визначених Порядком № 1151, перелік яких визначається рішенням Кабінету Міністрів України щодо надання державних гарантій на портфельній основі;
- гарант - Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави, в особі Міністра фінансів;
-позичальники - суб'єкти господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва, визначені Господарським кодексом України, що отримують кредити від банків-кредиторів, часткове виконання боргових зобов'язань за якими забезпечується державними гарантіями на портфельній основі.
Для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченко С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (далі - Гарант) та АТ «Ощадбанк» (далі - Бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 (далі - Договір гарантії).
За таких обставин, кредит був включений АТ «Ощадбанк» до портфелю кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання вимог розділу 6 Договору гарантії, 26.04.2021 АТ «Ощадбанк» уклав з Позичальником Додатковий договір № 1 (далі - Додатковий договір) до Договору, в якому сторони доповнили останній наступними положеннями:
- Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми боргу за кредитом будуть частково забезпечені Гарантією у випадку включення кредиту до портфелю (пп. 2.2.1.1. Додаткового договору);
- Позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе (пп. 2.2.1.2. Додаткового договору);
- Позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов'язань перед Банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у Позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від Позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених Порядком № 1151 та Договором про надання гарантії (пп. 2.2.1.3. Додаткового договору);
- Позичальнику відомо, що на суму простроченої заборгованості Позичальника перед державою нараховується за кожен календарний день прострочення пеня у розмірі 120% річної облікової ставки Національного банку України (пп. 2.2.1.4. Додаткового договору);
- Позичальник визнає та підтверджує, що Банк у відповідності до норм Порядку та положень Договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену заборгованість перед державою та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості за Кредитом з метою погашення простроченої заборгованості Позичальника перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені (пп. 2.2.1.5. Додаткового договору);
- Позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за Гарантією сум та нарахованої пені (пп. 2.2.1.6. Додаткового договору);
- Позичальник підтверджує, що він проінформований про те, що протягом строку дії кредитного договору гарант може прийняти рішення виключити з будь-яких причин та на свій власний розсуд кредит з портфелю (зокрема, але не виключно у випадках невиконання зобов'язання чи порушення Позичальником умов або наданих ним гарантій, які визначені цим додатковим договором), що призведе до припинення дії гарантії в частині забезпечення нею виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором, про що Позичальник буде невідкладно проінформований Банком (підпункту 2.2.1.9. Додаткового договору).
На виконання умов пунктів 1.1., 2.1. Договору Банк надав Позичальнику кредит перерахувавши грошові кошти - 3000000,00 грн з рахунку Банку для обліку основного боргу за Договором НОМЕР_4 на поточний рахунок Позичальника, відкритий в Банку для отримання кредитних коштів НОМЕР_5 .
Підпунктом 3.11.1. Договору встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, Позичальник зобов'язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, Позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором. Також Позичальник зобов'язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з п. 3.3. цього договору.
У відповідності до п. 3.13. Договору Банк має право призупинити надання кредиту (траншу) або відмовитися від надання Позичальнику Кредиту (траншу) частково або в повному обсязі, відкликати Кредит, або вимагати дострокового повернення суми Кредиту (траншу) та сплати суми нарахованих процентів за користування Кредитом (траншу) (разом з будь - якими іншими нарахованими сумами, що підлягають сплаті за цим Договором, у тому числі, але не виключно, в наступних випадках: Позичальник вчасно не здійснив погашення Основної суми боргу або її частини, або не забезпечив сплату Процентів в порядку та способи визначені цим Договором та з урахуванням програми або не здійснив погашення будь - яких інших сум, які підлягають сплаті за цим Договором (пп. 3.13.2. Договору).
Проте, з 23.01.2023 Позичальником допущено прострочення зі сплати основного боргу, процентів за користування кредитом та комісійних винагород. Позичальник не здійснив плановий платіж та допустив прострочення заборгованості згідно з графіком платежів, яка залишилась несплаченою протягом 90 календарних днів поспіль, що призвело до настання гарантійного випадку в розумінні п. 2.7. Договору гарантії, внаслідок чого 23.01.2023 на рахунку Позичальника № НОМЕР_6 , була відображена прострочена заборгованість за основним боргом.
Водночас, через неналежне виконання Позичальником умов Договору, зокрема, щодо погашення основної суми боргу, процентів за користування кредитом та комісії у встановлений п.п. 3.11.1, 3.16. Договору строк, Банк скористався передбаченим пунктом 3.13. Договору правом на відкликання кредиту та 25.09.2023 направив Позичальнику (на адресу електронної пошти) вимогу № 107.10-19/60582/2023 про відкликання кредиту, якою Позичальник повідомлявся про необхідність протягом 25 банківських днів з дати направлення Банком цієї вимоги, здійснити повернення всієї суми кредиту, платежів за нарахованими процентами за користування кредитом та комісії у загальній сумі 3 524 567 (три мільйона п'ятсот двадцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят сім) гривень 32 копійок.
Однак, вказана вимога АТ «Ощадбанк» була залишена Позичальником без будь-якого задоволення та/або реагування.
У зв'язку із настанням гарантійного випадку, АТ «Ощадбанк» в порядку, передбаченому пунктами 2.7., 5.1. Договору гарантії звернувся до Гаранта (з копією Агенту) з вимогою № 67 від 06.12.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 1 500 000 грн, що складає 50% простроченої суми основного боргу за кредитом в розмірі 1 500 000,00 грн.
За результатами розгляду зазначеної вимоги 02.01.2024 Гарант перерахував Банку суму у розмірі 1 500 000,00 грн для відшкодування за кредитною операцією.
На виконання п. 6.1. Договору гарантії 03.01.2024 Банк спрямував отримані від Гаранта кошти у рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом та відобразив рахунку № НОМЕР_7 виникнення простроченої заборгованості товариства обмеженою відповідальністю «ЛІАНА» перед державою в сумі 1 500 000,00 грн.
Підпунктом 2.2.1.3 Додаткового договору передбачено, що у разі виконання Гарант гарантійних зобов'язань перед АТ «Ощадбанк» шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у Позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від Позичальника погашення заборгованості у спосіб та згідно процедур встановлених Порядком та Договором гарантії.
Позивачем 02.06.2025 були направлені Відповідачам повідомлення про виникнення з 02.01.2024 за Договором кредитної лінії № 1105 від 24.05.2021 простроченої заборгованості перед державою на суму 1 487 140,92 грн та перехід до держави прав кредитора за Договором кредитної лінії № 1105 від 24.05.2021, Договором поруки № 1 від 24.05.2021 розмірі частини обов'язку, що була виконана Гарантом, з вимогою погасити заборгованість у встановлений строк.
Однак, у визначений термін заборгованість за кредитом Позичальником та Поручителем не була погашена.
З огляду на вищевикладене, Банк просить стягнути солідарно з Позичальника Поручителя заборгованість перед державою за Договором, яка виникла 02.01.2024 внаслідок сплати Гарантом суми за гарантією, в розмірі 1 487 140,92 грн та станом на дату подання позову обліковується на рахунку Банку № 88004300986223, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 05.11.2025 та виписками з рахунків обліку заборгованості за Договором, доданими до позовної заяви.
Встановлені обставини підтверджуються матеріалами справи, відповідачами не спростовані.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 ЦК України.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Приписами статей 626 та 627 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 укладено Договір кредитної лінії №1105 від 24.05.2021 (надалі - Договір) за державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%» та частково забезпечений гарантією держави, в рамках Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 (надалі - Порядок), та укладеного між Міністерством фінансів України та АТ «Ощадбанк» Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 (надалі - Договір гарантії).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, та перерахував Позичальнику кредитні кошти у розмірі 3 000 000,00 грн.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Із матеріалів справи також вбачається, що відповідач скористався кредитними коштами, проте не виконав в повному обсязі свого зобов'язання з повернення кредиту у строк передбачений п. 3.11.1. Договору, що підтверджується виписками по рахунку, наданими позивачем до матеріалів справи та не спростовано відповідачем.
Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 19.02.2020 у справі №910/16143/18, від 26.02.2020 у справі №911/1348/16, від 19.11.2020 у справі №910/21578/16, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі №381/1647/21, від 07.12.2022 у справі №298/825/15-ц).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом установлено, що через неналежне виконання Позичальником умов Договору, зокрема, щодо погашення основної суми боргу, процентів за користування кредитом та комісії у встановлений п.п. 3.11.1, 3.16. Договору строк, Банк скористався передбаченим пунктом 3.13. Договору правом на відкликання кредиту та 25.09.2023 направив Позичальнику (на адресу електронної пошти) вимогу № 107.10-19/60582/2023 про відкликання кредиту, якою Позичальник повідомлявся про необхідність протягом 25 банківських днів з дати направлення Банком цієї вимоги, здійснити повернення всієї суми кредиту, платежів за нарахованими процентами за користування кредитом та комісії у загальній сумі 3 524 567 (три мільйона п'ятсот двадцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят сім) гривень 32 копійок.
Однак, вказана вимога АТ «Ощадбанк» була залишена Позичальником без будь-якого задоволення та/або реагування.
У зв'язку із настанням гарантійного випадку, АТ «Ощадбанк» в порядку, передбаченому пунктами 2.7., 5.1. Договору гарантії звернувся до Гаранта (з копією Агенту) з вимогою № 67 від 06.12.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 1 500 000 грн, що складає 50% простроченої суми основного боргу за кредитом в розмірі 1 500 000,00 грн.
За результатами розгляду зазначеної вимоги, 02.01.2024 Гарант перерахував Банку суму у розмірі 1 500 000,00 грн для відшкодування за кредитною операцією.
Правове регулювання відносин щодо надання гарантій за кредитами здійснюється нормами як фінансового, так і цивільного, господарського та бюджетного права.
Відповідно до ч. 2 ст. 346 ГК України для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.
У п. 151 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України закріплено визначення поняття «гарантійне зобов'язання», яке становить собою зобов'язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов'язання суб'єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб'єктом його зобов'язань за кредитом, залученим під державну гарантію.
Згідно з п. 4 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (ч. 1 ст. 117 Конституції України).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (далі - Закон) Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.
Статтею 12 Закону передбачено, що державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно зі ст. 16 Закону фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є, зокрема, надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 17 Бюджетного кодексу України державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України. Державні гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов'язань у спосіб, передбачений законом.
У разі виконання державою гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у суб'єктів господарювання з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку (ч. 8 ст. 17 БК України).
При цьому прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою (ч. 9 ст. 17 БК України).
Статтею 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено аналогічні положення та установлено, що у 2020 році державні гарантії в обсязі до 5 000 000 тисяч гривень можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов'язань за портфелем кредитів та 80 відсотків за кожним окремим кредитом.
З огляду на вищевказане, Кабінет Міністрів України визначив умови, критерії, механізм надання фінансової державної підтримки за рахунок коштів державного бюджету за Програмою надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, яку надає Міністерство фінансів України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» на рівні агента в особі акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та банків-кредиторів, у формі державних гарантій та в обсязі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1317 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році», на період з 23.12.2020 по 31.12.2025.
Постановою №1317 АТ «Ощадбанк» включено до переліку банків-кредиторів за вищевказаною програмою з граничним обсягом надання у 2020 році державних гарантій на портфельній основі у розмірі 1 000 000 000 грн.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пунктів 1, 37, 45 Статуту акціонерного товариства «Державний ощадний банк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 №261, АТ «Ощадбанк» є державним банком, який має право надавати банківські та інші фінансові послуги, а також провадити інші види діяльності в національній та іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг та вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі між Міністерством фінансів України та АТ «Ощадбанк» оформлений шляхом укладення договору №13010-05/271 від 31.12.2020 та визначає обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань.
Згідно з п. 6.2 вказаного Договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання ст. 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку №1151 та цього договору, зобов'язується:
- застосувати інструменти врегулювання заборгованості за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до п. 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;
- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами;
Отже, з наведеного вище слідує, що державна гарантія на портфельній основі як гарантійний механізм:
1) передбачає безвідкличне та безумовне забезпечення виконання Позичальником частини зобов'язань за Кредитним договором, надане Гарантом на користь Банку у формі гарантії відповідно до умов Порядку №1151, в якості часткового покриття кредитного ризику Банку за кредитною операцією з Позичальником;
2) в результаті здійснення Гарантом виплати суми за гарантією в обліку Банку відображено виникнення простроченої заборгованості Позичальника перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі на суму здійсненої Гарантом виплати за гарантією, а до держави (у розмірі частини обов'язку, що була виконана Гарантом) перейшли права кредитора та остання як Гарант має право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої суми;
3) своє право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої за гарантією суми Гарант реалізував шляхом наділення Банку повноваженнями на стягнення простроченої заборгованості перед державою та перед Банком за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі, з подальшим її розподілом між Гарантом та Банком пропорційно ставці гарантії.
За таких обставин, повноваження АТ «Ощадбанк» щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості перед державою за договором відповідають закону, актам Кабінету Міністрів України, Договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності АТ «Ощадбанк».
Матеріали справи свідчать, що внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась та має місце заборгованість відповідача перед державою розмірі 1 487140,92 грн за тілом кредиту.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач-1 доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надав.
А отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 у розмірі 1 487140,92грн за тілом кредиту є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем-2 укладено Договір поруки №1 від 24.05.2021.
Відповідачем-2 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Договору поруки № 1 від 24.05.2021.
Отже, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Жодної з підстав для припинення дії договору поруки №1 від 24.05.2021, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом перед державою в розмірі у розмірі 1487140,92 грн, станом на час ухвалення рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо доводів відповідачів суд зазначає таке.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).
За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов'язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У ст. 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання. Тому ст. 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.11.2018 у справі № 757/58385/16-ц (провадження № 61-17601свп18).
Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов'язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов'язання.
Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності. Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. У відзиві на позовну заяву Відповідачі посилаються на лист Торгово промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі інтернет, зазначають про те, що вказаний лист засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Водночас, за власним сертифікатом про настання таких обставин, ТОВ «ЛІАНА» до Торгово-промислової палати України не зверталося, в порушення вимог ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зробив правовий висновок, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання. Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності форс-мажору покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.
Підсумовуючи викладене слід зауважити, що форс-мажор не звільняє від обов'язку виконати зобов'язання, він звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов'язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).
Відповідно до пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено право позичальників, які є суб'єктом господарювання, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, звернутися до кредитора із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі, за сукупності певних умов, зокрема, забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту (позики) заставою, іпотекою;
Виконання зобов'язання за Договором кредитної лінії №1105 від 24.05.2021 не забезпечено заставою, іпотекою (відсутні критерії, визначені у пп.пп. 3, 4 п. 23 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Отже, умови за кредитом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАНА» не відповідають визначеним пунктами 23, 24 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України умовам та вимогам, необхідним для застосування мораторію за грошовим зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАНА».
Відповідно до статей 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судові витрати.
Судовий збір на підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідачів, оскільки спір виник з їх вини, шляхом стягнення з останніх на користь позивача 22307,11 грн судового збору в рівних частках, тобто по 11153,55 грн із кожного.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАНА» (71614, Запорізька область, Василівський район, с. Малі Щербаки, вул. Марії Сахно, 25а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 31312577) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02760363, рахунок № НОМЕР_8 в АТ «Ощадбанк») прострочену заборгованість перед державою за договором кредитної лінії №1105 від 24.05.2021, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІАНА» та акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк», та залученим під державну гарантію на портфельній основі, у розмірі 1 487 140 (один мільйон чотириста вісімдесят сім тисяч сто сорок) гривень 92 копійки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАНА» (71614, Запорізька область, Василівський район, с. Малі Щербаки, вул. Марії Сахно, 25а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 31312577) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02760363, рахунок № НОМЕР_8 в АТ «Ощадбанк») 11153 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят три) гривні 55 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (69063, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02760363, рахунок № НОМЕР_8 в АТ «Ощадбанк») 11153 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят три) гривні 55 копійок судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 20.04.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна