Рішення від 21.04.2026 по справі 904/2684/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (215/8031/25)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.

за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві

в межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м.Київ

до боржника Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

РУХ СПРАВИ

30.09.2025 ОСОБА_1 звернулась до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві у сумі 170 000,00 грн.

Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 09.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

14.10.2025 до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу через систему "Електронний суд", від представника відповідача - адвоката Власкіної Т.Я. надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області, у зв'язку з відкриття відносно відповідача справи про банкрутство, справа №904/2684/25.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 03.11.2025 постановлено передати цивільну справу № 215/8031/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві передати на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в провадженні якого перебуває господарська справа №904/2684/25 про банкрутство Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.11.2025 матеріали справи №212/11118/25 передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/2684/25 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №904/2684/25 (215/8031/25).

Ухвалою господарського суду від 02.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Згідно Розпорядження № 4 від 05.01.2026 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" призначено повторний автоматизований розподіл справи з огляду на те, що суддю Мартинюка С.В. відраховано зі штату.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2026 справу № 904/2684/25 (215/8031/25) передано на розгляд судді Примака С.А.

Ухвалою господарського суду від 21.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.04.2026.

12.02.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи всі учасники справи були повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.04.2026 прийнято рішення.

ВСТАНОВИВ:

Позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується відомостями трудової книжки, долученої до матеріалів справи.

Відповідно до акта (форми - Н-5) проведення розслідування нещасного випадку, що стався 01.06.2018 о 15 годині 00 хвилин на Публічному акціонерному товаристві "Криворізький залізорудний комбінат", затвердженого Директором з охорони праці ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" ОСОБА_2 , відображено обставини та умови настання нещасного випадку, встановлено його причини, визначено наявність порушень вимог законодавства про охорону праці, а також сформульовано відповідні висновки та заходи щодо недопущення подібних випадків у подальшому.

Вказаним актом визначено, що причинами настання нещасного випадку є основна: психофізіологічна - особиста необережність потерпілого. Порушення вимог п 1.11 ОП-11-187-2016 Інструкція з охорони праці №187 для поверхового електрозварника Ремонтно-механічного заводу, затвердженого наказом Голови Правління ПАТ "Кривбасзалізрудком" від 25.08.2016 № 2445. Супутні - відсутні. Організаційні та технічні причини комісією не встановлено.

Оглянувши місце, де стався нещасний випадок, ознайомившись з нормативно-технічною документацією, листом КЗ «Криворізька міська лікарня №7» Дніпропетровської обласної ради від 05.06.2018 № 889, пояснювальними записками потерпілої та причетних осіб, з'ясувавши обставини і причини нещасного випадку, керуючись п. 14 та на підставі підпункту 2 пункту 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 30 листопада 2011 р. №1232, комісія дійшла до висновку, що нещасний випадок з електрогазозварником дільниці №9 Ремонтно-механічного заводу ПАТ «Кривбасзалізрудком» ОСОБА_1 , визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-1.

Особи, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку є електрогазозварник дільниці №9 Ремонтно-механічного заводу Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання ПАТ “Кривбасзалізрудком» ОСОБА_1 , яка не подбала про особисту безпеку і здоров'я в процесі виконання робіт, чим порушила п. 1.11 ОП-11-187-2016 Інструкція з охорони праці №187 для поверхового електрогазозварника Ремонтно-механічного заводу, затвердженої наказом Голови Правління ПАТ “Кривбасзалізрудком» від 25.08.2016 № 2445.

Комісія з розслідування нещасного випадку запропоновано адміністрації підприємства розглянути питання про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 .

Члени комісії з розслідування нещасного випадку зустрічалися з потерпілою ОСОБА_1 та пояснили їй її права в зв'язку з настанням нещасного випадку.

Відповідно до акта 14-20 за формою Н-1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом затвердженого Директором з охорони праці ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" ОСОБА_2 , зафіксовано обставини та причини настання нещасного випадку, характер отриманих ушкоджень, а також визначено осіб, відповідальних за порушення вимог законодавства про охорону праці.

Згідно пункту 10 вказаного акту встановлено осіб відповідальних за порушення вимог законодавства про охорону праці, а саме: ОСОБА_1 - електрозварник дільниці №9 Ремонтно-механічного заводу Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання ПАТ "Кривбасзалізрудком", яка не подбала про особисту безпеку і здоров'я в процесі виконання робіт, чим порушила п 1.11 ОП-11-187-2016 Інструкція з охорони праці 187 для поверхового електрозварника Ремонтно-механічного заводу, затвердженого наказом Голови Правління ПАТ "Кривбасзалізрудком" від 25.08.2016 № 2445.

Відповідно до довідки серії 12 ААА № 052165 від 19.09.2018 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, за результатами первинного огляду позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 10% з 10.06.2018 безстроково. Групу інвалідності не встановлено.

Також позивач зазначає, що у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок нещасного випадку на виробництві та втратою працездатності вона зазнала фізичного болю та страждань, змінився її образ та якість життя, що завдає їй моральних страждань.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо моральної шкоди

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст.153 Кодекс законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно статті 153 Кодекс законів про працю України та ст. 13 Закону України Про охорону праці, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.

У відповідності зі ст.237-1 Кодекс законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З наведених норм суд робить висновок про те, що створення і забезпечення нешкідливих умов праці є сферою відповідальності працедавця.

Водночас у працівника є своя зона відповідальності: дотримання умов з охорони та безпеки праці в тій частині, за яку він сам відповідає. Зокрема, згідно зі ст. 14 Закону України Про охорону праці працівник, серед іншого, зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва. Нормами Кодексу законів про працю України також передбачені аналогічні обов'язки працівника. Так, статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов'язані додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці; статтею 159 - обов'язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці.

Як встановлено судом на підставі досліджених доказів, трудове каліцтво позивача настало, зокрема, внаслідок недотримання ним вимог охорони праці. Разом з тим наявність вини працівника не виключає обов'язку роботодавця щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, а відтак сама по собі не звільняє роботодавця від відповідальності за наслідки нещасного випадку чи професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом.

Суд враховує положення ч. 2 ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Отже, вина власника не є обов'язковою складовою юридичного складу який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявність моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов'язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками, та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, пов'язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Так, нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України Про охорону праці передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, виходячи з того що нещасний випадок стався під час виконання позивачем трудових обов'язків та визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом. Сам по собі факт недотримання працівником окремих вимог інструкції з охорони праці не звільняє роботодавця від покладеного на нього законом обов'язку забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці та організувати належний контроль за їх дотриманням. Законодавство у сфері охорони праці виходить із принципу пріоритету життя і здоров'я працівника та покладає на роботодавця обов'язок створення і підтримання безпечного виробничого середовища, а тому наведені відповідачем обставини можуть бути враховані лише при визначенні розміру відшкодування, але не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, законодавство не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.

При вирішенні питання про визначення розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, ступінь втрати професійної працездатності, а також наявність чи відсутність його вини у настанні нещасного випадку на виробництві, що підлягає врахуванню при визначенні розміру відшкодування.

Оцінивши зазначені обставини у їх сукупності та керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 80 000,00 грн, що є співмірним спричиненій шкоді та достатнім для її компенсації.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо оподаткування суми моральної шкоди

Господарський суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній (господарській) справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми "без утримання податків та інших обов'язкових платежів".

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з даним позовом до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позивачем заявлено майнову вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;

В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн.

Отже, за подання даних позовних вимог, належний розмір судового збору складає 1 700,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету несплачений судовий збір у розмірі 799,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження її здоров'я у розмірі 80 000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 799,00 грн - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.04.2026.

Суддя С.А. Примак