вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
21.04.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/6358/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.
за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг
про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я
в межах справи №904/2684/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м.Київ
до боржника Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про визнання банкрутом
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
10.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я у загальному розмірі 360 000,00 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.11.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/2684/25 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №904/2684/25 (904/6358/25).
Ухвалою господарського суду від 14.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
11.12.2025 на електронну пошту суду та через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про часткове визнання позовних.
17.12.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надішли заперечення на заву про часткове визнання позовних вимог.
Згідно Розпорядження № 4 від 05.01.2026 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" призначено повторний автоматизований розподіл справи з огляду на те, що суддю Мартинюка С.В. відраховано зі штату.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 справу № 904/2684/25 (904/6358/25) передано на розгляд судді Примака С.А.
Ухвалою господарського суду від 21.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.04.2026.
20.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі позивача та його представника.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи всі учасники справи були повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.04.2026 прийнято рішення.
Позиція позивача
Позивач зазначає, що під час виконання трудових обов'язків у відповідача з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 45 % та встановлення інвалідності. Ушкодження здоров'я, завдало моральної шкоди, яка полягає у тому, що він у віці 35 років втратив можливість жити звичайним життям без відчуття болю в результаті травми, що має безповоротну дію, зазнав душевних страждань, що призвело до істотних вимушених змін в житті позивача.
Позиція відповідача
Відповідно до поданої заяви про часткове визнання позову відповідач зазначає, що у 2020 році між Акціонерним товариством “Криворізький залізорудний комбінат» (як роботодавцем) та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки (далі - Колективний договір). Розділом VІ Колективного договору визначено умови щодо соціального розвитку колективу, пільги, гарантії працівникам та їхнім сім'ям. На сьогоднішній день даний колективний договір є чинним.
01.07.2024 спільною постановою представників роботодавця та трудового колективу №5/5/5 розділ VІ Колективного договору доповнено пунктом 25.19, яким передбачена компенсаційна виплата працівникам, які перебувають у трудових відносинах з відповідачем або звільненим працівникам в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю внаслідок професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві, за умови встановлення відсотку стійкої втрати працездатності висновком медико-соціальної експертної комісії та наявності правових підстав для відшкодування такої шкоди. Розмір моральної шкоди розраховується за відповідною формулою.
Відповідач зазначає, що з 01.07.2024 Колективним договором врегульований механізм визначення компенсаційних виплат в рахунок відшкодування моральної шкоди працівникам (як працюючим так і звільненим), завданої внаслідок професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві.
Враховуючи визначений пунктом 25.19 Колективного договору механізм визначення компенсації моральної шкоди та вищезазначені фактори, зазначає, що сума компенсації моральної шкоди у випадку позивача становить 63 000,00 грн., яка розрахована за формулою: (14 х 8000 (45/100) х 1,25.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування по даній справі є встановлення факту порушення прав позивача, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіяними стражданнями, а також розміру цих страждань.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Позивач здійснює трудову діяльність на підприємстві відповідача, що підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.08.2005.
Відповідно до акту №24-20 (форми Н-1) про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом затвердженого директором з охорони праці ПАТ "Кривбасзалізрудком" ОСОБА_2 25.06.2016 зафіксовано обставини та причини настання нещасного випадку, характер отриманих ушкоджень, а також визначено осіб, відповідальних за порушення вимог законодавства про охорону праці.
Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: ОСОБА_1 підземний електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування 3 розряду Шахтомонтажного управління Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання та ОСОБА_3 виконуючий обов'язки механіка гірничомонтажної дільниці №1 (пункт 10).
Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 231/25/885/В, дата прийняття рішення 03.4.2025, номер рішення 231/25/885/Р) ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 01.03.2025 (пункти 17.1.5., 17.1.6).
Причини інвалідності: нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я).
Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання: помірне обмеження життєдіяльності (пункт 16).
Пунктами 17.2.3- 17.2.5. нещасний випадок на виробництві, 45%, встановлено з 01.03.2016.
Відповідно до пункту 17.2.6 дата повторного оцінювання відсотка непрацездатності 01.03.2028.
Відповідно до пункту 17.1.9 дата повторного оцінювання 01.03.2028.
На підтвердження погіршення стану здоров'я та проходження медичного лікування, позивачем долучено до матеріалів справи виписки з медичної карти та рекомендації, які є чистиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.
Також позивач зазначає, що під час виконання трудових обов'язків у відповідача з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 45 % та встановлення інвалідності. Ушкодження здоров'я, завдало моральної шкоди, яка полягає у тому, що він у віці 35 років втратив можливість жити звичайним життям без відчуття болю в результаті травми, що має безповоротну дію, зазнав душевних страждань, що призвело до істотних вимушених змін в житті позивача.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо моральної шкоди
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст.153 Кодекс законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно статті 153 Кодекс законів про працю України та ст. 13 Закону України Про охорону праці, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
У відповідності зі ст.237-1 Кодекс законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Знаведених норм суд робить висновок про те, що створення і забезпечення нешкідливих умов праці є сферою відповідальності працедавця.
Водночас у працівника є своя зона відповідальності: дотримання умов з охорони та безпеки праці в тій частині, за яку він сам відповідає. Зокрема, згідно зі ст. 14 Закону України Про охорону праці працівник, серед іншого, зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва. Нормами Кодексу законів про працю України також передбачені аналогічні обов'язки працівника. Так, статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов'язані додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці; статтею 159 - обов'язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці.
Як встановлено судом на підставі досліджених доказів, тредове каліцтво позивача настало, зокрема, внаслідок недотримання ним вимог охорони праці. Разом з тим наявність вини працівника не виключає обов'язку роботодавця щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, а відтак сама по собі не звільняє роботодавця від відповідальності за наслідки нещасного випадку чи професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом.
Суд враховує положення ч. 2 ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Отже, вина власника не є обов'язковою складовою юридичного складу який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявність моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов'язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками, та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, пов'язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Так, нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України Про охорону праці передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Господарський суд відхиляє заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, виходячи з того що нещасний випадок стався під час виконання позивачем трудових обов'язків та визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом. Сам по собі факт недотримання працівником окремих вимог інструкції з охорони праці не звільняє роботодавця від покладеного на нього законом обов'язку забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці та організувати належний контроль за їх дотриманням. Законодавство у сфері охорони праці виходить із принципу пріоритету життя і здоров'я працівника та покладає на роботодавця обов'язок створення і підтримання безпечного виробничого середовища, а тому наведені відповідачем обставини можуть бути враховані лише при визначенні розміру відшкодування, але не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, законодавство не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін у його житті, ступінь втрати професійної працездатності визначено на певний період до проведення повторного оцінювання, за результатами якого він може бути змінений, а також наявність його вини у настанні шкоди, що впливає на визначення розміру відшкодування.
Оцінивши зазначені обставини у їх сукупності та керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 190 000,00 грн, що є співмірним спричиненій шкоді та достатнім для її компенсації.
Також, відповідач звернувся до суду із заявою про часткове визнання позову, в обґрунтування якої зазначив, що діюче законодавство України не визначає механізм визначення розміру моральної шкоди, водночас Кодекс законів про працю та Закон України "Про колективні договори і угоди" передбачають можливість врегулювання відповідних компенсацій у колективному договорі, який є обов'язковим для роботодавця та всіх працівників. В 2020 році між відповідачем, як роботодавцем та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки, котрий 01.07.2024 доповнено пунктом 25.19, що встановлює механізм розрахунку компенсації моральної шкоди працівникам (у тому числі звільненим) у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Формула визначення суми враховує стаж роботи у шкідливих умовах, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, відсоток втрати працездатності та коефіцієнт 1,25 за відсутності вини працівника. У випадку позивача сума відшкодування становить 63 000,00 грн., яка розрахована за формулою: (14 х 8000 (45/100) х 1,25. Натомість позивач не наводить обґрунтованого розрахунку заявленої суми відшкодування, а також критеріїв, з яких була розрахована така сума.
Заперечуючи проти поданої заяви позивач зазначає, що посилання відповідача на його внутрішні нормативні акти ніби то як на підставу обґрунтування визначеної саме відповідачем суми, не є доцільним, оскільки усі нормативні акти внутрішні не можуть погіршувати права, інтереси працівника. У той час, як позивач обґрунтовує розмір позовних вимог виходячи із висновків Верховного Суду, а саме у позовній заяві було чітко визначено механізм розрахунку відповідного розміру завданої моральної шкоди, базуючись на двох складових: розмірі втрати його працездатності та розмірі мінімальної заробітної плати на момент подання позову.
Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України установлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Господарський суд приймає заяву відповідача про часткове визнання позову, проте, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров'ї позивача, їх незворотного характеру, встановленого розміру втрати професійної працездатності, характеру фізичних страждань та постійного дискомфорту, а також обмеження можливості здійснювати звичайні повсякденні дії, що призводить до істотної зміни життєвих умов позивача.
Додатково суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження волевиявлення позивача щодо застосування пункту 25.19 Колективного договору АТ "Криворізький залізорудний комбінат", а також доказів досягнення між позивачем та АТ "Криворізький залізорудний комбінат" погодження щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Отже, застосування пункту 25.19 Колективного договору у даному випадку є неможливим і не може бути підставою для зменшення заявлених вимог.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо оподаткування суми моральної шкоди
Господарський суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній (господарській) справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми "без утримання податків та інших обов'язкових платежів".
Судовий збір
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн.
Отже, за подання даних позовних вимог, належний розмір судового збору складає 5 400,00 грн.
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавець прямо пов'язує можливість повернення частини судового збору саме з повним визнанням позову, що фактично припиняє спір у повному обсязі без розгляду справи по суті, в той час як на випадки часткового визнання позову дія зазначеної норми не поширюється.
У даному випадку відповідачем позов визнано частково, відповідно, підстави для задоволення клопотання відповідача та застосування норм ст. 130 ГПК України у суду відсутні.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету несплачений судовий збір у розмірі 2 808,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження його здоров'я у розмірі 190 000,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 2 808,00 грн - судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.04.2026.
Суддя С.А. Примак