21.04.2026 м.Дніпро Справа № 908/3862/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),
суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2026 (головуючий в першій інстанції Федько О.А., повний текст складений та підписаний 03.02.2026)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»
до відповідача: ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРАМІКА»,
про стягнення коштів,
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (надалі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту № 015/11192/1195249 від 13.09.2021 у розмірі 161379,31 грн, з яких 115680,83 грн - основний борг та 45698,48 грн - відсотки.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання ТОВ «Кераміка» своїх зобов'язань за договором про надання овердрафту № 015/11192/1195249 від 13.09.2021, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Кераміка», в частині своєчасного повернення кредитних коштів у розмірі 115680,83 грн та сплати процентів в розмірі 45698,48 грн. У забезпечення виконання зобов'язань позичальника, між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 015/11192/1195249/П від 13.09.2021, за яким ОСОБА_1 як поручитель прийняв на себе обов'язок солідарно відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх зобов'язань за кредитним договором. В подальшому, 20.11.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення права вимоги, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до боржника та поручителя за вказаними договорами. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 у справі № 908/2047/25 позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ТОВ «Кераміка» як основного боржника задоволено повністю, у позові до поручителя відмовлено через ненадання доказів направлення йому відповідної вимоги. Після усунення цього недоліку позивач звернувся з даним позовом безпосередньо до поручителя.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.01.2026 позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором про надання овердрафту № 015/11192/1195249 від 13.09.2021 у розмірі 161379,31 грн, у тому числі 115680,83 грн заборгованості за основним боргом та 45698,48 грн заборгованості за відсотками, а також 2422,40 грн судового збору.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність заборгованості ТОВ «Кераміка» перед позивачем за договором про надання овердрафту в сумі 161379,31 грн, що підтверджене судовим рішенням, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для даної справи. Доказів погашення вказаної заборгованості ані позичальником, ані поручителем суду не надано. Підстав для припинення поруки, визначених ст.559 ЦК України, судом не встановлено, а строк виконання зобов'язань поручителя настав, оскільки позивач 04.12.2025 направив відповідачу на визначену договором електронну пошту досудову вимогу, яка залишена без виконання у встановлений строк.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимоги скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2026 у даній справі повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Апелянт зазначає, що досудова вимога про погашення заборгованості є правочином, проте підписана та відправлена особою, яка не мала на це належних повноважень. Вказує, що згідно з пунктом 2.2 договору поруки обов'язок поручителя виконати зобов'язання виникає лише після отримання відповідної вимоги кредитора. На переконання апелянта, представник позивача ОСОБА_2 , яка підписала та направила вимогу, не мала повноважень її підписувати та направляти, оскільки такі повноваження не передбачені її посадовою інструкцією, а довіреність від 02.12.2025 не уповноважує її представляти інтереси товариства перед фізичними особами та підписувати вимоги; вимога направлена з електронної адреси S.Futorian@eadr.com.ua, у той час як договір поруки визначає офіційну електронну адресу кредитора: support.smednepr@raiffeisen.ua. Крім того, скаржник наголошує, що до вимоги не було долучено документів на підтвердження повноважень підписанта, що унеможливило перевірку її легітимності, а сам факт отримання вимоги апелянт заперечує. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції не дослідив належним чином зміст посадової інструкції та довіреності, не надав оцінки відсутності у представника права на підписання вимоги, чим допустив неповноту судового розгляду у питанні, що має вирішальне значення для встановлення факту настання строку виконання поручителем зобов'язань за договором поруки.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2026 законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначає, що посадова інструкція юриста юридичного управління містить обов'язок працівника здійснювати досудову роботу, зокрема, готувати вимоги до боржників. Враховуючи, що зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території, направлення вимоги рекомендованим листом було неможливим, тому її було надіслано на електронну адресу, зазначену в договорі поруки як офіційну адресу для листування. Позивач також звертає увагу, що договір поруки не містить імперативної умови щодо направлення вимоги виключно з визначеної електронної адреси кредитора; така адреса передбачена для направлення документів поручителем.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Кераміка» не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу чи пояснень щодо неї. Про розгляд апеляційної скарги у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами вказаний учасник повідомлявся належним чином у порядку, передбаченому ч.3 ст.120, ст.242 ГПК України.
4. Процедура апеляційного провадження
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2026 у справі № 908/3862/25 за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «Кераміка» про стягнення коштів, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, та витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали вказаної справи.
26.02.2026 від позивача - ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшов відзив на позов.
02.03.2026 матеріали справи № 908/3862/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини
13.09.2021 між АТ «Райффайзен Банк» (кредитор) та ТОВ «Кераміка» (позичальник) укладено договір про надання овердрафту № 015/11192/1195249, відповідно до п.п.1.1-1.2 якого кредитор на умовах договору надає позичальнику протягом строку доступності овердрафту можливість користуватись овердрафтом в межах поточного ліміту, а позичальник зобов'язався використовувати овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в п.1.9 договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити овердрафт/кредитну заборгованість, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором, у строки, передбачені договором, але не пізніше дати закінчення строку овердрафту.
Пунктами 1.3-1.4 договору встановлено, що максимальний ліміт складає 360000,00 грн, у межах якого встановлюється поточний ліміт. На дату укладення договору поточний ліміт складає 120000,00 грн.
Згідно з п.1.7 договору, строк овердрафту: з дати виконання позичальником умов, передбачених п.2.1 договору по дату закінчення строку овердрафту (включно). Строк доступності овердрафту: з дати початку строку овердрафту, визначеною згідно з п.1.6 договору, по дату закінчення строку доступності овердрафту (включно) (п.1.8 договору).
Пунктом 4.1 договору визначено, що проценти за користування овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки у розмірі 14,45 % річних.
13.09.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 015/11192/1195249/П, за умовами п.1.1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору.
Відповідно до п.1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що й позичальник, у порядку та строки, визначені основним договором.
Пунктом 2.2 договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується виконати забезпечені зобов'язання протягом 10 календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
Згідно з п.2.2 договору поруки, поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом десяти календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.
Відповідно до п.6.4 договору поруки, сторони, крім іншого, погодили електронну адресу поручителя для направлення повідомлень, інформації та документів в електронній формі: msimel@ukr.net.
АТ «Райффайзен Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредитні кошти у встановленому договором розмірі, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку позичальника за період з 13.09.2021 по 12.09.2022.
Станом на 22.11.2024 за кредитним договором утворилась заборгованість у загальному розмірі 161379,31 грн, з яких: 115680,83 грн - заборгованість за тілом кредиту; 45 698,48 грн - заборгованість за процентами.
20.11.2024 між АТ «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-73, відповідно до п.2.1 якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору за плату, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі(ах) боржників (портфель заборгованості).
Пунктом 2.3 договору відступлення права вимоги передбачено, що права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення. Остаточний розмір права вимоги, що відступається згідно умов даного договору визначається на дату відступлення права вимоги та зазначається в реєстрі боржників.
Згідно з п.2.8 договору відступлення права вимоги та додатку № 6 до нього (реєстр порук), до позивача перейшло також право вимоги за договорами забезпечення, зокрема, за договором поруки № 015/11192/1195249/П від 13.09.2021.
08.04.2025 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою внесено уточнення до реєстрів боржників та реєстру порук у зв'язку з технічними помилками. Витягами з додатку № 6 до договору відступлення та додатку № 3 до додаткової угоди № 1 підтверджується, що договір поруки з ОСОБА_1 входить до переліку договорів забезпечення, право вимоги за якими перейшло до позивача.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 у справі № 908/2047/25, яке набрало законної сили 10.12.2025, стягнуто з ТОВ «Кераміка» на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 161379,31 грн, з яких 115680,83 грн - основний борг, 45698,48 грн - проценти. Цим же рішенням у позові до поручителя ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з недоведеністю настання строку виконання зобов'язань, оскільки матеріали справи не містили доказів направлення поручителю вимоги в порядку п.2.2 договору поруки.
04.12.2025 юристом позивача ОСОБА_2 надіслано поручителю з електронної адреси S.Futorian@eadr.com.ua на електронну адресу msimel@ukr.net досудову вимогу вих.№ 009338402 про погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 161379,31 грн, протягом 10 календарних днів з дати її відправлення.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (ч.2 ст.11 ЦК України). Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих наслідків, однак виконання боржником обов'язку первісному кредитору є належним виконанням.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Строк поруки встановлено у п.6.2 договору поруки - 5 років від дня закінчення строку виконання забезпеченого зобов'язання.
Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно зі ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Статтею 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності, відмови кредитора прийняти належне виконання, переведення боргу без згоди поручителя або закінчення строку поруки.
Доказів погашення зазначеної заборгованості за договором про надання овердрафту повністю або частково ані позичальником, ані поручителем суду не надано.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим з огляду на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апелянт зазначає, що досудова вимога про погашення заборгованості, направлена позивачем, підписана та відправлена особою, яка не мала на це належних повноважень. Вказує, що згідно з пунктом 2.2 договору поруки обов'язок поручителя виконати зобов'язання виникає лише після отримання відповідної вимоги кредитора. На переконання апелянта, представник позивача ОСОБА_2 , яка підписала та направила вимогу, не мала повноважень на її підписання та направлення, оскільки її посадова інструкція передбачає лише обов'язок готувати документи, проте не надає права їх підписувати; довіреність від 02.12.2025 не уповноважує її представляти інтереси товариства перед фізичними особами та підписувати вимоги; вимога направлена з електронної адреси S.Futorian@eadr.com.ua, тоді як договір поруки визначає офіційною електронною адресою кредитора support.smednepr@raiffeisen.ua. Крім того, скаржник наголошує, що до вимоги не було додано документів на підтвердження повноважень підписанта, що унеможливило перевірку її легітимності, а сам факт отримання вимоги він заперечує. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції не дослідив належним чином зміст посадової інструкції та довіреності, не надав оцінки відсутності у представника права на підписання вимоги, чим допустив неповноту судового розгляду.
Позивач наполягає на тому, що посадова інструкція юриста юридичного управління передбачає обов'язок працівника здійснювати досудову роботу, зокрема, готувати вимоги до боржників. Враховуючи, що зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території, направлення вимоги рекомендованим листом було неможливим, тому її було надіслано на електронну адресу, зазначену у договорі поруки як офіційну адресу для листування з ним. Позивач також звертає увагу, що умови договору поруки не містять імперативної умови щодо направлення вимоги виключно з визначеної електронної адреси кредитора; така адреса передбачена для направлення документів поручителем.
Посилання відповідача на направлення вимоги неуповноваженою особою суд першої інстанції відхилив, виходячи з висновків про те, що повноваження представника позивача підтверджені довіреністю та посадовою інструкцією, а договір поруки не містить вимог щодо направлення повідомлень з певної електронної адреси. Крім того, суд зазначив, що у разі сумніву щодо належного кредитора відповідач не був позбавлений можливості виконати зобов'язання на користь первісного кредитора, що відповідно до ст.516 ЦК України вважалося б належним виконанням.
Відповідно до ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з положень ч.4 ст.75 ГПК України, рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 у справі № 908/2047/25 має преюдиційне значення у даній справі, а встановлений ним факт наявності заборгованості ТОВ «Кераміка» перед позивачем у сумі 161379,31 грн повторного доказування не потребує.
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного перегляду є перевірка правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення кредитної заборгованості з поручителя - фізичної особи за зобов'язаннями юридичної особи - позичальника, які виникли на підставі договору про надання овердрафту та забезпечені договором поруки, право вимоги за якими перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги.
Основним аргументом апелянта є недотримання позивачем процедури звернення до поручителя, передбаченої пунктом 2.2 договору поруки, та, як наслідок, ненастання строку виконання зобов'язання відповідачем як поручителем.
Пунктом 2.2 договору поруки сторони погодили, що поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 10 календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги. Цим же пунктом визначено, що вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань.
Матеріалами справи підтверджується, що 04.12.2025 позивачем було направлено на електронну адресу відповідача msimel@ukr.net, яка зазначена в пункті 6.4 договору поруки як офіційна електронна адреса поручителя, досудову вимогу № 009338402 про погашення заборгованості.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги про те, що вказана вимога підписана неуповноваженою особою, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про їх відхилення.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження повноважень особи, яка підписала вимогу - юриста юридичного управління Футорян Світлани Миколаївни, позивачем було надано суду першої інстанції копію Посадової інструкції юриста юридичного управління ТОВ «ФК «ЄАПБ», затвердженої наказом генерального директора № 150 від 01.12.2025, та довіреність від 02.12.2025.
Аналізуючи зміст вищезазначеної посадової інструкції, колегія суддів зазначає, що до завдань та обов'язків юриста юридичного управління (п.2.11) віднесено, зокрема, здійснення досудової роботи, роботи по примусовому стягненню заборгованості на користь Товариства, а саме: проведення переговорів з боржниками, готування/прийняття участі в написанні вимог, листів до фізичних/юридичних осіб щодо погашення заборгованості, а також виконання інших обов'язків щодо здійснення певних дій щодо повернення/стягнення грошової заборгованості з фізичних та юридичних осіб. Тлумачення терміну «готувати» у контексті здійснення досудової роботи та стягнення заборгованості, на думку колегії суддів апеляційного суду, не може обмежуватися лише технічним складанням тексту документа. Здійснення досудової роботи нерозривно пов'язане з пред'явленням вимоги до боржника. В іншому випадку діяльність юриста втрачає сенс, оскільки підготовлений документ, не спрямований боржнику, не може вважатися реалізацією функції досудового врегулювання. Вказані в інструкції повноваження дають підстави дійти висновку, що Футорян С.М. як працівник юридичного департаменту діяла в межах наданих їй повноважень щодо стягнення заборгованості, частиною якого є направлення відповідних вимог. Твердження апелянта про необхідність окремої вказівки в інструкції чи довіреності на право «підписувати», на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, є надмірним формалізмом, оскільки підготовка та направлення вимоги є складовою єдиного процесу досудового врегулювання, що входить до посадових обов'язків вказаної особи.
Відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Апелянт вважає досудову вимогу № 009338402, підписану та направлену уповноваженою особою позивача Футорян С.М. 04.12.2025 на електронну адресу відповідача msimel@ukr.net, правочином, адже з нею наступає строк виконання поручителем зобов'язань перед кредитором.
З такими доводами апелянта колегія суддів не погоджується.
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2018 у справі № 910/17838/17, статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, відтак, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
Апеляційний суд враховує, що форма не може превалювати над змістом, відповідно, з'ясовуючи зміст документа, необхідно виходити з його буквального та логічного вмісту.
Однією з ознак правочину є те, що він є дією суб'єктів цивільного права, які завжди є рівними особами, і можливість вчинення ними правочинів є елементом їх цивільної дієздатності. Завдяки правочинам правовідносини завжди встановлюються за волею та ініціативою їх учасників, на відміну від односторонніх актів (дій), зі вчиненням яких правовідносини виникають, змінюються та продовжуються незалежно від бажання інших осіб - учасників цих правовідносин.
Наведеним вище ознакам досудова вимога № 009338402 від 04.12.2025 не відповідає. За своєю сутністю вона є листом уповноваженої особи кредитора про сплату поручителем заборгованості боржника, право на направлення якої передбачено умовами укладеного відповідачем договору поруки.
У даному випадку дії позивача, який звернувся до суду з позовом до відповідача, обґрунтовуючи його, в тому числі, фактом направлення цієї досудової вимоги, свідчать про безумовне схвалення ним дій свого працівника. Відтак, підписана працівником позивача вимога, навіть у випадку тлумачення Посадової інструкції юриста юридичного управління ТОВ «ФК «ЄАПБ», затвердженої наказом генерального директора № 150 від 01.12.2025, таким чином, що повноваженнями юриста не охоплюється підписання досудових вимог боржникам, виражає волю кредитора. На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, подальше звернення позивача з відповідним позовом до суду нівелює будь-які сумніви щодо схвалення дій підписанта вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.237 ЦК України, підставою представництва є, зокрема, довіреність.
Апеляційний суд також бере до уваги зміст наданої довіреності від 02.12.2025, згідно з якою ТОВ «ФК «ЄАПБ» уповноважив Футорян С.М. представляти інтереси ТОВ «ФК «ЄАПБ» у тому числі, але не виключно, з усіма правами позивача, відповідача в судових процесах, стягувача у виконавчому провадженні, для чого представнику надано право від імені довірителя вчиняти усі процесуальні та інші дії, передбачені ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами України, у тому числі (але не виключно), зокрема, підписувати та подавати заяви, звернення, запити, пояснення, заперечення, скарги та інше, користуватися всіма іншими правами, які надані представнику чинним законодавством.
Наявність у вказаній довіреності формулювань "у тому числі, але не виключно" щодо повноважень повіреного, "та інше" щодо видів актів, які він уповноважений підписувати та подавати, дає колегії суддів апеляційного суду підстави для висновку, що Футорян С.М. була належним чином та у встановленому порядку уповноважена ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підготовку, підписання та направлення ОСОБА_1 досудової вимоги № 009338402 від 04.12.2025 як вимоги кредитора про сплату заборгованості за кредитним договором ТОВ "Кераміка", обов'язок відповідати солідарно за зобов'язаннями якого він набув, уклавши договір поруки.
Щодо доводів апелянта про направлення вимоги з неналежної електронної адреси, колегія суддів звертає увагу на зміст п.6.4 договору поруки, яким передбачено, що повідомлення та інша кореспонденція між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на адреси, зазначені в договорі, та/або вручення під особистий підпис, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого повідомлення. Цим же пунктом встановлено, що кредитор має право направляти повідомлення, інформацію та документи в електронній формі на електронну адресу поручителя: msimel@ukr.net, а поручитель має здійснювати направлення електронних документів та інформації на електронну адресу кредитора support.smednepr@raiffeisen.ua.
Аналіз зазначеного пункту договору свідчить про те, що сторони погодили можливість використання електронної пошти як одного зі способів комунікації. При цьому умови договору чітко визначають електронну адресу поручителя, на яку слід направляти листи. Водночас, договір не містить жодних імперативних вимог чи обмежень щодо того, з якої саме електронної адреси кредитор має здійснювати такі направлення. Електронна адреса support.smednepr@raiffeisen.ua, на яку посилається апелянт, визначена як адреса, на яку поручитель має направляти електронні документи та інформацію кредитору. Отже, це технічні реквізити для зворотного зв'язку, а не обмеження для вихідної кореспонденції кредитора. Направлення вимоги з електронної адреси S.Futorian@eadr.com.ua не суперечить умовам договору. Апеляційний суд враховує також, що під час виконання зобов'язань у встановленому порядку відбулась заміна кредитора, що об'єктивно унеможливило направлення новим кредитором кореспонденції з електронної адреси, зазначеної у договорі.
Позивач у підтвердження направлення електронного листа ОСОБА_1 з досудовою вимогою надав скріншот такого направлення.
Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від стандарту "достатність доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування важливим є надання для підтвердження певної обставини таких доказів, які зможуть переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту ст.79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосований також Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на усі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголосив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи містяться докази направлення відповідачеві досудової вимоги про погашення заборгованості на зазначену в договорі поруки електронну адресу відповідача.
Колегія суддів апеляційного господарського суду також враховує, що відповідач, заперечуючи факт отримання вимоги, не надав жодних доказів того, що електронна адреса msimel@ukr.net, зазначена ним же у договорі поруки як офіційна, на час направлення вимоги йому не належала, не використовувалася або була змінена без повідомлення кредитора, як того вимагає п.6.4 договору поруки. Неповідомлення про зміну своїх реквізитів (в тому числі електронної адреси) покладає на сторону ризик неналежного інформування.
Суд також бере до уваги суперечливу позицію відповідача у питанні одержання досудової вимоги № 009338402 від 04.12.2025, адже у відзиві на позов та апеляційній скарзі відповідач стверджує, що вказаної вимоги не отримував, одночасно зазначаючи, що таку вимогу отримував, проте без долучених документів у підтвердження повноважень підписанта, що позбавило його можливості пересвідчитись у наявності таких повноважень.
Відтак, виходячи зі стандарту доказування, передбаченого ст.79 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність направлення поручителю ОСОБА_1 досудової вимоги.
При цьому посилання апелянта на те, що до досудової вимоги не було додано документів на підтвердження повноважень особи, яка її підписала, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ані договором поруки, ані чинним законодавством не передбачено обов'язку кредитора додавати до вимоги документи на підтвердження повноважень підписанта, а за наявності сумнівів у цьому поручитель не позбавлений права звернутись до кредитора за відповідними роз'ясненнями.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було дотримано порядок звернення до поручителя, передбачений п.2.2 договору поруки, і, відповідно, зі спливом десятиденного строку з дати направлення вимоги у відповідача виник обов'язок виконати забезпечене зобов'язання.
Отже, строк виконання зобов'язання є таким, що настав. Невиконання цього обов'язку є підставою для солідарного стягнення заборгованості з поручителя в судовому порядку.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Наведені апелянтом доводи не спростовують висновків місцевого господарського суду.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
8. Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2026 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2026 у справі № 908/3862/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.
Повне судове рішення складене 21.04.2026.
Головуючий суддя Т.Ю.Демчина
Судді А.О.Кошля
Т.В.Стефанів