вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" квітня 2026 р. Справа№ 911/3048/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.
за участю представників:
від позивача: Засядьвовк А. І.
від відповідача: Асмолов А. Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
на рішення господарського суду Київської області від 08.12.2025
у справі № 911/3048/25 (суддя Д. Г. Заєць)
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Військової частини НОМЕР_1
про стягнення заборгованості
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2025 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго", позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про стягнення 629 881, 80 грн, з яких: 126 733, 07 грн інфляційних втрат, 256 594, 88 грн пені та 246 553, 85 грн 15 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині своєчасного розрахунку за поставлену електричну енергію за січень-червень 2023 року.
За несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував та заявив до стягнення 126 733, 07 грн інфляційних втрат, 256 594, 88 грн пені та 246 553, 85 грн 15 % річних.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду Київської області від 08.12.2025 у справі №911/3048/25 позовні вимоги задоволено частково; вирішено стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на користь ДПЗД "Укрінтеренерго" 25 659,49 грн пені, 24 655,38 грн 15 % річних, 126 733,07 грн інфляційних втрат та 7 558, 58 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення мотивовано доведеністю факту порушення відповідачем строків виконання зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за спожиту електричну енергію у встановлений договором строк.
Водночас, застосовуючи принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зокрема, зменшивши розмір річних з 15 % до 10 % та розмір пені до 10%, із одночасним стягненням інфляційних втрат як обґрунтованих.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 08.12.2025 у справі № 911/3048/25, ДПЗД "Укрінтеренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його змінити в частині зменшення 15% річних та пені, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, ДПЗД "Укрінтеренерго" зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про зменшення розміру 15% річних та пені до 10% річних безпідставно послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, та загальні міркування про збалансованість інтересів сторін. При цьому, місцевий господарський суд не зазначив обставин, які б обґрунтовували саме таке зменшення у цьому конкретному випадку.
За таких обставин, позивач вважає, що у зв'язку із неповним встановленням всіх обставин справи, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, чим допустив порушення прав позивача та прийняв частково необґрунтоване оскаржуване судове рішення в частині зменшення 15% річних та пені.
Відповідач подав 06.04.2026 через систему "Електронний суд" додаткові пояснення у справі (відзив на апеляційну скаргу), які судом апеляційної інстанції залишені без розгляду, з таких підстав.
Ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 30.01.2026 визначено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень, пояснень щодо апеляційної скарги в письмовій формі - протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження в електронному вигляді - 03.02.2026 що підтверджується довідкою Північного апеляційного господарського суду про доставку електронного документа.
Отже, строк для подання заперечення на відзив на апеляційну скаргу закінчився 16.02.2026.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідач до закінчення строку для подання відзиву, в тому числі пояснень щодо апеляційної скарги не подав відповідну заяву.
Враховуючи, що станом на 16.02.2026 строк для подання відзиву в тому числі пояснень у справі закінчився, колегія суддів в судовому засіданні 09.04.2026 залишила такі додаткові пояснення відповідача без розгляду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2026 (колегією суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Владимиренко С. В., Демидової А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПЗД "Укрінтеренерго" на рішення господарського суду Київської області від 08.12.2025, розгляд справи № 911/3048/25 призначено в судовому засіданні на 18.03.2026.
Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 справу прийнято колегією суддів у визначеному складі до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.04.2026.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Між позивачем (за договором - постачальник), яке виконує функції постачальника "останньої надії" та відповідачем (за договором - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція) - п. 2.1 договору.
Пунктом 5.10 договору визначено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Цей Договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п. 13.1 договору).
Згідно п. 4 комерційної пропозиції від 07.06.2019 № 3, споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
У разі не отримання рахунку споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії.
У розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 даної комерційної пропозиції.
Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику.
Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі - акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС (п. 4.4 договору).
За даними ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (лист від 04.01.2021 №20-1-18), Військову частину НОМЕР_1 віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 01.01.2021.
На виконання умов договору, позивачем за період січень - червень 2023 поставлено відповідачу електричну енергію в обсязі 670846 кВт*год. на суму 2635165,31 грн. (з ПДВ) та за даними оператора системи розподілу ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" на підставі звітів про фактичне споживання електричної енергії за період січень - березень 2021, складено акти купівлі-продажу електроенергії № 008538 від 31.01.2021, № 010456 від 28.02.2021, № 012991 від 31.03.2021 та рахунками № 000008385264/09/О01/14356 від 25.02.2021 на суму 760 348,88 грн, № 000008385264/09/О02/16276 від 19.03.2021 на суму 1 065 325,00 грн, № 000008385264/09/О03/18858 від 12.04.2021 на суму 809 491,43 грн, які були направлені відповідачу на його електронну адресу.
Виставлені рахунки за спожиту електричну енергію оплачені відповідачем на загальну суму 2 653 165,31 грн, зокрема, рахунок за січень 2021 оплачено 27.10.2021, рахунок за лютий 2021 оплачено 29.10.2021, рахунок за березень 2021 оплачено 06.12.2021.
За прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлену електричну енергію відповідно до положень п.п. 6.2, 7.1 договору та п. 6 комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, позивачем нараховано за період з 06.03.2021 по 11.09.2025 та заявлено до стягнення 246 553,85 грн 15% річних, 256 594,88 грн пені та 126 733,07 грн інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Оскільки рішення суду оскарження позивачем лише в частині зменшення судом розміру 15 % річних та розміру пені до 10 %, то колегія суддів здійснює апеляційний перегляд рішення саме в цій частині. В іншій частині оскаржуване судове рішення в апеляційному порядку не переглядається відповідно до вимог ст. 269 ГПК України.
Встановивши факт порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії, місцевий господарський суд частково задовольнив вимоги позивача зменшивши 15 % річних та пені до 10%.
У п. 13.1 комерційної пропозиції від 07.06.2019 № 3, сторони договору домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов'язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.
Відповідно до п. 7.4 комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
З наведеного вбачається, що сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановили її в розмірі 15 %.
Разом з тим, за положеннями ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Такими правилами, зокрема, є правила про неустойку, передбачені ст.ст. 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож, право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас, закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом п. 7.4 комерційної пропозиції, положень ст. 611 та ч. 3 ст. 692, ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості електроенергії є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до правових висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних, за час затримки розрахунку, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Враховуючи мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у справі за № 902/417/18 зробила загальний висновок про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшення розміру неустойки, а суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 903/165/22, які в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховані апеляційним господарським судом.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
За приписами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру 15 % річних та пені, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що з огляду на наведені приписи чинного законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи, майнового стану сторін, суд першої інстанції скористався своїм правом та зменшив розмір 15 % річних в сумі 246 553, 85 грн до 10 % (24 655, 38 грн) та розмір пені - 256 594, 88 грн до 10 % (25 659, 49 грн).
Колегія суддів зауважує, що застосовані судом першої інстанції правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які сформовані у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 є релевантними в контексті спірних правовідносин.
Інші наведені позивачем у апеляційній скарзі доводи колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 08.12.2025 у справі № 911/3048/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова підписана 20.04.2026 .
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова