Постанова від 21.04.2026 по справі 925/1313/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2026 р. Справа№ 925/1313/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Спаських Н.М.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.04.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Газ ресурс»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2026 (повний текст складено 26.02.2026)

у справі № 925/1313/24 (суддя Грачов В.М.)

за позовом першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Газ ресурс»

Комунального підприємства «Комунальник» Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 59 253,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року перший заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Газ ресурс» та Комунального підприємства «Комунальник» Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади, у якому просив:

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 10.08.2023 до укладеного між відповідачами договору про постачання електричної енергії споживачу № 03-2023 від 23.12.2022;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Газ ресурс» на користь Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади 59 253,39 грн. надмірно сплачених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що

- спірна додаткова угода укладена з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, а саме ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», так як внаслідок укладення такої додаткової угоди було збільшено ціну електричної енергії без належного підтвердження коливання ціни (надані постачальником експертні висновки не встановлюють наявності факту коливання ціни на електричну енергію у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер), а також збільшено її більш ніж на 10 % (збільшено ціну товару 1 кВт/год електричної енергії з 5,568 грн. до 6,21 грн. відповідно на 11,5% від ціни електричної енергії визначеної додатковою угодою №4 від 01.07.2023 та на 12,5 % більше первісної ціни договору);

- враховуючи недійсність додаткової угоди № 5, 92 295 кВт*год електричної енергії повинні були бути поставлені за ціною, визначеною у додаткових угодах №№ 3,4 - 5,568 грн за 1 кВт*год, за які мало б бути заплачено 513 898,56 грн., натомість фактично сплачено 573 151,95 грн. Отже, кошти в сумі 59 253,39 грн. (573 151,95 грн. - 513 898,56 грн.) є надмірно сплаченими та підлягають стягненню з відповідача 1 на користь Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- пп. 2 п. 19 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» від 12.10.2022 № 1178 скасовано законодавче обмеження щодо перегляду ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 %.

- при укладанні додаткової угоди № 5 від 10.08.2023 постачальником та споживачем дотримано критеріїв правомірності правочину, який передбачений постановою від 18.06.2021 № 927/491/19 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду;

- відповідач 2 не є суб'єктом владних повноважень, не здійснював жодних владно-розпорядчик функцій у відносинах з відповідачем 1 затверджуючи спірну додаткову угоду, відповідач 2, як юридична особа спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення. Вказане свідчить про відсутність підстави для представництва прокурором інтересів держави в цій справі в особі Комунального підприємства «Комунальник» Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.02.2026 у справі № 925/1313/24 позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:

- спірна додаткова угода №5 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 03-2023 від 23.12.2022 суперечить наведеним нормам ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі», укладена без належних доказів призвела до збільшення ціни товару на 11,5% від ціни електричної енергії визначеної додатковою угодою №4 від 01.07.2023 та на 12,5 % більше первісної ціни договору та тендерної пропозиції, а тому підлягає визнанню недійсною;

- з урахуванням внесених змін додатковою угодою №5 відповідач 1 поставив позивачу 92295 кВт/год електричної енергії на суму 573 151,95 грн., однак, враховуючи попередній висновок суду про недійсність додаткової угоди №5, відповідач 2 повинен був здійснювати розрахунок за ціною, вказаною в додаткових угодах №№3,4 до договору, що становить 5,568 грн. за 1 кВт/год електричної енергії з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 4,1549 грн.; тариф на передачу електричної енергії 0,4851 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,928 грн. на суму 513 898,56 грн. Таким чином, грошові кошти в сумі 59 253,39 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 1 зобов'язаний їх повернути позивачу - Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади, що відповідає приписам статті статті 1212 ЦК України.

Також суд першої інстанції, врахувавши нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади та держави, а також повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Газ ресурс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2026 у справі № 925/1313/24, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 справа № 925/1313/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Газ ресурс» на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2026 у справі № 925/1313/24, ухвалено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 925/1313/24 призначено до розгляду на 21.04.2026 о 10:00 год., витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1313/24.

30.03.2026 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

02.04.2026 до суду від заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що і під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 № 09.1-08/1219/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/1313/24 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. на лікарняному з 31.03.2026 по 28.04.2026.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 справа № 925/1313/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 справу № 925/1313/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Спаських Н.М.), учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Газ ресурс» на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2026 у справі № 925/1313/24 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 21.04.2026 о 10:00 год.

Станом на 21.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та відповідачі в судове засідання представників не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідачів за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

05.12.2022 року відповідач 2 оприлюднив оголошення № UA-2022-12-05-003120-а про проведення відкритих торгів щодо закупівлі за предметом «ДК 021:2015: код 09310000-5 «Електрична енергія» обсягом 264000 кВт/год зі строком постачання з 01.01.2023 до 31.12.2023 року за місцем поставки: 20603, Черкаська обл., м Шпола з очікуваною вартістю 1716000 грн. (т.1 а.с. 33 на звороті-34)

До участі в аукціоні подав свою пропозицію відповідач 1 з остаточною ціновою пропозицією 1 457 280 грн. (1 а.с. 34 на звороті, 35).

Листом №141222-08 від 14.12.2022 (а.с. 31 на звороті-33) відповідач 1 надав згоду відповідачу на укладення договору за результатами опрацювання тендерної пропозиції ДК 021:2015: код 09310000-5 «Електрична енергія» обсягом 264000 кВт/год за ціною 1 457 280 грн., погодився з основними умовами договору, які викладені у додатку 4, також погодив неможливість зміни основних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, визначених п.19 Особливостей (.

23.12.2022, за результатом проведення відкритих торгів в системі «Prozorro» між відповідачем 1 (Постачальник) та відповідачем 2 (Споживач) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №03-2023 (далі - Договір) (а.с.37 на звороті-53), шляхом погодження заяви-приєднання до договору.

У Договорі сторони домовилися, зокрема, про наступне:

п. 1.1. - цей договір про постачання електричної енергії є господарським договором, за яким передбачається постачання замовленого обсягу споживання електричної енергії споживачу постачальником за вільними цінами;

п. 1.3. - умови цього Договору розроблені відповідно до цивільного та Господарського кодексів України, законів України «Про публічні закупівлі», «Про запобігання корупції», «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів;

п. 2.1. - за цим Договором Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

п. 2.3. - найменування товару - код ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія); очікуваний обсяг постачання електричної енергії за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 року становить 264000 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи;

п. 3.1. - початком постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору;

п. 3.4. - постачальник зобов'язується поставити споживачу електричну енергію в строк до 31.12.2021 року;

п. 5.1. - Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна 1 кВт/год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії, становить 5,52 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 4,60 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,92 грн.;

п. 5.2. - загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 1 457 280 грн., з урахуванням ПДВ 242 880 грн.;

п. 5.3. - спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (додаток 2 до договору);

п. 5.4. - ціна (сума) цього договору розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції Учасника. При цьому, фінансування закупівлі здійснюється в межах реально затверджених видатків замовника на дану потребу. На дату укладення договору платіжні (бюджетні) зобов'язання виникають щодо оплати частини закупівлі в межах доведеної уми (у межах кошторисних призначень), які складають 1457280 грн. з ПДВ. Оплата залишку предмета закупівлі відбувається виключно за наявності коштів згідно з постійним кошторисом (планом використання бюджетних коштів) при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) з урахуванням листа інформаційного характеру Мінекономрозвитку України «Щодо планування закупівель» від 14.09.2016 № 3302-06/29640-06. Подальше виникнення зобов'язань буде збільшуватись відповідно до кошторисних призначень та може регламентуватися шляхом укладення додаткової угоди, але в будь-якому разі не може перевищувати загальної суми договору;

п. 5.5. - умови цього договору про закупівлю не відрізняються від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

п. 5.5.1. - зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

п. 5.5.2. - погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни уціни з одиницю товару;

п. 5.5.7. - зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін тарифів) і нормативів, що застосовують у договорі про закупівлю. Зміна ціни за одиницю електричної енергії в сторону збільшення відбувається у разі зміни у бік збільшення перемінних тарифів на підставі відповідних постанов НКРЕКП, які встановлюють тариф на послуги з передачі електричної енергії. Тариф на послугу з розподілу електричної енергії та інші тарифи, з дня введення їх в дію;

п. 5.10. - оплата електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється протягом 5 робочих днів від дати отримання Споживачем рахунку на оплату, але у будь-якому разі, не пізніше 20-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки електричної енергії;

п.5.25. - до істотної зміни обставин сторони відносять умови досягнення встановленого договором верхнього рівня цінового застереження або якщо середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на РДН в торговій зоні ОЕС України збільшилася до або більше 10% з дати завершення аукціону публічної закупівлі товару відносно дати підписання договору або з моменту підписання/погодження останньої редакції договору, дати внесення попередніх змін до договору та до часу початку постачання електричної енергії згідно заяви-приєднання споживача або до дати ініціювання змін до договору. В такому випадку, сторони зобов'язані або внести відповідні зміни до договору,унормувавши обсяги постачання або розірвати договір;

п. 14.1. - Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з 01.01.2023 до 31.12.2023 року (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.

Договір підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками.

До Договору сторони уклади:

Додаток №1 - Заяву-приєднання (а.с.50 на звороті-53), в якій вказано, зокрема, персоніфіковані дані споживача - відповідача 2; адреси ЕІС-код точок доступу на вказаними 39 адресами; найменування оператора, з яким укладено договір розподілу електричної енергії - Шполянська філія відокремленого структурного підрозділу «Звенигородські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго»; замовлені обсяги місячного споживання електричної енергії на 12 місяців;

Додаток №2 - Комерційна пропозиція №35 (а.с. 46-50) п.1 якої визначено, що ціна та умови постачання електричної енергії для споживача визначається на умовах тендерної документації та за результатами проведення процедури закупівлі № UA-2022-12-05-003120-а згідно із Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (зі змінами) та особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі». На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дати його припинення або скасування затверджених Постановою КМУ №1178 від 12.10.2022 року та становить за 1 кВт/год електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії і становить 5,52 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 4.60 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,92 грн.

Оплата за спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді здійснюється за ціною (тарифом) визначеною договором за результатами публічної закупівлі за 1 кВт/год (1МВт/год).

Відповідно до п. 13 Комерційної пропозиції - порядок зміни ціни - умови цього договору про закупівлю не відрізняються від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1. - зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

2. - погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни уціни з одиницю товару.

Сторони визнають, що коливання ціни на ринку товару РДН у сторону збільшення в розмірі понад 3% вважається істотною зміною обставин виконання цього договору в розумінні ст. 652 ЦК України та є підставою для збільшення ціни товару в порядку, визначеному вказаним пунктом цього договору але не більше показника «цінового застереження», встановленого цим договором.

Під поняттям «Коливання ціни» сторони розуміють порівняння ціни з дати оголошення закупівлі/завершення аукціону відкритих торгів, дати підписання договору або з моменту останньої редакції договору, дати ініціювання внесення попередніх змін до договору та часу ініціювання порядку перегляду змін до договору в частині встановлення вартості за одиницю товару. Для підтвердження факту коливання ціни на ринку ініціативна сторона надає висновок (цінову довідку) експертної організації (експертних організацій), яка повинна містити середньозважену ціну,яку сторони вважають належним доказом коливання ціни на ринку та середньозважену ціну на електричну енергію як на місяць так і на відповідний період, в якому пропонується відповідна зміна ціни та відсоток коливання ціни за цей період. Сторони домовилися, що датою коли сторони дізналися про зміну ціни на ринку, є дата отримання споживачем ініціативного листа про перегляд відповідної договірної ціни, а не дата укладення додаткової угоди.

Сторони домовилися дотримуватися поняття «цінове застереження» щодо верхнього рівня ціни (гранична ціна по договору) на показнику 7,176 грн за 1 кВт/год електричної енергії без ПДВ та без урахування тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

В подальшому на виконання умов Договору сторонами укладено шість додаткових угод:

25.01.2023 укладено додаткову угоду № 1 до Договору (далі-Додаткова угода № 1, а.с. 54), п. 2 якої з метою деталізації складових ціни за одиницю товару (кВт/год без зміни ціни за одиницю) сторони дійшли згоди викласти п 5.1. договору у новій редакції: «п. 5.1. - Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна 1 кВт/год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії, становить 5,52 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 4,21972 грн.; тариф на передачу електричної енергії 0,38028 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,92 грн.»;

24.03.2023 укладено додаткову угоду № 2 до Договору (далі-Додаткова угода № 2, а.с. 56), п.п. 1, 2 якої у зв'язку зі зміною регульованих цін (тарифів) - тариф на послуги передачі електричної енергії НЕК Укренерго, встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2022 року № 1788, встановлено тариф на послуги з передачі на період з 01.04.2023 по 30.06.2023 (включно) - 430,25 грн. МВт/год (без урахування ПДВ) сторони дійшли згоди викласти п5.1. договору. Додатку №2 комерційна пропозиція до Договору у новій редакції: «п. 5.1. - Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна 1 кВт/год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 01.04.2023, становить 5,568 грн. з урахуванням ПДВ 0,928 грн., у тому числі: ціна електричної енергії 4,20975 грн.; тариф на передачу електричної енергії 0,43025 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,928 грн.»; зміна ціни за одиницю застосовується до відносин з 01.04.2023 року;

30.03.2023 укладено додаткову угоду № 3 до Договору (далі-Додаткова угода № 3, а.с. 56 на звороті-57), п.п. 1, 2 якої у зв'язку зі зміною регульованих цін (тарифів) - тариф на послуги передачі електричної енергії НЕК Укренерго, встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788, встановлено тариф на послуги з передачі на період з 01.04.2023 по 30.06.2023 (включно) - 430,25 грн. МВт/год (без урахування ПДВ) сторони дійшли згоди викласти п. 5.1. Договору, Додатку №2 комерційної пропозиції до Договору у новій редакції: «п. 5.1. - Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна 1 кВт/год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 01.04.2023 року, становить 5,568 грн. з урахуванням ПДВ 0,928 грн., у тому числі: ціна електричної енергії 4,20975 грн.; тариф на передачу електричної енергії 0,43025 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,928 грн.»; зміна ціни за одиницю застосовується до відносин з 01.04.2023; пунктом 3 сторони дійшли згоди розірвати додаткову угоду №2 від 24.03.2023 року у зв'язку з допущеною опискою при зазначенні в преамбулі угоди підстави внесення змін;

01.07.2023 укладено додаткову угоду № 4 до Договору (далі-Додаткова угода № 4, а.с. 59), п.п. 1, 2 якої у зв'язку зі зміною регульованих цін (тарифів) - тариф на послуги передачі електричної енергії НЕК Укренерго, встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2022 року № 1788, встановлено тариф на послуги з передачі на період з 01.07.2023 по 31.12.2023 (включно) - 485,10 грн. МВт/год (без урахування ПДВ) сторони дійшли згоди викласти п. 5.1. Договору, Додатку №2 комерційної пропозиції до Договору у новій редакції: «п. 5.1. - Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна 1 кВт/год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 01.07.2023, становить 5,568 грн. , у тому числі: ціна електричної енергії 4,1549 грн.; тариф на передачу електричної енергії 0,4851 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,928 грн.»; зміна ціни за одиницю застосовується до відносин з 01.07.2023 року;

10.08.2023 укладено додаткову угоду № 5 до Договору (далі-Додаткова угода № 5, а.с. 64), п.п. 1, 2 якої у зв'язку з коливанням ціни товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару, що підтверджується довідкою ТПП №О-262/03 від 31.07.2023 року, відбулось коливання -12,51%. Сторони дійшли згоди збільшити ціну за одиницю товару в договорі про закупівлю, без зміни загальної вартості договору викласти п. 5.1. договору. Додатку №2 комерційна пропозиція до Договору у новій редакції: «п. 5.1. - Ціна 1 кВт/год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії становить 6,21грн. , ПДВ 20% 1,035 грн., у тому числі: ціна електричної енергії 4,6899 грн; тариф на передачу електричної енергії 0,4851 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,035 грн.»; загальна ума розрахунків за цим договором становить 1457280 грн. в тому числі ПДВ 20%- 242880 грн. за весь строк дії договору; Пунктом 3 угоди сторони погодили загальний обсяг споживання електричної енергії замовником за договором - 246722кВт/год. у т.ч. за період споживання електричної енергії: 01.01.2023-31.03.2023- 43853 кВт/год; 01.04.2023-31.06.2023- 52688 кВт/год.; 01.07.2023-31.07.2023- 16799 кВт/год.; 01.08.2023-31.12.2023- 133382 кВт/год.;

На підтвердження доцільності укладення додаткової угоди № 5 до Договору відповідачем 1 надано листи: № 100723-01від 10.07.2023 (а.с. 60), в якому постачальник вказав можливу необхідність збільшення ціни на електричну енергію з серпня 2023року у зв'язку з постановою НКРЕКП від 27.06.2023 № 1126 «Про встановлення граничних цін на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку». До листа додано відповідну постанову НКРЕКП від 27.06.2023 № 1126; № 310723-28 від 31.07.2023 (а.с. 61 на звороті-62), у якому заявив про необхідність внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару - електричної енергії з 01.08.2023, враховуючи коливання ціни, у відповідності до умов п. 5.5 договору та розділу 13 Комерційної пропозиції, товариство застосовує порівняння ціни з червня 2023 року відносно липня 2023 року, що за даними сайту ДП «Оператор ринку» складає +23,5%, що підтверджено висновком ТПП №О-262/02 від 31.07.2023. Вказане зростання складає більше 10 %, а відтак є істотною зміною обставин Договору про що вказано в його п.5.25 тому пропонує збільшити ціну електричної енергії на 12,51 %, що підтверджено висновком ТПП №О-262/03 від 31.07.2023. До листа додано відповідний примірник додаткової угоди на погодження, експертний висновки Черкаської торгово-промислової палати №О-262/02 від 31.07.2023, № О-262/03 від 31.07.2023 року (а.с. 62-63), які надано за результатами експертизи проведеної за заявкою відповідача 1 від 27.07.2023, в яких на підставі інформації офіційного сайту https://www.oree.com.ua/ АТ «Оператор ринку» вказано:

- коливання середньозваженої ціни електричної енергії: за липень (в цілому) 2023 року відносно червня (в цілому) 2023 року, в торговій зоні - ОЕС України по результатам торгів на РДН становить у червні 2023 року - 2971,47 грн/МВт/год; у липні 2023 року - 3 669,87 грн/МВт/год; відсоток коливання склав +23,50%;

- коливання середньозваженої ціни електричної енергії: за липень (в цілому) 2023 року відносно грудня (в цілому) 2022 року, в торговій зоні - ОЕС України, згідно інформації АТ «Оператор ринку» по результатам торгів на РДН, з тарифом на послугу з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «Укренерго» становить: у грудні 2022 року - 3 693,10 грн./МВт/год; у липні 2023 року - 4154,97 грн/МВт/год; відсоток коливання склав +12,51%.

28.12.2023 укладено додаткову угоду № 6 до Договору (далі-Додаткова угода № 6, а.с. 65), п. 1 якої внесли зміни до п. 5.4. Договору, виклавши його в наступній редакції: «п. 5.4.- ціна (сума) цього договору розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції Учасника. При цьому, фінансування закупівлі здійснюється в межах реально затверджених видатків замовника на дану потребу. На дату укладення договору платіжні (бюджетні ) зобов'язання виникають щодо оплати частини закупівлі в межах доведеної суми (у межах кошторисних призначень), які складають 1 086 872 грн. 73 коп., в т.ч. ПДВ 181 145 грн. 45 коп.».

На виконання умов Договору, в тому числі, Додаткової угоди №5 до Договору сторонами погоджено, підписано акти приймання-передачі електричної енергії: №100 від 10.02.2023, №183 від 10.03.2023, № 268 від 11.04.2023, №353 від 11.05.2023, №435 від 09.06.2023, №52 від 10.07.2023, №600 від 09.08.2023, №679 від 11.09.2023, №754 від 30.09.2023, №831 від 31.10.2023 року, №908 від 08.12.2023, №998 від 25.12.2023 (а.с. 65-71 на звороті, 72-77 ).

Відповідач 2 відповідно до вищевказаних актів приймання-передачі електричної енергії здійснив оплату поставленої відповідачем 205 635 кВт/год електричної енергії на загальну суму 1 202 124,12 грн. з ПДВ платіжними дорученнями: № 483 від 14.02.2023, №501 від 15.03.2023, № 516 від 13.04.2023, № 528 від 11.05.2023, № 536 від 12.06.2023, № 550 від 11.07.2023, № 565 від 10.08.2023, № 577від 11.09.2023, № 34481325 від 10.10.2023, № 600 від 13.11.2023, № 612 від 11.12.2023, № 625 від 26.12.2023 (а.с.66-72, 72-77 на звороті).

Прокурор зазначив, що укладена сторонами додаткова угода № 5 від 10.08.2023 до Договору, якою, збільшено ціну товару 1 кВт/год електричної енергії з 5,568 грн. до 6,21 грн. відповідно на 11,5% від ціни електричної енергії визначеної додатковою угодою №4 від 01.07.2023 та на 12,5 % більше первісної ціни Договору, спрямована на зміну прав та обов'язків постачальника і споживача, які виникли у них з Договору, тому вказана додаткова угода також є договором, на який поширюються дія п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Як вказано прокурором, додаткова угода № 5 від 10.08.2023 до Договору не відповідає вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та умовам проведеної закупівлі, що стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Щодо наявності у першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури законних повноважень звертатися з цим позовом до суду в інтересах держави та визначення позивачем саме Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»:

- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Матеріали справи свідчать, що в обґрунтування підстав для звернення з цим позовом, прокурор посилається на те, що:

- правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає;

- виконання зобов'язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання державних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону;

- виплатою коштів на виконання недійсного правочину зумовлено незаконну витрату публічних коштів у сумі 59 253,39 грн., що негативно впливає на видаткову частину бюджету, а тому є порушенням економічних інтересів держави;

- за таких обставин Шполянська міська рада ОТГ є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у правовідносинах щодо розпорядження та використання бюджетних коштів, наданих відповідним бюджетним призначенням чи асигнуванням на певні цілі. При цьому, міська рада реалізує такі функції як у публічноправових, так і в приватноправових відносинах;

- моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що позовні заяви Шполянської міської ради ОТГ до відповідачів про визнання недійсною додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 № 03-2023 та стягнення коштів у сумі 59 253,39 грн. відсутні;

- позивач, будучи поінформованим про наявність порушення законодавства та інтересів територіальної громади, маючи достатній обсяг повноважень для звернення до суду за їх захистом, відповідних заходів не вжив, внаслідок чого останні до цього часу продовжують бути незахищеними;

- про факт звернення прокурора до суду із позовною заявою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» позивача повідомлено відповідним листом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесене фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п. 4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ч. 5 ст. 22 БК України, головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, у тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України, має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Статтею 1 БК України встановлено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Джерелом фінансування за Договором є кошти місцевого бюджету.

Позивач як орган місцевого самоврядування, є розпорядником бюджетних коштів у розумінні ст. 22 БК України, що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.

За таких обставин колегія суддів вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 910/119/19.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).

За приписами ст. 53 ГПК України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв'язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи;

- однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності;

- таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У відповідності до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», перед направленням позовної заяви до суду

З метою встановлення намірів Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади звертатись з відповідним позовом до суду, наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, Звенигородська окружна прокуратура Черкаської області 18.09.2024 зверталась з листом №50-2839ВИХ24 в порядку ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до ради за результатами опрацювання публічних закупівель в системі PROZORRO встановлено порушення вимог законодавства при здійсненні закупівлі електричної енергії Комунальним підприємством «Комунальник» Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади ( а.с. 78-81 т. 1)).

Шполянська міська рада об'єднаної територіальної громади листом за № 23-01/6569 від 20.09.2024 (а.с. 82 т. 1) повідомила прокурора, що нею не вживалися і не плануються вживатись найближчим часом заходи щодо усунення вказаних у запиті порушень, не має наміру на даний час звертатися до суду з відповідним позовом.

У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №917/665/20, 07.04.2021 у справі №913/124/20, 09.06.2021 у справі №916/1674/18 (у цих справах суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та зверненням до суду з позовом є незначним) зроблено наступні висновки:

- суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт незвернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав;

- така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені;

- суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; такий підхід є занадто формалізованим , критерій «розумності» строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.

Виходячи з висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з вказаним позовом, колегія суддів вважає, що у цій справі прокурором належним чином обґрунтовано підстави щодо представництва.

Щодо спору сторін по суті колегія суддів зазначає про таке.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Позовні вимоги в частині визнання недійсною додаткової угоди № 5 від 10.08.2023 до Договору ґрунтуються на порушенні сторонами вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі Закон).

Стаття 215 ЦК України встановлює, що:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1);

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2);

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

За змістом ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, ЦК України передбачає поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. Так, за ступенем недійсності правочину вони поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.

Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до положень ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочини є безспірно нікчемними, якщо усувається оціночність їх сприйняття і абсолютно зрозуміло, що вони вчинені з таким порушенням закону, яке позначається як підстава їх нікчемності, тому ніякого спору виникнути не може. Нікчемний правочин як завідомо недійсний не підлягає виконанню. На нікчемність правочину мають право посилатися і вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності будь-які заінтересовані особи.

У свою чергу оспорюваними є правочини, які ЦК України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний в силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.

На відміну від нікчемного оспорюваний правочин на момент вчинення породжує для його сторін цивільні права та обов'язки, тому припускається дійсним. Водночас порушення умов дійсності правочинів в момент вчинення, як вже зазначалося, надає можливість одній зі сторін чи заінтересованій особі звернутися до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Тобто якщо правочин не оспорюється, то є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки.

Отже, кожен з видів недійсності правочинів передбачає, зокрема, різні шляхи захисту цивільних прав та інтересів, залежно від підстав визнання правочину недійсним настають різні правові наслідки.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19

Вимогами статей 36, 37 Закону, які були чинні до вступу в дію нової редакції Закону від 19.04.2020 (далі попередня редакція), передбачалось, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 36 Закону у попередній редакції, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Тобто, угоди, укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 Закону у попередній редакції, в силу статті 37 указаного Закону є нікчемними.

Втім, 19.04.2020 вступила в дію нова редакція Закону в якій унормовано обставини нікчемності договору.

Так, відповідно до ст. 43 Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п'ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Частиною 4 ст. 41 Закону передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Частиною 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону).

Аналіз змісту додаткової угоди № 5 від 10.08.2023 до Договору свідчить про те, що, таку угоду уклало з огляду на коливання ціни товару на ринку, що відбулось з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару.

Водночас ст. 43 Закону, якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог ч. 5 ст. 41 Закону.

Вказане свідчить про те, що у новій редакції Закону порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону не є законодавчо встановленою підставою нікчемності правочину.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсною спірної додаткової угоди є належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів.

Так, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 22 Закону тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон виключень з вказаного правила не містить.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

З матеріалів справи слідує, що підставою для укладення додаткової угоди № 5 до Договору відповідачем 1 надано:

1) лист № 100723-01від 10.07.2023 (а.с. 60), в якому постачальник вказав можливу необхідність збільшення ціни на електричну енергію з серпня 2023року у зв'язку з постановою НКРЕКП від 27.06.2023 № 1126 «Про встановлення граничних цін на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку». До листа додано відповідну постанову НКРЕКП від 27.06.2023 № 1126;

2) лист № 310723-28 від 31.07.2023 (а.с. 61 на звороті-62), у якому постачальник заявив про необхідність внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару - електричної енергії з 01.08.2023, враховуючи коливання ціни, у відповідності до умов п. 5.5 договору та розділу 13 Комерційної пропозиції, товариство застосовує порівняння ціни з червня 2023 року відносно липня 2023 року, що за даними сайту ДП «Оператор ринку» складає +23,5%, що підтверджено висновком ТПП №О-262/02 від 31.07.2023. Вказане зростання складає більше 10 %, а відтак є істотною зміною обставин Договору про що вказано в його п.5.25 тому пропонує збільшити ціну електричної енергії на 12,51 %, що підтверджено висновком ТПП №О-262/03 від 31.07.2023. До листа додано експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати №О-262/02 від 31.07.2023, № О-262/03 від 31.07.2023 (а.с. 62-63), які надано за результатами експертизи проведеної за заявкою відповідача 1 від 27.07.2023, в яких на підставі інформації офіційного сайту https://www.oree.com.ua/ АТ «Оператор ринку» вказано:

- коливання середньозваженої ціни електричної енергії: за липень (в цілому) 2023 року відносно червня (в цілому) 2023 року, в торговій зоні - ОЕС України по результатам торгів на РДН становить у червні 2023 року - 2971,47 грн./МВт/год; у липні 2023 року - 3 669,87 грн./МВт/год; відсоток коливання склав +23,50%;

- коливання середньозваженої ціни електричної енергії: за липень (в цілому) 2023 року відносно грудня (в цілому) 2022 року, в торговій зоні - ОЕС України, згідно інформації АТ «Оператор ринку» по результатам торгів на РДН, з тарифом на послугу з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «Укренерго» становить: у грудні 2022 року - 3693,10 грн/МВт/год; у липні 2023 року - 4154,97 грн/МВт/год; відсоток коливання склав +12,51%.

Колегія суддів зазначає наступне.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Виходячи з норм чинного законодавства, до суб'єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно відбуватись саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний ринок «на добу наперед» (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення «по заявленій (пропонованій) ціні» відповідно до правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

З наданих відповідачем 1 експертних висновків Черкаської торгово-промислової палати №О-262/02 від 31.07.2023, № О-262/03 від 31.07.2023 (а.с. 62-63), які надано за результатами експертизи проведеної за заявкою відповідача 1 від 27.07.2023, в яких на підставі інформації офіційного сайту https://www.oree.com.ua/ АТ «Оператор ринку» вказано:

- коливання середньозваженої ціни електричної енергії: за липень (в цілому) 2023 року відносно грудня (в цілому) 2022 року, в торговій зоні - ОЕС України, згідно інформації АТ «Оператор ринку» по результатам торгів на РДН, з тарифом на послугу з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «Укренерго» становить: у грудні 2022 року - 3693,10 грн/МВт/год; у липні 2023 року - 4154,97 грн/МВт/год; відсоток коливання склав +12,51%.

Отже, дослідження ринку цін на електричну енергію проводилось станом на певні дати (липень 2023 року, червень 2023 року грудень 2022 року), проте такі довідки не містять інформації, яка підтверджує саме коливання ціни на ринку з 22.12.2022 (дата укладення Договору) по 10.08.2023 (дата укладення додаткової угоди № 5). При цьому зміст вказаних висновків не дає можливості встановити дійсну зміну ціни на електричну енергію (як у бік збільшення, так і у зменшення) у вказані періоди та, відповідно, встановити наявність підстав для збільшення ціни електричної енергії.

З огляду на вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

Вказане свідчить про те, що відповідачі всупереч положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону внесли зміни в Договір без належного документального підтвердження значного та непрогнозованого зростання ціни електроенергії на ринку у відповідний період, що в свою чергу робило для постачальника виконання договору за первісною ціною вочевидь невигідним, збитковим.

Крім того, виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Проте таких доказів відповідачем 1 надано не було та відповідних обставин судом не встановлено.

Натомість сторони послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для отримувала такої енергії.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 22 Закону тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.

Закон виключень з вказаного правила не містить.

Як встановлено вище, відповідачами належними та допустимими доказами не доведено необхідності для зміни істотних умов договору відповідно до Закону, а відтак застосування нових цін електричної енергії з дат, вказаних у спірних додаткових угодах, є неправомірним.

При цьому з додатковою угодою № 5 змінено істотні умови Договору, зокрема, збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії на більш ніж 10 % порівняно з погодженою під час закупівлі, що є самостійною та достатньою підставою для визнання такої додаткової угоди недійсною.

Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.

В свою чергу, відповідач 1, будучи постачальником електричної енергії, був обізнаний про ціни на електричну енергію, на час укладення Договору, а підписавши Договір, погодився з його умовами, в тому числі щодо ціни товару.

Відповідач 1 взяв на себе зобов'язання та надав певні гарантії, при цьому погодився постачати електричну енергію замовнику за ціною, передбаченою в Договорі, по 31.12.2022.

При цьому, відповідач 1 мав право відмовитись від укладення відповідного договору, однак цим правом не скористався.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Отже, відповідач 2 мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції відповідача 1 про збільшення ціни підписав додаткові угоди, внаслідок чого ціна за 1кВт/год (одиницю товару) збільшилася.

Така поведінка сторін призвела до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Так, ст. 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону, яка вступила в законну силу 19.04.2020 та застосовується до спірних правовідносин.

Питання щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону неодноразово поставало перед Великою Палатою Верховного Суду, яка надала відповідні висновки у постановах від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

24.01.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми п.2 ч.5 ст.41 Закону (у редакції Закону №114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 88-90 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку ст.652 ЦК, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст.652 ЦК та п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №922/433/22, від 01.10.2024 у справі №918/779/23, від 06.02.2025 у справі №910/5182/24, від 18.02.2025 у справі №925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення п.2 ч.5 ст.41 Закону як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10% від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Отже, згідно з п.2 ч.5 ст.41 Закону (у редакції Закону №114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10%;

- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

До того ж, застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція «не частіше ніж один раз на 90 днів» фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10%.

Отже, п. 2 ч. 5 ст.41 Закону визначає правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону.

Інший підхід до розуміння положень п.2 ч.5 ст.41 Закону, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10%, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст.5 Закону «Про публічні закупівлі».

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису п.2 ч.5 ст.41 Закону, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважала, що зміна тлумачення цієї норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Відповідач 1 посилається на те, що пп. 2 п. 19 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» від 12.10.2022 № 1178 скасовано законодавче обмеження щодо перегляду ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 %.

Колегія суддів зазначає про те, що вказані посилання спростовуються змістом пп. 2 п. 19 що пп. 2 п. 19 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», який, в редакції, яка діяла станом на дату укладення додаткової угоди № 5 (10.08.2023) встановлював, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення

При цьому Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до, зокрема до норми п. 2 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі № 916/747/24, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 тощо).

На момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього) норма п. 2 ч. 5 була чинною та незміною. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25 вказав, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані, зокрема пунктом 2 частини п'ятої статті 41, оскільки:

1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;

2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого зазначеною нормою.

Схожих висновків щодо правозастосування постанови № 1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 (на яку посилається скаржник).

Отже, укладаючи спірні додаткову угоду № 5 та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони договору мали керуватись імперативними приписами положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону , з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Слід зазначити і про те, що, як встановлено вище, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати як те, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, так і те, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем до суду не надано.

В свою чергу відповідач 1 здійснює господарську діяльність у сфері торгівлі електричною енергією, а відтак, з огляду на вказане, мав володіти достатніми знаннями щодо можливості коливання ціни на електричну енергію, та, відповідно перебачити пов'язані з цим ризики, зокрема закладення відповідних ризиків у тендерну пропозицію.

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

Враховуючи обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що збільшення ціни на товар внаслідок підписання додаткової угоди № 5 відбулося без належного обґрунтування та належних доказів коливання цін на товар та призвело до збільшення загальної ціни Договору, тому таке збільшення є прямим порушенням ст. 5, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, а відтак є підставою для визнання цих додаткових угод недійсними на підставі положень статей 203, 205 ЦК України та задовольнив позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 5 від 10.08.2022 до Договору. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи встановлених вище висновків не спростовують.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 на користь позивача грошових коштів в сумі 59 253,39 грн., колегія суддів зазначає про таке.

Положення ст. 216 ЦК України визначають, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За приписами ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1).

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 2).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні (ч. 1 ст. 669 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми..

Як вірно встановлено судом першої інстанції:

- з урахуванням внесених змін додатковою угодою №5 відповідач 1 поставив позивачу 92295 кВт/год електричної енергії на суму 573 151,95 грн.;

- враховуючи попередній висновок суду про недійсність додаткової угоди №5, відповідач 2 повинен був здійснювати розрахунок за ціною, вказаною у додаткових угодах №№3,4, що становить 5,568 грн. за 1 кВт/год електричної енергії з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 4,1549 грн.; тариф на передачу електричної енергії 0,4851 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,928 грн. на суму 513 898,56 грн.;

- таким чином, грошові кошти в сумі 59 253,39 грн. (573 151,95 - 513 898,56 ) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 1 зобов'язаний їх повернути позивачу - Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади, що відповідає приписам статті 1212 ЦК України.

При цьому факт сплати відповідачем 2 відповідачу 1 за постачання електричної енергії грошових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Отже, суд першої інстанції цілком вірно встановивши, що грошові кошти в сумі 59 253,39 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала (у зв'язку з визнанням правочину недійсним), а тому відповідач 1 зобов'язаний їх повернути позивачу, задовольнив позовні вимоги про стягнення вказаних коштів. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.02.2026 у справі № 925/1313/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Газ ресурс» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Газ ресурс» на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2026 у справі № 925/1313/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2026 у справі № 925/1313/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 21.04.2026

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді Н.М. Спаських

С.А. Гончаров

Попередній документ

135841394

Наступний документ

135841396

Інформація про рішення:

№ рішення:	135841395
№ справи:	925/1313/24
Дата рішення:	21.04.2026
Дата публікації:	22.04.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (05.02.2026)
Дата надходження:	22.10.2024
Предмет позову:	визнання недійсною додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії та стягнення

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

14.01.2025 11:30	Господарський суд Черкаської області
05.02.2025 09:00	Господарський суд Черкаської області
05.02.2026 10:30	Господарський суд Черкаської області
21.04.2026 10:00	Північний апеляційний господарський суд