вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2026 р. Справа№ 910/12678/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Колесника Р.М.
суддів: Сковородіної О.М.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання: Михайлішині В.В.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Мясков О.Є.
від відповідача: Добреля В.Ю.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-регіон»
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026
у справі № 910/12678/25 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Регіон»
про стягнення 2901343,09 гривень
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Регіон»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про скасування оперативно-господарської санкції, визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та стягнення 3022618,66 гривень
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Оператор ГТС України» (надалі також позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Авто-Регіон» (надалі також відповідач) про стягнення 2901343,09 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару згідно з договором № 4600009923 від 10.09.2024 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів).
ТОВ «Авто-Регіон» звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом про скасування оперативно-господарської санкції, визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та стягнення 3022618,66 гривень.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ТОВ «Авто-Регіон» на користь ТОВ «Оператор ГТС України» 1177334,68 гривень пені, 1724008,41 гривень штрафу, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову мотивоване наступним:
- позивач правомірно нарахував відповідачу пеню та штраф у зв'язку із порушенням останнім строків поставки товару за договором;
- заперечення відповідача, які ґрунтуються на праві звільнення від відповідальності з посиланням на сертифікати ТПП, є необґрунтованими.
Короткий зміст апеляційної скарги
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в частині задоволення первісного позову, скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції жодним чином не надав оцінку доводам та аргументам ТОВ «Авто-Регіон», викладеним у відзиві щодо неспівмірності заявлених позивачем до стягнення розміру пені та штрафу, що на думку відповідача підлягають зменшенню на підставі ст. 551 ЦК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
10.09.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю товарів № 4600009923, за умовами пункту 1.1. якого відповідач (позивач за зустрічним позовом) зобов'язався у визначений договором строк передати у власність позивача (відповідача за зустрічним позовом) мототранспортні вантажні засоби (пікапи) код згідно ЄЗС ДК-021:2015 - 34130000-7 (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до договору (далі - специфікація), а позивач (відповідач за зустрічним позовом) - прийняти і оплатити їх вартість.
Відповідно до пункту 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.
Згідно з пунктами 3.1-3.2 договору ціна договору визначається загальною вартістю товарів, зазначених y специфікації та становить 85176000,00 гривень. Ціна за одиницю товару наведена у Специфікації.
Умовами пункту 4.2 договору встановлено, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов'язався оплатити вартість переданих відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) та прийнятих позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) товарів не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати, яка є останньою: дати підписання позивачем без зауважень акту приймання ТМЦ за кількістю та якістю та дати підписання позивачем (відповідач за зустрічним позовом) видаткової накладної.
Відповідно до пунктів 5.1-5.2 договору відповідач (позивач за зустрічним позовом) зобов'язався передати позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) товари належної якості в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації, яка є додатком 1 до договору.
Датою поставки товару вважається дата, яка є останньою: дата підписання позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) без зауважень акту приймання ТМЦ за кількістю та якістю та дата підписання позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) видаткової накладної. Видаткова накладна підписується позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) на підставі підписаного без зауважень та затвердженого акта приймання ТМЦ за кількістю та якістю, та за умови надання відповідачем усіх передбачених пунктом 5.9 договору документів. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) повідомляє позивача (відповідача за зустрічним позовом) про дату та час передачі товару не пізніше ніж за 3 робочі дні до передачі товару в місці поставки.
Пунктом 5.7 договору визначено, що прийняття товарів позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) підтверджується підписаною видатковою накладною на підставі підписаного без зауважень та затвердженого акта приймання ТМЦ за кількістю та якістю.
Відповідно до пункту 5.11 договору товар вважається прийнятим позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) за кількістю та якістю з дати підписання без зауважень акту приймання ТМЦ за кількістю та якістю.
Згідно з пунктами 12.1-12.2 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 29 березня 2025 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну (строку) дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Всі зміни і доповнення до договору вносяться шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками (за умови використання) та є невід'ємною частиною договору (пункт 15.1).
Сторонами укладено додаткові угоди №№ 1-10, якими, окрім іншого, внесено зміни до специфікації, шляхом викладання її у новій редакції.
Згідно з видатковими накладними, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) поставлено позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) товар - автомобілі TATA XENON X2 у загальній кількості 65 штук, зокрема, від 23.01.2025 № 112 відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) поставлено позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) товар у кількості 8 штук загальною вартістю 10511833,73 гривень; від 28.01.2025 № 124 - 8 штук загальною вартістю 10492 221,98 гривень; від 05.02.2025 № 242 - 5 штук загальною вартістю 6451800,00 гривень; від 12.02.2025 № 273 - 5 штук загальною вартістю 6517317,18 гривень, від 20.02.2025 № 311 - 5 штук загальною вартістю 6519026,82 гривень; від 27.02.2025 № 340 - 5 штук загальною вартістю 6512883,66 гривень; від 06.03.2025 № 406 - 5 штук загальною вартістю 6473619,72 гривень; від 13.03.2025 № 433 - 5 штук загальною вартістю 6493 845,72 гривень; від 20.03.2025 № 480 - 5 штук загальною вартістю 6503321,22 гривень; від 27.03.2025 № 520 - 6 штук загальною вартістю 7802490,24 гривень; від 04.04.2025 № 592 - 4 штуки загальною вартістю 5161440,00 гривень та від 10.04.2025 № 628 - 4 штуки загальною вартістю 5161440,00 гривень.
Відповідно до актів приймання товарів за кількістю та якістю датами поставки товару є: за видатковою накладною № 480 - 25.03.2025 (акт № 25-083); за видатковою накладною № 520 - 02.04.2025 (акт № 25-100); за видатковою накладною № 592 - 21.04.2025 (акти № № 25-107 та 25-130) та за видатковою накладною № 628 - 16.04.2025 (акт № 25-125).
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Суть апеляційного провадження у даній справі полягає у наданні оцінки висновкам суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 1177334,68 гривень пені, 1724008,41 гривень штрафу через призму оцінки аргументів відповідача щодо наявності обґрунтованих правових підстав для зменшення заявлених ТОВ «Оператор ГТС України» сум пені та штрафу з огляду на їх неспівмірність та несправедливість.
У зв'язку із цим колегія суддів вважає за необхідне, насамперед, звернутись до встановлених законом загальних правил визначення неустойки, підстав, умов та правил для її застосування, що врегульовані положеннями ГК України (за умови якщо правовідносини виникли на час чинності даного нормативно-правового акту) та ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов'язання, і як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов'язань.
Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов'язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Таким чином, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Щодо зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов'язання
Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому колегія суддів наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).
Отже, застосування неустойки (в тому числі і її нарахування) має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У свою чергу, господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (у наведених висновках колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Водночас, окрім вищезазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього, категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Щодо підстав для зменшення неустойки у аспекті спірних правовідносинах
Беручи до уваги всі окреслені вище правові висновки щодо підстав та умов зменшення судом неустойки, що підлягає стягненню за порушення господарського (договірного) зобов'язання на підставі статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, а також враховуючи відсутність встановлених єдиних критеріїв при вирішенні судом питання щодо підстав і міри зменшення неустойки, колегія суддів в розрізі спірних правовідносин звертає увагу на наступне.
Отже, як було встановлено судом першої інстанції, відповідач хоч і з частковим простроченням, але виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором, а отже позивач отримав те задля чого і вступав у дані правовідносини (задовольнив наявну на момент укладення договору необхідність у мототранспортних вантажних засобах (пікапах).
При цьому, колегія суддів вважає, що вагомим критерієм оцінки правовідносин що склались між сторонами у даній справі є строк та обсяг вчиненого відповідачем прострочення своїх зобов'язань за договором, що дає можливість суду оцінити поведінку відповідача через призму принципу добросовісності.
Отже, як було встановлено судом у встановлений договором строк (до 17.02.2025) ТОВ «Авто-Регіон» лише частково виконало свій обов'язок по поставці позивачу товару у кількості 26 штук на загальну вартість 33973172,89 гривень. У свою чергу, іншу частину товару у кількості 39 штук на загальну вартість 50628067,38 гривень відповідач поставив позивачу різними партіями протягом деякого терміну, але із порушенням строків (тобто вже після 17.02.2025). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що максимальний строк часткового прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань, - 62 дні, а отже не є суттєво тривалим.
Щодо оцінки розміру нарахованої позивачем неустойки, колегія суддів бажає зазначити наступне.
Як вже було зазначено судом вище, у зв'язку із порушенням відповідачем строків поставки товару (за видатковими накладними від 20.02.2025 № 311, від 27.02.2025 № 340, від 06.03.2025 № 406 та від 13.03.2025 № 433) позивач, керуючись підпунктом 7.10.1 договору, застосував до відповідача оперативно-господарські санкції на загальну суму 506416,66 гривень, шляхом утримання з грошових коштів, які підлягають сплаті на користь відповідача за поставлений товар, про що повідомив останнього відповідними листами. Крім того, позивач також звернувся до Банка-Гаранта про стягнення грошових коштів у розмірі 2516202,00 гривень за Гарантією № 41782 у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо постачання товару у визначений договором строк, а у свою чергу Банк-Гарант 20.03.2025 здійснив належну оплату у розмірі 2516202,00 гривень на користь позивача.
Таким чином, застосовуючи інститут забезпечення виконання зобов'язання (неустойку та гарантію), а також передбачені договором оперативно-господарські санкції, позивач у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором станом на момент розгляду справи отримав 3022618,66 гривень (утримав з відповідача 506416,66 гривень пені, а також отримав від гаранта сплату 2516202,00 гривень).
Додатково до вищевказаного, позивач також нарахував відповідачу пеню у розмірі 1177334,68 гривень та штраф у розмірі 1724008,41 гривень (у зв'язку із порушенням строків поставки товару за видатковими накладними від 20.02.2025 № 311, від 27.02.2025 № 340, від 06.03.2025 № 406, від 13.03.2025 № 433, від 20.03.2025 № 480, від 27.03.2025 № 520, від 04.04.2025 № 592 та від 10.04.2025 № 628), що і складає предмет позову та спору у даній справі.
Отже, загальний розмір коштів на який претендує позивач у зв'язку із частково неналежним виконанням відповідачем договору (в частині поставки товару у кількості 39 штук на загальну вартість 50628067,38 гривень) складає 5923961,75 гривень, з яких: 506416,66 гривень пеня, утримана з відповідача внаслідок застосування оперативно-господарської санкції, 2516202,00 гривень отриманих за банківською гарантією, 1177334,68 гривень пеня та 1724008,41 гривень штрафу, що є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам вчиненого відповідачем правопорушення, а також є, на думку колегії суддів, надмірним та значно обтяжливим.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на послідовну та добросовісну поведінку відповідача під час виконання договору, в тому числі на вчасне повідомлення свого контрагента про виникнення обставин, які згодом і зумовили прострочення відповідачем виконання свого обов'язку із поставки товару за договором.
Зокрема, у січні 2025 ТОВ «Авто-Регіон» повідомило ТОВ «Оператор ГТС України» листом від 31.01.2025 № 2501/31/8714-10-18 про виникнення форс-мажорних обставин, що об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань за договором.
Також, у лютому 2025 ТОВ «Авто-Регіон» повторно повідомило ТОВ «Оператор ГТС України» листом від 14.02.2025 № 2502/14/1240, про виникнення форс-мажорних обставин, а також просило розглянути останнього можливість продовження строку виконання зобов'язань щодо передачі товару в кількості 39 штук до 20.04.2025.
Додатково, у березні 2025 ТОВ «Авто-Регіон» звернулось до ТОВ «Оператор ГТС України» листом від 10.03.2025 № 2503/10/1350, в якому просило продовжити строк виконання зобов'язань за договором до 30.04.2025 і строк його дії до 30.04.2025 у зв'язку із існуванням форс-мажорних обставин, на підтвердження чого відповідачем до даного листа було додано Сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-Промислової палати № 3200-25-0382 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 07.03.2025 № 136/03.23. Вищезазначеним сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, введення (продовження дії) комендантської години, військові дії, ракетні обстріли, внаслідок яких пошкоджено об'єкти енергетичної інфраструктури, що спровокувало дефіцит енергопотужностей та вимушене обмеження споживання електроенергії, збільшення кількості та тривалості повітряних тривог, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час, сповільнення роботи підприємства, простої робочого часу, призупинення виробничих процесів у ТОВ «Авто-Регіон». Період дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) - настання - 24 січня 2025 року та закінчення - тривають на 07 березня 2025 року.
Крім того, у березні 2025 ТОВ «Авто-Регіон» звернулось до ТОВ «Оператор ГТС України» листом від 12.03.2025 № 2503/12/1243, в якому просило з урахуванням положень п.4 ч.5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» та наявності Сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-25-0383 вирішити питання щодо продовження строку виконання зобов'язань за договором до 30.04.2025 та продовжити строк дії договором до 30.04.2025.
Додатково до вищезазначеного, колегія суддів також акцентує увагу на тому, що позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували виникнення для нього будь-яких негативних наслідків чи понесення ним збитків, завданих відповідачем внаслідок часткового порушення останнім строку поставку товару за договором, що у свою чергу суперечить самій природі господарської санкції, як інструмента, що спрямований передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання договору, а не як способу отримання додаткових доходів.
Таким чином, враховуючи правові висновки щодо підстав для зменшення неустойки, викладені у даній постанові вище, беручи до уваги встановлені у даній справі обставини індивідуального характеру такі як повне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару за договором, поважність причин невиконання у встановлений строк відповідачем своїх зобов'язань за договором, недовготривалий строк такого прострочення та нерозумність розміру нарахованих позивачем пені та штрафу, надмірність та їх обтяжливість, а також добросовісність та послідовність поведінки відповідача в процесі виконання договору, колегія суддів керуючись принципами розумності, добросовісності та справедливості, дійшла висновку щодо необхідності зменшення, задля збереження балансу інтересів сторін у даних правовідносинах, нарахованих позивачем до стягнення пені та штрафу.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що наявні всі правові підстави для реалізації права суду на зменшення розміру пені та штрафу, заявлених позивачем і визнаних судом обґрунтованими, з 1177334,68 гривень пені до 588667,34 гривень та з 1724008,41 гривень штрафу до 862004,20 гривень. На переконання суду, саме такий розмір штрафних санкцій є справедливим та таким, що забезпечує розумний баланс інтересів обох сторін, а тому позовні вимоги ТОВ «Оператор ГТС України» підлягають частковому задоволенню.
Водночас, суд першої інстанції при прийнятті рішення не взяв до уваги та не врахував встановлені ним та перевірені судом апеляційної інстанції всі обставини індивідуального характеру даного спору та не дослідив у достатній мірі всі наявні підстави для зменшення розміру нарахованої позивачем пені та штрафу, а тому дійшов до передчасних висновків щодо необхідності задоволення позовних вимог ТОВ «Оператор ГТС України» у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 підлягає скасуванню із викладенням резолютивної частини даного рішення у новій редакції.
Беручи до уваги, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, незважаючи на зменшення судом розміру пені та штрафу, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються у повному обсязі на відповідача як особу, винну у виникненні судового спору.
Враховуючи все вищезазначене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-регіон» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/12678/25 скасувати та викласти резолютивну частину рішення у наступні редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Регіон» (03150, місто Київ, вул. Тютюнника Василя, будинок 5А; ідентифікаційний код 32982101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490) 588667,34 гривень пені, 862004,20 гривень штрафу та 43520,15 гривень витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.»
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Повний текст постанови складено і підписано 21.04.2026
Головуючий суддя Р.М. Колесник
Судді О.М. Сковородіна
А.І. Тищенко