вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" квітня 2026 р. Справа№ 910/2095/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.
за участю представників:
від позивача: Самофал В. І.
від відповідача: Акуленко А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ"
на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2025 (повне рішення складено та підписано 17.11.2025)
у справі № 910/2095/25 (суддя Маринченко Я. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 2 363 172, 15 грн
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" (далі за текстом - ТОВ "Смілаенергопромтранс", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі за текстом - ДП "Гарантований покупець", відповідач), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 2 291 920, 99 грн заборгованості, 17 868, 98 грн 3 % річних та 73 633, 92 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, на яку були нараховані три відсотки річних та інфляційні втрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/2095/25 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 15 455, 24 грн заборгованості, 17 868, 98 грн 3 % річних та 73 633, 92 грн інфляційних втрат. Провадження у справі №910/2095/25 у частині позовних вимог про стягнення з ДП "Гарантований покупець" суми заборгованості у розмірі 2 276 465, 75 грн, закрито.
Рішення суду в оскаржуваній частині мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.
Короткий зміст апеляційних скарг і заперечень на неї
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/2095/25 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга відповідача зводиться до того, що відсутність затвердженої Регулятором вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії придбаної відповідачем з альтернативних джерел є відкладальною обставиною, тому у відповідача не настав строк розрахунків за надану послугу із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи Північним апеляційним господарським судом
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Євсіков О. О., Демидова А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі № 910/2095/25 та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні на 02.04.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 за клопотанням позивача розгляд справи постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.
Присутній у судовому засіданні 02.04.2026 представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 02.04.2026 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин
Суд встановив, що 01.07.2024 ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Смілаенергопромтранс" (продавець за механізмом ринкової премії) уклали договір №4280/07/24 про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії (далі - договір) відповідно до умов пункту 1.1 якого продавець за механізмом ринкової премії зобов'язаний надавати, а гарантований покупець зобов'язаний придбавати послугу із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 договору придбання послуги гарантованим покупцем у продавця за механізмом ринкової премії здійснюється за цим Договором. Вартість послуги визначається відповідно до Закону та Порядку та сплачується гарантованим покупцем продавцю за механізмом ринкової премії або переможцем аукціону гарантованому покупцю у випадках, визначених цим Договором, Законом та Порядком.
Відповідно до пункту 3.1 договору розрахунок вартості послуги здійснюється гарантованим покупцем відповідно до Порядку на підставі погодинних даних щодо обсягу відпущеної електричної енергії генеруючою одиницею, наданих адміністратором комерційного обліку, даних оператора ринку про середньозважені значення індексів ціни на ринку "на добу наперед" для періоду базового навантаження за розрахунковий період (місяць) та місяць, який йому передує, середньозважених цін на ринку "на добу наперед" за відповідну годину за розрахунковий місяць та місяць, який йому передує, даних організатора електронного аукціону про середньозважені значення індексів ціни за двосторонніми договорами, що укладаються на виконання пунктів 6 і 6-1 частини 2 статті 66 Закону, крім договорів, що укладаються для виконання спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та договорів купівлі-продажу електричної енергії, укладених за результатами проведення електронного аукціону у формі спеціальної сесії за розрахунковий період (місяць) та місяць, який йому передує, для періоду базового навантаження, а також даних оператора системи передачі (далі - ОСП) щодо обсягів проданої за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку у кожному розрахунковому періоді (годині), кожною генеруючою одиницею продавця за механізмом ринкової премії.
Пунктами 3.2, 3.3 договору передбачено, що оплата послуги здійснюється виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок відповідної сторони цього договору, з урахуванням ПДВ. Форма акта приймання-передачі наданих послуг за механізмом ринкової премії, що сплачується Підприємством, визначена в додатку № 1 до цього договору, а форма акта коригування до акта приймання-передачі наданих послуг за механізмом ринкової премії - у додатку № 2. Оплата вартості послуги здійснюються у порядку та строки, передбачені Порядком. (абзац 2 п.3.3. Договору)
Відповідно до підпункту 3 пункту 4.4 договору Гарантований покупець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги.
При цьому встановлено, що на виконання умов договору, позивач у період липень 2024 року, жовтень-грудень 2024 року надав, а відповідач прийняв послуги за механізмом ринкової премії на загальну суму 2291920,99 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі наданих послуг, які підписані представниками позивача та відповідача без претензій та зауважень. Однак, відповідач на порушення договірних зобов'язань, оплату послуги здійснив із порушенням встановлених строків та не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 2291920,99 грн.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після звернення позивача до суду було сплачено 2276465,75 грн, згідно платіжних інструкцій №454 947 від 26.02.2025 на суму 1065260,76 грн; №457 436 від 28.02.2025 на суму 454003,79 грн; №459 345 від 11.03.2025 на суму 22520,78 грн; №459 415 від 11.03.2025 на суму 373544,53 грн; №459 351 від 12.03.2025 на суму 308416,66 грн; №464 571 від 24.03.2025 на суму 25695,89 грн; №469 188 від 07.04.2025 на суму 27023,34 грн, тому в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2276465,75 грн суд першої інстанції констатував відсутність спору та закрив провадження у справі.
При цьому, доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 15455,24 грн матеріали справи не містять.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, в іншій частині, рішення суду не оскаржується жодною із сторін.
Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 12.14 Порядку гарантований покупець не пізніше 5-го календарного дня місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги за механізмом ринкової премії у розрахунковому місяці та направляє продавцям за механізмом ринкової премії підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі послуги за механізмом ринкової премії.
Пунктом 12.15 Порядку передбачено, що після отримання акта приймання-передачі послуги за механізмом ринкової премії продавець за механізмом ринкової премії у дводенний строк направляє гарантованому покупцю примірник акта приймання-передачі послуги за механізмом ринкової премії, підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису. Гарантований покупець упродовж двох днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги за механізмом ринкової премії підписує його із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису та надсилає продавцю за механізмом ринкової премії.
Гарантований покупець щомісяця не пізніше 25-го календарного дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), здійснює 100% оплату вартості послуги за механізмом ринкової премії, що надається продавцями за механізмом ринкової премії (пункт 12.20 Порядку).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши, що відповідач прийняв послуги за механізмом ринкової премії, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі наданих послуг, які підписані представниками позивача та відповідача без претензій та зауважень, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 15455, 24 грн.
Враховуючи доведеність позивачем тих обставин з якими він пов'язував свої вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у цій частині.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду, вважає його законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене, доводи скаржника у цій частині не знайшли свого підтвердження.
При цьому, колегія суддів перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, вважає його правильним та арифметично вірним.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.
Таким чином, зобов'язання зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю та входить до складу грошового зобов'язання і право кредитора на нарахування та стягнення з боржника 3 % річних та інфляційних втрат закріплено у частині другій статті 625 ЦК України.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача за період прострочення виконання зобов'язань за договором, який становить 17 868, 98 грн 3 % річних та 73 633, 92 грн інфляційних втрат, є правильним, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються правовим висновком, який викладено у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23, який виснував, що "Отже, системний аналіз зазначених вище положень свідчить про правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем".
Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не виявила неправильного застосування або порушення норм процесуального права судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги у своїй сукупності правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, доводи заявника апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі №910/2095/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова підписана 09.04.2026.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова