ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1675/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Аленіна О.Ю.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - адвокат Тараненко Р.Ю.
Від Акціонерного товариства «Херсонобленерго» - адвокат Анісімов В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024, суддя суду першої інстанції Желєзна С.П., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 07.02.2024
по справі №916/1675/23
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Акціонерного товариства «Херсонобленерго»
про стягнення 70 686 636,10 грн, -
Описова частина.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до господарського суду із позовною заявою до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 70 686 636,10 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 63 692 915,90 грн, 3% річних у розмірі 1 234 658,95 грн, збитків від інфляції у розмірі 5 759 061,22 грн.
Предметом заявлених ПрАТ «НЕК «Укренерго» позовних вимог є вимоги про стягнення із АТ «Херсонобленерго» вартості наданих послуг з диспетчерського управління протягом періоду з травня 2022 року до лютого 2023 року.
Крім того, позивач заявив вимоги про стягнення 3% річних та збитків від інфляції у зв'язку з простроченням виконання основного зобов'язання з оплати послуг з диспетчерського управління.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 позов задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованість у розмірі 18 161 707,64 грн, збитки від інфляції у розмірі 787 312,48 грн, 3% річних у розмірі 170 389,29 грн, судовий збір у розмірі 254 090,08 грн; в іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи рішення щодо відмови у стягненні основної заборгованості за період з червня по листопад 2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що після захоплення будівель АТ «Херсонобленерго» у червні 2022 року, що не було спростовано позивачем, у відповідача була відсутня фактична можливість отримувати будь-які послуги за договором з причин, які не залежали від поведінки відповідача.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що у зв'язку з деокупацією правобережної частини Херсонської області, відновлення роботи диспетчерського пункту АТ «Херсонобленерго» та звернення відповідача до позивача із листами з питань, пов'язаних з постачанням електричної енергії, наявні правові підстави стверджувати, що обставина надання позивачем відповідачу послуг за договором №0526-03041 від 26.06.2019 з грудня 2022 є більш вірогідною, ніж доводи відповідача про відсутність об'єктивної можливості отримання послуг за договором.
З огляду на дані обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність ПрАТ «НЕК «Укренерго» факту надання послуг за договором №0526-03041 від 26.06.2019 у травні 2022, грудні 2022 - лютому 2023, тому вимоги про стягнення основного боргу за надані послуги за вказаний період підлягають задоволенню.
Враховуючи часткове задоволення вимог про стягнення основного боргу, суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23.
Позивач вказує, що ним надавалися послуги Відповідачу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які відповідачем оплачені не були. Зокрема у Відповідача перед Позивачем станом на 31.03.2023 виникла основна заборгованість у розмірі 63 692 915,90 грн з ПДВ за період травень 2022 року - лютий 2023 року.
Позивач зазначив, що згідно даних комерційного обліку та умов договору Позивачем були складені, підписані та направлені Відповідачу на підписання акти наданих послуг через Сервіс електронного документообігу СЕД АСКОД. Також у зв'язку із оновленням даних комерційного обліку, відповідно до Правил ринку, Позивачем складено, підписано та направлено Відповідачу на підписання акти коригування до актів за травень 2022-лютий 2023 року через Сервіс електронного документообігу СЕД АСКОД. Направлення та підписання Сторонами актів у електронному вигляді через Сервіс електронного документообігу СЕД АСКОД шляхом накладення електронного цифрового підпису. Отримання Відповідачем на підписання наведених вище актів через Сервіс електронного документообігу СЕД АСКОД підтверджується скріншотом, з якого вбачається дата направлення відповідного акту, статус його підписання сторонами, час відправлення та доставлення акту.
Позивач зазначає, що в ході розгляду справи взагалі не досліджувалося та не надано оцінки Судом питання щодо формування даних комерційного обліку, точок комерційного обліку, за якими такі дані сформовано, їх фізичного розташування (окупована чи деокупована територія), хто виступав Постачальником послуг комерційного обліку (далі - ППКО), і такі дані сформував та завантажив до Системі управління ринком (MARKET MANAGEMENT SYSTEM, MMS), і чи Погоджувалися такі дані комерційного обліку Відповідачем, хоча до суду було надано докази у вигляді таблиці в якій зазначені дані комерційного обліку по усім точкам.
Апелянт послався на те, що матеріали справи не містять та відповідачем не подавалися будь-які докази щодо оскарження ним даних комерційного обліку, з якими він не погоджується, що завантажувалися ППКО та використані АКО в розрахунку обсягів наданої послуги протягом спірного періоду.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції не проводився аналіз наданих доказів Позивачем та не надано належної правової оцінки наданим доказам, що підтверджують фактичне виконання послуг. а саме до матеріалів справи надано не лише акти наданих послуг та акти корегування, надано листування з Відповідачем, докази направлення та доставлення актів (що і підтверджує факт виникнення зобов'язань), заявки, з якими Відповідач звертався до Позивача весь позовний період на виконання диспетчерських послуг, копії з журналу реєстрації заявок від Відповідача.
Крім того, апелянт вказав, що судом першої інстанції невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних (по частково задоволеній частині позовних вимог).
Позивач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
15.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Херсонобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 04.04.2024.
Відповідач отримав копію даної ухвали у системі електронний суд 12.03.2024.
Таким чином, відзив було подано з пропуском строку, встановленого судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
В той же час, відповідач не звертався з клопотанням про продовження строку на подання відзиву.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на викладене вище, колегія суддів залишає без розгляду відзив Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23.
Короткий зміст письмових пояснень по справі.
15.04.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Херсонобленерго» надійшли письмові пояснення по справі.
Дані письмові пояснення фактично є доповненнями до відзиву на апеляційну скаргу.
В той же час, відповідач не звертався з клопотанням про продовження строку на подання відзиву та доповнень до відзиву.
Таким чином, відповідні пояснення були подані з пропуском строку та підлягають залишенню без розгляду.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1675/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Аленін О.Ю., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.02.2024.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23 залишено без руху; встановлено Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 928 210,08 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої було додано докази сплати судового збору у сумі 928 210,08 грн. Таким чином недоліки апеляційної скарги було усунуто.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 04.04.2024; призначено справу №916/1675/23 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 25.04.2024 о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
Головуючий суддя у справі Богатир К.В. перебував у відрядженні у період з 25.04.2024 по 27.04.2024, відповідно до наказу в.о. голови суду від 16.04.2024 №76-в.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 призначено справу №916/1675/23 до розгляду на 16.05.2024 о 12:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Херсонобленерго» надійшло клопотання про зупинення розгляду справи №916/1675/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду судового рішення у справі №908/1162/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 клопотання Акціонерного товариства «Херсонобленерго» про зупинення провадження у справі №916/1675/23 - задоволено; зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду судового рішення у справі №908/1162/23; зобов'язано Акціонерне товариство «Херсонобленерго» повідомити Південно-західний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі з долученням копій підтверджуючих документів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23; вирішено розглянути справу №916/1675/23 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; призначено справу №916/1675/23 до розгляду на 27.11.2025 о 12:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 повідомлено учасників справи про оголошену перерву у судовому засіданні по справі №916/1675/23 до 29.01.2026 о 14:00 год; встановлено, що асідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Херсонобленерго» та від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшли клопотання про зупинення розгляду справи №916/1675/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 клопотання Акціонерного товариства «Херсонобленерго» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про зупинення провадження у справі №916/1675/23 - задоволено; зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23; зобов'язано Акціонерне товариство «Херсонобленерго» та Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» повідомити Південно-західний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі з долученням копій підтверджуючих документів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23; вирішено розглянути справу №916/1675/23 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; призначено справу №916/1675/23 до розгляду на 16.04.2026 о 12:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
16.04.2026 у судовому засіданні прийняли участь представник Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - адвокат Тараненко Р.Ю. та представник Акціонерного товариства «Херсонобленерго» - адвокат Анісімов В.В.
Фактичні обставини, встановлені судом.
26.06.2019 між ДП «НЕК «Укренерго» (Виконавець) та АТ «Херсонобленерго» (Замовник, Користувач) було укладено договір про надання послуг з диспетчерського управління №0526-03041, додаткової угодою від 26.06.2019 до якого сторонами були внесені зміни.
Додатковими угодами від 28.12.2021, №2 від 12.05.2021, №4 від 17.09.2021 сторонами договір про надання послуг з диспетчерського управління №0526-03041 від 26.06.2019 було викладено у новій редакції.
Відповідно до п. п. 1.1 договору №0526-03041 від 26.06.2019 цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим договором ОСП, тобто оператор системи передачі (Виконавець), зобов'язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга).
Згідно з п. п. 2.1-2.3 договору №0526-03041 від 26.06.2019 ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року. Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою. Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.
Відповідно до п. 2.7 договору №0526-03041 від 26.06.2019 Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку та на підставі акту надання послуги. Акт надання послуги ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком» (далі -Сервіс), що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді у двох примірниках ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання акту коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акту ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, Користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акту.
Згідно з п. 2.8 договору №0526-03041 від 26.06.2019 Користувач має повернути погоджений та оформлений належним чином (підписаний та скріплений печаткою) один примірник акту надання послуги протягом 5 календарних днів з дати отримання. У разі неотримання ОСП у зазначений термін підписаного Користувачем акту надання послуги або заперечень щодо прийняття послуг, такий акт вважається погодженим, а послуги - прийнятими Користувачем. При цьому, примірник акту надання послуги повертається ОСП не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. п. 4.1-4.7 договору №0526-03041 від 26.06.2019 суб'єкти середнього та нижчого рівнів диспетчерського управління взаємодіють між собою з оперативно-технологічних питань на підставі відповідного положення, узгодженого між ними. Взаємодія між оперативним персоналом сторін відповідно до його оперативної підпорядкованості регулюється Кодексом системи передачі та цим договором. Оперативні команди надаються черговим диспетчером оператора системи передачі (ОСП) Виконавця підпорядкованому персоналу щодо виконання конкретних дій з управління технологічними режимами роботи об'єктів ОЕС України та оперативним станом обладнання об'єктів. Оперативні команди віддаються диспетчером оперативному персоналу об'єкта управління безпосередньо за ієрархічною структурою диспетчерського управління. Дії з оперативного управління обладнанням, яке знаходиться в оперативному віданні іншого суб'єкта, мають бути попередньо узгоджені з персоналом цього суб'єкта. Диспетчерські пункти мають бути обладнані спеціалізованим розподільним щитом диспетчерського зв'язку для голосового обміну даними під час управління в режимі реального часу. У разі відсутності зв'язку оперативна команда передається через будь-якого суб'єкта, включеного до системи диспетчерського управління. Голосовий зв'язок між оперативним персоналом оператора системи передачі (ОСП), Виконавця та Користувача має постійно записуватися з обох сторін. Ці записи архівуються та зберігаються сторонами впродовж 3 років.
Згідно з п. п. 7.1, 7.3 договору №0526-03041 від 26.06.2019 сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання або неналежне виконання зобов'язання за договором, якщо вони є наслідком непереборної сили (пожежі, повені, землетрусу, стихійного лиха, воєнних дій та інших обставин непереборної сили), якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання договору. Сторона, яка не може виконати зобов'язання за договором, повинна письмово не пізніше 5 днів з дня настання форс-мажорних обставин повідомити про це іншу сторону.
Відповідно до п. 10.6 договору №0526-03041 від 26.06.2019 сформовані акти про надання послуг, рахунки та будь-які інші документи, передбачені цим договором, якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього договору, можуть надаватися Сторонами в електронному вигляді за допомогою Сервісу. Податкові накладні отримуються Користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному податковим законодавством.
12.05.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору №0526-03041 від 26.06.2019, за умовами якої сторонами було, зокрема, долучено до договору додаток №7 «Положення про взаємодію ОСП та АТ «Херсонобленерго» (ОСР) при диспетчерському (оперативно-технологічному) управлінні».
Листом від 28.02.2022 АТ «Херсонобленерго», було повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин згідно з розділом 6 договору №0526-03041 від 26.06.2019, у зв'язку з чим, відповідач просив не застосовувати штрафні санкції.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» було надано лист від 19.04.2022, складений працівником АТ «Херсонобленерго», у якому наявна інформація щодо планового обсягу послуги за договором №0526-03041 від 26.06.2019 у травні 2022 року.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» на виконання договору №0526-03041 від 26.06.2019 було складено наступні акти наданих послуг:
- від 31.05.2022 на суму 9 418 628,69 грн. (за травень 2022);
- від 30.06.2022 на суму 11 923 223,44 грн. (за червень 2022);
- від 31.07.2022 на суму 13 097 293,68 грн. (за липень 2022);
- від 31.08.2022 на суму 11 523 144,16 грн. (за серпень 2022);
- від 30.09.2022 на суму 6 737 523,65 грн. (за вересень 2022);
- від 31.10.2022 на суму 4 958 556,73 грн. (за жовтень 2022);
- від 30.11.2022 на суму 1 698416,99 грн. (за листопад 2022);
- від 31.01.2023 на суму 3 175 488,92 грн. (за січень 2023);
- від 28.02.2023 на суму 3 044 867,36 грн. (за лютий 2023).
Крім того, позивачем були складено наступні акти коригування послуг:
- від 20.10.2022 за травень 2022 на суму 9 505 729,78 грн.;
- від 18.11.2022 за червень 2022 на суму 11 786 496,53 грн.;
- від 29.11.2022 за липень 2022 на суму 13 056 135,11 грн.;
- від 21.12.2022 за серпень 2022 на суму 10 825 793,41 грн.;
- від 30.12.2022 за вересень 2022 на суму 6 801 166,67 грн.;
- від 21.02.2023 за жовтень 2022 на суму 4 992 002,03 грн.;
- від 17.03.2023 за листопад 2022 на суму 1 698 029,68 грн.;
- від 30.03.2023 за грудень 2022 на суму 2 435 621,58 грн.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» стверджує, що акти були надані АТ «Херсонобленерго» за допомогою сервісу електронного документообігу, на підтвердження чого суду було надано знімки екрана з вказаної програми за 2021-2023 роки.
АТ «Херсонобленерго» заперечувало проти підписання наданих позивачем актів наданих послуг за квітень 2022 року, за травень 2022 року, за червень 2022 року, за серпень 2022 року, за вересень 2022 року, за жовтень 2022 року, листопад 2022 року, що підтверджується першими сторінками заперечень проти підписання актів.
У відповідь на заперечення відповідача проти підписання актів позивач листами від 04.10.2022, 04.11.2022, 28.11.2022, 14.12.2022, 17.01.2023, 18.01.2023, 08.02.2023 повідомляв відповідача про порядок формування актів та наполягав на їх підписанні відповідачем.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» також було надано рахунки, виставлені відповідачу для оплати послуг за договором №0526-03041 від 26.06.2019 /т. 1, а.с. 134-170/.
Крім того в матеріалах справи містяться витяги з журналів, оперативні заявки, довідки щодо складових фізичного балансу на підтвердження надання послуг за договором, копії оперативних журналів /т. 2, а.с.46 - т. 4, а.с.32/.
22.05.2022 ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулось до АТ «Херсонобленерго» із вимогою про виконання зобов'язань за договором №0526-03041 від 26.06.2019, а саме оплати заборгованості у розмірі 4 455 769,48 грн.
21.10.2022 ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулось до АТ «Херсонобленерго» із вимогою про виконання зобов'язань за договором №0526-03041 від 26.06.2019, а саме оплати заборгованості у розмірі 53 104 498,93 грн.
20.01.2023 ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулось до АТ «Херсонобленерго» із вимогою про виконання зобов'язань за договором №0526-03041 від 26.06.2019, а саме оплати заборгованості у розмірі 58 235 597,77 грн.
АТ «Херсонобленерго» надано листування із Службою безпеки України, у якому відповідач повідомляє про втрату майна товариства у зв'язку з окупацією; витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 29.06.2022 про відкриття кримінального провадження у зв'язку із захопленням будівель відповідача у м. Херсон /т.1, а/с 226-233/.
06.12.2022, 26.12.2022 АТ «Херсонобленерго» зверталось до ПрАТ «НЕК «Укренерго» із листами про встановлення лімітів потужностей для Херсонської області та щодо схеми живлення. Крім того, листом (без дати) відповідач повідомляв позивача про відновлення з 17.11.2022 роботи диспетчерського пункту управління /т. 2, а/с 88/.
02.05.2023 Рябчиковим О.А., який займає посаду заступника начальника департаменту диспетчерського управління АТ «Херсонобленерго», було підписано нотаріальну заяву свідка, адресовану Господарському суду Одеської області, у якій викладено відомості про порядок електропостачання Херсонської області до та під час окупації. У вказаній заяві, зокрема, вказано, що після деокупації 11.11.2022 частини Херсонської області напруга була подана до м. Херсон та його околиць 26.11.2022.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У даному випадку, рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23 оскаржується виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу за період з червня по листопад 2022 року та в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
В той же час, рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23 в частині задоволених позовних вимог, зокрема в частині стягнення основного боргу за період травень, грудень 2022 року, січень-лютий 2023 року, колегія суддів не переглядає.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
26.06.2019 між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та АТ «Херсонобленерго» було укладено договір про надання послуг з диспетчерського управління №0526-03041.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VIII від 13.04.2017 учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про ринок електричної енергії» в електроенергетиці України діє єдина диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та споживанням електричної енергії. Функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює оператор системи передачі. Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб'єктів господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України.
Відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу VII Кодексу системи передачі управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, розподілу, споживання електричної енергії та зберігання енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки здійснюється шляхом диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - диспетчерське управління).
Господарський суд зазначає, що договір про надання послуг з диспетчерського управління №0526-03041 від 26.06.2019 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, які мають надаватись відповідно до вимог законодавства, яке регулює функціонування ринку електричної енергії.
Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У даному випадку, колегія суддів досліджує обґрунтованість позовних вимог про стягнення вартості наданих послуг з диспетчерського управління протягом періоду з червня по листопад 2022 року.
При цьому, у позовній заяві позивач зазначив, що акти наданих послуг за червень-листопад 2022 року сторонами не підписані, акти коригування за червень - листопад 2022 року сторонами не підписані.
Слід зазначити, що з наданих ПрАТ «НЕК «Укренерго» знімків екрана з сервісу електронного документообігу не вбачається за можливе перевірити наявність електронного підпису відповідача на актах. Поряд з цим, вказана програма містить відомості про дату доставки відповідачу того або іншого документу.
АТ «Херсонобленерго» заперечує факт надання йому будь-яких послуг протягом спірного періоду, посилаючись на збройну агресію РФ, захоплення належних відповідачу будівель у червні 2022, відсутність сертифікованих даних комерційного обліку.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у даний період часу (в тому числі з березня по квітень 2022 року) місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: Україна, 73000, місто Херсон, вулиця Пестеля, будинок 5.
За визначенням ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об'єкті, який знаходиться у місті Мелітополі (до закінчення перегляду судового рішення Об'єднаною палатою у справі № 908/1162/23 суд зупиняв апеляційне провадження у справі №916/223/24).
Предметом розгляду Об'єднаною палатою було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Відповідно пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).
Об'єднана палата у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 зазначила, зокрема, таке:
«Відповідно пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону №1207-VII для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3)».
Так, у справі №908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема виснував, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 №2764-ІХ частину третю статті 1 Закону №1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» №3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Як зазначила об'єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.
Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 №2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону №1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
З огляду на викладене у постанові зі справи № 908/1162/23, Об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові зі справи №910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Об'єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
Колегія суддів враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі №908/1162/23 відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України №309 від 22.12.2022, Херсонська міська територіальна громада була тимчасово окупованою у період з 01.03.2022 по 11.11.2022.
Аналогічні відомості містяться у наказі Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Крім того, колегія суддів вважає, що факт тимчасово окупації Херсонської міської територіальної громади у період з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загальновідомою обставиною.
В свою чергу, предметом апеляційного перегляду є стягнення заборгованості за послуги з диспетчерського управління стосовно об'єктів, які розташовані на території Херсонської міської територіальної громади за період з червня по листопад 2022 року, коли територія вже знаходилася під окупацією РФ.
Відповідно до статті 13-1 Закону № 1207-VII її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Таким чином, враховуючи те, що факт окупації міста Херсон у період з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загальновідомим фактом, то враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, то у даний період не існувала заборгованість з постачання на окуповану територію товарів і послуг, в тому числі послуг з диспетчерського управління.
Дані обставини, на переконання колегії суддів, є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості за надані послуги за період 01.06.2022 по 11.11.2022.
Щодо послуг за період з 12.11.2022 по 30.11.2022, то колегія суддів доходить до висновку, що з наявних в матеріалах справи доказів неможливо визначити обсяг та відповідно вартість наданих послуг з огляду на наступне.
Як було встановлено вище, обсяг наданих послуг розраховується на підставі обсягу спожитої відповідачем електричної енергії.
Відповідно до наявних в матеріалах справи Акту наданих послуг від 30.11.2022 за листопад 2022 року з врахуванням Акту коригування від 17.03.2023 вбачається, що фактичний обсяг спожитої електричної енергії відповідачем за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 складає 22 775,225 МВт/год. Саме з цих відомостей виходив позивач при розрахунку вартості послуг за листопад 2022 року.
В той же час, позивач не надав відомості щодо обсягу та вартості спожитих послуг з диспетчерського управління за кожний день листопада 2022 року окремо.
Таким чином, з огляду на надані позивачем докази, колегія суддів позбавлена можливості здійснити перерахунок послуг за період з 12.11.2022 по 30.11.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто у даному випадку саме позивач мав надати докази на підтвердження обсягу послуг, які були надані з період з 12.11.2022 по 30.11.2022.
З огляду на відсутність в матеріалах справи даних доказів та неможливість суду виокремити з загального обсягу наданих у листопаді 2022 року послуг з диспетчерського обслуговування, обсяг послуг, який було надано у період з 12.11.2022 по 30.11.2022, колегія суддів вважає за потрібне відмовити в частині стягнення основної заборгованості за надані послуги за період з 12.11.2022 по 30.11.2022.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу за період з червня по листопад 2022 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на приписи чинного законодавства позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 234 658,95 грн., збитки від інфляції у розмірі 5 759 061,22 грн., які були нараховані на всю суму боргу.
Враховуючи часткове задоволення заявлених ПрАТ «НЕК «Укренерго» позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність здійснити перерахунок 3% річних та збитків від інфляції.
Зокрема, відсутні підстави для нарахування відсотків річних та інфляційних втрат на основну заборгованість за період з червня по листопад 2022 року.
Крім того, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за травень, грудень 2022 року та січень-лютий 2023 року, колегія суддів вважає, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.
В свою чергу, апелянт жодним чином не спростував правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених ПрАТ «НЕК «Укренерго» позовних вимог у вказаній частині шляхом присудження до стягнення із АТ «Херсонобленерго» збитків від інфляції у розмірі 787 312,48 грн., 3% річних у розмірі 170 389,29 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23 в оскаржуваній частині, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23 в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/1675/23 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 21.04.2026.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
О.Ю. Аленін