Справа № 303/3249/26
2-о/303/93/26
про залишення заяви без руху
20 квітня 2026 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Заболотний А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту батьківства, а саме просить встановити факт, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просить зобов'язати Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини. При цьому, просить постановити рішення на підставі ст. 128 СК України.
Разом з тим, заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства з таких підстав.
Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи (ч. 3 ст. 42 ЦПК України). Положеннями ч. 4 ст. 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб.
Так, заявником некоректно зазначено найменування заінтересованої особи, юридичної особи - Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що не відповідає її офіційному найменуванню відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутній і код ЄДРПОУ, що унеможливлює належне визначення складу учасників справи та їх повідомлення.
Окрім цього, у заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету заявника та заінтересованих осіб, що передбачено вимогами цивільного процесуального законодавства.
Вказане потребує виправлення.
Окрім цього, учасниками у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Водночас зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 був мобілізований до Збройних Сил України та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Отже, заявнику слід врахувати юридичний інтерес у цій справі Міністерства оборони України та військової частині НОМЕР_1 .
Також, зі змісту заяви встановлено, що заявник заявляє дві самостійні вимоги кожна з яких потребує окремого вирішення (встановити факт та зобов'язати).
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При цьому встановлено, що до заяви додано квитанцію № 63 від 14.04.2026 року на суму 666,00 грн. тобто за одну вимогу.
Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів сплати судового збору ще за одну вимогу (665,60 грн.), що підлягає сплаті.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження у розмірі 665,60 грн. за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Зак. обл/Мукачівська тг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895; код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA908999980313141206000007383; код класифікації доходів бюджету 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір; призначення платежу «судовий збір за позовом (ПІБ чи найменування), Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області, та долучити відповідні платіжні документи до заяви.
Окремо суд також звертає увагу на те, що однією із заявлених вимог є вимога про зобов'язання відділу державної реєстрації актів цивільного стану вчинити певні дії
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Чинне цивільне процесуальне законодавство визначає, що окремому провадженню притаманна безспірність вимог, в той час вимога про «зобов'язання вчинити певні дії» носить спірних характер, а тому може бути предметом розгляду у позовному провадженні.
Відтак заявнику слід додатково належним чином обґрунтувати наявність підстав для розгляду зави в цій частині вимог саме у порядку окремого провадження.
Також звертається увага і на таке.
Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, що в свою чергу кореспондує обов'язку, встановленому в ч. 5 ст. 177 ЦПК України, а саме зобов'язанню додати до позовної заяви всі наявні в докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлене порушене право. Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних з визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 640/7310/19 (провадження 11-905заі19), від 27.10.2021 року у справі № 9901/337/21 (провадження 11-416заі21)).
Так, заява ОСОБА_1 подана до суду в порядку окремого провадження та містить, зокрема, вимогу про встановлення факту батьківства. При цьому, заявник просить постановити рішення на підставі ст. 128 СК України.
В той же час положення ст. 128 СК України урегулювують порядок та підстави для визнання батьківства за рішенням суду за правилами позовного провадження, а не окремого.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно викласти заяву в редакції, що відповідатиме вимогам ЦПК України, зокрема, ст. 175 цього Кодексу. При цьому, необхідно додатково обґрунтувати наявність підстав для звернення до суду з такою заявою та її розгляду саме за правилами окремого провадження.
Суд звертає увагу заявника, що звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами визначеними процесуальним законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи зазначене, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.
Повідомити заявника про необхідність усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити, що якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.М.Заболотний