Справа № 127/10201/20
Провадження 6/127/257/26
20 квітня 2026 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Романюк Л. Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
за участі представника заявника Лов'як С.С.,
представника боржника Перейми Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Міністерства розвитку громад та територій України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2021р. № 127/10201/20 в позові ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства інфраструктури України від 08.10.2019 № 8-Ос «Про керівника Одеської філії ДП «АМПУ»; визнання протиправним та скасування наказу від 18.11.2019 № 36-Ос «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.10.2019 № 8-Ос»; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Одеської філії ДП «АМПУ»; стягнення з ДП «АМПУ» середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено та залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 11.01.2022р.
Постановою Верховного Суду від 22.03.2023р. рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2021р. та постанову Вінницького апеляційного суду від 11.01.2022р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ДП «АМПУ» задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Одеської філії ДП «АМПУ» з 09.10.2019. Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2851451,52 грн. без вирахування сум з утримання податків та зборів за період з 09.10.2019 по 22.03.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
31.03.2026р. Міністерство розвитку громад та територій України звернулося до суду із заявою про визнання виконавчого листа по даній справі таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи свої вимоги тим, що остаточне судове рішення не містить жодних зобов'язань Міністерства та очевидним є те, що ОСОБА_1 відмовлено у задоволені вимог до Мінінфраструктури. Постановою Верховного Суду від 22.03.2023р. жодна з задоволених частково вимог ОСОБА_1 не допущена до негайного виконання, ОСОБА_1 відповідних заяв до Верховного Суду не подавалось.
Постанова у ВП № 80505749 не містить резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень Міністерством. Незважаючи на це, за пунктом 2 постанови у ВП № 80505749, боржником у якому вказано Мінрозвиток, державним виконавцем постановлено те, що рішення суду підлягає негайному виконанню, про що Мінрозвитку як боржника зобов'язано повідомити протягом 3 робочих днів.
А тому просить суд визнати таким, що видано помилково та таким, що з інших причин не підлягає виконанню виконавчий лист № 127/10201/20, виданий 26.04.2023 Вінницьким міським судом Вінницької області про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Одеського морського порту) з 09.10.2019, боржником у якому державним виконавцем зазначено Міністерство розвитку громад та територій України (Мінрозвитку).
В судовому засіданні представник Міністерства розвитку громад та територій України Лов'як С.С. заявлені вимоги підтримала, за обставин, викладених в ній.
Представник ДП «Адміністрація морських портів України» Перейма Д.О. заявлені вимоги вважає обґрунтованими та просить суд їх задовольнити.
Решта учасників справи в судове засідання не з'явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Згідно із ч. 3 ст. 432 ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши заяву про визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню, її обґрунтування, дослідивши матеріали справи у їхній сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження").
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); якщо виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі N 824/67/20.
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі N 824/2/22 зазначено, що законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення.
Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі N 520/1466/14-ц (провадження N 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі N 824/67/20 (провадження N 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі N 2-118/2001 (провадження N 61-1762ав22), 19 січня 2023 року у справі N 824/2/22 (провадження N 61-9190ав22).
Суд вважає, що у справі відсутні процесуальні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилання боржника на обставини для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, зводяться до того, що неправильно визначено боржника (зокрема, посилання на Міністерство як неналежного боржника), виконавчий документ не відповідає змісту судового рішення.
Однак такі доводи фактично стосуються тлумачення резолютивної частини судового рішення, незгоди із визначеним судом колом зобов'язаних осіб, або порядку виконання рішення.
Ці питання не входять до предмета розгляду заяви в порядку статті 432 ЦПК України, оскільки при вирішенні питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд не вправі переглядати чи змінювати зміст судового рішення, яке набрало законної сили.
Судом також встановлено, що виконавчий лист видано на підставі чинного судового рішення, доказів його помилкової видачі не надано, обов'язок боржника, визначений судовим рішенням, не припинений та не виконаний.
Отже, підстави, передбачені статтею 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
У разі наявності помилок при оформленні виконавчого документа суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. 432 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви Міністерству розвитку громад та територій України про визнання виконавчого листа №127/10201/20, виданого 26.04.2023р. таким що не підлягає виконанню- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 20.04.2026р.
Суддя: