Справа № 127/41043/25
Провадження № 1-кп/127/1328/25
20 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
у ході розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.08.2025 року за № 42025022110000344, -
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявила клопотанняпро продовження строку запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою. Клопотання мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були наявні на час обрання вказаного запобіжного заходу та на даний час не відпали, адже ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 раніше уже вчиняв злочини, крім того, злочин у якому він обвинувачується вчинено під час іспитового строку, ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, немає джерела доходу, а тому, з метою попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та недопущення переховування обвинуваченого від суду, буде доцільним продовжити останньому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Застосування до обвинуваченого інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - заперечували, просили замінити на цілодобовий домашній арешт за адресою місця реєстрації ( АДРЕСА_1 ), де ОСОБА_4 проживав до затримання разом із матір'ю, братом та бабусею. Крім того, ОСОБА_5 зазначила, що наявність обґрунтованої підозри та ризики, зазначені прокурором, існували раніше та не можуть бути підставою для автоматичного продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про наявність нових ризиків прокурором не зазначено, а ті що зазначені є лише припущеннями сторони обвинувачення. Щодо впливу на потерпілих - уже допитано двоє потерпілих, тому обвинувачений впливати на них не зможе, також, ОСОБА_4 має стійкі соціальні зв'язки.
Також, захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , у випадку якщо суд дійде висновку щодо доцільності продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просила врахувати матеріальний стан ОСОБА_4 та зменшити розмір застави, оскільки, раніше визначений судом розмір є неспівмірним завданій кримінальним правопорушенням шкоді потерпілим. ОСОБА_4 зазначив, що раніше визначений розмір застави є непосильним для нього та його сім'ї.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,у судове засідання не з'явились, однак, подали до суду заяви про розгляд кримінального провадження за їх відсутності.
Щодо заявленого клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наступне.
Обвинуваченого ОСОБА_4 в означеному кримінальному провадженні було затримано 05.11.2025 року, ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2025 року йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з можливістю внесення застави, до 03.01.2026.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.01.2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з можливістю внесення застави, до 02.03.2026.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з можливістю внесення застави, до 23.04.2026 року включно.
Згідно ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Проаналізувавши зміст поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу та доданих до нього документів, аргументів сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим і обвинуваченому доцільно продовжити строк тримання під вартою.
Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п'ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»). Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, суд виходить з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»). Разом з тим, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і мають бути наведені інші підстави для продовження тримання під вартою, також недостатнім є посилання лише на тяжкість вчиненого злочину та покарання (справи «Елоева проти України», «Свершов проти Україні», «Харченко проти України»).
На підставі викладеного, суд при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість обвинуваченого переховуватися від суду, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, а також особу обвинуваченого, який на час розгляду клопотання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситьсядо категорії тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі, раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини, має непогашену судимість, офіційно не працевлаштований, немає джерела доходу, має схильність до вчинення умисних корисливих злочинів.
Суд звертає увагу на те, що на час розгляду клопотання вищевказані ризики, що встановлені ухвалою суду про застосування запобіжного заходу не зменшилися. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування обвинуваченого в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я під час розгляду клопотання надано не було, а тому суд вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Крім того, судом врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо заявленого обвинуваченим ОСОБА_4 та його захисником адвокатом ОСОБА_5 клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, то суд зазначає, що стороною захисту не надано суду доказів того, що обвинувачений ОСОБА_4 зареєстрований та проживав до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , а також не надано доказів наявності у ОСОБА_4 стійких соціальних зав'язків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених названим Кодексом.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, а також те, що зі слів обвинуваченого він не мав офіційного місця роботи, а отже не мав стабільного джерела доходу, до затримання проживав з мамою, бабусею та братом інвалідом, тому раніше визначений судом розмір застави є непосильним для нього та його сім'ї, члени якої могли б стати потенційними заставодавцями, а також, враховуючи, що розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілим становить 19 238 гривень 71 копійок, суд дійшов висновку про доцільність зменшення раніше встановленого розміру застави, та визначення помірного для обвинуваченого розміру застави, передбаченого КПК України, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є мінімальною межею щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину.
З огляду на викладене суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, вважає за доцільне клопотання задовольнити та продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на 60 (шістдесят) днів, з можливістю внесення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись статтями 176 - 178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 370, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) діб, починаючи з 20.04.2026 року до 18.06.2026 року включно.
Одночасно визначити ОСОБА_4 , заставу в розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати на виклики до суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 з можливістю внесення застави та покладеними у випадку внесення застави обов'язками діє до 18.06.2026 року включно.
Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Вінницької установи виконання покарань (№1)».
Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.
Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя: