15 квітня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 712/4631/23
Провадження № 22-ц/821/577/26
категорія: 304000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,
секретаря - Кукушкіної А. О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач - Корпорація «Житлобудінвест -Ч»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Корпорації «Житлобудінвест-1», Приватного підприємства «Надія» про стягнення збитків та пені, у складі: головуючого судді Стеценка О. С., повний текст рішення виготовлений 19 грудня 2025 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд із даним позовом.
Свої вимоги мотивувала тим, що між нею та Корпорацією «Житлобудінвест -1» укладено 04.02.2008 Договір № 2 про дольову участь у будівництві офісу по вул. Кірова-Гоголя у м. Черкаси.
На виконання умов Договору, позивачем внесена оплата у сумі 600000 грн, тобто замовником, на думку позивача, виконано зобов'язання щодо оплати у повному обсязі.
Відповідно до умов укладеного Договору не передбачено право передачі прав на будівництво приміщення площею 100 кв. м, розташованого на третьому поверсі будівлі по вул. Кірова-Гоголя у м. Черкаси.
Крім того, Корпорація «Житлобудінвест -1» не повідомила позивача про передачу будь-яких прав щодо будівництва ПП «Надія».
Зазначає, що у відповідь на адвокатський запит Корпорація повідомила про те, що ПП «Надія», згідно із Договором від 01.11.2014, надано частину функцій замовника та підрядника щодо проектування та будівництва багатоповерхового житлового будинку на розі АДРЕСА_1 з переходом права власності на цей об'єкт.
ПП «Надія» на своєму сайті повідомило, що об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_2 здано в експлуатацію.
Таким чином, на дату звернення із позовом зобов'язання відповідачів не виконано і права позивача не визнаються відповідачем, оскільки об'єкт нерухомості, що є предметом Договору, не передано позивачу, а будь-які відшкодування на користь позивача відповідачем не здійснено.
Вважає, що це є підставою для розірвання Договору, укладеного між позивачем та Корпорацією.
Відповідачі допустили істотні порушення умов Договору і не забезпечили отримання позивачем завершеного будівництвом офісу, чим позбавили її права розраховувати на закінчення будівництва і отримання нерухомості за внесені кошти, у зв'язку з цим підлягає стягненню на користь позивача сума, що сплачена згідно із Договором.
На думку позивача, відповідач допустив порушення умов Договору, тому вона вправі вимагати стягнення з відповідачів пені у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», в межах строку позовної давності у сумі 6570000 грн.
Ринкова вартість об'єкта нерухомості становить 2520000 грн, а отже позивач несе збитки у формі упущеної вигоди у сумі 1920000 (2520000 - 600000) грн.
Просила суд розірвати Договір від 04.02.2008 № 2 про дольову участь у будівництві офісу по вулиці Кірова-Гоголя в м. Черкаси, укладений між ОСОБА_1 та Корпорацією «Житлобудінвест-1»; стягнути з Корпорації «Житлобудінвест-1» та Приватного підприємства «Надія» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 600000 грн, збитки (утрачену вигоду) у розмірі 1920000 грн, пеню у розмірі 6570000 грн та судові витрати на сплату судового збору та витрати на правову допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач внесла оплату вартості офісу з порушенням строку, передбаченого п. 2.2. Договору, Договір № 2 від 04.02.2023 не набрав чинності, тобто між сторонами відсутні договірні відносини. Оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, Корпорація «Житлобудінвест-1» як відповідач не допустила порушення прав позивача, тому своїми діями не завдав збитків позивачу.
Суд першої інстанції зазначив, що позивач не довела поза розумним сумнівом, що підпис у видатковому касовому ордері від 04.08.2011 належить не їй, тобто не довела, що вона не отримувала кошти у сумі 600000 грн.
Суд першої інстанції також дійшов висновку, що ПП «Надія» не є правонаступником Корпорації «Житлобудінвест-1», не має правовідносин із позивачем, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача до ПП «Надія».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, поданій у січні 2026 року, ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, за невірного застосовання норми матеріального права, просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2025 року та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, адже нею на даний час не отримані ні грошові кошти, в ні квартира за яку вносилася оплата згідно Договору.
Крім того, неодноразово порушувалися Корпорацією «Житлобуд-1» договірні зобов'язання, зокрема у рішенні від 12.08.2014 було зобов'язання виконати умови договору за дольову участь у будівництві квартири та рішення від 25.09.2015 про визнання майнових прав на квартиру.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Корпорацією «Житлобудінвест-1» (Корпорація) та ОСОБА_1 (Пайовик) підписано 04.02.2008 Договір № 2 на дольову участь у будівництві офісу по вул. Кірова-Гоголя у м. Черкаси (далі за текстом - Договір № 2 від 04.02.2008) (т. 1 а.с. 19-23).
За умовами цього Договору Пайовик замовляє у Корпорації будівництво приміщення площею 100 кв. м, в осях 4-10, Л-П, розташованого на 3-му поверсі у будівлі за адресою: Кірова-Гоголя, м. Черкаси (п. 1.1. Договору).
Вартість Договору та порядок розрахунків сторонами узгоджено у розділі 2 Договору.
Так, п. 2.1. Договору № 2 від 04.02.2008 передбачено, що вартість 1 кв. м загальної площі офісу на дату укладення договору становить 6000 грн. Відповідно до п. 1.2. Договору вартість офісу на дату укладення Договору складає 600000 грн.
Відповідно до п. 2.2. Договору Пайовик проводить фінансування будівництва офісу у повному обсязі згідно п. 2.1. Договору у наступному порядку: 1) перший внесок оплачується у розмірі 25% від вартості офісу та допоміжних приміщень протягом двох днів з дати укладення Договору; 2) залишкову суму вартості згідно із п. 2.1. Договору у розмірі 75 % вартості офісу пайовик сплачує згідно графіку оплати (додаток № 1 до Договору). Оплата вартості офісу проводиться грошовими коштами, згідно із умовами Договору та додатків до нього. При цьому порушення строків оплати та розміру платежів впливає на строк введення об'єкта в експлуатацію. У разі не підписання однією з сторін Договору Додатку № 1 до Договору, Договір вважається таким, що не набрав чинності.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Пайовик зобов'язаний оплатити вартість офісу згідно з умовами Договору та графіка оплати шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок або в касу Корпорації грошових коштів у сумі 600000 грн або надати Корпорації грошовий чек ощадбанку в цей же термін.
Якщо Пайовик не провів оплату першого внеску у розмірі та строки, встановлені Договором, цей Договір вважається таким, що не набрав чинності, навіть якщо грошові кошти сплачені за спливом десяти днів після вказаного у Договорі строку.
Відповідно до п. 3.2. Договору Пайовик зобов'язаний проводити оплату вартості офісу, що будується, в строки та розмірі згідно з умовами Договору. Після визначення повної вартості квартири Корпорація пред'являє Пайовику вимоги про повну оплату, яку Пайовик повинен провести протягом п'яти днів з дати пред'явлення повідомлення про сплату.
Згідно з п. 4.1. Договору Корпорація зобов'язана здійснити будівництво офісу в об'єкті, будівельна адреса якого вказана у п. 1.1., та ввести будинок в експлуатацію у строки, передбачені проектно-кошторисною документацією, при наявності повного та своєчасного фінансування з боку всіх Пайовиків.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у разі розірвання Договору, спричиненого порушенням строків фінансування та розміру внеску з боку Пайовика, отримані грошові кошти підлягають поверненню Пайовику при наявності третьої особи або правонаступника, який укладе новий Договір на офіс Пайовика, який вибуває, і продовжить її фінансування з попереднім погашенням коштів, витрачених на будівництво квартири на користь колишнього Пайовика.
Відповідно до п. 7.1. Договору, якщо до закінчення строків внесення оплати, обумовлені умовами Договору, Пайовик не внесе платежі у повному обсязі, Договір вважається розірваним за його ініціативою, з поверненням сторін за Договором у первинний стан та офіс підлягає перерозподілу.
Згідно з п. 8.1. Договору, усі зміни та доповнення до Договору здійснюються тільки в письмовій формі, усні домовленості до Договору не допускаються. Листи Корпорації по оплаті та інші доповнення до Договору, що направляються, підлягають виконанню сторонами.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру серії 02АААЗ №322006 від 04.03.200804 березня 2008 року, від позивача ОСОБА_1 Корпорацією «Житлобудінвест-1» прийнято 600000 грн, згідно Договору № 2 від 04.02.2008 (т. 1 а.с. 18).
Листом Корпорації «Житлобудінвест - 1» від 04.03.2021 № 45, Корпорація повідомляє, що ПП «Надія», згідно із Договором від 01.11.2014, надано частину функцій замовника та підрядника щодо проектування та будівництва багатоповерхового житлового будинку на розі вулиць Кірова-Гоголя з переходом права власності на цей об'єкт (т. 1 а.с. 27).
Відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування від 18.03.2021 № 4868-01-21, інформація щодо присвоєння адреси АДРЕСА_3 в департаменті відсутня (т. 1 а.с. 34).
З листа ПП «Надія» № 466 від 13.07.2021 вбачається, що відповідно до Договору дольової участі у будівництві багатоповерхового житлового будинку на розі вулиць Кірова-Гоголя у м. Черкаси від 01.11.2014 ПП «Надія» повністю компенсувала Корпорації «Житлобудінвест-1» вартість належної останній частки у об'єкті. Згідно із вищезазначеним Договором ПП «Надія» не є правонаступником Корпорації «Житлобудінвест-1» в її зобов'язаннях (т. 1 а.с. 38).
Відповідно до видаткового касового ордеру від 04.08.2011 ОСОБА_1 повернуто кошти за дольову участь у будівництві офісу Кірова-Гоголя за договором № 2 від 04.02.2008 у сумі 600000 грн. (т. 1 а.с. 40).
Згідно з Протоколом розірвання Договору № 2 на дольову участь у будівництві офісу по вул. Кірова-Гоголя у м. Черкаси, Корпорація «Житлобудінвест-1» та ОСОБА_1 домовились розірвати Договір № 2 від 04.02.2008 на дольову участь у будівництві офісних приміщень по вул. Кірова-Гоголя у м. Черкаси. Дійшли згоди, що взаємних претензій до виконання умов Договору № 2 Корпорація та пайовик не мають (т. 1 а.с. 86).
Відповідно до Договору дольової участі у будівництві багатоповерхового житлового будинку на розі вулиць Кірова-Гоголя від 01.11.2014, укладеного між ПАТ «Житлобуд» (сторона 1), ПП «Надія» (сторона 2), Корпорацією «Житлобудінвест-1» (сторона 3), предметом Договору є передача стороною - 1 стороні - 2 передбачених цим Д оговором функцій замовника щодо проектування та будівництва багатоповерхового житлового будинку на розі вулиць Кірова-Гоголя (надалі - об'єкт) з переходом права власності на цей об'єкт до сторони - 2 та визначення порядку взаємодії сторін. Стороні - 3 у об'єкті належать частка, вартість якої за домовленістю сторін складає 3000000 грн, що будуть компенсовані їй стороною - 2 у порядку та на умовах, визначених цим Договором (т. 1 а.с. 42-45).
Багатоповерховий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 , введений в експлуатацію 11.12.2018, що підтверджується Сертифікатом серії ЧК № 162183451441 від 11.12.2018, виданим Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради. Замовник: Приватне акціонерне товариство «Житлобуд». Генеральний підрядник ПП «Надія» (т. 1 а.с. 51).
Відповідно до наказу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради № 2718-а від 28.12.2018 надано багатоповерховому житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, загальною площею будинку 9314,2 кв. м, адресу: АДРЕСА_2 . Замовник: Приватне акціонерне товариство «Житлобуд» (т. 1 а.с. 96).
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 16.04.2024 № 172/24-23, підпис у Протоколі розірвання Договору № 2 від 04.02.2008 про дольову участь у будівництві офісних приміщень по вул. Кірова-Гоголя в м. Черкаси в графі «Дольщик» від імені ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 ; провести дослідження для відповіді на питання «Чи виконано підпис у видатковому касовому ордері від 04.08.2011 № 42 у графі «Підпис одержувача» ОСОБА_1 .?», «Чи виконано напис «шістсот тисяч гривень 00 коп.» у видатковому касовому ордері від 04.08.2011 № 42 у графі «одержувач» ОСОБА_1 .?» не є можливим (т. 1 а.с. 203-207).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь головуючого судді, поясненя учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Згідно ч. 3 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, ст. 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Предметом спору є розірвання Договору про дольову участь у будівництві, стягнення з відповідачів збитків та пені.
Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦПК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що підписуючи Договір № 2 від 04.02.2008, сторони Договору були вільними в укладенні договору, узгодили умови договору, в тому числі в частині його вартості та порядку розрахунків.
Умовами спірного Договору передбачені підстави, за яких Договір вважається укладеним. Указана умова залежить від оплати вартості квартири Пайовиком.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що Пайовик проводить фінансування будівництва офісу у повному обсязі згідно п. 2.1. Договору у наступному порядку: 1) перший внесок оплачується у розмірі 25% від вартості офісу та допоміжних приміщень протягом двох днів з дати укладення Договору; 2) залишкову суму вартості згідно із п. 2.1. Договору у розмірі 75 % вартості офісу пайовик сплачує згідно графіку оплати (Додаток № 1 до Договору). Оплата вартості офісу проводиться грошовими коштами, згідно із умовами Договору та додатків до нього. При цьому порушення строків оплати та розміру платежів впливає на строк введення об'єкта в експлуатацію. У разі не підписання однією з сторін Договору Додатку № 1 до Договору, Договір вважається таким, що не набрав чинності.
Відповідно до п. 3.2. Договору Пайовик зобов'язаний проводити оплату вартості офісу, що будується, в строки та розмірі згідно з умовами Договору. Після визначення повної вартості квартири Корпорація пред'являє Пайовику вимоги про повну оплату, яку Пайовик повинен провести протягом п'яти днів з дати пред'явлення повідомлення про сплату.
Суд першої інстанції вірно встановив, що графік оплати і остаточна вартість квартири встановлюються Корпорацією у разі часткової оплати вартості квартири.
Враховуючи, що положення п. 2.2. Договору передбачає поетапну оплату за Договором від 04.02.2008, зокрема, перший платіж у розмірі 25% сплачується протягом 2-х днів з дати укладеня Договору, тобто до 06 лютого 2008 року, а позивач сплатила вартість офісу у сумі 600000 грн 04 березня 2008 року, згідно з квитанцією серії 322006 Серія 02АААЗ, то вона є такою, що допустила порушення умов Договору № 2 від 04.02.2008 щодо своєчасної оплати вартості офісу, отже Договір є таким, що не набрав чинності, тобто є неукладеним.
Іншого договору між сторонами укладено не було.
Позивач також не довела, що між сторонами укладено Додаток № 1 до Договору, який би містив графік оплати.
Отже, між сторонами відсутні договірні відносини, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Щодо вирішення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, пені згідно ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» та моральної шкоди.
Одним із способів захисту порушеного права відповідно до ст. 16 ЦК України є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК).
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки): доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.
У постанові від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7511/20, від 30 червня 2022 року у справі № 916/1466/21, постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 201/12077/19.
При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов'язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання (Постанова Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 908/2261/17).
За змістом ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Звертаючись із даним позовом, позивач не довела факт спричинених збитків, їх реальність та розмір.
А враховуючи, що між сторонами відсутні договірні відносини, відповідач - Корпорацією «Житлобудінвест-1» не допустив порушення прав позивача, тому своїми діями не завдав збитків позивачу.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Тобто, застосування даної статті можливе при наявності діючого зобов'язання щодо виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), дана стаття застосуванню не піддягає до спірних правовідносин.
Враховуючи відсутність договірних зобов'язань між сторонами, відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди з підстав вказаних позивачем.
Таким чином, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів збитків (упущеної вигоди) у сумі 1920000 грн та пені у розмірі 6570000 грн.
Щодо стягнення збитків у розмірі 600000 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 внесла кошти у сумі 600000 грн 04 березня 2008 року, про що свідчить квитанція серії 02АААЗ № 322006 від 04.03.2008.
Підставою внесення коштів є Договір № 2 від 04.02.2008.
Враховуючи, що суд дійшов висновку, що Договір № 2 від 04.02.2008 є неукладеним, наявні підстави для повернення 600000 грн позивачу.
Відповідач Корпорація «Житлобудінвест-1» не заперечував факту отримання вказаних коштів, однак заперечуючи щодо повернення позивачу коштів у розмірі 600000 грн вказував, що Корпорацією та ОСОБА_1 підписано Протокол розірвання Договору № 2 від 04 лютого 2008 року на пайову участь в будівництві офісних приміщень по вул. Кірова-Гоголя в м. Черкаси, а згідно з видатковим касовим ордером від 04.08.2011 ОСОБА_1 одержала 600000 грн.
Згідно з Протокол розірвання Договору № 2 від 04 лютого 2008 року, сторони домовились розірвати Договір № 2 від 04 лютого 2008 року на пайову участь в будівництві офісних приміщень по вул. Кірова-Гоголя в м. Черкаси, взаємних претензій до виконання умов Договору № 2 від 04.02.2008 «Корпорація» та «пайовик» не має.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 заперечувала факт підпису Протоколу розірвання та повернення їй коштів, тому судом за її клопотанням у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої, зокрема, постановлені питання: «Чи виконано підпис у видатковому касовому ордері від 04.08.2011 № 42 у графі «Підпис одержувача» ОСОБА_1 ?; Чи виконано напис «шістсот тисяч гривень 00 коп» у видатковому касовому ордері від 04.08.2011 № 42 в графі «одержувач» ОСОБА_1 ?».
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 16.04.2024 № 172/24-23, підпис у Протоколі розірвання Договору № 2 від 04.02.2008 про дольову участь у будівництві офісних приміщень по вул. Кірова-Гоголя в м. Черкаси в графі «Дольщик» від імені ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 ; провести дослідження для відповіді на питання «Чи виконано підпис у видатковому касовому ордері від 04.08.2011 № 42 у графі «Підпис одержувача» ОСОБА_1 .?», «Чи виконано напис «шістсот тисяч гривень 00 коп.» у видатковому касовому ордері від 04.08.2011 № 42 у графі «одержувач» ОСОБА_1 .?» не є можливим.
Суд першої інстанції, врахувавши висновок судової експертизи, критично оцінив посилання позивача про те, що вона не отримувала указані кошти, оскільки остання не довела поза розумним сумнівом, що підпис у видатковому касовому ордері від 04.08.2011 належить не їй.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Як було встановлено, підпис у Протоколі розірвання Договору № 2 від 04.02.2008 про дольову участь у будівництві офісних приміщень по вул. Кірова-Гоголя в м. Черкаси в графі «Дольщик» від імені ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 , а єдиним доказом повернення позивачу ОСОБА_1 600000 грн є видатковий касовий ордер від 04 серпня 2011 року, підставою видачі якого зазначено: повернення коштів за дольову участь в будівництві офіс Кірова-Гоголя, договір № 2 від 04.02.08 протокол розірвання.
Тобто, підставою видачі видаткового касового ордеру від 04.08.2011 є Протокол розірвання, який не підписувався позивачем.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 637
Згідно з п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 637 (чинного на час виникнення спірних відносин), Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Пунктом 3.4 Положення передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
Пунктом 3.5 Положення визначено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю.
Слід зазначити, що у видатковому касовому ордері від 04.08.2011 не заповнена графа щодо найменування, номера, дати та місця видачі документу, який засвідчує особу одержувача.
Апеляційний суд також зауважує, що про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунка, а також прибуткові та видаткові касові ордери в разі внесення грошей до каси підприємства.
З такими висновками погодився і Верховний Суд у постанові від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18).
Корпорацією «Житлобудінвест-1» не було надано ні видаткової відомості, ні будь-яких інших доказів повернення позивачу 600000 грн.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 заявлялись вимоги як до Корпорації «Житлобудінвест-1», так і до ПП «Надія», проте апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач не довела, які права позивача порушені відповідачем ПП «Надія», виходячи з наступного.
У постанові від 28 січня 2021 року у справі № 908/1833/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з'ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з'ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ПП «Надія» не є правонаступником Корпорації «Житлобудінвест-1», не має правовідносин із позивачем, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача до ПП «Надія».
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із Корпорації «Житлобудінвест-1» на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 600000 грн на виконання Договору № 2 від 04.02.2008, який не є укладеним, що не враховано судом перої інстанції.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та відповідно позовних вимог.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір стягується пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 6,6 %, судовий збір за подачу позову тановить 956,58 грн, за подачу апеляційної скарги - 1434,87 грн, а всього 2391,45 грн.
ОСОБА_1 звільнена від сплати судовоьго збору, тому судовий збір у розмірі 2391,45 грн підлягає стягненню із Корпорації «Житлобудінвест-1» на користь Держави.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2025 року - скасувати в частині відмови у стягненні збитків у розмірі 600000 грн та задовольнити позов ОСОБА_1 частково в цій частині.
Стягнути із Корпорації «Житлобудінвест-1» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 600000 грн.
В іншій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2025 року залишити без змін.
Стягнути із Корпорації «Житлобудінвест-1» на користь Держави 2391,45 грн судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 20 квітня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Ю. В. Сіренко