Справа № 524/14304/24 Номер провадження 22-ц/814/2585/26Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
17 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Лобов О.А.
Судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 18 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов'язання вчинити певні дії,
Заочним рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 18 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов'язання вчинити певні дії.
Заочне рішення оскаржено ОСОБА_1 .
Суд дослідивши матеріали апеляційної скарги дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 лютого 2025 року слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 288 ЦПК України позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до вимог ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ч.2 ст.354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Пропущений строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Апеляційна скарга на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18.02.2025 подана позивачем ОСОБА_1 24.03.2026, тобто з пропуском присічного річного строку апеляційного оскарження.
В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення з повісткою про виклик в судове засідання призначене на 18.02.2025, яка направлялася на адресу зазначену позивачем в позові: АДРЕСА_1 , однак повернулася до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим (а.с.46).
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 27.07.2022 року у справі № 908/3468/13, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду.
Судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова Верховного Суду від 12.10.2022 року у справі № 727/5718/21).
На вказану адресу позивачу, судом також було направлено заочне рішення від 18.02.2025, яке також повернулося до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.54), таж адреса зазначена скаржником і в апеляційній скарзі.
Слід зазначити, що скаржник ОСОБА_1 є позивачем у даній справі, який під час розгляду справи місцевим судом подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.39), що свідчить про його обізнаність щодо розгляду справи.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, так як обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», рішення від 03 квітня 2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Таким чином, Рогов В.П., який є позивачем у вказаній справі, більше року не вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.
Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи апеляційної скарги про отримання копії заочного рішення лише 12.03.2026, про що на копії рішення міститься відмітка, що на його думку є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст.358 ЦПК України встановлений річний строк апеляційного оскарження, за відсутності винятків, є присічним і поновленню не підлягає.
З огляду на те, що апеляційна скарга подана після спливу більш як одного року з дня виготовлення повного тексту рішення, а також враховуючи відсутність передбачених п.п.1 і 2 ч.2 ст.358 ЦПК України виняткових обставин, апеляційний суд згідно приписів ч.2 ст.358 ЦПК України відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц, де ОСОБА_6 вказала, що встановлений ч.2 ст.358 ЦПК України річний строк апеляційного оскарження, при відсутності винятків, є присічним і поновленню не підлягає. Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними встановленні державами обмеження щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Така ж позиція щодо неможливості поновлення встановленого ч.2 ст.358 ЦПК України присічного річного строку апеляційного оскарження, за відсутності передбачених цією нормою винятків, сформована у цілому ряді рішень Верховного Суду, зокрема: від 24 грудня 2020 року у справі № 333/7054/16-ц, від 24 грудня 2020 року у справі № 761/22804/15-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 2-11205/10, від 16 грудня 2020 року справі № 2-4247/11.
У зв"язку з вище викладеним апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ч.2 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 18 лютого 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя: О.А.Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов