Справа № 761/13120/26
Провадження № 2/761/9998/2026
10 квітня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савчук Ю.Н., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та моральної шкоди за невиконання рішення суду,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про стягнення 58712,68 грн., в тому числі інфляційних втрат, 3% річних та моральної шкоди, завданої невиконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2022 року у справі № 640/33351/20.
Суд приходить до висновку про те, що вказаний спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства з врахуванням наведеного нижче.
Європейський суд з прав людини у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб'єктами та їх підпорядкованістю.
Визначальною ознакою для правильного визначення юрисдикції спору є характер правовідносин, з яких виник спір: зміст прав та обов'язків його учасників, правовий статус сторін правовідносин та їх матеріально-правове регулювання тощо. До такого висновку дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 761/21/898/16-ц (провадження № 14-5цс20).
Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затверджене постановою Кабінету Міністрів Українивід 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
З врахуванням наведеного, вказаний спір в розумінні КАСУ є публічно-правовим, а Головне управління ПФУ у м.Києві - суб'єктом владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18), від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
У постанові від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, що суди помилково визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що спір щодо недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Спір стосовно недоотриманих сум пенсії є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин, пов'язаних зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії, а тому він повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/3233/19 (провадження № 14-588 цс19).
У постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист та/або відновлення будь-якого права судом здійснюється шляхом ухвалення судового рішення як акта правосуддя. Однак судове рішення, незважаючи на те, що має ознаки нормативності, не породжує жодних правовідносин чи прав та/або обов'язків, а лише шляхом застосування відповідного способу захисту права, визначеного законом або договором, трансформує права та/або зобов'язання учасників правовідносин в іншу, прийнятну для позивача форму.
Зокрема, наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми (соціальні виплати), не нараховані та/або не виплачені як доходи, не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або зобов'язань, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов'язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.
Спори, які виникають у судах у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.06.2023 року у справі № 750/4724/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 зазначила, що наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов'язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов'язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем. Отже, спори, які виникають у судах, відповідачем у яких є суб'єкт владних повноважень, і ухвалення за результатами цих спорів судових рішень не змінюють правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
У вказаній постанові ВП ВС виснувала, що спір щодо стягнення з ДКС України на користь позивача інфляційних втрат і 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки він виник у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду, ухваленого в адміністративній справі.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат слід розглядати за правилами адміністративного судочинства в порядку КАСУ, оскільки спір виник у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду, ухваленого в адміністративній справі.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства ( постанова Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 570/4129/20 (провадження № 61-14586св21)).
У даному спорі позивачем заявляється вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень щодо невиконання рішення суду в адміністративній справі щодо перерахунку та виплати пенсії в одному провадженні з вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, тобто з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Таким чином, в силу приписів статті 21 КАСУ вказаний спір належить також розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Посилання позивача на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року у справі № 320/6257/26 , якою відмовлено у відкритті провадження, судом не береться до уваги з огляду на наступне.
Зокрема, у постанові ВС КАС від 11.12.2023 року у справі № 240/9339/22 , ная ку посилається суд, зазначено наступне.
«Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
…Такі фактичні обставини вказують на те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем вирішено постановою Шацького районного суду Волинської області від 07.12.2016, а спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем зазначеного рішення у повному обсязі.
Таким чином, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) або ст. 383 КАС України (в діючій редакції)…»
Викладене у постанові свідчить лише про те, що вимоги позивача можуть бути вирішені, в тому числі, на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України в межах справи №160/22979/23.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З врахуванням наведеного, у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 186, 259-261, 353-355 ЦПК України, суддя,
Відмовити у відкриті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та моральної шкоди за невиконання рішення суду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: