Справа №760/13947/25
1-кп/760/2186/26
Про продовження запобіжного заходу
(повний текст)
15 квітня 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100090003622 від 31.12.2024 року
клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою
Як вбачається зі змісту обвинувального акта, 31.12.2024, орієнтовно з 14 год. 30 хв., на прибудинковій території житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , перебували ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які розпивали алкогольні напої.
Перебуваючи за вказаною адресою, приблизно о 15 год. 30 хв., у стані алкогольного сп'яніння, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт з приводу боргу останнього в сумі 500 грн.
Після того як словесні аргументи щодо повернення вказаної заборгованості були вичерпані, у ОСОБА_5 , який перебував в агресивному стані, за версією обвинувачення, виник злочинний умисел, спрямований на умисне позбавлення життя ОСОБА_6 .
Реалізуючи умисел на умисне вбивство, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання наслідків у вигляді смерті потерпілого та бажаючи їх настання, у той самий час та в тому самому місці взяв у руку ніж, який знаходився при них для нарізання продуктів харчування, після чого наніс один прямий удар ножем у ділянку грудної клітки, а саме поруч із серцем. Унаслідок спричиненого тілесного ушкодження ОСОБА_6 помер на місці події.
Смерть ОСОБА_6 , 1990 р.н., настала від проникаючого колото-різаного поранення грудей та живота з ушкодженням серця та печінки, крововтратою та шоком.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а саме в умисному вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 18 квітня 2026 р. включно.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний до спливу двомісячного строку з дня застосування запобіжного заходу вирішити питання щодо доцільності його подальшого продовження.
Прокурор подала клопотання, в якому просила продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме на те, що у разі перебування на волі обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений та його захисник проти доводів прокурора заперечували.
Захисник зазначив, що докази, долучені до матеріалів кримінального провадження, не підтверджують винуватості обвинуваченого, а тому заявлене клопотання є необґрунтованим. На думку сторони захисту, мотиви, наведені прокурором, мають припущений характер і не підтверджені належними даними. Крім того, захисник звернув увагу на те, що обвинувачений не ухилявся від органів досудового розслідування, а навпаки самостійно викликав поліцію та бригаду екстреної медичної допомоги, і в подальшому наміру переховуватись не має. З огляду на викладене захисник просив змінити запобіжний захід із тримання під вартою на інший, не пов'язаний із триманням під вартою, оскільки, на його переконання, подальше тримання під вартою є надмірно суворим.
Обвинувачений також заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав доводи свого захисника. Він вказав, що злочину не вчиняв, а відтак наміру переховуватись не має. Просив застосувати до нього запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали обвинувального акта, суд ураховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. З урахуванням наведеного суд приходить до таких висновків.
Судом ураховано характер і ступінь тяжкості пред'явленого обвинувачення, межі покарання, яке може бути призначене обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також дані про його вік.
Про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, на переконання суду, свідчить те, що санкція статті, за якою ОСОБА_5 обвинувачується, передбачає покарання у виді позбавлення волі, а інкриміноване йому діяння відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. За таких обставин, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилятися від суду, усвідомлюючи характер пред'явленого обвинувачення та суворість покарання, яке може бути призначене в разі постановлення обвинувального вироку.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд бере до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, на час розгляду клопотання офіційно не працює та не має встановленого джерела доходу, що в сукупності, на переконання суду, свідчить про наявність вказаного ризику.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що наявність підстав для тримання особи під вартою повинна оцінюватися в кожному конкретному кримінальному провадженні з урахуванням його індивідуальних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправданим тоді, коли наявні ознаки того, що цього потребують реальні інтереси суспільства, які, незважаючи на дію принципу презумпції невинуватості, можуть переважати інтерес особи у збереженні особистої свободи.
Суд вважає, що на цей час зазначені ризики не зменшились і не втратили своєї актуальності, а їх усунення можливе лише шляхом продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного запобігання вказаним ризикам.
Оцінюючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, тяжкість, характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, суворість можливого покарання, а також наявність ризику переховування від суду. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що застосування альтернативних запобіжних заходів не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та не унеможливить настання вказаних ризиків.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що до обвинуваченого не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Вирішуючи питання про визначення розміру застави, суд виходить із положень ч.3 ст.183 КПК України, відповідно до яких суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, установлених ч.4 ст.183 КПК України.
Згідно з п.2 ч.4 ст.183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини. Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується за ч.1 ст.115 КК України, а за змістом пред'явленого обвинувачення інкриміноване діяння спричинило смерть ОСОБА_6 , суд доходить висновку про наявність правових підстав для незастосування застави та, відповідно, відсутність підстав для визначення її розміру у цьому кримінальному провадженні.
Наведені обставини, на переконання суду, є достатніми та належними підставами для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Виходячи із зазначеного, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали по 13 червня 2026 р. включно.
Ухвала бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення, а обвинуваченим, що тримається під вартою - в той же строк з моменту отримання її копії.
Повний текст ухвали оголошено 20 квітня 2026 р.
Суддя ОСОБА_1