печерський районний суд міста києва
Справа № 757/50654/25-к
26 листопада 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62025000000000328 від 25.03.2025,-
На розгляд слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62025000000000328 від 25.03.2025.
Обгрунтовуючи клопотання, слідчий зазначає, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000328 від 25.03.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 307 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 310 КК України.
Прокурор вказує, що 09.10.2025 слідчим проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон ОСОБА_6 - IPhone 11, білого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з картою НОМЕР_3 .
У зв'язку з викладеним вище, 09.10.2025 вмотивованою постановою слідчого вилучені предмети та речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 62025000000000328.
З метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно, вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , оскільки незастосування арешту на зазначене вище майно перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.
Враховуючи зазначене, прокурор просить слідчого суддю накласти арешт на речові докази у кримінальному провадженні № 62025000000000328 від 25.03.2025, вилучені 09.10.2025 у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон ОСОБА_6 - IPhone 11, білого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з картою НОМЕР_3 .
Прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі.
Власник майна в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за адресою проживання (повернуто неврученою із поміткою відділення поштового зв'язку - «одержувач відсутній за вказаною адресою») та розміщенням інформації на сайті Печерського районного суду м. Києва.
З урахуванням скорочених строків розгляду клопотання про накладення арешту, вжиття належних заходів щодо повідомлення сторін, неповідомлення власником майна актуальних даних зв'язку, положень ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя визнав за можливе здійснити розгляд справи у відсутність осіб, що не з'явилися.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000328 від 25.03.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 307 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 310 КК України.
В рамках даного провадження 08.10.2025 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва надано дозвіл на обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , з метою виявлення та вилучення, зокрема, мобільних телефонів, що містять відомості про вчинення кримінального правопорушення. /а. м. 70-71/.
Окрім цього, з даної ухвали вбачається, що підставою для надання дозволу про надання обшуку було те, що в ході досудового розслідування встановлено, що пособником при отриманні грошових коштів є водій автомобіля HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09.10.2025 на підставі вказаної ухвали слідчого судді за місцем проживання ОСОБА_6 проведено обшук, в ході якого виявлено і вилучено: мобільний телефон ОСОБА_6 - IPhone 11, білого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з картою НОМЕР_3 /а.м.72-77/.
09.10.2025 постановою слідчого у кримінальному провадженні вилучене в ході обшуку майно визнано речовим доказом /а.м.78-79/.
Сторона обвинувачення вказує, що є необхідність у накладенні арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Вилучений за місцем проживання ОСОБА_6 мобільний телефон не є тимчасово вилученим майном, оскільки дозвіл на вилучення засобів зв'язку, в тому числі мобільних телефонів, надавався ухвалою слідчого судді в ухвалі про обшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завдання арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Підстави для накладення арешту на майно з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Аналіз вище зазначених норм закону вказує, що у разі розгляду клопотання слідчого або прокурора про арешт майна, слідчий суддя повинен перевірити доводи поданого клопотання щодо наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до мети, яку зазначає слідчий чи прокурор у своєму клопотанні.
При цьому, визначення мети арешту, яка передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, та обґрунтування її наявності, є обов'язковою.
Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Матеріалами провадження підтверджено, що мало місце кримінальне правопорушення, яке розслідується у кримінальному провадженні № 62025000000000328, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 причетний до його вчинення, а його мобільний телефон використовувався ним для обговорення протиправної діялності, тобто містить сліди вчинення кримінального правопорушеня, має значення речових доказів в провадженні та може бути викорситаний як доказ в судовому провадженні.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи високий ступінь суспільної небезпеки розслідуваного кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов'язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
Враховуючи вище викладені обставини, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог клопотання, оскільки даний арешт є забезпеченням досягнення завдань кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України,
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 62025000000000328 від 25.03.2025 на майно, вилучене в ході обшуку 09.10.2025 у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон ОСОБА_6 - IPhone 11, білого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з картою НОМЕР_3 .
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1