печерський районний суд міста києва
757/62946/25-к
1-кс-13876/26
03 лютого 2026 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 від 12.11.2025 про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні № 12025250310001235 від 08.04.2025,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 від 12.11.2025 про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні № 12025250310001235 від 08.04.2025.
В обґрунтування скарги зазначається, що постанова має ознаки необ'єктивності та неупередженості, постановлена безпідставно, без належної перевірки доводів, викладених у заяві, а тому просить скасувати рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні № 12025250310001235 від 08.04.2025 та зобов'язати слідчого залучити ОСОБА_3 як потерпілу у вказаному кримінальному провадженні та вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
У судове засідання особа, яка подала скаргу, не з'явилася, про місце і час розгляду провадження повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомлено, відеоконференція не відбулась з незалежних від суду підстав.
У судове засідання слідчий, рішення якого є предметом оскарження, не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, заяви, клопотання або письмові заперечення не були подані, про причини неявки суду не повідомлено.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення в межах заявлених вимог, дійшов такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025250310001235 від 08.04.2025 за заявами ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.
ОСОБА_3 звернулася до Головного слідчого управлінням Державного бюро розслідувань із заявою від 07.11.2025 про визнання останньої потерпілою та залучення до кримінального провадження № 12025250310001235 від 08.04.2025 в якості потерпілої.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 від 12.11.2025 відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілою в рамках кримінального провадження № 12025250310001235 від 08.04.2025.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до статті 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Дану скаргу подано належною особою та у строки, передбачені КПК України.
Відповідно до статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до частини четвертої статті 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Вимогами частини п'ятої статті 110 КПК України передбачено, що мотивувальна частина рішення прокурора/слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, що слідчим було дотримано.
Так, в оскаржуваній постанові слідчий вказує, що у матеріалах кримінального провадження на даний час не міститься очевидних та достатніх підстав вважати, що службові особи Державного бюро розслідувань вчинили кримінальне правопорушення, яке виразилось у незаконному проникненні до житла, а також незаконному проведенні в ньому обшуку 25.04.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , і в подальшому завдали майнової шкоди ОСОБА_3 , тому підстав для визнання її потерпілою немає.
При дослідженні оскаржуваної постанови слідчим суддею встановлено, що вона винесена з урахуванням принципу законності кримінального провадження, встановленого частиною другою статті 9 КПК України, що передбачає повне та всебічне дослідження всіх обставин кримінального правопорушення та погоджується з висновками слідчого, враховуючи при цьому обставини кримінального провадження, та вважає, що викладені доводи заявника у скарзі та відповідно у заяві про визнання ОСОБА_3 потерпілою не в повній мірі відповідають фактичним обставинам.
За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів, які б давали підстави слідчому судді дійти висновку про законність та обґрунтованість вимог скарги, а відтак слідчий суддя розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на її розгляд сторонами кримінального провадження, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги, із залишенням оскаржуваної постанови в силі.
Керуючись статтями 9, 22, 26, 55, 107, 110, 303, 306, 307 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1