Справа №:755/5014/21
Провадження №: 2/755/6253/26
"20" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник ОСББ «Русанівська вежа» - адвокат Нікітченко В.В. звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість зі сплати внесків та платежів за період з 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2021 року в розмірі 10 665,11 грн, з яких 7 551,04 грн - сума основного боргу; 540,32 грн - інфляційні втрати; 303,75 грн - 3% річних від простроченої суми та 2 270,00 грн - витрати зі сплати судового збору.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та є співвласником багатоквартирного будинку, в якому в 2018 році створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа». Загальними зборами співвласників об'єднання (протокол №3 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 , проведених 11 грудня 2018 року) затверджено внески на утримання будинку, споруд та прибудинкової території, а також внесків до Резервного фонду для покриття непередбачених витрат та аварійного ремонту, а саме - щомісячний внесок (у тому числі внесок до Резервного фонду для покриття непередбачених витрат та аварійного ремонту) на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі: для власників житлових та нежитлових приміщень (крім 1-го поверху) у розмірі 8,31 грн (у тому числі 0,5 грн. до резервного фонду) за 1 кв.м. належної загальної площі власника; для власників нежитлових приміщень 1-ий поверх у розмірі 7,86 грн (у тому числі 0.5 грн. до резервного фонду) за 1 кв.м. належної загальної площі. Представник позивача зазначає, що на вказаних загальних зборах були прийняті такі рішення: затвердження одноразового внеску до Резервного фонду для власників житлових та нежитлових приміщень співвласників у багатоквартирному будинку для покриття витрат на створення ОСББ у розмірі 3,06 грн. за 1 кв.м. належної площі власника; затверджено розмір щомісячного внеску у Фонд розвитку для власників житлових та нежитлових приміщень у розмірі 0,50 грн за 1 кв.м. належної загальної площі власника; затверджено щомісячний внесок до Резервного фонду для розрахунків за послуги охорони будинку; для власників житлових приміщень у розмірі 130,00 грн з кожного житлового приміщення власника; для власників нежитлових приміщень у розмірі 30,00 грн з кожного нежитлового приміщення власника; затверджено одноразовий внесок на покриття видатків з обладнання кімнати охорони (додаткове пультове обладнання, встановлення окремих груп електроживлення тощо) для власників житлових та нежитлових приміщень у розмірі 0,97 грн за 1 кв.м. належної загальної площі власника. За період з 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2021 року боржник повинен був сплатити об'єднанню 13 051,04 грн, проте у вказаний період сплатив лише 5 500,00 грн. В результаті чого, станом на 01 березня 2021 року, у відповідача виник борг у розмірі 7 551,04 грн, який не погашено до цього часу. У зв'язку з цим позивач змушений звернутись до суду з цією заявою з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів в судовому порядку. Посилаючись на ст. 625 ЦК України, за період з 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2021 року позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 540,32 грн та 3% річних у розмірі 303,75 грн.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем отримано не було, а конверт разом з копією ухвали та копією позовної заяви з додатками повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені сторонами обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до статті 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показників засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно із пункту 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Судом установлено, що відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 13)
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За змістом норми частини третьої статті 3Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до положень статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Згідно пункту 10 частини першої статті 7Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
За положеннями вищевказаного Закону, власником приміщення є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням. У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо управління майном приймається відповідно до закону. Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Особливості державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку регулюється Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно з преамбулою цього Закону цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - Об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Членом об'єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або приміщення (приміщень) у багатоквартирному будинку. Членство в об'єднанні є добровільним і може набуватися одночасно зі створенням об'єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально, на основі письмової заяви, в будь-який момент його існування (частини перша, друга статті 9Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
ОСББ «Русанівська вежа» створено з метою забезпечення і захисту співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_1 , має статус юридичної особи, державну реєстрацію проведено 04 вересня 2018 року.
Відповідно до статті 4 Закону України«Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово- комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.
У статті 17 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Статуту ОСББ «Русанівська вежа» об'єднання відповідно до законодавства та цього Статуту має право: утворювати органи управління, визначити умови та розмір плати за їхню діяльність; визначати правила, порядок користування спільним майном відповідно до цього Статуту, не порушуючи права співвласності об'єднання на це майно; укладати договори; виступати замовником робіт з ремонту (в тому числі капітального), реконструкції будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного та інших фондів; здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об'єднання і порядку, визначеному законом; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з відповідними особами; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів співвласниками; здавати в оренду допоміжні, нежитлові приміщення та інше майно будинку включно для забезпечення діяльності об'єднання; робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати у власника житлових та/або нежитлових приміщень припинення діяльність, що порушує норми, встановлені законодавством та/або статутом; вимагати від винної особи відшкодування збитків, заподіяних спільному майну співвласників, об'єднання; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі всіх встановлених законом та цим статутом внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного та інших фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені законодавством та цим Статутом внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного, ремонтного та інших фондів.
Протоколом загальних зборів співвласників будинку від 26 грудня 2018 року затверджено внески на утримання будинку, споруд та прибудинкової території, а також внески до Резервного фонду для покриття непередбачених витрат та аварійного ремонту, що становить: для власників житлових та нежитлових приміщень (крім першого поверху) у розмірі 8,31 грн (у тому числі 0,5 грн до резервного фонду) за 1 кв. м належної загальної площі власника; для власників нежитлових приміщень 1-й поверх у розмірі 7,86 грн (у тому числі 0,5 грн до резервного фонду) за 1 кв. м належної загальної площі. Було затверджено і одноразовий внесок до резервного фонду для покриття витрат на створення об'єднання у розмірі 3,06 грн за 1 кв. м загальної площі; затверджено внесок у фонд розвитку будинку - у розмірі 0,50 грн за 1 кв. м загальної площі; внесок до резервного фонду для розрахунків за послуги охорони будинку - у розмірі 130 грн з кожного власника житлового приміщення, та 30 грн з кожного власника нежитлового приміщення; одноразовий внесок на покриття видатків з обладнання кімнати охорони будинку - у розмірі 0,97 грн за 1 кв. м загальної площі. (а.с. 28-32)
Відповідно до статті 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417 витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між власниками пропорційно до їх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Не використання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
За змістом статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків та платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі, якщо об'єднання співвласників самостійно здійснює управління будинком, воно за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших співвласників об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку.
Таким чином, особа, яка є власником приміщення у багатоквартирному будинку, у якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об'єднанні, а тому за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку така сума боргу підлягає стягненню.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 916/2197/13, від 11 листопада 2015 року у справі № 914/189/14, від 27 січня 2016 року у справі № 904/8242/14).
В межах даного спору відповідач не скористався правом надати відзив на позов та долучити до справи докази, які мали свідчити про те, що відповідач оспорював в судовому порядку прийняті загальними зборами ОСББ рішення щодо складової плати за утримання будинку та прибудинкової території, сплати разового внеску та цільових внесків.
Згідно із частинами п'ятою, восьмою статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.
Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, однак не є членом цього об'єднання, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.
Саме такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 3-945гс15 та від 27 січня 2016 року № 3-1028гс15.
Згідно з положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, за період з 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2021 року, за відповідачем, як власником квартири, обліковується заборгованість в сумі 7 551,04 грн.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно пред'явлено вимоги до відповідача про стягнення заборгованості по внескам за утримання будинку, споруд та прибудинкових територій в сумі 7 551,04 грн, яка виникла за період з 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2021 року.
Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Системний аналіз положень статей 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української РСР дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов'язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13.
Таким чином, ураховуючи порушення відповідачем виконання зобов'язань по сплаті за житлово-комунальні послуги за період з 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2021 року, суд визнає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі 540,32 грн, а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 307,75 грн, розрахунок яких наведений позивачем у позовній заяві та перевірений судом.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову ОСББ «Русанівська вежа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 319, 322, 625 ЦК України, статтями 1, 4, 12, 13, 14, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 4, 10, 12, 20, 22, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» (ЄДРПОУ 42473801, місцезнаходження: м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зазначене в позовній заяві місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» заборгованість зі сплати внесків та платежів за період з 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2021 року в розмірі 7 551,04 грн, а також 540,32 грн - інфляційні втрати, 303,75 грн - 3% річних від простроченої суми та 2 270,00 грн - витрати зі сплати судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: