ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7090/26
провадження № 4-с/753/58/26
"20" квітня 2026 р.
м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,
за участю секретаря судового засідання Овчаренко К.А.,
представника скаржника - адвоката Мітюшкіна В.А.,
представника стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 АТ «КБ «Приватбанк» - адвоката Хитрової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи:
1) стягувач у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 АТ «КБ «Приватбанк»;
2) Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
26.03.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Мітюшкін В.А. звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із скаргою на бездіяльність державного виконавця, у якій просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, що полягає у незнятті арештів з коштів боржника та невчиненні дій, передбачених статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
2. Зобов'язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити бездіяльність, передбачені статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме:
- скасувати всі арешти, накладені в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2;
- винести відповідні постанови;
- направити відповідні постанови до банківських установ для фактичного зняття арештів з коштів ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідно до протокола автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.03.2026 для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Маркєлової В.М.
Ухвалою від 27.03.2026 суд призначив справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.04.2026 року, зобов'язав Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати відзив на скаргу у строк до 15.00 год. 15.04.2026.
07.04.2026 на адресу суду надійшов відзив, який подав Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
07.04.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив та заперечення від представника скаржника.
Усі учасники справи про день, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, в судове засідання представник заінтересованої особи-2 не з'явився, подав до суду відзив та копії матеріалів ВП № НОМЕР_2, причину неявки суду не повідомив. Оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи, Суд розглянув справу за його відсутності.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені ним у скарзі та відповіді на відзив і запереченнях. Наголосив, що продовження існування арешту майна скаржника за умов закритого виконавчого провадження № НОМЕР_2 порушує право скаржника на мирне володіння своїм майном. Повідомив, що строк пред'явлення стягувачем виконавчого листа до виконання після його повернення стягувачу не сплинув, що не заважає стягувачу повторно пред'явити його до виконання.
Представника стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 АТ «КБ «Приватбанк» - адвокат Хитрова Л.В. пояснила, що підстав для задоволення скарги немає, оскільки рішення суду не виконане, виконавчий лист повернуто стягувачу у звязку з відсутністю майна у боржника, строк пред'явлення стягувачем виконавчого листа до виконання після його повернення стягувачу не сплинув.
Заслухавши представника скаржника та стягувача, вивчивши доводи скаржника, дослідивши копії засвідчених належним чином матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2, оцінивши наявні докази у справі, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
На обґрунтування скарги заявник зазначив, і в засіданні представник скаржника повідомив, що 25.10.2019 року державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва.
Предметом стягнення відповідного виконавчого провадження є заборгованість у розмірі 10 834,82 грн та судовий збір 1 921,00 грн на підставі виконавчого листа від 29.07.2019 року № 753/5396/19.
У межах виконавчого провадження державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України:
1. накладено арешт на кошти боржника (Постанова про арешт коштів боржника від 25.10.2019);
2. стягнуто виконавчий збір (Постанова про стягнення виконавчого збору від 25.10.2019 р.);
3. повторно накладено арешт у 2021 році (Постанова про арешт коштів боржника від 15.06.2021 р.);
4. визначено витрати виконавчого провадження (Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.02.2023 р.).
Скаржник стверджує, що протиправні дії полягають у незнятті виконавцем арешту при закритті ВП у зв'язку з поверненням виконавчого листа стягувачу, з огляду на наступне:
04.06.2024 року державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України встановлено, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено, а вжиті заходи примусового виконання є безрезультатними, у зв'язку з чим винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, державний виконавець фактично визнав неможливість виконання рішення у межах відповідного виконавчого провадження.
Однак у той самий день зазначена постанова була скасована як помилкова, після чого державним виконавцем повторно вчинено виконавчі дії, зокрема накладено арешт на кошти боржника.
Зазначені дії є взаємовиключними, оскільки встановлення відсутності майна боржника та повернення виконавчого документа свідчать про відсутність правових підстав для подальшого здійснення виконавчих дій.
Вчинення виконавчих дій після фактичного визнання неможливості виконання рішення свідчить про порушення принципів законності та правової визначеності.
У той самий день (04.06.2024 року) державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно вчинено виконавчі дії зокрема накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/ електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
На момент звернення до суду в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень за виконавчим провадженням № НОМЕР_2 виконавче провадження обліковується як завершене, однак арешти рахунків боржника залишаються чинними.
Фіксація в Автоматизованій системі виконавчого провадження статусу «завершено» свідчить про офіційне припинення відповідного виконавчого провадження.
За таких обставин подальше існування арештів є безпідставним, оскільки вони можуть існувати виключно в межах чинного виконавчого провадження.
13.03.2026 року представником боржника подано заяву до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з вимогою закінчити виконавче провадження та скасувати арешти у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, встановленням відсутності майна боржника та фактичною неможливістю виконання рішення.
Листом від 16.03.2026 року Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на адресу представника заявника надіслано відмову (лист було видано представнику заявника 24.03.2026 р. під підпис) Укрпоштою (роздруківка Трекінг відправлень R067123723640 Укрпошти від 25.03.2026 р.).
Такими діями державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не забезпечив правову визначеність, допустив суперечливі процесуальні дії та безпідставно підтримує арешт, чим порушує право власності боржника та його право вільно користуватися і розпоряджатися належними йому коштами.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Повернення виконавчого документа стягувачу внаслідок відсутності у боржника майна свідчить про неможливість подальшого реального виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження.
Фактична відсутність майна боржника, встановлена самим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, свідчить про наявність таких обставин.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі відсутності у боржника майна.
Таким чином, державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України визнав неможливість виконання та підтвердив безрезультатність вжитих заходів.
Відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відсутність майна боржника встановлена самим державним виконавцем та виконання є неможливим, отже арешт втрачає правову мету та стає необґрунтованим обмеженням права власності.
Представник скаржника з посиланням на ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», вважає, що у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа арешт, накладений на майно (кошти) боржника, підлягає обов'язковому скасуванню, а також скасовуються інші вжиті виконавцем заходи примусового виконання рішення. Наведена норма має імперативний характер та не передбачає будь-яких винятків чи дискреційних повноважень державного виконавця щодо вирішення питання про зняття арешту. Отже, після повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець був зобов'язаний скасувати всі накладені арешти, незалежно від наявності чи відсутності подальших звернень сторін. Невчинення таких дій свідчить про протиправну бездіяльність державного виконавця. Фіксація в Автоматизованій системі виконавчого провадження статусу «завершено» свідчить про офіційне припинення відповідного виконавчого провадження. За таких обставин подальше існування арештів є безпідставним, оскільки вони можуть існувати виключно в межах чинного виконавчого провадження. Автоматизована система виконавчого провадження підтверджує, що провадження завершено проте арешти не зняті та постанови про закінчення не винесено.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивної; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частин третьої-п'ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, на сьогодні кошти на банківських рахунках ОСОБА_1 перебувають під арештом на підставі постанов державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що підтверджується даними з Автоматизованої системи виконавчого провадження та порушує та порушує право боржника вільно володіти, користуватися і розпоряджатися належними йому коштами.
Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У постанові Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 817/928/17 визначено, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача. Суд бере до уваги, що особа є стороною виконавчого провадження, а тому має право звернутись із скаргою на дії, бездіяльність або рішення виконавця в рамках даного виконавчого провадження.
Під час здійснення даного виконавчого провадження на майно особи як боржника було накладено арешт, який не був скасований після завершення виконавчого провадження та повернення виконавчих документів стягувачу без виконання. Факт обтяження власності особи є втручанням у вільне володіння майном, яке захищено Конституцією України та Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, і може бути здійснено лише на підставі Закону. Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (Постанова ВП ВС від 06.04.2021, справа № 910/10011/19).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін («Горнсбі проти Греції» (Hornsby V. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01).
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці («Чіжов проти України» п. 40).
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Таким чином, державний виконавець не забезпечив правову визначеність та допустив суперечливі процесуальні дії. Зокрема, фактично одночасно визнав неможливість виконання рішення та продовжив примусове виконання, що є взаємовиключними процесуальними діями. Крім того, виконавчі дії були вчинені за відсутності правових підстав, а накладений арешт безпідставно продовжує діяти, чим порушується право власності боржника.
У відзиві представник заінтересованої особи-2 просив відмовити у задоволенні скарги і зазначив наступне:
Вказана скарга мотивована тим, що всупереч вимогам закону державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) завершено виконавче провадження № НОМЕР_2 на підставі п. 2 ст. 37 ( відсутність у боржника майна) Закону України «Про виконавче провадження» та вважає, що існування арештів є безпідставним, так як виконавче провадження № НОМЕР_2 обліковується як завершене та державний виконавець після повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 37 був зобов'язаний скасувати всі накладені арешти, незалежно від наявності чи відсутності подальших звернень сторін.
Також зазначає, що кошти на банківських рахунках ОСОБА_1 перебувають під арештом, та це порушує право боржника вільного володіння, користування та розпорядження. З такими висновками скаржника не можна погодитися, у зв'язку з чим відділ заперечує проти останнього зважаючи на наступне:
Перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (архів) встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 753/5396/19 виданого 29.07.2019р. Дарницьким р/с м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 12755,82грн. 27.10.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника № НОМЕР_2. 27.10.2019 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1275,58грн. 27.10.2019, 15.06.2021, 04.06.2024 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. 04.06.2024 державним виконавцем керуючись п.2 ст.37 ( відсутність у боржника майна) Закону України « Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Станом на 04.06.2024 залишок боргу становить 10 248,30 грн, залишок виконавчого збору становить 1 024,84 грн.
13.03.2026 за вх. 8416 та 17.03.2026 за вх. 8771 до відділу звернувся представник боржника адвокат Мітюшкін В. із заявами про закінчення виконавчого провадження та скасування арешту.
16.03.2026 за вихідним № 67852 та 23.03.2026 за вихідним 76227 та на електронну пошту адвоката ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дані заяви за підписом керівника відділу надано письмові відповіді, в яких роз'яснено порядок виключення з реєстру боржників та зняття арештів у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Щодо невірного застосування скаржником норм матеріального права. Частина друга статті 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Слід звернути увагу суду на те, що спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Так, відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч.1 ст.5 Закону). Відповідно до частини третьої статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. У відповідності до частини першої статті 1 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі. Даний пункт, (п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження») завершення виконавчого провадження не передбачає припинення обтяження, арешту з майна та коштів, та вилучення боржника з Єдиного реєстру боржників.
Пункт 2 с. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає повернення виконавчого документа у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (зі змінами).
Згідно п. 23 розд. III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, передбачено, що у виконавчому провадженні, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, якщо на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено. До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.
Враховуючи те, що станом на 07.04.2026 кошти за виконавчим провадженням № НОМЕР_2 на депозитний рахунок відділу не надходили, заяв від стягувача про сплату боржником боргу за рішенням № 753/5396/19 Дарницького районного суду м. Києва не надходило, тому підстави для запитуваних дій, а саме скасування всіх арештів накладених у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 та виключення з Єдиного реєстру боржників, відсутні. З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ слідує, що підстави скасування всіх арештів накладених у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 та виключення з Єдиного реєстру боржників у державного виконавця відсутні. Боржник ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання та не виконав рішення суду і з 27.09.2019 (дата відкриття виконавчого провадження) ігнорує та не здійснює виконання рішення суду.
Заходи примусового виконання визначені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з примусового виконання рішень є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ. Відповідно до ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Суд установив такі факти:
Перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (архів) встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 753/5396/19 виданого 29.07.2019 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 12 755,82 грн.
25.10.2019 державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва № 753/5396/19 від 29.07.2019.
У межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України:
Накладено арешт на кошти боржника (Постанова про арешт коштів боржника від 25.10.2019);
27.10.2019 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 275,58 грн.
Накладено арешт - у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору - у розмірі 14 331,4 грн (Постанова про арешт коштів боржника від 15.06.2021);
Визначено витрати виконавчого провадження (Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.02.2023).
Таким чином, згідно з постановами від 27.10.2019, 15.06.2021, 04.06.2024 державним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника.
04.06.2024 державним виконавцем на підстаі п. 2 ст. 37 ( відсутність у боржника майна) Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Так, згідно з постановою Головного державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.06.2024:
«в ході здійснення примусового виконання рішення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення за виконавчим документом, виявлено не було, а дії державного виконавця щодо виявлення такого майна виявилися безрезультатними, що зумовлює повернення виконавчого документу стягувачу, що не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання. Завершення виконавчого провадження за вказаних обставин (пункт 2 частини 1 статті 37 Закону) не має наслідком скасування заходів примусового виконання рішення (зняття арешту). Ураховуючи викладене, керуючись п. 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець постановив:
1. Виконавчий документ: назва документу: Виконавчий лист № 753/5396/19 виданий 29.07.2019 документ видав: Дарницький районний суд міста Києва про: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ: 14360570) суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.01.2016 року в сумі 10 834,82 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн».
Отже, станом на 04.06.2024 рішення Дарницького районного суду міста Києва № 753/5396/19 залишається невиконаним, залишок боргу становить 10 248,30 грн, залишок виконавчого збору становить 1 024,84 грн.
Строк пред'явлення виконавчого листа № 753/5396/19, виданого 29.07.2019, станом на час подання і розгляду скарги не сплинув.
Стан виконавчого провадження № НОМЕР_2 станом на 25.03.2026 і на час розгляду скарги: «Завершено».
Суд роз'яснює представнику скаржника, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.
Суд не застосовує зазначений представником скаржника висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 817/928/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11 (№ в ЄДРСР 127605064) сформулювала наступний висновок, який станом на час виникнення спірних правовідносин є актуальним і підлягає застосуванню Судом під час розгляду цієї справи (пункти 46-60):
«46. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша та друга статті 49 Закону № 606-XIV).
47. Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи у судах визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII.
48. Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (див. подібні висновки у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22).
Щодо правових наслідків завершення виконавчого провадження
49. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.
50. Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об'єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.
51. З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).
52. Водночас частиною п'ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п'ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).
53. Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
54. Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606-XIV.
55. Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
56. Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII.
57. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
58. Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
59. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).
60. Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).»
Висновки суду щодо вимог скарги.
1. Оскільки арешти на кошти боржника у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 накладено у зв'язку з виконанням рішення № 753/5396/19 Дарницького районного суду м. Києва, яке набрало законної сили, залишається невиконаним, і строк повторного пред'явлення стягувачем виконавчого листа за яким не сплинув, доводи скаржника щодо неправомірності бездіяльності виконавця, яка полягає у незнятті цих арештів у зв'язку з поверненням виконавчого листа стягувачу через відсутність майна у боржника - є необґрунтованими.
2. З огляду на те, що станом на 07.04.2026 кошти за виконавчим провадженням № НОМЕР_2 на депозитний рахунок Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надходили, заяв від стягувача про сплату боржником боргу за рішенням № 753/5396/19 Дарницького районного суду м. Києва не надходило, підстави для скасування всіх арештів, накладених у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 та виключення з Єдиного реєстру боржників, відсутні.
3. Оскільки за встановлених Судом обставин справи підстави для скасування всіх арештів, накладених у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, у державного виконавця відсутні, права заявника у зв'язку з незняттям арештів виконавцем не були порушені.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись нормами ст. 259-261, 268, ч. 1, 2 ст. 273, ст. 354, 447-453 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи:
1) стягувач у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 АТ «КБ «Приватбанк»;
2) Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (підписання).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її с проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
В засіданні 15.04.2026 Суд перейшов до стадії постановлення ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.04.2026.
Суддя В.М. Маркєлова