справа № 563/156/26
17 квітня 2026 року м. Корець
Суддя Корецького районного суду Рівненської області Сірак Д.Ю., секретар судового засідання Федичканич В.Ю., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника-адвоката Туровича М.І., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 559661, 05 січня 2026 року о 16:30 год., на А/Д «Київ-Чоп», 267 км. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Опель Зафіра", н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
16.02.2026 ОСОБА_1 в судовому засіданні надав суду пояснення про те, що сам він родом з Івано-Франківської області і напередодні з дружиною був у батьків. 05 січня 2026 року до дружини зателефонував її батько, який проживає у м. Коростень Житомирської області з тим, що у нього погіршився стан здоров'я, страждає на серцево-судинні хвороби. З дружиною вирішили не відкладаючи їхати в м. Коростень. По дорозі у районі посту «Корець» їх зупинили працівники патрульної поліції з вимогою проїхати до найблищого ТЦК з метою оновлення даних та проходження ВЛК, яку проходив вчасно, а наступна ВЛК запланована аж у 2028 році. Тим більше повідомив, що він реально поспішає, оскільки хвороба батька дружини прогресує і очевидно ситуація така, що потребує оперативного втручання. На жодні зауваження працівники поліції не реагували та наполягали на доставленні його до ТЦК. Вказав, що виходити з автомобіля відмовився, тоді один з працівників ТЦК сів на заднє пасажирське сидіння та погодився, щоб проїхати до ТЦК він міг сам. Коли приїхали до воріт ТЦК там чекало вже досить багато працівників у формі, які заблокували автомобіль та наполягали на відвідуванні самого приміщення ТЦК. Через дві години такого «спілкування та вмовляння» працівник поліції підійшов до автомобіля та повідомив, що вбачає у нього ознаки наркотичного сп'яніння. Назвавши в якості ознак тремтіння пальців рук та почервоніння обличчя. Хоча жодних дій по виявленню та закріпленню таких ознак не здійснював. Вказав, що наркотичних речовин не вживає, є віруючою людиною, і не відмовляється поїхати для проходження медичного огляду, але за умови, що працівники поліції належним чином оформлять його затримання. Врешті решт поліцейські склали відносно нього адмінматеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає такі дії поліцейських направленими виключно на примус його вийти з автомобіля та відвідати ТЦК. З метою спростування всіх звинувачень відвідав самостійно Корецьку міську лікарню де встановлено негативний результат по вмісту алкоголю у крові, а також Звягельську багатопрофільну міську лікарню де було отримано негативний результат стосовно наркотичного сп'яніння. А тому, виходячи з наведеного, просить закрити провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Захисник ОСОБА_2 адвокат Турович М.І. повністю підтримав пояснення свого підзахисного. Вказав, що дії працівників поліції є провокативними та направленими на доставку ОСОБА_2 в ТЦК. Просив закрити провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши всі наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Приписами ч. 1 ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП регламентовано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з вимогою ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з принципу верховенства права, конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Зазначений у ст. 266 КУпАП порядок визначений Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Згідно п.2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З детального аналізу наведених норм права вбачається, що водій може бути направлений працівниками поліції до закладу охорони здоров'я для огляду на стан наркотичного сп'яніння, лише за наявності у нього конкретних ознак передбачених п.п.3, 4 Інструкції. Логічним є висновок, що за відсутності у водія наведених ознак сп'яніння, у працівників поліції не виникає підстав направляти його для медичного огляду на стан сп'яніння до закладів охорони здоров'я. Відмова водія виконувати безпідставну (необґрунтовану) вимогу працівника поліції проходити огляд на стан сп'яніння, не може мати наслідків у вигляді адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР України.
З відеозаписів нагрудних камер працівників поліції, які розпочинаються вже поблизу приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , автомобіль ОСОБА_1 був заблокований працівниками поліції та ТЦК. Фактично лише через дві години після його зупинки на автодорозі «Київ-Чоп» працівники поліції, вже біля приміщення ТЦК, повідомили йому про наявність ознак наркотичного сп'яніння та про необхідність проходження медичного огляду.
При цьому, на початковій стадії спілкування ОСОБА_2 з працівниками поліції та ТЦК (на місці зупинки транспортного засобу на пості «Корець») останні не повідомляли про наявність у нього ознак сп'яніння. Принаймні, жодного доказу, зокрема відеозапису за фактом зупинки водія ОСОБА_1 та початкового спілкування з ним суду надано не було
При цьому поліцейський пояснив, що ознаки наркотичного сп'яніння (тремтіння пальців рук та почервоніння обличчя) є явними. Хоча водій з автомобіля не виходив та надворі вже було темно.
Відповідно об'єктивність таких ознак, які жодним чином візуально не перевірялися, викликає у суду сумнів взагалі у їх наявності.
У відповідь на пропозицію поліцейських ОСОБА_1 повідомив, що з автомобіля не вийде, хоча неодноразово наголошував на тому, що згодний їхати на медичне освідчення, але лише коли працівники поліції нададуть належні процесуальні докази по факту його затримання.
Після цього на ОСОБА_1 складають протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, суддею встановлено, що всупереч вищезазначеним вимогам Інструкції працівник поліції пропонуючи пройти огляд ОСОБА_2 на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, що зафіксовано на відеозаписах, в дійсності не мав на меті саме проведення огляду ОСОБА_2 на стан сп'яніння, а створити обставини, спрямовані на доправлення водія до приміщення РТЦК.
При цьому суддя констатує, що на відеозаписах з бодікамер працівників поліції не вбачається наявність у ОСОБА_2 ознак сп'яніння у виді поведінки, що не відповідає обстановці, а також інших ознак наркотичного сп'яніння але суддя звертає увагу, що під час спілкувався з працівниками поліції на близькій відстані протягом тривалого часу, працівники поліції не повідомляли про наявність у ОСОБА_2 таких ознак, а "помітили" їх лише після того, як він та категорично відмовився зайти до приміщення ТЦК.
З досліджених відеозаписів не вбачається наявності у ОСОБА_1 явних ознак наркотичного сп'яніння, які можна виявити шляхом візуального спостереження за поведінкою та зовнішнім виглядом особи. Поведінка, жести, рухи, риторика, висловлювання, побудова речень, вимова відображені на відеофайлах водія є прийнятними, відповідають обстановці, останній поводить себе стримано, без проявів хамства, невихованості, надмірної веселості чи збудження.
Отже, оглянутий відеозапис демонструє дії працівників поліції, які фактично зводилися до отримання незгоди з боку ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у медичній установі, що за відсутності жодних об'єктивних підстав для такої пропозиції, необхідно вважати формальним підходом з боку працівників поліції.
Характеризуючи дії працівників поліції та ТЦК про необхідність ОСОБА_2 оновити дані та пройти ВЛК не можна стверджувати про їх правомірність та заснованість на законі з огляду на досліджене у судовому засіданні тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 відповідно до якого він 19.09.2023 медкомісією ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний придатним до військової служби та зарахований у запас. Згідно посвідчення підлягає повторному медичному переосвідченню 19.09.2028.
Суд бере до уваги, що згідно з вимогами п. 1, 2, 3, 4, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Частиною 5 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» визначено додаткові повноваження поліції, зокрема повноваження на здійснення адміністративного затримання та доставлення до центрів комплектування та органів призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 36, 37 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг у разі затримання осіб відповідно до закону, під час аварій, інших надзвичайних ситуацій, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров'я людей. Поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.
Підстави та порядок здійснення адміністративного затримання визначено ст. 260-261 КУпАП, зокрема в них визначено обов'язок складення протоколу адміністративного затримання.
Оцінюючи такий перебіг події вчиненого, вважаю, у цьому конкретному випадку, вищеописані дії працівника поліції були спрямовані не на усунення та недопущення вчинення адміністративного правопорушення, як цього вимагають положення Закону України «Про Національну поліцію», а, навпаки, на створення умов, які сприяли вчиненню ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення та складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про наявність провокації з боку працівників поліції стосовно вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких умов, пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння через дві години після зупинки, оцінюється, як спонукання ОСОБА_2 до виходу з автомобіля, що давало можливість працівникам поліції затримати його та доставити до ТЦК, а в разі відмови, як підстава для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. Таким чином, працівники поліції, усвідомлюючи, що ОСОБА_2 боїться вийти з автомобіля, щоб не бути доставленим до ТЦК, спровокували його на відмові від проходження огляду на стан сп'яніння, за відсутності очевидних ознак сп'яніння у останнього.
Крім того, при прийняті рішення, суддя бере до уваги досліджені під час розгляду справи докази, надані ОСОБА_2 на підтвердження відсутності алкогольного чи наркотичного сп'яніння у нього, а саме: довідку з консультативно-діагностичного центру №2 від 17.02.2026 про не перебування на обліку в наркологічному кабінеті, виписку медичного освідчення на предмет сп'яніння від 05.01.2026, та заяву до неї з проханням обстеження підписану 05.01.2026, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.01.2026 №5, результат токсикологічного дослідження на виявлення наркотичних речовин у сечі за №11 від 07.01.2026, копію з журналу забору біосередовищ на наявність алкоголю (кров, сеча).
За всіма наданими документами у крові та сечі ОСОБА_2 алкоголю чи наркотичних речовин не виявлено.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 05 лютого 2008 року у справі Раманаускас проти Литви зазначив, що підбурювання з боку міліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним переслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, для того, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.
При цьому, навіть суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.
Зважаючи на те, що з боку працівників поліції, які, у тому числі, діяли усупереч вищенаведеним положенням спеціального закону, який визначає їх першочергові завдання, положенням КУпАП, мала місце провокація у вигляді спонукання особи до вчинення адміністративного правопорушення, висновую про недопустимість усіх зібраних у матеріалах даної адміністративної справи доказів, та закриття провадження по даній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 40-1, 221, 247, 280, 283, ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Корецький районний суд Рівненської області.
Повний текст постанови складено 20 квітня 2026 року.
Суддя