20.04.2026
Справа № 725/10216/25
Провадження № 2/720/359/26
20 квітня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
за участю секретаря Княгницької Ю.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
В листопаді 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення на його користь суми боргу за договором кредиту, посилаючись на те, що 19 червня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та відповідачем було укладено договір № 2557571 про надання кредиту (на умовах позики) в сумі 5000 гривень з строком на 30 днів, тобто до 19 липня 2021 рік та сплатою процентів відповідно до умов вказаних у договорі. 13 жовтня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 13/10-2021, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до ОСОБА_1 .. В свою чергу, 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали Договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до ОСОБА_1 .. Протягом дії кредитного договору відповідач систематично не виконував належним чином договірні зобов'язання в частині своєчасного погашення кредиту, у зв'язку з чим, станом на 10 січня 2023 року допустив прострочену кредитну заборгованість в сумі 22252 гривні. Оскільки, відповідач у добровільному порядку борг не повертає, просив стягнути з нього в примусовому порядку кредитну заборгованість та сплачені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З метою всебічного, повного, об'єктивного, безпосереднього дослідження доказів та з'ясування всіх обставин справи, суд з власної ініціативи викликав сторони в судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак від нього надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надав, а також в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини своєї неявки, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду справи. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 червня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою веб-сайту (https://money4you.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, було укладено кредитний договір (в умовах позики) № 2557571, відповідно до якого останньому надано кредит в сумі 5000 гривень, строком на 30 днів.
Відповідно до розділу 2 пунктів 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 2.4.4 договору розмір процентів за користування позикою проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідь. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1.00000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000 % від суми позики за кожен користування позикою. Позикодавець надає позичальнику можливість сплати процентів за користування позикою акційних умовах (відповідно до п. 2.4.2) виключно за умови належного виконання позичальник зобов'язань за цим Договором. У випадку недотримання Позичальником умов сплати проценті; користування позикою на акційних умовах, за Договором застосовується базова процентна ста за позикою. Розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01 % від суми позики за кожний день на момент прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою.
13 жовтня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 13-10/2021, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право вимоги ОСОБА_1 .
В подальшому 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-010/2023, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за договором станом на 10 січня 2023 року складає 22252 гривні, в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 5000 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17252 гривні.
Кредитний договір відповідачем підписаний електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю).
Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.
Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 100 ЦПК України.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконує умови договору кредиту і не повернув борг позивачу, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи заяву про стягнення судових витрат суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч ст. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи, представником позивача разом із поданням позовної заяви, було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 13000 гривень, який міститься як позовній заяві, так і у заявці на надання юридичної допомоги № 2329 від 01 вересня 2025 року.
В обґрунтування своєї заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав договір на надання правничої допомоги, заявку про надання правової допомоги № 2329 від 01 вересня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги, витягу з акт про наданих послуг № 14 від 30 вересня 2025 року, в якому викладений розрахунок суми судових витратна правничу допомогу в розмірі 13000 гривень.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При цьому не співмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.
Як зазначено Верховним Судом в постанові від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що подана до суду позовна заява на 5 аркушах є однотипною. Як докази подані документи, які вже знаходилися у позивача при оформленні відповідачем кредиту, а тому адвокат представляючи інтереси позивача у вказаній справі провів обсяг роботи, який не співмірним з заявленими витратами на професійну правничу допомогу, а зазначений у розрахунку витрачений час на оформлення документів, збір та аналіз доказів, складання позовної заяви та інших процесуальних документів, формування додатків та відправку позову до суду є явно завищеним.
Крім того, суд при вирішенні заяви про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу також звертає особливу увагу на складність даної справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, тривалість і кількість судових засідань, які проводились без участі представника позивача, кількість сторін та їх представників.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 гривень, оскільки цей розмір судових витрат є співрозмірним у даній справі, відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 520/9831/19.
А тому, зважаючи на обсяг наданих адвокатом - представником позивача послуг та витраченого часу по даній справі, суд вважає обґрунтованими заявлені ним вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 гривень, які є реальними та розумними.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в сумі 2422 гривень 40 копійок та 13000 гривень на професійну допомогу.
На підставі ст.ст. 205, 207, 512, 514, 526, 549, 551, 598, 599, 610, 611, 612, 614, 626, 628, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81,137, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму кредитної заборгованості за кредитним договором № 2557571 від 19 червня 2021 року, що складає 22252 (двадцять дві тисячі двісті п'ятдесят дві) гривні, в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 5000 гривень та заборгованість за нарахованими відсотками з моменту відступлення права вимоги - 17252 гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач може подати до Новоселицького райсуду заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Ляху Г.О.