1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/3103/26 1-кп/335/719/2026
17 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м.Запоріжжі кримінальне провадження №12025082230000702, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки міста Запоріжжя, неодруженої, яка має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ч. 2 ст. 307 КК України,
В провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025082230000702 від 17.11.2025 року відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою суду від 25.03.2026 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
У підготовочму судовому засіданні судом постановлено на обговорення питання щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити справу до судового розгляду на підставі обвинувального акту за участі сторін та інших учасників кримінального провадження, оскільки вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України і підстави для його повернення прокурору відсутні.
Обвинувачена та її захисник не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.
Дане кримінальне провадження підсудне Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя відповідно до вимог ч. 9 ст. 615 КПК України.
Підстави для закриття кримінального провадження, передбачені п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, відсутні.
Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, відтак підстави для його повернення відсутні.
З вказаних мотивів суд доходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду у даному кримінальному провадженні. Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, у одноособовому складі суду.
Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді, є наступним: прокурор, обвинувачена, захисник.
Разом з тим, у підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що ризики заявлені під час обрання та продовження строку ОСОБА_4 запобіжного заходу не зменшились та виправдовують її подальше тримання під вартою. Так, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК стороною обвинувачення встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується. Зокрема, наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме - за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, у скоєнні яких обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_6 , відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 (чотирьох) до 8 (восьми) років та позбавлення волі на строк від 6 (шести) до 10 (десяти) років з конфіскацією майна, тому усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень (злочинів) і наступного покарання, обвинувачена ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також, ОСОБА_4 , з метою створення перешкод судовому слідству, користуючись діючим воєнним станом на території України та відсутністю підстав для мобілізації, може виїхати за межі території України. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що на теперішній час не встановлені усі обставини вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), не досліджені докази, не допитані свідки і це свідчить про те, що обвинувачена, перебуваючи на свободі, може незаконно, як самостійно так і за допомогою інших осіб, перешкоджати встановленню істини у справі та впливати на свідків. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що на теперішній час, обвинувачена ОСОБА_4 , не дивлячись на наявність офіційного працевлаштування та наявності постійного джерела доходу, додатково заробляє грошові кошти шляхом збуту наркотичних засобів. Отже, перебуваючи на свободі, остання з метою отримання грошових коштів, необхідних для забезпечення достатнього рівня життя та існування в цілому може продовжити вчиняти вище вказані кримінальні правопорушення (злочини) чи вчинити інше кримінальне правопорушення (злочин). Тим паче, обвинувачена ОСОБА_6 , на протязі свого життя була неодноразово засуджена, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185, 309 КК України, що безпосередньо свідчить про те, що обвинувачена ОСОБА_4 на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: неможливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та при обранні особистого зобов'язання, на обвинуваченого покладаються певні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, які на думку прокурора будуть не достатні для його контролю, унеможливлять забезпечення необхідної міри контролю за поведінкою обвинуваченого, що дасть останньому можливість переховуватися від правосуддя. Неможливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що обвинувачена знаходячись за адресою свого мешкання та / або безпосередньої реєстрації, цілком зможе продовжити вчиняти аналогічні злочини, використовуючи приміщення місць мешкання. Осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання ОСОБА_4 своїх процесуальних обов'язків в якості обвинуваченої, не встановлено, що унеможливлює застосування до останньої запобіжного заходу у вигляді особистої поруки; осіб, які б могли внести за ОСОБА_4 заставу до сторони обвинувачення з відповідними клопотаннями не звертались. Тому, враховуючи вищевикладене, прокурор просить суд задовольнити клопотання та продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченої заперечила проти задоволення клопотання прокурора. Зазначила, що обвинувачена має на утриманні малолітню дитину, - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з цим, обвинувачена має постійне місце проживання, де фактично проживає, відтак не буде переховуватися від суду, більш того, має позитивну характеристику за місцем мешкання. Окрім того, обвинувачена має відмінну характеристику з місця роботи ТОВ «Спецімідж», відповідна характеристика долучена до матеріалів справи. Крім цього, згідно довідки про заохочення та стягнення виданою ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», обвинувачена ОСОБА_4 має заохочення, - подяку за сумлінне виконання робіт пов'язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкування місця попереднього ув'язнення. Разом з цим, захисником також до матеріалів справи долучено довідку з Громадської Організації Центр Реінтеграції та Адаптації «Місто-Сховище». Також було додано Характеристику мешканців м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд.48.Тому, враховуючи вищевикладене, захисник просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з 22 години 00 хв. до 06 год. 00 хв.
Обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, підтримавши думку захисника.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд доходить висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 , виходячи з такого.
За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Зважаючи на наведені положення Основного закону слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду, по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, треба зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
За змістом ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
При вирішенні клопотання прокурора, судом, окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Так, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, беручи до уваги вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої ОСОБА_4 переховуватись від суду, суд бере до уваги серйозність висунутої підозри за вчинення тяжких злочинів, за які передбачене покарання в разі визнання винною обвинувачену, до десяти років позбавлення волі.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом. Оцінити зібрані докази суд на стадії підготовчого судового засідання не має можливості, оцінка доказів, зібраних стороною обвинувачення проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.
Ризик протиправного впливу на свідків суд вважає високим, з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду, допит осіб безпосередньо судом не проведений. Більш того, сам характер інкримінованого злочину дають підстави вважати, що саме покази свідків є важливим джерелом доказування, про що відомо і стороні захисту.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки ОСОБА_4 не дивлячись на наявність офіційного працевлаштування та наявності постійного джерела доходу, додатково заробляє грошові кошти шляхом збуту наркотичних засобів. Отже, перебуваючи на свободі, остання з метою отримання грошових коштів, необхідних для забезпечення достатнього рівня життя та існування в цілому може продовжити вчиняти вище вказані кримінальні правопорушення (злочини) чи вчинити інше кримінальне правопорушення (злочин), що в свою чергу є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_4 буде саме тримання під вартою. Тим паче, обвинувачена ОСОБА_6 , на протязі свого життя була неодноразово засуджена, за вчинення кримінальних правопорушень, що безпосередньо свідчить про те, що обвинувачена ОСОБА_4 на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила та продовжує вчиняти кримінальні правопорушення (злочини) у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Наразі, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, що свідчить про те, що злочинна діяльність для неї стала звичайним способом життя та способом заробітку коштів для існування, що вказує на обґрунтований ризик вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти аналогічні злочини.
Вищезазначені обставини на переконання суду є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Зміна запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, на переконання суду не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.
Суд, не вирішуючи наперед питання доведеності винуватості обвинуваченого, враховує обґрунтованість обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому злочину, який є відповідно до ст. 12 КК України тяжким злочином, за формою вини є умисним.
Також суд враховує не лише тяжкість правопорушення, але й наявну інформацію про особу обвинуваченої, яка має на утриманні малолітню дитину, неодружена, раніше засуджена, за вчинення кримінальних правопорушень, зокрема у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Суд характеристику мешканців АДРЕСА_1 , яка надана суду захисником ОСОБА_5 до уваги не приймає, оскільки вона не містить підписів мешканців будинку та не можливо ідентифікувати дату документа. Крім того, адресована іншому складу суду, а саме до Запорізького районного суду м. Запоріжжя судді ОСОБА_8 .
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 , суд, враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення інкримінованих їй кримінальних правопорушень та відсутності підстав для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу, приходить до висновку, що існують достатні підстави продовжити дію запобіжного заходу стосовно обвинуваченої у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Суд вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, тиск на свідків. Обраний обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченої, а й характеру та тяжкості діянь, які їй інкримінуються та не надають можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухилення обвинуваченої від суду, ризик що є реальним та дійсним.
На даний час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжному заході у виді тримання під вартою минула.
Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 в подальшому належить утримувати під вартою, підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлені відповідною ухвалою суду з цього приводу не минули, тому з урахуванням наведеного доцільним є продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_4 під вартою.
На теперішній час рівень раніше встановлених ризиків не зменшився і стороною захисту не приведено будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про протилежне, а тому лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
За наведеного суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого підлягає задоволенню.
Одночасно суд роз'яснює обвинуваченій, що відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України він або будь-яка інша особа може внести заставу у розмірі, визначеному ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 30.01.2026.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 177, 183, 314-317 КПК України, суд
Призначити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082230000702 17.11.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ч. 2 ст. 307 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 квітня 2026 року о 10 год. 40 хв. у приміщенні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, розташованого за адресою: вул. Перемоги, 107-Б, м. Запоріжжя.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 червня 2026 року включно.
Визначити заставу у розмірі 266 240,00 грн., що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2026, який складає 3328,00 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою обвинуваченою так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області:
Отримувач - ТУ ДСА України в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26316700, Рахунок UA928201720355289002015001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу - застава ОСОБА_4 , єдиний унікальний номер справи 335/3103/26 номер провадження 1-кп/317/719/2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави на обвинувачену ОСОБА_4 покладаються наступні обов'язки:
1) не відлучатися з місця постійного мешкання без дозволу прокурора або суду;
2) утриматися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, в тому числі при неофіційному працевлаштуванні;
4) прибувати до суду та прокурора за першим викликом.
Роз'яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Запорізького слідчого ізолятора.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Запорізьку окружну прокуратуру та Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена ОСОБА_4 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору, захиснику та направити до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду в частині вирішення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 квітня 2026 року.
Повний текст ухвали проголошено 20 квітня 2026 року о 12 год. 45 хв.
Суддя ОСОБА_1