Справа №522/10399/25
Провадження №2/522/1417/26
20 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси - Косіцина В.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси - Ковтун Ю.І.. перебувала цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 16.04.2026 року №667 було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, справу передано на розгляд судді Косіциній В.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 ЦПК України. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Суд, дослідивши, що позовну заяву подано із додержанням вимог, передбачених статтями 175 та 177 Цивільного процесуального кодексу України, переконавшись у тому, що підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмови в відкритті провадження у справі відсутні та вона дійсно підсудна Приморському районному суду м. Одеси, вважає можливим відкрити провадження по справі.
Окрім того, суд вважає за можливе, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченим ЦПК України у порядку : 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження, а згідно із частиною 4 зазначеної статті, спрощене позовне провадження призначене для розгляду.
Відповідно до п.4 ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд також звертає увагу на те, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Враховуючи зміст позовної заяви та додатків до неї, а також категорію справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для прийняття справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
17 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» про відмову від позову, у якій заявник просив закрити провадження у справі у у зв'язку з тим, що під час розгляду справи відповідачем погашено заборгованість за кредитним договором та стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України визначено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі в разі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Відповідно до частини 2 статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Частина 2 статті 256 ЦПК України передбачає, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у звязку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Отже, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» про закриття провадження у справі, підлягає задоволенню, оскільки не суперечить закону та відповідає інтересам сторін.
Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
У заяві про закриття провадження заявник просить здійснити розподіл судових витрат.
Згідно платіжної інструкції від 05.05.2025 року №1005185, позивачем сплачено в якості судового збору грошову суму у розмірі 3 028,00 гривень.
Відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
У ч.6 ст.142 ЦПК України зазначено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Враховуючи те, що позивач відмовився від позову унаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову та така відмова прийнята судом, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача в порядку ч.3 ст.142 ЦПК України суми сплаченого судового збору у розмірі 3 028,00 гривень.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
У заяві про закриття провадження заявник просить здійснити розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Оскільки, позивач відмовився від позову у зв'язку із сплатою відповідачем заборгованості за кредитним договором, з відповідача підлягають стягненню, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
02 січня 2025 року між ТОВ «ФК «ВІВА ФІНАНС» та АБ «Грушевський Ю.В.» укладено договір про надання професійної правничої допомоги №1, предметом якого є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому процесуальному статусі, який передбачено в тому числі, ЦПК України.
Згідно акту виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги від 02.01.2025 року №1, що підписаний сторонами 24 квітня 2025 року, адвокатом були надані наступні види послуг:
- опрацювання кредитної справи боржника - 0,5 годин;
- надання усної консультації - 0,5 годин;
- опрацювання державних реєстрів з приводу майнового стану - 1 година;
- пошук контактів боржника, його місцезнаходження - 1 година;
- підготовка пропозиції дій відносно позичальника - 0,5 годин;
- підготовка та направлення претензії - 2 години;
- здійснення телефонних дзвінків за відомими контактами - 1 година;
- виїзд за місцем перебування боржника - 2 години;
- підготовка та подання позову - 2 години.
Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу склав 10 600,00 гривень.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
Правовий висновок щодо того, що суд може з власної ініціативи суду зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23. На момент ухвалення рішення, Велика Палата Верховного суду не відступила від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23.
На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.
Щодо витрат пов'язаних з ознайомленням з матеріалами кредитної справи то постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 містить висновок про те, що витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів на апеляційні скарги.
Тому, на думку суду, ознайомлення з матеріалами та документами є одним із елементів процедури складання заяв по суті справи (позову, відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив), а тому, не підлягають окремій оцінці.
Щодо витрат на надання консультації та витрат на підготовку пропозиції дій відносно позичальника, то на думку суду такі витрати є виключною ініціативою представника, оскільки, позивач участі у судових засіданнях - не брав, власну позицію щодо справи - не висловлювали, а позовна заява складалася безпосередньо адвокатом. Будь-яких доводів на підтвердження того, що надання такої послуги як консультація не є невідворотною та неминучою - позивачем надано не було. Окрім того, у змісті позовної заяви та акті приймання передачі не розкрито з приводу якого саме питання (яких документів) надавалася така консультація та зміст пропозиції дій щодо позичальника. Тому, суд вважає, що підстави для відшкодування витрат за зазначену послугу - відсутні.
Щодо витрат, пов'язаних із опрацюванням державних реєстрів з приводу майнового стану боржника та пошуку контактів боржника, його місцезнаходження, то суд зауважує, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором. Заборгованість за вказаним кредитним договором є незначною, а тому, дії пов'язані із встановленням майно є виключною ініціативою представника позивача та не мали у собі будь-якої процесуальної мети. Більше того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що представником дійсно вчинялися такі дії, зокрема, які саме дії були вчинені та їх результатів. При цьому, контактні дані боржника та його місцезнаходження чітко визначені у кредитному договорі, щодо якого ініційовано питання про стягнення заборгованості. Тому, вчинення таких дій виключною ініціативою представника позивача та не мали у собі будь-якої процесуальної мети. Більше того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що представником дійсно вчинялися такі дії, зокрема, які саме дії були вчинені та їх результатів. За таких обставин, такі витрати відшкодуванню - не підлягають.
Щодо витрат на підготовку претензії, то з її змісту вбачається, що вона була складена та підписана не представником, який діяв від АБ «Грушевий Ю.В.», як це було зроблено у позовній заяві, а підписано начальником Черкаського відділення ТОВ «ФК «ВІВА ФІНАНС», а тому, підстави вважати, що вказана дія була вчинена саме адвокатом - відсутні, а тому, витрати за надання такої послуги відшкодуванню - не підлягають.
Щодо витрат на здійснення телефонних дзвінків та виїзду за місцем перебування боржника, то такі дії є виключною ініціативою представника позивача та не мали у собі будь-якої процесуальної мети. Більше того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що представником дійсно вчинялися такі дії, зокрема, не надано доказів на підтвердження того, що він дійсно здійснював телефонні дзвінки, а також доказів на підтвердження того, що представник здійснював виїзд за місцем перебування відповідача, а саме: АДРЕСА_1 . У зв'язку з чим, витрати за надання таких послуг відшкодуванню - не підлягають.
Щодо витрат, пов'язаних зі складання та подання позову, то суд звертає увагу на те, що сама позовна заява не значна за обсягом, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.
Додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання.
Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.
Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.
При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.
На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між кредитором та боржником.
Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 3 000,00 гривень.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у зв'язку із відмовою позивача від позову у зв'язку з тим, що відповідачем після відкриття провадження було сплачено заборгованість, з відповідача в порядку ч.3 ст.142 ЦПК України підлягають стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 149, 255, 259, 353 ЦПК України, суд,-
Прийняти до розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» про закриття провадження у справ - задовольнити частково.
Провадження у справі №522/10399/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА ФІНАНС», м. Шпола, вул. Таранця, 20, ЄДРПОУ - 40860735, суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА ФІНАНС», м. Шпола, вул. Таранця, 20, ЄДРПОУ - 40860735, витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.
Суддя Косіцина В.В.