ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
16 квітня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025160000000758 від 03.07.2025 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, -
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси, перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
У судовому засіданні 07.04.2026 року прокурором ОСОБА_6 було подано на розгляд суду угоду, укладену 29.12.2025 року між ним та обвинуваченою ОСОБА_5 про визнання винуватості, за участі захисника ОСОБА_4 , яку прокурор просив розглянути та затвердити, ухваливши обвинувальний вирок.
Обвинувачена ОСОБА_5 зазначила, що вона визнає себе винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, розуміє що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких її обвинувачують, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом; апеляційні та касаційні обмеження оскарження вироку в разі затвердження угоди.
Захисник ОСОБА_4 просила затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором та обвинуваченої ОСОБА_4 та призначити обвинуваченій погоджену сторонами угоди міру покарання.
Представники потерпілого у особі КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» не з'явились, будучи належним чином сповіщеними.
В судовому засіданні 16.04.2026 року прокурором було надано лист директора КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» ОСОБА_7 від 14.04.2026 року про підтвердження згоди на укладання угоди про визнання винуватості.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України, з'ясувавши обставини, які підлягають з'ясуванню перед затвердженням угоди, заслухавши думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, які вважали, що угода повинна бути затверджена і погоджувалися на призначення судом узгодженого сторонами угоди покарання, зазначеного в угоді, суд вважає, що зазначена вище угода про визнання винуватості не може бути затверджена з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Процесуальною гарантією дотримання належного порядку здійснення судового провадження на підставі угоди про є приписи ч.7 ст.474 КПК, за якими суд зобов'язаний перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону, зокрема і закону України про кримінальну відповідальність.
Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Отже, на суд покладено обов'язок перевірити, серед іншого, те, чи відповідають умови угоди положенням КПК, КК та інтересам суспільства. У разі встановлення такої невідповідності суд зобов'язаний відмовити у затвердженні угоди, і ця вимога, адресована суду, має імперативний характер.
Перевіряючи, серед іншого, те, чи відповідають умови угоди положенням КПК, КК та інтересам суспільства, судом встановлено, що зазначена угода про визнання винуватості від 29.12.2025 року не відповідає вимогам КПК України у зв'язку з наступним.
Так, потерпілою юридичною особою в даному кримінальному провадженні, згідно обвинувального акту, є КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси».
Як зазначалось вище, відповідно до вимог абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Судом встановлено, що надана на розгляд суду угода про визнання винуватості від 29.12.2025 року укладена між прокурором першого відділу процесуального керівництва Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 12025160000000758 від 03.07.2025 року. Згідно вказаної угоди, обвинувачена ОСОБА_5 та прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, беззастережно визнання обвинуваченою своєї винуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, покарання, яке повинна понести ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України. В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.
Разом з тим, судом встановлено, що під час укладення та підписання угоди прокурором не враховано, що абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України містить пряму заборону на укладення угоди про визнання винуватості з підозрюваним/обвинуваченим у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Аналіз положень абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України свідчить про те, що дійшовши висновку про можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому одним із учасників є потерпілий, прокурор отримавши згоду підозрюваного/обвинуваченого на укладення такої угоди, перед її підписанням має в обов'язковому порядку отримати від потерпілого згоду на укладення угоди про визнання винуватості.
Проте, як встановлено в судовому засіданні сторонами угоди, яка представлена суду на розгляд для її затвердження, зазначених положень кримінального процесуального закону дотримано не було, а тому суд доходить висновку, що укладена між сторонами угода про визнання винуватості не відповідає вимогам КПК України.
При цьому, наданий прокурором в судовому засіданні 16.04.2026 лист директора КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» від 14.04.2026 року, в якому міститься інформація про підтвердження згоди на укладання угоди про визнання винуватості в даному кримінальному провадженні, не може бути взятий до уваги судом, оскільки цей лист наданий лише після того як угода була укладена, підписана та надана на розгляд суду, що ще раз підтверджує відсутність згоди потерпілої особи на укладення угоди про визнання винуватості на день її укладання і підписання. Надання цього листа стороною обвинувачення в суді, коли вже угода між прокурором і обвинуваченою розглядається судом, ставить під сумнів добровільність волевиявлення потерпілої особи, оскільки згода потерпілого надана після укладення угоди, а не попередньо, таке волевиявлення не може вважатись таким, що передувало та обумовило досягнення домовленостей між прокурором та обвинуваченою, що виключає його юридичну значущість для оцінки добровільності угоди.
Виходячи з наведених обставин, суд приходить до переконання про недотримання вимог абз. 5 ч. 4 ст.469 КПК України щодо обов'язковості надання потерпілими письмової згоди на укладення угод про визнання винуватості.
Також встановлено, що під час складання угоди про визнання винуватості прокурором не зазначено яким чином умови укладеної угоди відповідають інтересам суспільства, тобто не зазначено істотні для кримінального провадження обставини, що позбавляє суд можливості у відповідності до положень п.3 ч.1 ст.470 КПК переконатись у наявності суспільного інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, а тому суд констатує, що прокурором не дотримано вимоги ст.472 КПК щодо змісту угоди. Залишено прокурором поза увагою і статус ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні, яка після направлення обвинувального акту до суду набула статусу обвинуваченої. Натомість прокурор в угоді викладає зміст підозри і зазначає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Більш того, відповідно до вимог п.1 ч.4 ст.469 КПК угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
Таким чином, законодавцем у кримінальному процесуальному законі викладено застереження щодо можливості укладення угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, яким відповідно до примітки до ст.45 КК України, вважається і кримінальне правопорушення, передбачене 191 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , який відноситься до категорії тяжких злочинів.
Так, відповідно п.2 ч.2 ст.470 КПК у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим здійснюється у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину - за погодженням з Генеральним прокурором (особою, яка виконує його обов'язки) або його першим заступником чи заступником, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником.
Тобто, прокурор відділу обласної прокуратури не наділений повноваженнями на укладення угод у даній категорії кримінальних проваджень одноосібно без погодження з керівником обласної прокуратури або органу прокуратури вищого рівня.
Як встановлено в ході розгляду наданої на вирішення суду угоди про визнання винуватості від 29 грудня 2025 року між прокурором першого відділу процесуального керівництва Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 , вона укладена з порушенням вставленого кримінальним процесуальним законом порядку, оскільки не погоджена з керівником Одеської обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником.
Таким чином, враховуючи наведені обставини та імперативні норми кримінального процесуального закону щодо порядку укладення угод зазначеної категорії кримінальних проваджень, суд приходить до висновку, що в даному випадку угода від 29.12.2025 року між прокурором у кримінальному провадженні та обвинуваченою не могла бути укладена без відповідного погодження з керівником Одеської обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником.
Оскільки угода про визнання винуватості укладена в порушення чинних норм кримінального процесуального закону, а саме у кримінальному корупційному кримінальному провадженні прокурором відділу Одеської обласної прокуратури одноособово без погодження з керівником Одеської обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, то при прокурором допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тому суд, також і з цієї підстави відмовляє в затвердженні угоди.
Керуючись ст. ст. 369-372, 376, ч. 7 ст. 474 КПК України, суд, -
постановив:
Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 29 грудня 2025 року, укладеної між прокурором першого відділу процесуального керівництва Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/17477/25
Номер провадження № 1-кп/ 522/2094/26
Головуючий суддя- ОСОБА_1