Провадження № 2-о/734/47/26 Справа № 753/4378/26
20 квітня 2026 рокуселище Козелець
Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Домашенко Ю.М., розглянувши ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
ОСОБА_1 в особі його представника - адвоката Шинкаренка С.О. звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту недостовірності та такої, що принижує честь, гідність та ділову репутацію заявника, інформацію поширену невідомою особою на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 - в публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Зазначена заява підлягає залишенню без руху виходячи з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Згідно із ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом ІV ЦПК України. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Усупереч зазначених вимог заявником взагалі не зазначено заінтересовану особу (осіб).
Частинами 1, 4 ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
З наданих матеріалів убачається, що заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту недостовірності інформації, посилаючись на те, що особи, які її поширили невідомі.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Проте, заявником не надано доказів вчинення всіх можливих дій для встановлення власника веб-сайту та неможливості отримання ним відповідної інформації у спосіб передбачений чинним законодавством.
Разом з тим, у розділі «Контакти» веб-сайту https://arhument.com розміщені контактні дані та відомості щодо генерального директора холдингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає залишенню без руху, оскільки у ній не зазначено заінтересовану особу (осіб) та не надано доказів вчинення всіх можливих дій для встановлення власника веб-сайту та неможливості отримання ним відповідної інформації у спосіб передбачений чинним законодавством.
Керуючись ч. 1 ст. 185, 294 ЦПК України,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Юрій ДОМАШЕНКО