Справа №760/31408/24 1-кп/760/1990/26
20 квітня 2026 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві кримінальне провадження №12024100090002857 від 02.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Городище Перевальського району Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, має на утриманні двох дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно працює на посаді водія автотранспортних засобів транспортного відділу ТОВ «Балтук», раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Водій ОСОБА_5 , 01.10.2024, приблизно о 14 год. 30 хв., керуючи джерелом підвищеної небезпеки, а саме: технічно справним вантажним спеціалізованим фургоном-рефрижератором марки «Mercedes-Benz» Atego 816L, р.н. НОМЕР_1 , розпочав рух заднім ходом у світлу пору доби по асфальтобетонній, сухій, проїзній частині дворової території між будинками № 14 та №14-А вул. Єреванської в м. Києві. Під час руху, будучи неуважним, діючи в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», та п. 10.9 Правил дорожнього руху України, згідно якого: «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб», допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який знаходився позаду вищевказаного автомобіля та в подальшому помер ІНФОРМАЦІЯ_4 під час стаціонарного лікування в приміщенні КМКЛ № 17.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 011-3931-2024 від 30.10.2024 пішохід ОСОБА_11 помер від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.10.2024, отже, між дорожньо-транспортною пригодою від 01.10.2024 та смертю ОСОБА_11 є прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Порушення водієм транспортного засобу вантажного спеціалізованого фургона-рефрижератора марки «Mercedes-Benz» Atego 816L, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вимог пунктів 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки під час судового розгляду судом було встановлено, що встановлені у даному кримінальному провадженні обставини ніким не оспорюються та проти цього не заперечують учасники судового провадження, то було визнано недоцільним дослідження всіх доказів щодо таких обставин.
При цьому, судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, а також було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На підставі вищенаведеного суд вирішив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_5 та дослідженням матеріалів, що характеризують обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив вищевстановлені обставини кримінального правопорушення, зокрема, пояснив, що він 01.10.2024, вдень, керував фургоном-рефрижератором марки «Mercedes-Benz» Atego 816L, р.н. НОМЕР_1 , по вул. Єреванській у м. Києві та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , внаслідок чого останній помер у лікарні. Також зазначив, що після наїзду надав потерпілому першу медичну допомогу, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, повністю визнав ще на слідстві та щиро розкаюється у вчиненому, просив вибачення у родини потерпілого, якій надавав необхідну матеріальну допомогу, при призначенні покарання просив урахувати, що є батьком трьох дітей, двоє з яких перебувають на його утриманні, має статус ВПО, керування транспортними засобами є єдиним джерелом доходу родини, іншої професії не має.
Потерпілий ОСОБА_7 , його представник ОСОБА_8 підтвердили щире каяття обвинуваченого ОСОБА_5 , добровільне відшкодування ним шкоди, внаслідок чого цивільний позов у даному кримінальному провадженні не пред'являвся, та просили суворо обвинуваченого не карати, не позбавляти його права керування транспортними засобами та звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Суд виходить з ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Як передбачено ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).
Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі №688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Виходячи з вищенаведеного суд на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом доходить висновку про визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як передбачено ч.2. ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Суд ураховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, є тяжким злочином, ОСОБА_5 судимостей не має, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, на обліку у лікаря - психіатра не перебуває.
На підставі пп.1, 2, 2-1 ч.1 ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання, судом визнано щире каяття обвинуваченого ОСОБА_5 , його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування ним заподіяної шкоди, надання медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 у відповідності до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, одружений, офіційно працює на посаді водія автотранспортних засобів транспортного відділу ТОВ «Балтук» з 01.07.2022 року, є батьком трьох дітей, двоє з яких ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (студентка денної форми навчання Національного університету «Києво-Могилянська академія»), перебувають на його утриманні, має статус ВПО, керування транспортними засобами є єдиним джерелом його доходу та доходу його родини, інших професійних знань та навичок не має, позицію потерпілого ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_8 щодо призначення покарання, з урахуванням воєнного стану в Україні, доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді 5 років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, та на підставі ст.75 КК України доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та приймає рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням строком 3 роки. Визначені вироком вид та міра покарання є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст.76 КК України суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання щодо речових доказів вирішити у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
Під час досудового розслідування даного кримінального провадження проводилися експертизи:
- висновок експерта КНДЕКЦ МВС України від 22.11.2024 року №СЕ-19/111-24/67467-ІТ, вартість проведеної судової експертизи становить 3183 гривні 60 копійок;
- висновок експерта КНДЕКЦ МВС України від 25.11.2024 року №СЕ-19/111-24/57241-ІТ, вартість проведеної судової експертизи становить 3183 гривні 60 копійок, що у відповідності до вимог ст.122 КПК України є процесуальними витратами.
Згідно з ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки судом ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, то суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь держави вартість вищевказаних проведених експертиз.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.2, 65-67, 75, 76, 286 КК України, стст.2, 4, 5, 100, 122, 124, 349, 368 - 370, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням строком 3 (три) роки, поклавши на нього відповідно до ст.76 КК України наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
- вантажний спеціалізований фургон-рефрижератор марки «Mercedes-Benz» Atego 816L, р.н. НОМЕР_1 , - залишити в розпорядженні ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави вартість документально підтверджених витрат на залучення експерта в розмірі 3183 гривні 60 копійок та 3183 гривні 60 копійок.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1