Справа № 466/8800/25 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.
Провадження № 22-ц/811/4400/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
20 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
У вересні 2025 року адвокат Куспись Є.А. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиттям квартири.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що ОСОБА_2 (далі - Позивачка) проживає в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належить їй на праві власності.
18 липня 2025 року Позивачка виявила, що кімната її квартири залита водою. Внаслідок такого залиття квартири АДРЕСА_2 , розмір майнової шкоди становить 7 303,20 грн. (сім тисяч триста три гривні двадцять копійок) з урахуванням ПДВ (в тому числі, ПДВ становить 1 217,20 грн (одна тисяча двісті сімнадцять гривень двадцять копійок)), що підтверджується висновком експерта від 28.08.2025 року за №17/25.
18 липня 2025 року комісією ЛКП «Рясне-402» у складі: головного інженера Какалюка М.М., майстра дільниці ОСОБА_3 , сантехніка ОСОБА_4 та Позивачки, як власника квартири АДРЕСА_2 , складено акт обстеження житлового приміщення, у якому зазначено, що на час обстеження затопленої квартири, яка перебуває у приватній власності громадянки ОСОБА_2 , виявлено сліди замокання стелі в одній із житлових кімнат. Затоплення відбулося з квартири АДРЕСА_3 , яка знаходиться вище поверхом (4 поверх) о другій годині ночі з 17 липня на 18 липня 2025 року, мешканкою котрої являється громадянка ОСОБА_1 (далі - Відповідач).
Крім того, експертом ФОП ОСОБА_5 , 28 серпня 2025 року було складено висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №17/27, при проведенні візуального огляду (20.08.2025 р.) об'єкту дослідження - приміщень квартири АДРЕСА_2 (додаток №1 до висновку експерта: Ілюстративна таблиця) серед інших пошкоджень, що могли виникнути внаслідок життєдіяльності власника приміщення, встановлені пошкодження опоряджувальних покриттів стелі в коридорі (приміщення №1) та стелі в житловій кімнаті (приміщення №6) квартири АДРЕСА_4 , характер яких вказує на те, що вони виникли внаслідок зовнішніх дій та факторів, які відбулись з верху в низ (залиття).
Також, при проведенні візуального огляду об'єкту дослідження, із врахуванням інформації зазначенйої в Акті про залиття складеного комісією ЛКП «Рясне - 402», виявлено пошкодження опоряджувальних покриттів в приміщеннях №1, №6, що виникли внаслідок зовнішніх дій і факторів, а саме: - Коридор (приміщення №1): стеля - місцями сліди протікання, плями сірого кольору, відшарування шпалер в місцях стиків (додаток №1 до висновку експерта: Ілюстративна таблиця фото №№5,6,7).- Житлова кімната (приміщення №6): стеля - місцями сліди протікання, плями жовтого кольору, здуття і відшарування шару фарби (додаток №1 до висновку експерта: Ілюстративна таблиця фото №№9,10,11,12). Також, відповідно до Зведеного кошторисного розрахунку, зазначеного у висновку експерта ФОП ОСОБА_5 , вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення пошкоджень оздоблювальних покриттів в приміщеннях квартири АДРЕСА_2 становить 7 710,00 грн. (сім тисяч сімсот десять гривень нуль копійок) з урахуванням ПДВ (в тому числі, ПДВ становить 1 285,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят п'ять гривень нуль копійок)). Крім того, Позивач понесла збитки щодо замовлення експертного висновку та оплати послуг за договором №17/25 на проведення експертного дослідження (експертизи) від 12 серпня 2025 рокує, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 04.09.2025 року згідно Договору №17/25 від 12.08.2025 року, на суму 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень нуль копійок).
Крім того, позивач зазначає, що затоплення квартири Позивачки носить систематичний характер.
Позивачка неодноразово зверталася до Відповідача із вимогами про відшкодування завданих їй матеріальних збитків, спричинених залиттям належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_2 . Незважаючи на неодноразові звернення, відповідач заперечує свою вину у виникненні даних обставин та відмовляється добровільно компенсувати витрати, необхідні для проведення ремонтних робіт у зазначеній квартирі. У зв'язку з цим Позивачка змушена була звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Моральну шкоду, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, в результаті отриманого стресу Позивачка зверталася за допомогою до лікарів, що порушило звичний спосіб життя її та членів родини, оцінює у 20 000 грн (двадцять тисяч гривень). Враховуючи вищенаведене, просив позов задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду в розмірі 7303,20грн. (сім тисяч триста три гривні двадцять копійок).
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 4000,00грн. (чотири тисячі гривень).
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) сплаченого судового збору та витрати за проведення експертизи у розмірі 5000,00грн. (п'ять тисяч гривень).
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00грн. (шість тисяч п'ятсот гривень).
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку та просить суд скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Покликається на те, що ні комісією ЛКП «Рясне-402», ні висновком експертизи не встановлені причини залиття квартири, не встановлено, що причиною залиття стався витік води саме з її квартири, не встановлено неправомірність дій з її боку щодо завдання шкоди майну позивачки.
Стверджує, що не можуть вважатися належними доказами акти комісії, оскільки такі складені однаковим почерком.
Звертає увагу на те, що акти ЛКП «Рясне-402» не містять жодної вичерпної інформації по суті спору, складені у її відсутності, причина залиття не встановлена, не обстежена її квартира, відмови у наданні її квартири для обстеження Акти не містять, а лише зазначено припущення причини залиття, а висновок експертного будівельно - технічного дослідження не є належним та допустимим доказом , оскільки такий не містить відповідей з приводу причин залиття квартири (зазначено лише витік води зверху).
16 лютого 2026 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про слухання справи з викликом в судове засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.
Згідно ч. 6 ст. 279 ЦПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Як вбачається із позовних вимог, предметом позову є стягнення 28 520, 4 грн. у відшкодування шкоди, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Враховуючи наведене, для повного та всебічного встановлення обставин справи немає необхідності проведення судового засідання з повідомленням сторін, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в сукупності всіх зібраних доказів позивачкою доведено наявність та розмір завданої їй шкоди в результаті залиття належної їй на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 , протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та не спростування завдавачем шкоди в її заподіянні (залитті квартири позивача).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.08.2025 (а.с.14-15).
Згідно Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.09.2025, квартира АДРЕСА_5 на праві спільної сумісної власності відповідачу ОСОБА_1 та членам її сім'ї. (а.с.42-43).
Відповідно до частин 4 та 5 статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом статті 1166 ЦК України обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на особу, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди.
Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Згідно з п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт.
Акт про залиття - це відповідний документ, який підтверджує подію, що трапилась. Цей документ складається комісією та затверджується балансоутримувачем, власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд або іншою особою, що обслуговує відповідний будинок.
В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 04 серпня 2020 року у справі №925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі №686/11256/16-ц).
Згідно з частинами 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_2 вказувала, що вона є власником житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Так, 18.07.2025 року позивачка виявила факт затоплення належної їй квартири, у зв'язку з чим запросила представників ЛКП «Рясне-402» для обстеження причин затоплення та складання відповідного акту. Залиття належної позивачці квартири відбулося з житлової квартири АДРЕСА_6 . Власником квартири, з якої відбулося залиття є відповідач ОСОБА_1 .
На підтвердження обставин щодо протиправної поведінки відповідача, яка полягала у залитті квартири позивача, та щодо причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками, позивачем до позовної заяви був наданий акт про залиття.
У відповідності до акту обстеження від 18 липня 2025 року, складеного комісією ЛКП «Рясне-402» у складі: головного інженера Кокалюка М.М., майстра дільниці ОСОБА_3 , сантехніка ОСОБА_4 та позивача, як власника квартири АДРЕСА_2 , в якому зазначено, що на час обстеження затопленої квартири, яка перебуває у приватній власності громадянки ОСОБА_2 , виявлено сліди замокання стелі в одній із житлових кімнат. Затоплення відбулося з квартири АДРЕСА_3 , яка знаходиться вище поверхом (4 поверх) о другій годині ночі з 17 липня на 18 липня 2025 року, мешканкою котрої являється громадянка ОСОБА_1 (а.с.12).
Крім того, згідно з Акту обстеження житлового приміщення від 18.07.2025 року, складеного комісією ЛКП «Рясне-402» у складі: головного інженера Кокалюка М.М., майстра дільниці ОСОБА_3 , сантехніка ОСОБА_4 , 18.07.2025 встановлено факт затоплення квартири АДРЕСА_7 з квартири АДРЕСА_6 . ОСОБА_1 не відчинила дверей для обстеження та встановлення причин залиття квартири поверхом нижче (а.с.69).
Тобто, вказаним Актом зафіксовані всі істотні та необхідні обставини для встановлення події залиття, її причини та наслідки.
Колегія суддів вважає, що акт залиття квартири є належним та допустимим доказом по справі, позаяк у вказаному акті зазначені всі обов'язкові відомості, а саме: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття, отже даний акт в загальному відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, і є належним доказом по справі.
Крім того, акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події.
Статтею 1192 ЦК України визначені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Позивачка вказує на те, що внаслідок залиття квартири вартість ремонтно будівельних робіт необхідних для усунення пошкодження квартири позивачки становить 7303,20 грн.
Так, позивачкою в обґрунтування розміру заподіяної шкоди до матеріалів справи було додано Висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №17/25 від 28.08.2025.
12.08.2025 між адвокатом Куспись Є.А. (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (виконавець) укладено Договір №17/25 на проведення експертного дослідження (експертизи), відповідно до умов п. 1.1. Розділу 1. «Предмет договору» виконавець зобов'язується провести будівельно-технічну експертизу щодо розміру майнової шкоди, завданої в результаті пошкоджень приміщень квартири АДРЕСА_2 (а.с.45-47).
Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №17/25 від 28.08.2025, складеного експертом ФОП ОСОБА_5 , при проведенні візуального огляду (20.08.2025 р.) об'єкту дослідження - приміщень квартири АДРЕСА_2 (додаток №1 до висновку експерта: Ілюстративна таблиця) серед інших пошкоджень, що могли виникнути внаслідок життєдіяльності власника приміщення, встановлені пошкодження опоряджувальних покриттів стелі в коридорі (приміщення №1) та стелі в житловій кімнаті (приміщення №6) квартири АДРЕСА_4 , характер яких вказує на те, що вони виникли внаслідок зовнішніх дій та факторів, які відбулись з верху в низ (залиття).
Також, при проведенні візуального огляду об'єкту дослідження, із врахуванням інформації зазначеній в Акті про залиття складеного комісією ЛКП «Рясне - 402», виявлено пошкодження опоряджувальних покриттів в приміщеннях №1, №6, що виникли внаслідок зовнішніх дій і факторів, а саме: - Коридор (приміщення №1): стеля - місцями сліди протікання, плями сірого кольору, відшарування шпалер в місцях стиків (додаток №1 до висновку експерта: Ілюстративна таблиця фото №№5,6,7); - Житлова кімната (приміщення №6): стеля - місцями сліди протікання, плями жовтого кольору, здуття і відшарування шару фарби (додаток №1 до висновку експерта: Ілюстративна таблиця фото №№9,10,11,12).
Крім того, згідно вищенаведеного Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №17/25 від 28.08.2025, складеного експертом ФОП ОСОБА_5 , розмір матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири АДРЕСА_2 становить 7303,20грн. з урахуванням ПДВ (в тому числі, ПДВ становить 1 217,20 грн. (а.с.19-42).
Оскільки жодних доказів на спростування своєї вини у заподіянні шкоди майну позивачки відповідач не надала, натомість факт залиття квартири підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.
Розмір матеріальної шкоди, спричинений залиттям доведений висновком експерта за результатами проведення експертної будівельно-технічної експертизи №17/25 від 28.08.2025 та складає 7 303, 20 грн, тому з огляду на вищевикладене, позов в частині стягнення матеріальної шкоди позивачки підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 не є особою, винною в залитті квартири, не знайшли свого підтвердження. Суд першої інстанції правильно поклав відповідальність за залиття квартири позивача на ОСОБА_1 , яка є власником квартири, що розташована поверхом вище квартири позивача, зазначивши, що відповідач не спростував презумпцію своєї вини. Саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Визначення розміру збитків, спричинених залиттям, може бути здійснено різними способами, а саме: безпосередньо в акті про залиття може бути вказано розмір збитків. Розмір збитків визначається також на підставі кошторисної документації, складеної будівельно-ремонтною організацією, оцінки вартості матеріальних збитків щодо ремонтно-відновлювальних робіт, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, повноваження якого підтверджується сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності, проведенням будівельно-технічної експертизи експертом, який має відповідні знання в даній сфері.
Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок експертної будівельно-технічної експертизи №17/25 від 28.08.2025, в силу норм ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру збитків.
Зазначену експертизу відповідачем не спростовано, клопотань про призначення експертизи щодо визначення розміру збитків відповідач не заявляла, також відповідач сама мала можливість надати суду відповідні докази та висновки експерта, але не використала своє право, лише заперечуючи та не визнаючи вимоги позивача.
Отже, відповідач не спростував презумпцію її вини у заподіянні шкоди майну позивача та не надала безспірних доказів того, що шкода була спричинена не з її вини.
Що стосується рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, то в цій частині колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, які є обґрунтованими та відповідають вимогам закону.
Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц.
Як роз'яснює п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди зі змінами та доповненнями - шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, суд першої інстанції, врахувавши конкретні обставини справи, та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, обґрунтовано стягнув 4 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Також колегія суддів зазначає, що факт шкоди та причинний зв'язок доведено позивачем наданими доказами - Актом компетентної комісії та експертню будівельно-технічною експертизою №17/25 від 28.08.2025. Водночас, твердження відповідача про неналежність акта та припущення щодо можливих залиття іншими особами ґрунтуються на припущеннях. Самі по собі формальні недоліки акта (на думку апелянта) не спростовують зафіксовану технічну причину залиття, якщо відповідачем не надано контрдоказів (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 22.05.2019 у справі № 640/8205/17).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було встановлено усі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.
Інші доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з остаточним висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 20.04.2026 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.