19.03.2026 Справа №607/22982/25 Провадження №2/607/2518/2026
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Семененко Сергій Михайлович, до Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
03 листопада 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Семененко С.М., звернулися до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про: 1) визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 права власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; 2) визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 права власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , із ціною позову 98 950 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Семененко С.М. зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачів ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивачів - ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачів ОСОБА_3 . Після їх смерті відкрилася спадщина, яка складалася з відповідної частини житлового будинку АДРЕСА_2 з господарськими будівлями і спорудами. Вказаний будинок мав статус колгоспного двору, в якому станом на 15 квітня 1991 року проживали та були зареєстровані шість членів, отже, кожен мав по 1/6 частині. Адвокат вказує, що після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спадщину (по 1/6 частині будинку) прийняв їх син (батько позивачів) ОСОБА_3 . Тобто, був власником 1/2 частини будинку. Після його смерті відкрилася спадщина, на яку претендують позивачі у справі, проте у нотаріуса їм було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа про належність цього майна спадкодавцеві.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Відповідач Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористалася.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 листопада 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою від 03 лютого 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник адвокат Семененко С.М. не з'явилися, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, однак адвокат подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримав у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з'явилася, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, проте стороною відповідача було подано клопотання про розгляд справи у їх відсутності, щодо позовних вимог поклалися на думку суду.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
14 лютого 1981 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серія НОМЕР_1 , запис № 3, (а.с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , батьками якого зазначені: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про народження, серія НОМЕР_2 , запис № 50 (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_8 , батьками якої вказані: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_3 , актовий запис № 6 (а.с. 15).
23 липня 1998 року ОСОБА_4 склав заповіт на ім'я ОСОБА_3 , посвідчений секретарем виконавчого комітету сільської Ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області Пащин Л.С., яким заповів належну йому на праві особистої власності половину житлового та господарського будинків, що знаходиться в с. Ступки, Тернопільський район, Тернопільська область, та належну йому земельну ділянку, площею
0,76 га (а.с. 62 зворотна сторона).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_4 , актовий запис за № 6 (а.с.10).
30 травня 2013 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 був укладений між шлюб, актовий запис № 598, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00044585397 від 17 квітня 2024 року (а.с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_5 , актовий запис № 7 (а.с. 11).
12 лютого 2014 року ОСОБА_3 подав до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , заява № 221, спадкова справа № 66/2014 р. (а.с. 55).
Як вказано у витязі про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 36597097 від 12 лютого 2014 року була заведена спадкова справа № 55722637, номер у нотаріуса 66/2014 р. після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (а.с. 57).
У довідці виконкому Ступківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 64 від 03 березня 2014 року, вказано про те, що будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , обліковується за ОСОБА_5 ; станом на 01 липня 1990 року двір - колгоспний. На день смерті ОСОБА_5 за вказаною адресою проживали, були зареєстровані та проживають по теперішній час: 1) ОСОБА_3 - син; 2) ОСОБА_7 - невістка; 3) ОСОБА_2 - внучка; 4) ОСОБА_1 - син, зареєстрований, але за даною адресою не проживає; 5) ОСОБА_11 - внук, зареєстрований, але за даною адресою не проживає (а.с. 58 зворотна сторона).
27 травня 2014 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 2,6266 га, яка розташована на території Ступківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (а.с. 59).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_6 , актовий запис № 153 (а.с. 12).
У витягу про осіб, місце проживання яких в період з 03 вересня 1979 року по 24 грудня 2023 року було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , наданим відділом «Центр надання адміністративних послуг» Байковецької сільської ради № 13 від 10 січня 2025 року, зазначено: 1) ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_6 (період реєстрації: 01 серпня 2001 року по теперішній час); 2) ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_7 (період реєстрації: 03 вересня 2019 року по теперішній час); 3) ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_8 (період реєстрації: 23 травня 2014 року по 07 листопада 2022 року); 4) ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_9 (період реєстрації: 29 травня 1984 року по теперішній час); 5) ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_10 (період реєстрації: 03 вересня 1979 року по 26 грудня 2023 року); 6) ОСОБА_13 - ІНФОРМАЦІЯ_11 (період реєстрації: 21 травня 2018 року по теперішній час) (а.с. 62).
15 січня 2024 року ОСОБА_2 подала заяву Тернопільській районній державній нотаріальній конторі про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , заява № 22, спадкова справа № 8/2024 (а.с. 60).
15 січня 2024 року ОСОБА_7 подала заяву Тернопільській районній державній нотаріальній конторі заяву про відмову від прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , заява № 23, спадкова справа № 8/2024 (а.с. 60 зворотна сторона).
Як вказано у витязі про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 75424048 від 15 січня 2024 року була заведена спадкова справа № 71847191, номер у нотаріуса 8/2024 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (а.с. 61).
18 квітня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , посвідчений Тернопільською районною державною нотаріальною конторою за № 2-269 (а.с. 63).
18 квітня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяву Тернопільській районній державній нотаріальній конторі про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , на підставі договору про поділ спадщини, посвідченого Тернопільською районною державною нотаріальною конторою 18 квітня 2025 року за № 2-269, заява №324, спадкова справа № 313/2023 (а.с. 64).
У виписці з погосподарської книги від 08 серпня 2025 року № 154, наданій відділом «Центр надання адміністративних послуг» Байковецької сільської ради, зазначено, що згідно записів погосподарської книги № 3 за 1991 - 1995 роки житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_2 , належав ОСОБА_4 . Станом на 01 липня 1990 року двір колгоспний, членами якого були: 1) ОСОБА_4 - голова двору (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ); 2) ОСОБА_5 - дружина (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ); 3) ОСОБА_3 - син (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ); 4) ОСОБА_7 - невістка; 5) ОСОБА_1 - внук; 6) ОСОБА_8 - внучка (а.с. 33, 69).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1270/02-31 від 26 серпня 2025 року, постановленою державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Темніковою Л.Г., відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами (його частки), який знаходиться на АДРЕСА_2 , 1/6 частка якого належала померлому ОСОБА_3 особисто, 1/6 частка якого належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, та 1/6 частки якого належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем за заповітом якого був його син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Також документи, які підтверджують право власності за вказаними особами відсутні (а.с. 37, 72, 73).
Згідно довідки (виписка з погосподарської книги) від 17 вересня 2025 року № 184, наданій відділом «Центр надання адміністративних послуг» Байковецької сільської ради, відповідно до запису погосподарської книги № 3 за 2001 - 2005 роки ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На день його смерті за цією адресою були зареєстровані: 1) ОСОБА_5 - 1925 року народження; 2) ОСОБА_3 - 1962 року народження; 3) ОСОБА_7 - 1962 року народження; 4) ОСОБА_1 - 1981 року народження; 5) ОСОБА_8 - 1985 року народження (а.с. 34).
У довідці (виписка з погосподарської книги) від 17 вересня 2025 року № 183, наданій відділом «Центр надання адміністративних послуг» Байковецької сільської ради, вказано про те, що згідно запису погосподарської книги № 3 за 2011 - 2015 роки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . На день смерті померлої були зареєстровані: 1) ОСОБА_3 - 1962 року народження; 2) ОСОБА_7 - 1962 року народження; 3) ОСОБА_1 - 1981 року народження; 4) ОСОБА_8 - 1985 року народження (а.с. 35).
У відомості від 17 вересня 2025 року № 185 про осіб, місце проживання яких в період з 03 вересня 1979 року по 24 грудня 2023 року було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , наданій відділом «Центр надання адміністративних послуг» Байковецької сільської ради, зазначено: 1) ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_6 (період реєстрації: 01 серпня 2001 року по теперішній час); 2) ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_7 (період реєстрації: 03 вересня 2019 року по теперішній час); 3) ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_8 (період реєстрації: 23 травня 2014 року по 07 листопада 2022 року); 4) ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_9 (період реєстрації: 29 травня 1984 року по теперішній час); 5) ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_10 (період реєстрації: 03 вересня 1979 року по 26 грудня 2023 року); 6) ОСОБА_13 - ІНФОРМАЦІЯ_11 (період реєстрації: 21 травня 2018 року по теперішній час) (а.с. 36).
Відповідно до будівельного паспорту № 87/04 на забудову земельної ділянки, індивідуального забудовника добудова та реконструкція в с. Ступки на ім'я ОСОБА_4 , складеного Тернопільським районним комунальним підприємством «Селопроектбудсервіс», в якому міститься проект добудови будинку, рішення № 72 виконавчого комітету Ступківської сільської ради про надання дозволу на добудову та реконструкцію, генплан забудови земельної ділянки, акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків (а.с. 23 - 31).
Як вказано у інформаційній довідці № 880 від 06 жовтня 2025 року станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з прибудовою, загальною площею 41,4 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м. літ. «А», літня кухня з підвалом літ. «Б», криниця літ. «К», огорожа «1-3» на АДРЕСА_2 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 12 червня 1990 року на підставі рішення виконкому № 50 від 27 лютого 1990 року та записано 12 червня 1990 року в реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 104 (а.с. 17).
У інформаційній довідці про технічний стан нерухомого майна № 884 від 06 жовтня 2024 року Тернопільського районного госпрозрахункового БТІ вказано, що за обліком бюро житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_2 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_4 . Загальна площа збільшилась на 156,5 кв.м., житлова площа збільшилася на 64,2 кв.м. за рахунок проведеної реконструкції житлового будинку, майстерня з підвалом літ. «Б» раніше рахувалася літня кухня з підвалом літ. «Б», криниця «8» - криниця «К», огорожа «1, 2» - знесено. Дозвільні документи на реконструкцію житлового будинку з прибудовою літ. «А», будівництво гаража літ. «В», літньої кухні літ. «Е», навісу літ. «Ж» замовником не надано (а.с. 18).
06 жовтня 2025 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації був виготовлений технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_2 , загальною площею 295 кв.м., інвентаризаційна справа № б/н, на замовлення ОСОБА_2 (а.с. 19 - 22).
Згідно висновку про вартість майна, житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 197,9 кв.м., житловою площею 95,6 кв.м., на АДРЕСА_2 , від 28 жовтня 2025 року, ринкова вартість об'єкта оцінки становить 395 800 грн (а.с. 32).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).
Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України закріплено: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша); суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга); суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частина десята).
Способи захисту у цих спірних правовідносинах визначені Цивільним кодексом України (далі - ЦК України). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
2.2. Частиною першою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Конституційний Суд України зазначив, що в приписові частини першої статті 41 Конституції України визначено тріаду правомочностей власника: володіння, користування, розпорядження, які він здійснює щодо певного майна, що йому належить на тій чи тій юридичній підставі, тому в розумінні цього припису власність, якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися, стосується майна. Відповідно, конституційний імператив щодо непорушності права приватної власності скеровано насамперед на убезпечення власника від протиправного втручання в здійснення ним своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном вільно та на власний розсуд. (абзац одинадцятий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року № 6- р(ІІ) /2022).
У статті 41 Основного Закону України також вказано: право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частина друга); ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (частина четверта); використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома).
Головним обов'язком держави у сфері відносин власності є забезпечення захисту прав усіх суб'єктів права власності. Одним із механізмів забезпечення такого захисту є законодавче врегулювання, у межах якого чітко та вичерпно встановлено, зокрема, підстави виникнення, припинення права власності, випадки правомірного обмеження права власності, підстави і порядок здійснення такого обмеження (абзац десятий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року № 6-р(ІІ)/2022).
Наведені приписи основоположного акта держави знаходять свій розвиток насамперед у нормах цивільного законодавства.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
2.3. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належати спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Відповідно до статті 1220 ЦК України внаслідок смерті особи або оголошення її померлою відкривається її спадщина.
За частиною першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України визначено: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша); кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (частина друга).
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
2.4. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що посвідчує його право власності.
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У частині другій статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952) вказано, що речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Частиною третьою цієї статті передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди, на час завершення спорудження будинку, регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13 грудня 1995 року; далі - Інструкція), та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року (далі - Тимчасове положення).
У пункті 4 Інструкції було зазначено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міського типу, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
Згідно з пунктом 1.6 Тимчасового положення державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Державна реєстрація права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно.
Державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт (пункт 1.7 Тимчасового положення).
Відповідно до розділу ІІІ Інструкції про порядок оформлення права власності на будинок або домоволодіння при відсутності правовстановлюючих документів реєстрація здійснюється, зокрема, у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам; окремо складаються списки на будинки та домоволодіння, належні державним, кооперативним та громадським установам, підприємствам і організаціям - на підставі рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про оформлення права власності на будинок (домоволодіння) власникові видається свідоцтво про це або реєстраційне посвідчення (пункт 20 Інструкції).
Відповідно до пункту 6 Інструкції не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. Тобто, якщо будинок було побудовано в сільській місцевості, він не підлягав державній реєстрації та на нього не виготовлялась документація про право власності.
Тож зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом № 1952.
Відповідно до статей 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319 у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом № 1952, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.
Згідно з пунктом 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до підпункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно з підпунктом 4.17 пункту 4 глави 10 розділу ІІ вказаного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, дане питання вирішується в судовому порядку.
Відповідно до пункту 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону № 1952 та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
Статтею 31 Закону № 1952 встановлено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Листом Міністерства юстиції № 8.4-35//18/1 від 23 лютого 2016 року, щодо державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, збудовані до 05 серпня 1992 року, надано роз'яснення, що єдиним документом, який засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Згідно з положеннями пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху, крім звернення до суду за захистом порушеного права, у позивача немає, а тому відповідно до статті 16 ЦК України стороною обрано належний спосіб захисту свого порушеного права.
2.5. Особливості правовідносин, що склалися у цій справі, пов'язані, насамперед, з тим, що юридичний спір існує стосовно майна, право власності на яке сформувалося у період дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК 1963 року) з-поміж членів колгоспного двору.
Згідно з пунктом 4 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Питання спільної власності було унормовано Главою 11 ЦК 1963 року. Так, відповідно до статті 112 ЦК 1963 року майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам (частина перша); розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність) (частина друга).
ЦК 1963 року визначав особливості права власності майна колгоспного двору. Зокрема, у статті 120 ЦК 1963 року було вказано, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.
Згідно зі статтею 123 ЦК 1963 року частка члена колгоспного двору в майні двору визначалась: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов'язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.
Пунктом 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, було передбачено, що як виняток з правил, зазначених у пунктах 33, 48, 50 цієї Інструкції, підтвердженням належності будинку, розміру земельної ділянки, на якому він розташований, страхової оцінки будинку, відсутності заборгованості по податках та страхових платежах, а також відсутності заборони відчуження будинку можуть служити відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих. Всі ці дані можуть бути зазначені в одній загальній довідці.
Спадкодавець ОСОБА_3 набув право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами (його частки), який знаходиться по АДРЕСА_2 , 1/6 частка якого належала померлому ОСОБА_3 особисто, 1/6 частка якого належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, та 1/6 частки якого належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем за заповітом якого був його син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, на об'єкт нерухомого майна загальною площею 197,9 кв.м., житловою площею 95,6 кв.м., не зареєстрував своє право власності на нього, при цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, відсутність якої не може бути підставою позбавлення спадкоємців права на спадщину.
Враховуючи те, що право власності спадкодавця доведено наведеними вище обставинами та доказами, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями за законом, які звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняли спадщину, але отримати свідоцтво про право на спадщину не змогли через відсутність правовстановлюючого документу за спадкодавцем на спірне майно, у зв'язку з чим заявлені у позові вимоги є обґрунтованими.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Враховуючи вищенаведене, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Розподіляючи судові витрати у вигляді судового збору, суд керується частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідачів, судові витрати покладаються на позивачів.
Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах ними понесених.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 79, 81, 89, 141, 258 - 268, 273 - 274, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Семененко Сергій Михайлович, до Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) право власності на 1/4 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 197,9 кв.м., житловою площею 95,6 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3. Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) право власності на 1/4 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 197,9 кв.м., житловою площею 95,6 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
4. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти у рівних частинах на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах ними понесених.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
8. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлений 19 березня 2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ: 04394846, адреса місця знаходження: вул. Січових Стрільців, 43, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область.
Головуючий суддяТ. І. Якімець