10.04.2026 Справа №607/7884/26 Провадження №1-кс/607/2785/2026
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , дослідивши матеріали за скаргою ОСОБА_2 на незаконне затримання ОСОБА_3 ,
10.04.2026 ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зі скаргою, в якій просить визнати незаконним утримання ОСОБА_3 у ІНФОРМАЦІЯ_1 та негайно звільнити його з-під незаконного утримання.
В обґрунтування поданої скарги повідомила, що 09.04.2026 о 17 год в м. Бережани її двоюрідного брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає в с. Рекшин, Тернопільського р-ну, зупинили представники ТЦК для перевірки документів. В брати були документи про відстрочку по догляду за матір'ю. 06.04.2026 він відвідував Бережанський воєнкомат, де проходив ВЛК і підтверджував дані по відстрочці. Також вказала, що документи всі були чинні і в порядку. Після перевірки документів працівники пішли та повернулись через 5 хв, сказали, що слід проїхати в Бережанський воєнкомат для уточнення даних. Військові відвезли його в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Звідти брат зателефонував мені і повідомив, що всі оригінали документів про відстрочку у нього забрали і забирають телефон. Вона прийшла до воєнкомату, щоб зустрітись з братом, однак на територію її не впустили. О 20:13 вона зателефонувала на « НОМЕР_1 », приїхав екіпаж патрульної поліції і вона подала заяву про викрадення людини та незаконне утримання в порядку ст. 206 КПК України (згідно з ст. 146 та ст. 149 КК України). Крім того, зазначила, що у брата були всі підтверджуючі документи про відстрочку від військової служби по догляду за матір'ю. Мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є недієздатною, майже незрячою, з психічними розладами, проживає в с. Рекшин, Тернопільського р-ну, Тернопільської обл., на хуторі.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя доходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
В силу положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
У свою чергу приписами ч. 3 ст. 26 КПК України встановлено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Відповідно до приписів ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:
1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;
3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Разом з тим всі зазначені вище положення КПК України стосуються випадків затримання особи і її тримання у відповідних державних установах, які спеціально створені для утримання слідчо-заарештованих осіб, тобто осіб, які є учасниками кримінального провадження.
Таке положення є необхідною умовою застосування норм ст. 206 КПК України, оскільки в іншому випадку безпідставне затримання або позбавлення особи свободи є кримінальним правопорушенням, що встановлено, зокрема, нормою ст. 146 Кримінального кодексу України (надалі за текстом - КК України), яка встановлює відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини. Окрім того, існує спеціальна норма ст. 146-1 КК України, яка регулює насильницьке зникнення людини, відповідно до диспозиції якої арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини, вчинене представником держави має окрему кримінально правову форму відповідальності.
Таким чином слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування і його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, котре здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Як вбачається зі змісту поданої ОСОБА_2 скарги, вона звернулась до слідчого судді у порядку ст. 206 КПК України, у якій просила визнати незаконним утримання ОСОБА_3 у ІНФОРМАЦІЯ_1 та негайно звільнити його з-під незаконного утримання.
Зі змісту поданої скарги не вбачається, що ОСОБА_3 має статус учасника будь-якого кримінального провадження, ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, у тому числі й у зв'язку зі застосованим стосовно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України, та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами у зв'язку з розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Натомість встановлено, що відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан задля протидії російській агресії та на теперішній час продовжено строк проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст.ст. 64, 65 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти ІНФОРМАЦІЯ_5 - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти ІНФОРМАЦІЯ_6 - за викликом керівників відповідних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_6 , військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Із положень ст. 206 КПК України вбачається, що вона стосується випадків затримання особи і її тримання під вартою, тобто запобіжних заходів, що застосовуються під час досудового розслідування і не відносяться до дій працівників ТЦК, що здійснюються ним в межах повноважень, визначених ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «;Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з нормами кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи РТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою у розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
У зв'язку з наведеним, у даному випаду доставлення ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_7 та утримання його без відповідного судового рішення не підлягає оскарженню до слідчого судді в порядку КПК України, оскільки компетенція слідчого судді розповсюджується лише на стадію досудового розслідування. Так, слідчому судді не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості підозри того, що в межах територіальної юрисдикції Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, тобто була затримана саме у кримінальному провадженні та на підставах, встановлених КПК України.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст.206 КПК України клопотання, поданого не в рамках кримінального провадження.
Затримання громадянина працівниками ТЦК та СП та утримання його без відповідного судового рішення не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, перевірка законності дій яких у такому разі не належать до повноважень слідчого судді та не підлягають розгляду в порядку КПК України.
У частині 4 статті 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на незаконне затримання ОСОБА_3 . Вказаний висновок узгоджується із позицією Тернопільського апеляційного суду, викладеною в ухвалі від 19.03.2026 у справі № 594/335/26.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 26, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на незаконне затримання ОСОБА_3 - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її постановлення.
Слідчий суддя ОСОБА_1