17.04.2026 Справа №607/19543/25 Провадження №2-др/607/48/26
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Вийванка О. М.
за участю секретаря судового засідання Дудченко Ю. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН ВЕЙН ОРГАНІК» про визнання договору позики удаваним правочином,
Представник позивачів адвокат Салабай Р.І. звернувся до суду із заявою про стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН ВЕЙН ОРГАНІК» про визнання договору позики удаваним правочином.
В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.03.2026 позовні вимоги задоволено частково, розмір яких у пропорційному відношенні становить 95,34 % на загальну суму 45 000,00 дол. США та відмовлено в задоволенні зустрічної позовної заяви.
Позивачі уклали договори про надання правничої допомоги з адвокатом, за погодженням якої за домовленістю сторін загальна сума вартості на правничу допомогу в даній справі становить 80 000,00 грн.
Відтак, представник позивачів просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 80 000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що суд вирішує лише питання про судові витрати, розгляд справи слід проводити без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача подала до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки розмір витрат є необґрунтовано завищеним, так як предметом розгляду у даній справі є єдині правовідносини щодо стягнення заборгованості за договором позики, позивачі діяли на спільній правовій позиції, їх вимоги є однорідними та взаємопов'язаними, а тому правнича допомога фактично надавалась в межах одного спору, а не окремо кожному позивачу, у зв'язку з чим просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з розміру позовних вимог та складності справи.
Представник позивачів подав заперечення на клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки посилання представника відповідача на завищений розмір витрат в заявленому обсязі є нелогічним та нерозумним, вказавши, що розмір понесених витрат слід оцінювати не на підставі заявленої суми до відшкодування, а на підставі поданих доказів, що підтверджують реальність понесених витрат. Більше того, стороною відповідача не надано жодних доводів неспівмірності витрат на правничу допомогу позивачів, жодних вмотивованих обґрунтувань, натомість лише посилання на судову практику, а також власні оціночні судження, що ґрунтуються не на доказах, а на власних припущеннях, що суперечать процесуальному принципу доказування. Таким чином, вважає, що всі доводи сторони відповідача щодо витрат на правничу допомогу є оціночним судженням, носить суб'єктивний характер та не спростовують жодним чином факту надання правничої допомоги, а відтак є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, а тому просить клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відхилити та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 80 000,00 грн.
Перевіривши та дослідивши матеріали даної справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.03.2026 ухвалено задовольнити частково позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 22 500,00 доларів США (двадцять дві тисячі п'ятсот доларів США 00 центів) та 7 217,24 грн (сім тисяч двісті сімнадцять гривень 24 копійки) сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 11 250,00 доларів США (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят доларів США 00 центів) та 3 608,62 грн (три тисячі шістсот вісім гривень 62 копійки) сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 11 250,00 доларів США (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят доларів США 00 центів) та 3 608,62 грн (три тисячі шістсот вісім гривень 62 копійки) сплаченого судового збору.
Відмовити у задоволенні інших позовних вимог.
Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН ВЕЙН ОРГАНІК» про визнання договору позики удаваним правочином.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.
Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 2 наведеної статті містить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема визнання права. Причому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом унаслідок неналежного виконання вимог частини 1 статті 264 ЦПК України.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Суд враховує, що представником позивачів в процесі розгляду даної справи було подано докази на підтвердження витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, судових витрат, пов'язаних із витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн, а саме: Договір про надання правової допомоги № 17/03-25 від 17.03.2025, укладений між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Салабай Р.І.; Додаткова угода № 01 від 16.10.2025 до Договору про надання правової допомоги № 17/03-25, укладена між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Салабай Р.І.; Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2026, укладений між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Салабай Р.І.; рахунок № 01 та розписка про отримання гонорару на суму 20 000,00 грн від 21.03.2025; рахунок № 02 та розписка про отримання гонорару на суму 20 000,00 грн від 31.03.2026; Договір про надання правової допомоги № 20/05-25 від 20.05.2025, укладений між клієнтом ОСОБА_3 та адвокатом Салабай Р.І.; Додаткова угода № 01 від 16.10.2025 до Договору про надання правової допомоги № 20/05-25, укладена між клієнтом ОСОБА_3 та адвокатом Салабай Р.І.; Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2026, укладений між клієнтом ОСОБА_3 та адвокатом Салабай Р.І.; рахунок № 01 та розписка про отримання гонорару на суму 10 000,00 грн від 24.05.2025; рахунок № 02 та розписка про отримання гонорару на суму 10 000,00 грн від 31.03.2026; Договір про надання правової допомоги № 11/08-25 від 11.08.2025, укладений між клієнтом ОСОБА_2 та адвокатом Салабай Р.І.; Додаткова угода № 01 від 16.10.2025 до Договору про надання правової допомоги № 11/08-25, укладена між клієнтом ОСОБА_2 та адвокатом Салабай Р.І.; Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2026, укладений між клієнтом ОСОБА_2 та адвокатом Салабай Р.І.; рахунок № 01 та розписка про отримання гонорару на суму 10 000,00 грн від 14.08.2025; рахунок № 02 та розписка про отримання гонорару на суму 10 000,00 грн від 31.03.2026; детальний розрахунок робіт/послуг по Договору про надання правової допомоги № 17/03-25 від 17.03.2025, № 20/05-25 від 20.05.2025 та № 11/08-25 від 11.08.2025.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Питання гонорару та рахунків визначено сторонами у вищевказаному договорі про надання правничої допомоги.
Таким чином, представник позивача надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Разом із цим, представник відповідача подала клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК України, встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
При стягненні витрат на правову допомогу, слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У заяві про зменшення витрат на правничу допомогу представник відповідача пояснив те, що розрахунки, надані представником позивача на підтвердження витрат понесених ним на правничу допомогу, є завищеними та неспівмірними.
Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачами на професійну правову допомогу, а саме: Договір про надання правової допомоги № 17/03-25 від 17.03.2025, укладений між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Салабай Р.І.; Додаткова угода № 01 від 16.10.2025 до Договору про надання правової допомоги № 17/03-25, укладена між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Салабай Р.І.; Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2026, укладений між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Салабай Р.І.; рахунок № 01 та розписка про отримання гонорару на суму 20 000,00 грн від 21.03.2025; рахунок № 02 та розписка про отримання гонорару на суму 20 000,00 грн від 31.03.2026; Договір про надання правової допомоги № 20/05-25 від 20.05.2025, укладений між клієнтом ОСОБА_3 та адвокатом Салабай Р.І.; Додаткова угода № 01 від 16.10.2025 до Договору про надання правової допомоги № 20/05-25, укладена між клієнтом ОСОБА_3 та адвокатом Салабай Р.І.; Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2026, укладений між клієнтом ОСОБА_3 та адвокатом Салабай Р.І.; рахунок № 01 та розписка про отримання гонорару на суму 10 000,00 грн від 24.05.2025; рахунок № 02 та розписка про отримання гонорару на суму 10 000,00 грн від 31.03.2026; Договір про надання правової допомоги № 11/08-25 від 11.08.2025, укладений між клієнтом ОСОБА_2 та адвокатом Салабай Р.І.; Додаткова угода № 01 від 16.10.2025 до Договору про надання правової допомоги № 11/08-25, укладена між клієнтом ОСОБА_2 та адвокатом Салабай Р.І.; Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2026, укладений між клієнтом ОСОБА_2 та адвокатом Салабай Р.І.; рахунок № 01 та розписка про отримання гонорару на суму 10 000,00 грн від 14.08.2025; рахунок № 02 та розписка про отримання гонорару на суму 10 000,00 грн від 31.03.2026; детальний розрахунок робіт/послуг по Договору про надання правової допомоги № 17/03-25 від 17.03.2025, № 20/05-25 від 20.05.2025 та № 11/08-25 від 11.08.2025, дійшов висновку про те, що визначений представником позивачів розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді в розмірі 80 000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними, у зв'язку із наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.
Зокрема, щодо понесених витрат на правничу допомогу за вивчення обставин та наявних матеріалів справи, складання процесуальних документів за первісним та зустрічним позовами, а також проведення особистих зустрічей з клієнтами, виїзд та представництво їх інтересів в судових засіданнях на загальну суму 80 000,00 грн, не відповідає вказаному вище критерію розумності та обґрунтованості, оскільки, з огляду на зміст позовної заяви, її написання та написання інших процесуальних документів в ході розгляду даної справи, не вимагало у адвоката особливих зусиль чи вивчення нових обставин справи, а інші наявні в матеріалах справи докази щодо понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Разом з тим, як свідчить аналіз понесених стороною позивачів витрат на правничу допомогу у вищевказаному розмірі є очевидно завищеним та такий розмір витрат неспівмірний зі складністю справи та наданими адвокатом послугами.
З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу позивачами, суд, бере до уваги співмірність витрат зі складністю справи та із наданим адвокатом позивачів обсягом послуг під час розгляду справи в суді, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги, виконані роботи, з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також, враховуючи, що представник відповідача заперечує проти розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат в сумі 40 000,00 грн та стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 38 136,00 грн (40 000,00*95,34/100) в рівних частках.
На підставі викладеного, керуючись статтями 133, 137, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,
Задовольнити частково заяву представника позивачів адвоката Салабая Романа Івановича про стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН ВЕЙН ОРГАНІК» про визнання договору позики удаваним правочином.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 712,00 грн (дванадцять тисяч сімсот дванадцять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 712,00 грн (дванадцять тисяч сімсот дванадцять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 712,00 грн (дванадцять тисяч сімсот дванадцять гривень 00 копійок).
Відмовити у задоволенні інших вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
позивачі:
1. ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ;
2. ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 ;
3. ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_2 ;
відповідач ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_3 .
Додаткове рішення суду складено та підписано 17 квітня 2026 року.
Головуючий суддя О. М. Вийванко