06.04.2026 Справа №607/5343/26 Провадження №3/607/2143/2026
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дуда О. О. розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління ДПС у Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, працюючої на посаді директора ТОВ «Медичний центр «Клініка господарських», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за ч.1 ст.155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 12 березня 2026 року направлено в суд матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст. 155-1 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №33/07-04 від 05.03.2026, ОСОБА_1 директор ТОВ «Медичний центр «Клініка господарських» вчинила правопорушення: порядку проведення розрахунків, а саме: розрахункові операції за надані послуги у безготівковій формі за 20.02.2026 на суму 19765,00 грн та 23.02.2026 на суму 2400,00 грн не проведено через зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу програмний реєстратор розрахункових операцій не видано особі, яка отримала послугу в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту створений в електронній або паперовій формі фіскальний чек, чим порушено п.1.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265(95- ВР) від 06.07.95 із змінами та доповненнями, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 155-1 КУпАП.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Нужда Ф. Т. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.155-1 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, вказавши, що із даного протоколу вбачається, що директором ТОВ «Медичний центр «Клініка Господарських» ОСОБА_1 розрахункові операції в безготівковій формі за надані послуги 20 лютого 2026 року в сумі 19 765 грн. та 22 лютого 2026 року на суму 2 400 грн. не проведені через програмний реєстратор розрахункових операцій, не видані особам, які оплачували одержані послуги розрахункові документи встановленої форми, створені в електронній або паперовій формах, чим порушено п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Всупереч наведеній правовій нормі у згаданому протоколі (№33/07-04 від 05.03.2026 року) не вказано які правила торгівлі, виконання робіт і надання послуг порушено ОСОБА_1 , достовірних та об'єктивних обставин на підтвердження цих порушень в протоколі не описано, належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 155 КУПАП, суду не подано. На підставі наказу №269-п від 24 лютого 2024 року, виданого начальником Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольгою Ліщинською, працівниками даного контролюючого органу проведено фактичну перевірку дотримання платником податків (ТОВ «Медичний центр «Клініка Господарських») норм законодавства з питань обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками(найманими особами). Фактична перевірка може бути проведена на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДПС, яке оформлюють наказом, копію якого вручають платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України). Підставами для проведення фактичної перевірки в наказі №269-п від 24 лютого 2024 року вказані п.п.80.2.2. п.80.2.ст.80 Податкового кодексу України ( у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи), п.п.80.2.7. п.80.2.ст.80 Податкового кодексу України ( у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації). Дані підстави є надуманими, обґрунтування цих підстав, викладених у наказі відсутнє, направлення на проведення такої перевірки, в якому були б зазначені, в числі іншого, конкретні підстави для фактичної перевірки, передбачені п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, не складалось, посадовим особам ТОВ «Медичний центр «Клініка Господарських» не пред'являлось і не вручалось. Про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки свідчить надання перевіряючими запиту директору товариства для одержання інформації, що була б предметом перевірки, в день початку перевірки - 24 лютого 2026 року. Із системного аналізу наведених норм Конституції України, законодавства про оподаткування вбачається, що фактична перевірка, за наслідками якої складено протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, проведена за відсутністю правових підстав, тобто з порушенням встановленого законом порядку. У зв'язку з цим спірний протокол підлягає правовій оцінці як такий, що складений за результатами незаконно проведеної контролюючим органом фактичної перевірки. В свою чергу, протиправні дії не можуть зумовлювати настання правомірних. Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України" ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Встановлення протиправності дій керівника і посадових осіб ГУ ДПС в Тернопільській області щодо проведення фактичної перевірки без законних підстав є достатньою та самостійною підставою для визнання незаконними наслідків такої перевірки, без аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень. Така позиція міститься і в Постанові від 2 липня 2920 року, прийнятій Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №1340/4669/18. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ВСУ від 31.07.2024 року (справа №821/789/18) зазначено: якщо орган ДПС не дотримав порядку проведення фактичної перевірки, у тому числі, щодо обґрунтування її підстав, періоду та місця проведення, то податкові повідомлення-рішення (ШР), що прийняті на підставі такої незаконної перевірки, не можна вважати правомірними, вони підлягають скасуванню. Очевидно, що це стосується і інших рішень органів ДПС, в тому числі, спрямованих на притягнення посадових осіб суб'єкта господарювання до адміністративної відповідальності. Крім того, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення суми коштів 19 765 грн. та 2 400 грн. насправді проведені через програмний реєстратор розрахункових операцій, про що свідчить виписка з банківського рахунку, що додається до клопотання. Незаконні і неправомірні дії працівників податкової служби призвели і до складення протоколу у справі про адміністративні правопорушення за ст.155 КУпАП, що згідно з ст.255 КУпАП не входить до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та його територіальних органів. У сукупності наведених обставин та аналізуючи дії відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, єдино вірним висновком є те, що ГУ ДПС в Тернопільській області діяло не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Системний аналіз наведених обставин та правових норм свідчить про те, що у перевіряючих не було підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинила вказані вище адміністративні правопорушення та складати зазначений протокол, оскільки в її діях відсутній (не доведений склад адміністративного правопорушення. Оцінюючи законність проведення 24 лютого 2026 року працівниками ГУ ДПС у Тернопільській області фактичної перевірки тов «Медичний центр «Клініка Господарських», слід зазначити, що формулювання конкретного змісту наказу про проведення перевірки є дискрецією контролюючого органу, однак з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У вказаному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють Контролюючий орган не надав належним чином доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення підприємством вимог законодавства. У самому наказі про призначення перевірки податковий орган не конкретизує суть порушення. Підсумовуючи вищенаведене можна дійти обґрунтованого висновку про те, що при виданні наказу на проведення фактичної перевірки, податковий орган має в обов'язковому порядку зазначити та обґрунтувати принаймні одну або декілька підстав для проведення такої перевірки. Формальне зазначення норми пункту ПКУ не допускається. Нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
З'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, а також іншими документами.
Диспозицією ч.1 ст.155-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Також, слід зазначити, що ч.1 ст.155-1 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ч.1 ст.155-1 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
У відповідності до вимог до п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Відповідно до вимог до п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Так, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечує сам факт непроведення 20.02.2026 року та 23.02.2026 року розрахункових операції через програмний реєстратор розрахункових операцій, зазначаючи, що насправді суми коштів 19765грн. та 2400грн. проведені через вказаний реєстратор.
Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що до матеріалів справи не додано усіх додатків, відповідно до п.4.5 акту фактичної перевірки від 05.03.2026 року, зокрема: копії z-звітів РРО, копії z-звітів ПРРО, копії РК.
Відтак до матеріалів справи не додано первинних документів щодо проведення чи непроведення відповідних сум розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій та обставини щодо непроведення таких сум через програмний реєстратор розрахункових операцій захисником заперечуються.
Згідно зі ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
За таких обставин, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, у діяннях ОСОБА_1 , не підтверджується доказами у справі.
Щодо посилань захисника на незаконність наказу "Про проведення фактичної перевірки" від 24.02.2026 року, суд відзначає, особа, ОСОБА_1 не позбавлена права оскаржити такий наказ у встановленому законом порядку, шляхом звернення із позовом до відповідного адміністративного суду.
Крім цього, доводи захисника про те, що протокол відносно ОСОБА_1 складено за ч.1 ст.155 КУпАП, а не за ч.1 ст.155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судом оцінюються критично, оскільки не відповідають протоколу про адміністративне правопорушення №33/07-04 від 05.03.2026 року.
Положенням п.1 ч.1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що викладені обставини у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не підтверджені доказами, а надані докази не містять в собі об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 155-1, 247, 283, 284 КУпАП, Суд, -
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.155-1 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд.
Суддя Дуда О.О.