Справа №2-4053/11
«09" серпня 2011 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Саламон О.Б.
при секретарі Солодухіній Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Енпол» про визнання права власності на об'єкт інвестування та частку в незавершеному будівництві,-
Позивач звернулась до суду з позовом в якому просить визнати за нею право власності на частку в об'єкті незавершеного будівництва гаражного комплексу, з наступними характеристиками: підземний гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 18,9 кв.м (за замірами БТІ 18,1 кв.м) за адресою АДРЕСА_1 та визнати за нею майнове (речове) право на отримання в натурі об'єкту інвестування - підземний гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 18.9 кв.м (за замірами БТІ 18,1 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Договору інвестування будівництва підземних гаражів №40-2С від 13 вересня 2004 року, після введення в експлуатацію гаражного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено договір інвестування будівництва підземних гаражів, згідно з умовами якого вона інвестувала свої кошти, що становить вартість будівництва об'єкту інвестування, а відповідач зобов'язався після закінчення будівництва у третьому кварталі 2004 року та вводу в експлуатацію гаражного комплексу передати їй вищезазначений гараж, за умови сплати повної вартості об'єкту інвестування. Проте відповідач відповідно до умов договору не завершив будівництво всього гаражного комплексу та введення його в експлуатацію, що унеможливлює оформлення права власності в установленому законом порядку.
Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо розгляду справи в порядку заочного провадження. (а.с. 24)
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить лист з відміткою про отримання повідомлення. (а.с.23)
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо відомостей про права та відносини сторін, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача відповідно до ст. 224-227 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення, про що не заперечував представник позивача.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні 13 вересня 2004 року між позивачем та ДП «Енпол» було укладено договір інвестування будівництва підземних гаражів за № 40-2С.
Згідно п. 2.2 Договору 100 % вартість підземного гаражного боксу № НОМЕР_1 , загальною площею 18,9 кв.м (за замірами БТІ 18,1 кв.м) складає 29 755, 04 грн., які позивач сплатила, шляхом перерахунку зазначеної суми на рахунок відповідача, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків по договору від 02 вересня 2005 року № 26, та платіжною станцією від 15 вересня 2004 року. (а.с. 10, 13)
Відповідно до п. 1.3 Договору відповідач зобов'язався після закінчення будівництва у третьому кварталі 2004 року та вводу в експлуатацію гаражного комплексу передати інвестору будівництва - позивачу, вищезазначений гаражний бокс.
Відповідно до Акту прийому-передачі № 26 від 02 червня 2005 року зазначений гаражний бокс було передано інвестору, але фактично це не відповідає дійсності, оскільки весь гаражний комплекс так і не був введений в експлуатацію.
На даний час відповідач, відповідно до умов договору відмовляється ввести гаражний комплекс в експлуатацію та передати об'єкт інвестування по акту прийому-передачі, що унеможливлює оформлення права власності в установленому законом порядку.
Встановлені обставини свідчать, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором, а саме не передано об'єкт інвестування по акту прийому - передачі, що порушує майнові права позивача.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Статтею 2 Закону встановлено, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Відповідно до ст. 5 вищевказаного Закону інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.
Статтею 7 цього Закону встановлено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Статтею 9 Закону передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-який інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, згідно із ст. 18 Закону, чинні на весь строк дії цих договорів і у разі, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови , що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.
Стаття 19 Закону визначає, що захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих та створення умов, які сприяють збереженню петицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, в тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. Держава гарантує захист петицій незалежно від форм власності.
Так, Законом України "Про інвестиційну діяльність" не передбачено механізму передачі майнових прав інвестору на об'єкти інвестицій. Разом з тим, ч. 7 ст. 8 ЦПК України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).
Подібні за змістом відносини врегульовано Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництва житла та операціях з рухомістю".
Згідно із ст. 9 вищевказаного Закону управитель укладає із забудовником договір, за яким замовляє забудовнику збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду та на умовах, значених цим Законом та Правилами фонду.
Відповідно до ст. 10 Закону в договорі має бути передбачене зобов'язання забудовника уступити управителю майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, у разі виникнення обумовленого цим договором ризику невиконання забудовником своїх зобов'язань перед управителем.
За кожним об'єктом будівництва забудовник та управитель укладають, зокрема, договір уступки майнових прав на рухомість, яка є об'єктом будівництва, з відкладальними умовами.
Система функціонування Фонду фінансування будівництва передбачає, згідно із ст. 13 Закону, зокрема, передачу управителем довірителям, які повністю проінвестували закріплені за ними об'єкти інвестування, майнових прав на ці об'єкти інвестування за договором про уступку майнових прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних справ та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір - це домовленість щодо встановлення, зміни або припинення зобов'язання як правовідношення. Предметом договору є зобов'язання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 16 ЦПК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту цивільного права є визнання права.
Згідно із ст. 12 ЦК України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Статтею 177 ЦК України передбачено, що об'єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Стаття 178 ЦК України встановлює, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Відповідно до ст. 190 ЦК України майнові права є неспоживною річчю, майнові права визнаються речовими правами.
Майновим правом, згідно із ст. 49 Закону України "Про заставу", є право вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, як належних йому на момент укладення договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Визначення поняття "майнові права" міститься також в ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", відповідно до якого майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, в тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Отже, право на отримання Об'єкту будівництва та оформлення його у власність, є майновим правом позивача і може вільно передаватись іншим особам.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таким умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 297,55 гри. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Па підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 224-227 ЦПК України, Конституцією України, ст. 11, 12, 16, 177, 178, 190, 328, 525, 526, 876 ЦК України, Законом України "Про інвестиційну діяльність", Законом України "Про планування і забудову територій", Законом України "Про заставу". Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в об'єкті незавершеного будівництва гаражного комплексу, з наступними характеристиками: підземний гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 18,9 кв.м., за замірами БТІ 18,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 майнове (речове) право на отримання в натурі об'єкту інвестування - підземний гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 18,9 кв.м., за замірами БТІ 18,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Договору інвестування будівництва підземних гаражів №40-2С від 13 вересня 2004 року, після введення а експлуатацію гаражного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ДП «Енпол» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 297,55 гри., інформаційно - технічного забезпечення - 120 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Деснянського
районного суду м. Києва О.Б. Саламон