Справа № 552/9209/25
Провадження № 2-о/948/2/26
про залишення позову без розгляду
20.04.2026 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Косик С.М.,
за участю секретаря Ткач Н.М.,
представника заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Полтавський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_6 , законний представник заінтересованої особи - ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківства після смерті особи,
у січні 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області з Київського районного суду міста Полтави для розгляду за підсудністю надійшла зазначена заява з наступним уточненням, у якій представниця заявниці ОСОБА_2 - адвокат Приліпко І.Л., просить встановити факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внести зміни до актового запису № 1 від 05.05.1999 про народження ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у 1998 році склалися близькі особисті стосунки, вони проживали разом як родина, але без укладення шлюбу, в результаті цих відносин ОСОБА_8 завагітніла про що розповіла ОСОБА_7 , який не заперечував своєї причетності до майбутньої дитини, підтримував матеріально та морально. Про вагітність також було відомо всій родині ОСОБА_7 , так як вони проживали разом.
Як зазначено у заяві, незадовго до народження заявниці її батьки посварилися та мати заявниці покинула її біологічного батька та припинила відносини.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася заявниця ОСОБА_2 , під час реєстрації народження якої мати самостійно внесла дані про батька «за власною вказівкою» - ОСОБА_9 , так як вони не перебували у шлюбі, а ОСОБА_7 не подав офіційної заяви про визнання батьківства.
З часу народження заявниці ОСОБА_5 незважаючи на відсутність юридичного оформлення ніколи не відмовлявся від своєї доньки, спілкувався з нею, допомагав фінансово, цікавився її життям, проявляв батьківську турботу та любов, називав своєю донькою, проводили час разом, заявниця приїжджала до нього та була знайома з його родиною та ніхто в родині не заперечував родинного зв'язку між заявницею та її біологічним батьком, всі знали, що вона донька ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 батько заявниці ОСОБА_7 захворів і помер, що стало для заявниці тяжкою втратою і за життя він так і не встиг подати заяву про визнання батьківства по відношенню до заявниці.
Заявниця звернулася до нотаріуса для прийняття спадщини, але їй було відмовлено у прийнятті заяви, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження родинного зв'язку з померлим.
За вказаних обставин заявниця стверджує, що встановлення факту батьківства має юридичне значення, оскільки від встановлення даного факту залежить вирішення питання про наявність у неї права на спадкування як спадкоємиці першої черги, а тому змушена звернутися до суду з даною заявою (а.с.1-3,41-44).
Ухвалами від 14.11.2025 та від 05.12.2025 року Київський районний суд м. Полтави залишив заяву без руху (а.с.31,53).
Своєю ухвалою від 17.12.2025 Київський районний суд м. Полтави передав справу на розгляд до Машівського районного суду Полтавської області за підсудністю (а.с.86).
Ухвалою від 19.01.2026 року Машівський районний суд Полтавської області відкрив провадження та призначив справу до судового розгляду (а.с.98).
У судовому засіданні представниця заявниці заяву підтримала з підстав, викладених у її змісті та просила встановити факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внести зміни до актового запису № 1 від 05.05.1999 про народження ОСОБА_2 .
Представниця заявниці покликалася на те, що заявницею надано достатньо доказів батьківства ОСОБА_7 відносно ОСОБА_2 , зокрема висновок генетичної експертизи. Рідний брат померлого визнав факт батьківства, інші заінтересовані особи заперечень не висловили, спір щодо спадщини відсутній, а наявність спадщини не свідчить про спір про право.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та оголошення на офіційному вебсайті суду (а.с.137-145,195,207-2017), причини неявки не повідомили.
Суд, заслухавши пояснення представниці заявниці, дослідивши надані письмові докази, допитавши свідка, дійшов такого висновку.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_2 - заявниця по справі, батьками якої записані ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.05.1999 року (а.с.10).
Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00053623265 від 16.09.2025р. відомості про батька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 записані відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а.с.11).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що її донька ОСОБА_2 звернулася до суду зі вказаною заявою з метою розподілу майна батька ОСОБА_7 , вона телефонувала дружині батька, натомість остання повідомила що не погоджується на добровільний поділ майна. Спочатку вони з донькою та ОСОБА_7 проживали з його батьками та братом - ОСОБА_4 , а потім стали проживати окремо. Після народження дитини вона записала ОСОБА_11 на себе, бо батько не приїхав записати дитину, хоча на протязі всього життя від доньки не відмовлявся, допомагав грошима, дарував подарунки на свята. Всі родичі ОСОБА_7 знали що це його донька.
За повідомленням заявниці, на наданих нею фотознімках світлинах зображений ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , які проводять час разом, що також підтвердила в судовому засіданні представниця заявниці (а.с.14-20).
Також надано знімки екрану телефону, де відображена переписка осіб, як тата і доньки (а.с.21-23).
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 помер, про що 23.07.2025 видано повторне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.12).
Згідно з висновком про біологічну спорідненість №MGU2369 від 15.08.2025 року вбачається, що за результатами проведеного генетичного аналізу свідчить про те, що донор зразка маркованого « ОСОБА_4 », може бути біологічним дядьком донора зразка, маркованого « ОСОБА_2 », ймовірність спорідненості становить 99,9999794 % (а.с.13).
Як убачається з письмових опитувань заінтереслованої особи ОСОБА_4 , як свідка, який на поставлені йому питання повідомив, що з його спостережень відомо, що у період з червня 1998 року по грудень 1998 року його брат ОСОБА_7 з ОСОБА_8 проживали спільно як родина у будинку батьків за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаний період він також проживав разом з ними у цьому будинку зі своєю родиною, а тому мав можливість спостерігати їхні стосунки.
Брат особисто повідомив його та батьків про вагітність ОСОБА_8 та визнавав, що дитина є його. Про народження дитини йому особисто повідомив брат. Він визнавав ОСОБА_11 своєю донькою, так як неодноразово чув як брат називав її своєю донькою під час спілкування.
Крім цього повідомив, що йому відомо з особистих розмов із батьками та з їхнього спілкування з братом, що вони визнавали ОСОБА_11 донькою ОСОБА_12 . За життя їхні батьки визнавали її онукою, він також визнає ОСОБА_2 донькою його брата та бачив її на сімейних заходах.
ОСОБА_4 був особисто присутній при зустрічах з ОСОБА_2 з іншими родичами, друзями та знайомими, також коли його брат називав ОСОБА_11 : «дочка» або «моя донька» в присутності їхніх батьків. Він неодноразово особисто був свідком того, як брат телефонував ОСОБА_11 , привозив подарунки на свята, вітав зі святами та цікавився її життям. В особистих розмовах його брат розповідав, що надавав ОСОБА_11 матеріальну допомогу, коли у нього була така можливість, вона просила кошти на придбання сукні на випускний, які він їй дав, оплатив її навчання в університеті за кілька семестрів на загальну суму близько 45 000,00 грн (а.с. 197).
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, які встановлюються в порядку окремого провадження, передбачений ч. 1 ст. 315 ЦПК України. Пунктом 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).
Тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19)).
Як зазначено у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2024 року в справі № 672/915/23 (провадження № 61-3583св24) статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема матір'ю дитини.
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері та смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.
Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року в справі № 361/2653/15 (провадження № 61-2239св21).
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_7 щодо заявниці ОСОБА_2 заявниця посилалась на те, що встановлення цього факту є необхідним для оформлення спадкових прав після померлого батька.
З наданої приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан В.С. копії спадкової справи №95/2025 заведеної до майна померлого ОСОБА_7 вбачається зокрема те, що 13.08.2025 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернувся брат ОСОБА_4 (а.с.148), 22.08.2025 року з заявою звернулася ОСОБА_2 (а.с.172). ІНФОРМАЦІЯ_7 дружина померлого ОСОБА_3 написала до нотаріуса заяву про відмову від спадкового майна на користь іншої спадкоємиці першої черги за законом, малолітньої доньки спадкодавця - ОСОБА_6 (а.с.176).
Згідно із положеннями статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
У відповідності до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За таких обставин, встановлення факту батьківства ОСОБА_7 відносно заявниці ОСОБА_2 , зумовлює виникнення правовідносин, а саме з питанням спадкування.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 13 серпня 2024 року у справі № 489/1313/21 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
За таких обставин, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними, такі справи розглядаються судами за правилами позовного провадження.
Отже, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У частині четвертій статті 315 ЦПК України зазначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що факт батьківства, про встановлення якого просить ОСОБА_2 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки за наявності інших спадкоємців існує можливий спір про право, про що повідомила і свідок ОСОБА_8 , який підлягав би розгляду у порядку позовного провадження.
Враховуючи наведене, суд уважає, що заяву ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства потрібно залишити без розгляду, роз'яснивши заявниці право подати позов на загальних підставах .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,259,263-265,268,294,315 ЦПК України, суд,-
заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Полтавський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_6 , законний представник заінтересованої особи - ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківства після смерті особи - залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_2 право подати позов на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя С. М. Косик