Головуючий суддя
в суді І інстанції Потапенко А.В.
Єдиний унікальний № 374/58/26
14 квітня 2026 року Ржищівський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Потапенка А.В.,
за участі секретаря - Папенко О.О.,
розглянувши в м. Ржищів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
19.02.2026 до Ржищівського міського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла вказана вище позовна заява.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач посилався на те, що 16.09.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" (далі- ТОВ "МІЛОАН") та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3600140. Згідно з п.1.1 Договору кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.2 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 8000 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін. Проценти за користування кредитом 6000 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1 договору). Відповідно до п.6.3 договору приймаючи пропозицію кредитодавця позичальник погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів кредитодавцем, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
28.12.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" укладено Договір факторингу № 28/12-2021-72, відповідно до умов якого ТОВ "МІЛОАН" передає (відступає) ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" приймає належні ТОВ "МІЛОАН" права вимоги до боржників, у тому числі за договором № 3600140.
10.03.2023 укладено договір факторингу №10-03/2023, відповідно до якого ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3600140.
18.02.2025 укладено договір факторингу №18-02/25, відповідно до якого ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" відступило на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3600140. Отже, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3600140.
Загальний розмір заборгованості за договором № 3600140 від 16.09.2021 становить 62720 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 8 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 54 720 грн.
Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" за Договором № 3600140 в розмірі 62 720 гри.
У позовній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 62 720 грн, кошти на відшкодування судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп., кошти на відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 23.02.2026 постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Матеріали справи містять докази надсилання копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача.
Копію ухвали про відкриття провадження в електронному вигляді відповідач отримав 23.02.2026 у свій електронний кабінет, що підтверджується довідкою (а.с.76), копію ухвали суду про відкриття провадження від 23.02.2026 відповідач не отримав, рекомендований лист з повідомленням про вручення поштового відправлення, який надсилався на адресу місця реєстрації відповідача, повернувся до суду без вручення адресату з приміткою листоноші:"адресат відсутній".
24.03.2026 представник відповідача Мотальова-Кравець В.Ю. через систему "Електронний суд" подала відзив на позовну заяву, в якій просила відмовити в задоволенні позовних вимог в частині нарахованих відсотків після спливу строку кредитування. Просила розглядати справу без участі відповідача та представника.
У візиві вказувала про те, що заявлений позивачем розмір заборгованості за кредитним договором № 3600140 від 16.09.2021 становить 62 720,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 8 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 54 720,00 грн. Разом із тим, сторони обумовили строк кредиту: 30 днів, тобто до 16.10.2021 (п.1.3, 1.4 договору). Сума позики - 8 000,00 грн, вартість позики 15 520,00 грн, відсотки - 6 000,00 грн, комісія- 1 520,00 грн.
Згідно з розрахунку заборгованості позивача, нарахування відсотків відбувалося після спливу строку кредитування, тобто після 16.10.2021. Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору про продовження строку кредитування після 16.10.2021 матеріали справи не містять. Тобто, право ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 16.10.2021, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати відсотки за користування кредитом.
Отже, до стягнення підлягають проценти, нараховані з 16.09.2021 по 16.10.2021, як встановлено у договорі, графіку платежів від 16.09.2021. Таким чином заборгованість відповідача складає 14 000,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - за тілом кредиту, 6 000,00 грн - за відсотками.
Також у відзиві вказувала, що витрати на правничу допомогу, заявлені позивачем у розмірі 16 000,00 грн, є неспівмірними зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають. Зазначала, що ця справа для адвоката є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, окрім того. ознайомлення з матеріалами справи та складання позову не передбачають такого обсягу роботи та витрат, що зазначені у розрахунку. Вирішення спору здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, матеріали справи не містили інформації, збирання яких саме доказів здійснював адвокат, оскільки всі письмові докази, які були подані до позовної заяви, адвокату передав позивач.
30.03.2026 представник позивача Ушакова М.І. через систему "Електронний суд" подала відповідь на відзив на позовну заяву, у якому просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказувала, що у розрахунку заборгованості (первісного кредитора і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов'язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку.
16.09.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено договір № 3600140. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 6 000,00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Відповідно до п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною.
Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.3.2 Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору.
Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особовому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.
Таким чином, сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості.
Таким чином, Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору.
Відповідно до п. 2.4.1 Договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
Відповідно до п. 2.4.2 Договору якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору.
Отже, з даних умов договору вбачається, що прострочення зобов'язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. При цьому, протягом періоду, на який пролонговано договір, позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг та таке користування коштами не вважається простроченням. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених Кредитором розрахунків. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.
Щодо витрат на правничу допомогу, представник позивача зазначала, що відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Не заслуговують на увагу посилання відповідача на досвід адвоката та обсяг складеного документу, оскільки сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Крім того, договірні відносини між позивачем та адвокатом за Договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права відповідача у справі.
Судом розглянуто справу у порядку та строки, передбачені ч. 2 ст. 279 ЦПК України.
Судом встановлено наступні обставини.
16.09.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено договір № 3600140. Договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1 договору). Відповідно до п.6.3 договору приймаючи пропозицію кредитодавця позичальник погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів кредитодавцем, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору (а.с.8-13, 17-21). До договору долучено довідку про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 (а.с.14).
Згідно розрахунків наданих позивачем, загальний розмір заборгованості за договором № 3600140 від 16.09.2021 становить 62720 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 8000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 54720 грн (а.с.22-24).
Відповідно до квитанції від 16.09.2021, наданої ФК "ЕЛАЄНС", встановлено, що на карту НОМЕР_1 виконано перерахування коштів у розмірі 8000 грн відповідно до договору № 3600149 від 16.09.2021 (а.с.13).
28.12.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" укладено Договір факторингу № 28/12-2021-72, відповідно до умов якого ТОВ "МІЛОАН" передає (відступає) ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" приймає належні ТОВ "МІЛОАН" права вимоги до боржників, у тому числі за договором № 3600140 (а.с.25-34).
10.03.2023 укладено договір факторингу №10-03/2023, відповідно до якого ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3600140 (а.с. 35-44).
18.02.2025 укладено договір факторингу №18-02/25, відповідно до якого ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" відступило на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3600140 (а.с.45-54).
Отже, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3600140.
До позовної заяви долучено статутні документи ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС""(а.с. 57-61).
Норми права, застосовані судом.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України "Про споживче кредитування").
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України "Про споживче кредитування", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України "Про споживче кредитування", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Суд враховує наведені висновки, яких дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За правилом ч.1. ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Оцінка суду аргументів сторін, доказів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази,що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Щодо права вимоги позивача за укладеними договорами факторингу.
Судом встановлено, що договори факторингу були укладені з дотриманням ст. ст. 512, 514, 1077 ЦК України. ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3600140 від 16.09.2021.
Разом із тим, судом встановлено, що за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28.12.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" укладено Договір факторингу № 28/12-2021-72, відповідно до умов якого ТОВ "МІЛОАН" передає (відступає) ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" приймає належні ТОВ "МІЛОАН" права вимоги до боржників, у тому числі за договором № 3600140 (а.с.25-34).
У подальшому згідно з договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 укладено договір факторингу №10-03/2023, відповідно до якого ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3600140 (а.с. 35-44).
18.02.2025 укладено договір факторингу №18-02/25, відповідно до якого ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" відступило на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3600140 (а.с.45-54).
Щодо строку кредитування та умов і строків нарахування (пролонгації) процентів за користування кредитом.
Судом встановлено, що між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3600140 від 16.09.2021, який підписано із застосуванням електронного підпису одноразового ідентифікатора згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Підтвердження отримання коштів позичальником доведено з довідки про здійснення переказу коштів на картковий рахунок відповідача (а.с. 13).
Умовами кредитного договору сторони передбачили строк кредитування, який складає 30 днів з 16.09.2021 до 16.10.2021.
Також сторони визначили можливість продовження строку кредитування, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом, у тому числі у випадку його пролонгації згідно з п. 2.3.1.2.
Умови договору про розміри процентної ставки погоджено сторонами, договір було укладено в електронній формі, з умовами договору відповідач був ознайомлений, а тому погодився виконувати взяті на себе зобов'язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 договору про споживчий кредит №3600140 від 16.09.2021, укладеному між сторонами.
Відповідно до п.2.2 розділу 2 договору «Умови виконання» встановлено: позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
У пункті 2.3 договору визначено порядок пролонгації строку кредитування.
Відповідно до п. 2.3.1.1. договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Відповідно до п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
За таких обставин, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми процентів за користування кредитом до 16.10.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних (базових) умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що оскільки на дату закінчення строку кредиту була наявна заборгованість, то відповідно до п. 2.3.1.2 строк кредиту було продовжено (пролонговано) на стандартних (базових) умовах, та згідно з розрахунком щоденних нарахувань та погашення (а.с.15-16), виконаним ТОВ "МІЛОАН", заборгованість станом на 15.12.2021, тобто за 30 днів дії кредитного договору та 60 днів пролонгованої дії, складає 39 520 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 520 грн - заборгованість по процентам.
Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, складеним ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" (а.с.23), товариство здійснило нарахування процентів за користування кредитом понад строки дії договору, а саме: за період з 28.12.2021 по 23.02.2022, тобто розмір заборгованості склав 62 720 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 520 грн - заборгованість по відсоткам на дату відступлення права вимоги, 23 200 грн - заборгованість по відсоткам згідно кр. дог.
У подальшому ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" продублювали зазначений вище розрахунок (а.с. 22, 24).
Інформації про продовження строків дії договору, порядок та умови нарахування відсотків з новими кредиторами, оновленого графіка платежів, як передбачає пункт 2.3.2 розділу 2.3 договору № 3600140 від 16.09.2021, матеріали справи не містять. Отже позичальник не знав та не міг знати про нарахування відсотків після обумовленого у договорі строку кредитування.
Відтак, правомірним є стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто за період з 16.09.2021 по 15.12.2021, що становить 90 днів у розмірі 31 520 грн.
Отже, позовні вимоги ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме: необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту та нарахованими відсотками у загальному розмірі 39 520 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 520 грн - заборгованість по відсоткам, нарахованим за період з 16.09.2021 по 15.12.2021. В частині стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам за період з 28.12.2021 по 23.02.2022 у розмірі 23 200 грн необхідно відмовити.
Щодо судових витрат та витрат на правничу допомогу.
Факт сплати судового збору позивачем підтверджується платіжною інструкцією № 0612350004 від 13.02.2026 про сплату судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на відшкодування судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 1652 грн 37 коп.
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, заявлених представником позивача у розмірі 16 000 грн, то суд виходив з такого.
Відповідно до статей 137 та 141 ЦПК України за результатами розгляду справи сплачені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження надання правничої допомоги позивачем надано документи: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 з додатками, заяву про надання юридичної допомоги № 969 від 01.01.2026, витяг з акту про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 №27 (а.с.65-68).
Проте, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем документів не надано.
Відповідно до ч. 6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача оспорювала вартість правничої допомоги та просила зменшити розмір відшкодування, вказуючи на неспівмірність складності позовної заяви розміру заявлених витрат на правничу допомогу.
Крім того, представник відповідача вказувала, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суд Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
У рішення ЄСПЛ, ухваленому в справі "Бєлоусов проти України", констатовано, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є "фактично понесеними", оскільки заявник має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями.
Враховуючи викладене, судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу взято до уваги те, що позивачем не подано доказів обгрунтованості, співмірності та реальності витрат у розмірі 16 000 грн. Крім того, вказана справа не є складною з огляду на зміст позовної заяви, який є невеликим за обсягом інформації, типовий та формальний, тому правова допомога об'єктивно не вимагала великої кількості часу для формування правової позиції, аналізу законодавства та документів, підготовки та складання позовної заяви чи інших процесуальних документів, також суд враховує, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відтак розгляд справи відбувався без участі сторін у судовому засіданні.
Зважаючи на викладене вище, суд, відповідно до ст. 141 ЦПК України, вважає обгрунтованим розміром витрат позивача на правничу допомогу 8 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
В порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Керуючись ст. ст. 6, 203, 205, 207, 215, 512, 513, 516, 517, 525, 526, 625, 626 - 628, 1048, 1051, 1054, 1077 ЦК України, та ст. 2, 4, 12, 76, 78 - 81, 82, 131, 141, 247, 265, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРНЕРС", - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість за договором № 3600140 від 16.09.2021 у розмірі 39 520 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять) гривень, кошти на відшкодування судового збору у розмірі 1 652 (одна тисяча шістсот п'ятдесят дві) гривні 37 копійок та кошти на відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.
В решті позовних вимог, а саме: в частині стягнення заборгованості, нарахованої за період з 28.12.2021 по 23.02.2022 у розмірі 23 200 грн, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін:
- ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", ЄДРПОУ 42640371, адреса юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6;
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 20 квітня 2026 року.
Суддя А.В. Потапенко